Єлісєєв Геннадій Юрійович. Сучасні аспекти діагностики та лікування ускладнених форм хронічної венозної недостатності : дис... канд. мед. наук: 14.01.03 / Львівський національний медичний ун-т ім. Данила Галицького. - Л., 2006.
Анотація до роботи:
Єлісєєв Г.Ю. Сучасні аспекти діагностики та лікування ускладнених форм хронічної венозної недостатності. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.03 – хірургія. Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2006.
Дисертація присвячена проблемі діагностики та комплексного хірургічного лікування ускладнених форм хронічної венозної недостатності. Проведено ретроспективний та проспективний аналіз результатів, обстеження та лікування 370 хворих на ускладнені форми ХВН. Усіх хворих поділено на п’ять груп відповідно до класифікації CEAP (1994). До 1-ї групи включили 128 хворих з ураженням C2-3 на ґрунті варикозного розширення підшкірних вен; до 2-ї групи – 75 хворих з ураженням C4-5 на ґрунті варикозного розширення підшкірних вен; до 3-ї групи – 58 хворих з ураженням C4 на ґрунті ПТХ; до 4-ї групи – 49 хворих з ураженням C5 на ґрунті ПТХ і до 5-ї групи – 60 хворих з ураженням C2-5 на ґрунті варикозного розширення підшкірних вен. У першій, другій та п’ятій групах ускладненням був гострий тромбофлебіт великої підшкірної вени, а у третій, четвертій групах – дерматолімфангіоаденіт. Клінічні обстеження пацієнтів виконували з використанням ультразвукового дуплексного сканування. Усім хворим проведено операційне лікування. УЗДС – високоінформативний метод обстеження хворих з ХВН, ускладненою гострим тромбофлебітом. Чутливість та специфічність даного методу при цій патології становить відповідно 90% і 98%. При висхідному тромбофлебіті ВПВ перехід тромбозного процесу на сафено-феморальне гирло вимагає проведення тромбектомії з стегнової вени. Візуалізація проксимальної межі тромбозу ВПВ з допомогою УЗДС збіглася з операційними вислідами у 197 (97,05%) пацієнтів. У групах пацієнтів з ПТХ визначено зміни показників кровоплину у глибоких венах, які свідчать про включення компенсаційних механізмів та перебудову напрямів венозного кровоплину в системі глибоких вен стегна. У цих умовах є доцільним проведення венектомії підшкірних вен за умови вираженої клапанної недостатності. Проведення в доопераційному періоді визначення та маркування неспроможних перфорантних вен дозволяє зменшити травматичність оперативних втручань та провести адекватну корекцію регіонарної гемодинаміки. Специфічність та чутливість УЗДС при діагностиці перфорантних вен стегна та гомілки становила відповідно 95% і 96%. Результати індикації неспроможних перфорантних вен гомілки збіглися з результатами інтраопераційних досліджень у 122 (95,312%) хворих. Сучасне комплексне хірургічне лікування ускладнених форм ХВН повинно базуватись на результатах дуплекс-сонографічного дослідження регіонарної гемодинаміки і мати на меті усунення передумов для венозної гіпертензії. Об’єктивними критеріями оцінки стану венозної дисфункції хворих з ускладненими формами ХВН є бальна оцінка, запропонована класифікацією CEAP (1994). Оцінюючи результати комплексного лікування пацієнтів з ускладненими формами ХВН, треба зазначити, що реалізована програма комплексного лікування є ефективною і адекватною.
У дисертаційній роботі викладено новий підхід до розв’язання наукового завдання – лікування хворих з ускладненими формами хронічної венозної недостатності. Отримана за допомогою УЗДС інформація дозволила обґрунтувати показання та відпрацювати оптимальну хірургічну тактику лікування пацієнтів з ускладненими формами ХВН. Використання розширеної класифікації CEAP у пацієнтів з ускладненими формами ХВН дає можливість стандартизувати діагностичні критерії та об’єктивізувати результати проведення лікувальних заходів.
Проведення в доопераційному періоді УЗДС нижніх кінцівок показано всім хворим з хронічною венозною недостатністю, ускладненою гострим тромбофлебітом. Чутливість та специфічність цього методу при цій патології становить відповідно 90% і 98%.
При гострому висхідному тромбофлебіті великої підшкірної вени проведення на доопераційному етапі УЗДС дозволяє вибрати оптимальні, найменш травматичні доступи для хірургічної корекції ХВН. Застосування цього підходу дозволяє зменшити кількість раневих ускладнень (лімфорея) з 11,6% до 5,9%.
