Аналіз сучасних українських прізвищ північної Донеччини дав змогу зробити такі висновки: 1. Антропонімікон північної Донеччини пройшов довгий і складний шлях розвитку, проте лексеми, що стали прізвищами, функціонували в мові задовго до закріплення їх у ролі обов’язкових спадкових найменувань. Стабілізація прізвищ відбулася порівняно пізно і в історично короткий термін: вона тривала з кінця XVII ст., тобто з часу масового заселення досліджуваної території, до кінця XVIII – XIX ст. 2. На основі лексико-семантичної характеристики встановлено допрізвищеве значення твірних основ прізвищ. Виявлено, що всі антропооснови розподіляються на дві основні групи: відономастичні (4723 прізвища) та відапелятивні (6177 прізвищ). Перевага відапелятивних прізвищ в антропоніміконі північної Донеччини ілюструє його регіональну специфіку. 3. Дослідження відономастичних прізвищ виявило два різновиди антропооснов: відіменні (3323 прізвища) та відтопонімні (1400 прізвищ). 4. Відіменна прізвищева лексика становить цінне джерело для вивчення іменного репертуару періоду формування прізвищ. Ця група прізвищ неоднорідна за походженням, у її межах виокремлюємо антропооснови, мотивовані слов’янськими автохтонними (433 прізвища) та християнськими варіантами (2890 прізвищ), з домінуванням чоловічих християнських імен (2708; 23,5 %). 5. Відтопонімні прізвища мотивовані географічними назвами різних регіонів України та інших країн. Це пов’язано зі специфікою заселення досліджуваної території. Для творення прізвищ від назв місцевостей послугували різні типи топонімів, серед яких в антропоосновах найчастотнішими є ойконіми (10 %) та катойконіми (1,5 %), рідше фіксуємо гідроніми (0,5 %) й хороніми (0,1 %), що, з одного боку, пояснюємо кількісною перевагою ойконімів у топонімній парадигмі, а з іншого – комунікативною актуальністю відповідних характеристик особи в процесах прізвищевої номінації. 6. Прізвища, мотивовані апелятивними позначеннями особи, відображають різноманітні аспекти життя народу – побут, заняття, сімейний стан, фізичні та психічні ознаки тощо. Розподіл апелятивної лексики за групами здійснено в межах категорій nomina personalia (28,9 % від загальної кількості всього фактичного матеріалу) та nomina impersonalia (24,8 % від загальної кількості всього фактичного матеріалу). Специфічність антропонімікону північної Донеччини виявляється у відносному паритеті прізвищ, відповідно мотивованих особовими та неособовими апелятивами. Висока частотність антропонімів, семантика яких пов’язана із солевидобувною промисловістю, також є важливою особливістю досліджуваного масиву прізвищ. 7. Лексико-семантичний аналіз антропооснов засвідчив збереження у їх значеннєвій амплітуді найактуальніших національних рис українців (релігійність, любов та повага до батьків, музикальність, іронічність та ін.), що, у свою чергу, увиразнює наукові перспективи антропоніміки як етногенетичного коду психоментальних феноменів нації. 8. В аспекті словотвірної специфіки виокремлюємо два основних способи творення прізвищ північної Донеччини: морфологічний (6429 прізвищ) і неморфологічний, або лексико-семантичний (5071 прізвище). З огляду на дериваційну неоднозначність прізвищевих моделей, певну частину прізвищ кваліфіковано як утворення з подвійною словотвірною мотивацією. 9. Матеріальним вираженням морфологічної деривації прізвищевих утворень виступають посесивні (-ов/-ев, -ів, -ин/-ін), поліфункціональні (-ук/-’ук, -чук, -ськ-ий, -цьк-ий, -зьк-ий, -к-о, -ак/’-ак, -чак, -ик, -ець, -ій, -а/-’а, -ай, -ун, -ан, -ач, -аш, -ей, -уш) та патронімічні суфікси (-енк-о, -ович/-евич, -ич), серед яких переважають моделі, оформлені посесивними суфіксальними елементами (3126 прізвищ), непродуктивними виявилися поліфункціональні (1972 прізвища) та патронімічні форманти (1331 прізвище), що зумовлено різним ступенем антропонімізації суфіксів, а також регіональними особливостями. 10. Поширення прізвищ, оформлених суфіксами -ев/-ов, -ів (19,8 %), -ин/-ін (7,4 %), -енк-о (9 %), -ук/-’ук, -чук (5 %), а також невисока продуктивність прізвищевих формантів -ович/-евич (1,4 %), -ич (1,4 %), -ач (0,2 %), -аш (0,2 %), -ей (0,2 %), -уш (0,1 %) засвідчують, з одного боку, словотвірну специфіку регіонального антропонімікону. З іншого боку, отримані результати виявляють і його глибинний зв’язок із загальнонаціональною антропосистемою, оскільки сучасні українські прізвища північної Донеччини формувалися під впливом міграцій населення з територій, де антропоніми такої структури були типовими: з Полтавської, Сумської, Харківської, Чернігівської областей (прізвища із суфіксами -енк-о, -к-о, -ик), із західних областей України (прізвища із суфіксами -ук/-’ук -чук, -ак, -чак), з Росії (-ев/-ов, -ин), з Білорусії і Чернігівщини (-ович/-евич, -ич). 11. У межах неморфологічного способу творення прізвищ (лексико-семантичний різновид) переважають трансономатизовані моделі відіменного типу, ідентичні суфіксальним утворенням. Серед прізвищевих комплексів, які виникли шляхом ономатизації апелятивів, продуктивними є антропонімічні субстантиви та антропонімічні ад’єктиви (відповідно 2128 та 1650), що відбиває загальну тенденцію до субстантивованої номінації особи. 12. Лексико-семантичний та словотвірно-структурний аналіз прізвищ уможливив укладання алфавітного та інверсійного словників сучасних українських прізвищ північної Донеччини, які унаочнюють результати дисертаційного дослідження. |