Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Медичні науки / Травматологія та ортопедія


Голка Григорій Григорович. Сучасні підходи до діагностики та лікування туберкульозного спондиліту : Дис... д-ра наук: 14.01.21 - 2005.



Анотація до роботи:

Голка Г.Г. Сучасні підходи до діагностики та лікування туберкульозного спондиліту. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.21 - травматологія та ортопедія. Інститут патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка АМН України, Харків, 2005.

В дисертації розроблений новий напрямок в лікуванні хворих на туберкульозний спондиліт на основі створення комплексної системи ранньої діагностики та лікування, спрямований на підвищення ефективності лікування.

Виявлені сучасні особливості перебігу захворювання, використані клінічні, імунологічні, патоморфологічні методи дослідження і дані променевих методів обстеження.

На базі отриманих даних створений алгоритм діагностики, розроблена діагностична таблиця для диференційної діагностики туберкульозного спондиліту з іншими захворюваннями. Розроблена комплексна система етапного лікування, установлені показання для консервативного і оперативного лікування, удосконалені методи хірургічних втручань. Розроблена методика малоінвазивних оперативних втручань. Проведено аналіз результатів лікування 175 хворих на туберкульозний спондиліт.

1. Туберкульозний спондиліт є одним із найтяжчих та найпоширеніших специфічних туберкульозних уражень опорно-рухової системи. Достовірна діагностика хвороби здійснюється в більшості випадків при маніфестації клініко-рентгенологічних проявів, наявності грізних ускладнень. Така ситуація неминуче призводить до прогресування деструктивного процесу, зумовлює суттєві труднощі і збільшує терміни лікування, тобто проблема діагностики та лікування ТС є актуальною, а питання консервативного та оперативного лікування потребують поглибленого вивчення. Підвищення ефективності лікування хворих можливо досягти шляхом розробки і впровадження сучасної технології діагностики, оптимізації лікування, розробки нових перспективних методів хірургічного лікування.

2. Установлена наявність прямого кореляційного зв’язку між вираженістю запальної реакції в ураженому сегменті хребта і рівнем циркулюючих протитуберкульозних антитіл, що можна використовувати для прогностичної оцінки перебігу ТС.

3. Раннє виявлення ТС повинно базуватися на комплексному клініко-рентгенологічному обстеженні осіб, що обтяжені факторами підвищеного ризику розвитку захворювання і мають початкові клінічні симптоми захворювання хребта неясної етіології. Для своєчасного виявлення туберкульозу хребта необхідно формувати групи ризику з урахуванням соціальних факторів, перенесеного туберкульозу інших локалізацій та підвищеного рівня протитуберкульозних антитіл методом ІФА. Встановлена висока ефективність використання з метою диференційної діагностики ТС розробленої диференційно-діагностичної таблиці, алгоритму діагностики.

4. Рентгенологічне дослідження є базовим при нозологічній діагностиці ТС. МРТ, КТ і КМГ є високоефективними методами дослідження, що уточнюють дані рентгенографії, особливо при визначенні компресії спинного мозку, наявності паравертебральних абсцесів та ізольованих туберкульозних осередків у тілах хребців і задньому опорному комплексі. Можливості сучасних методів променевої візуалізації патології хребта дозволяють покращити діагностику ранніх проявів ТС.

5. Тяжкість неврологічних ускладнень ТС залежить від рівня ураження хребта та спинного мозку і величини деструкції в ураженому сегменті.

6. Розроблений комплексний метод лікування ТС, що складається із 3 етапів і включає інтенсивну антибактеріальну терапію, патогенетичне лікування, ортопедичний режим, в показаних випадках оперативне втручання, є ефективним методом лікування хворих з активним вперше діагностованим ТС.

7. Посилення специфічної дії протитуберкульозних препаратів при їх сполученні з протимікробними препаратами (макролідами, цефалоспоринами, фторхінолонами) – один із можливих та перспективних шляхів покращення результатів етіотропної терапії ТС.

8. Показанням до хірургічних методів лікування потрібно вважати наявність значного неврологічного дефіциту, обумовленого стисканням спинного мозку, великих напливних абсцесів, нориць, а також при відсутності переконливих даних за позитивну динаміку запального процесу протягом перших 2-3 місяців інтенсивного лікування.

9. Основним і найбільш відповідальним етапом лікування ускладнених форм ТС є радикально-відновлювальні операції, що проводяться сумісно з інтенсивною антибактеріальною терапією, патогенетичним лікуванням. Найбільш сприятливим терміном для проведення оперативного втручання є період клінічної компенсації захворювання через 1,5-2 місяці від початку інтенсивної терапії.

10. Радикальне хірургічне лікування ускладнених форм ТС з подальшим розклинювальним спондилодезом керамічними імплантатами, насиченими специфічними АБП, дозволяє усунути неврологічний дефіцит, відновити опороздатність хребта, добитися формування кістково-керамічного блоку та стійкої ремісії захворювання.

11. Розроблена нами методика малоінвазивного оперативного втручання при ускладнених формах ТС може бути методом вибору при лікуванні хворих з тяжкою супутньою патологією.

12. Апробація запропонованої комплексної системи лікування хворих ТС, що включає діагностичні заходи і різні методи консервативного й оперативного лікування, в залежності від форми захворювання, наявності ускладнень дозволила досягти позитивних результатів з затиханням запального процесу та повного або часткового відновлення функції спинного мозку в 95,7 % випадків, відновлення опороздатності хребтового стовпа в 98,2 % хворих.