Анотація до роботи:

Теренько Г. В. Сучасний стан прибережного фітопланктону північно-західної частини Чорного моря та роль в ньому дінофітових водоростей. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.17 – гідробіологія. – Інститут біології південних морів ім. О.О. Ковалевського НАН України, Севастополь, 2004.

Дисертація присвячена вивченню фітопланктону прибережної зони моря, а також ролі однієї з найважливіших у його складі груп – дінофітових водоростей.

На основі особистих досліджень 1995 – 2000 рр. (більше 900 проб) вивчені видове різноманіття, сезонна динаміка, розповсюдження в просторі, а також річні зміни кількісних параметрів прибережного фітопланктону. Оцінений внесок дінофітових водоростей в формування планктонного угруповання цього району моря. Показане збільшення частки дінофітових в загальній біомасі до 48 – 82 % у весняний та осінній періоди, а також зростання внеску золотистих до 35 % у загальної чисельності фітопланктону в осінній період.

Проведений ретроспективний аналіз вивченості фітопланктону північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ). Для прибережної зони ПЗЧМ виявлені 297 видів, представлених внутрішньовидовими таксонами, включаючи ті, які містять номенклатурний тип виду (382), що відносяться до 8 відділів мікроводоростей. Вперше відмічені 20 нових та рідкісних для даного району видів та різновидностей Bacillariophyta, Dinophyta та Chrysophyta. Вперше детально вивчене видове різноманіття дінофітових водоростей, які представлені 114 видами, 124 видовими та внутрішньовидовими таксонами, описаний новий для науки вид та нову різновидність.

Вивчені просторово-часові зміни фітопланктону прибережного мілководдя, що різною мірою піддаються впливу антропогенного фактора та визначена категорія трофності цього району. Визначено склад домінуючих та субдомінуючих видів та встановлені основні сезонні комплекси їх. За період досліджень у Одеській затоці та прилеглій акваторії спостерігались 34 випадки „цвітіння” води, викликаних 26 видами мікроводоростей. Відмічене зменшення кількості „цвітіння” вдвічі та зниження їх інтенсивності в багаторічному масштабі, а також зростання кількості видів-збудників. Показано, що за останні роки дінофітові водорості з міксотрофним та гетеротрофним типом живлення часто розвиваються у прибережній зоні моря та є індикаторами органічного забруднення.

1. Вперше вивчені особливості видового різноманіття, сезонна динаміка та міжрічні зміни чисельності та біомаси фітопланктону, визначений характер і ступінь антропогенного впливу на нього, а також місце та роль дінофітових у структурі фітопланктону прибережної зони Чорного моря.

2. Виявлено 297 видів, 382 видових та внутрівидових таксонів, що відносяться до 8 відділів, 59 родин, 104 родів. Вперше описані у співавторстві новий для науки вид та нову різновидность дінофітових водоростей. Відзначено 20 нових та рідкісних для флори Одеської затоки видів та різновидностей Bacillariophyta, Dinophyta, Chrysophyta.

3. Вивчення кількісних параметрів розвитку всього фітопланктону, а також окремо взятих індикаторних видів мікроводоростей показало, що прибережна зона Чорного моря берегів Одеси за останні роки характеризується як евтрофна, має стійкі тенденції до стабілізації та зниження трофності і не переходить на рівень гіперевтрофної зони.

4. Угруповання прибережного фітопланктону характеризується слабкою передбачуванністю домінування тих чи інших видів; порушенням ходу річної сукцесії; зміною співвідношення великих і дрібних клітинних форм в бік збільшення частки видів; переважанням літнього спалаху біомаси над весняним та осіннім; збільшенням частоти коливань кількісних показників фітопланктону.

5. У прибережному фітопланктонному угрупованні Одеської затоки, що піддається антропогенному евтрофуванню, порівняно з відносно «чистим» районом, відзначено спрощення його структури: зменшення кількості видів, зниження індексу видового різноманіття Шеннона, переважання дрібних форм, елімінація видів чутливих до забруднення та домінування толерантних видів.

6. Для прибережного фітопланктону в сезонному аспекті характерно домінування протягом всього року діатомових та дінофітових водоростей; головна роль в динаміці чисельності фітопланктону належить діатомовим водоростям, що складають в середньому 76 % від загальної чисельності. Домінування діатомових за біомасою виражене менш різко (в середньому 58 % від сумарної біомаси), збільшення частки дінофітових за біомасою у весняний та осінній періоди до 48 – 82 % характерно для фітопланктону евтрофних зон. В осінній період у фітопланктоні збільшувалась також частка золотистих водоростей (11 – 35 %).

7. Кількісні показники фітопланктону в прибережній зоні Чорного моря варіювали: чисельність – від 0,1 до 13,3 млн. кл. л^-1, біомаса – від 0,1 до 25,4 г м^-3. У 1998 р. Середні річні значення чисельності (2,7 млн. кл. л^-1) та біомаси (6,2 г м^-3) були найбільш високими: чисельність вдвічі, а біомаса втричі перевищували ці показники у 1999 р., що було пов'язане з комплексом гідрологічних умов, які склалися і впливали на збагачення прибережної зони біогенними елементами.

8. При порівнянні загальної біомаси фітопланктону в 1995 – 2000 рр. (2,07 г м^-3) з періодом 1985 – 1988 рр. (3,9 г м^-3) рівень її знизився вдвічі, що свідчить про позитивну тенденцію в бік відновлення природних сукцесійних процесів у прибережному угрупованні фітопланктону.

9. Причиною частих «цвітінь» води, у тому числі зимових, що спостерігаються біля узбережжя північно-західної частини Чорного моря, є високий вміст поживних речовин у товщі води, які не лімітують масовий розвиток фітопланктонних організмів протягом року.

10. Дінофітові водорості розвиваються цілий рік, однак літній спалах їх чисельності за інтенсивністю значно перевищує осінній. Відзначається масовий розвиток у прибережній зоні дінофлагеллят Gyrodinium cornutum, Diplopsalis lenticula, Protoperidinium bipes, P. pellucidum з гетеротрофним типом живлення, який обумовлений з високою концентрацією в прибережній зоні Одеської затоки розчиненої органічної речовини.