Перехід тромбозного процесу на сафено-феморальне гирло вимагає проведення тромбектомії зі стегнової вени у терміновому порядку. За допомогою УЗДС візуалізація проксимальної межі тромбу здійснена у 97,05% хворих що дозволило успішно провести 27 тромбектомій із ЗСВ. Кількість післяопераційних тромбозних ускладнень у системі глибоких вен нижніх кінцівок зменшилась з 8,3% до 5,1%.
Запропонована схема комплексної діагностики і лікування у пацієнтів з ГТ великої підшкірної вени забезпечує стабільність задовільних результатів на рівні 84,7% протягом 3 років спостереження.
У хворих із ПТХ відбувається компенсаторна перебудова відпливу крові через систему глибокої стегнової вени. У цих умовах є доцільним проведення венектомії підшкірних вен за умови їх вираженої клапанної недостатності.
Проведення в доопераційному періоді за допомогою УЗДС, визначення та маркування неспроможних перфорантних вен дозволяє зменшити травматичність оперативних втручань та проводити адекватну корекцію регіонарної гемодинаміки. Специфічність та чутливість УЗДС при діагностиці перфорантних вен стегна та гомілки становила відповідно 95% і 96%.
Запропонована комплексна діагностично-лікувальна програма у хворих із ПТХ була ефективна і дозволила отримати протягом 3 років задовільні результати у 63,4% хворих.
Публікації автора:
Єлісєєв Г.Ю. Лікування дермлімфангіїту у хворих з гострим тромбофлебітом нижніх кінцівок // Український кардіологічний журнал.– 1997.– Випуск ІІ.– № 4.– С.74-76.
Єлісєєв Г.Ю. Сучасні аспекти лікування лімфатичного набряку нижніх кінцівок // Український кардіологічний журнал.– 1997.– Випуск ІІ.– № 5.– С.113-117.
Єлісєєв Г.Ю. Діагностична програма при посттромбофлебітичному синдромі, ускладненому дерматолімфангіоаденітом // Acta medica Leopoliensia.– 2000.– Том VІ.– № 4.– С.15-18.
Єлісєєв Г.Ю., Кобза І.І. Дерматолімфангіоаденіт у пацієнтів з хронічною венозною недостатністю // Український медичний часопис.– 2001.– Том І/ІІ.– № 1(21).– С.84-86.
Єлісєєв Г.Ю. Діагностика та лікування ускладнених форм хронічної венозної недостатності // Український бальнеологічний журнал.– 2004.– № 2.– С.99-100.
Єлісєєв Г.Ю., Кобза І.І., Орел Ю.Г., Гаврилів Б.М., Алі Шреім. Діагностика та лікування ускладнених форм хронічної венозної недостатності // Клінічна хірургія.– 2005.– № 4-5.– С.83.
Єлісєєв Г.Ю. Лімфатичний набряк нижніх кінцівок ускладнений дерматолімфангіоаденітом // Матеріали науково-практичної конференції присвяченої 25-річчю клініки судинної хірургії.– Львів, 1996.– С.129-130.
Yeliseev G.J., Loba M.M., Orel J.G., Mota I.I., Solonynko I.I. Management of lymphatic edema // International congress of phlebology. Abstract Book. Greece,– Corfy, 1996.– P.157.
Солонинко І.І., Данілейченко В.В., Єлісєєв Г.Ю. Роль мікробних факторів у розвитку дерматолімфангіоаденітів // Збірник наукових робіт „Інфекційні хвороби”.– 1997.– Випуск V.– С.48.
Yeliseev G.J., Kobza I.I., Orel J.G., Solonynko I.I. Chronic recurrent dermlymphangioadenitis in patients with chronic venous insufficiency // The 5 th international meeting on angiology „Angio-99”– Paris, 1999.– P.93-94.
Єлісєєв Г.Ю. Лімфатичний набряк нижніх кінцівок, ускладнений дерматолімфангіоаденітом // Матеріали наукової конференції „Актуальні питання ангіології” присвяченої 30-річчю клініки судинної хірургії у Львові.– Львів, 2000.– С.102-104.
Єлісєєв Г.Ю. Ультразвукове дуплексне сканування у діагностичній програмі ускладнених форм хронічної венозної недостатності // Матеріали 2 українського конгресу фахівців з ультразвукової діагностики – Київ, 2004.– С.62-63.