Анотація до роботи:
Рекецька І.Р. Судова влада в контексті демократичної трансформації українського суспільства. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук зі спеціальності 23.00.02 – Політичні інститути та процеси. Одеська національна юридична академія, Одеса, 2003. У дисертації обґрунтовується концепція формування і розвитку судової влади як найважливішого чинника в демократичній трансформації суспільства, спрямованої на подальше зміцнення гарантій реалізації конституційних положень про права і свободи людини й громадянина. Доведено, що в сучасних правових демократичних державах головний внесок судової влади у функціонування політичної системи полягає в тому, що в політичному процесі судова влада захищає права й інтереси тих, хто може виявитися за бортом цього процесу чи опинитися на маргінальних позиціях. Обґрунтовано, що принцип поділу влади не є абсолютним принципом. Абсолютизація ж принципу поділу влади, що полягає в тому, що правотворчі функції є винятковою прерогативою законодавчої влади, а власне судова діяльність – судової влади, не доцільна. Виявлено, що в Україні, як і в інших державах колишнього Радянського Союзу, ще досить сильна традиція поєднання виконавчої, законодавчої і судової влади в одне ціле. Саме через обслуговування судів, забезпечення їхньої діяльності фінансовими, матеріальними ресурсами, участь у вирішенні кадрових питань судової системи, службової кар'єри суддів тощо представники виконавчої влади мали і мають істотні важелі впливу на здійснення правосуддя. Доведено, що з метою розв’язання завдань, що з’являються внаслідок транзиту суспільства до нової суспільно-політичної системи, перед судовою владою постають завдання, що вимагають інших засобів і способів судового контролю. Результатом переосмислення ролі суду в сучасних політичних умовах стало розуміння необхідності створення в Україні інституту адміністративної юстиції. Виявлено, що серед чинників, що безпосередньо впливають на адміністративну юстицію, найбільш значущими є інтенсивне втручання держави в усі сфери громадського життя і тенденція до безупинного зростання в державному механізмі значення і потенціалу виконавчої влади. Аргументовано, що судова влада часто сповільнює темпи політичних змін, запропонованих політичними силами, що перемогли на виборах, і така ситуація триватиме доти, доки ці зміни не будуть віддзеркалювати інтереси більшої частини суспільства. Іноді судова влада сама стає суб'єктом швидких перетворень, які законодавча й виконавча влади не зуміли здійснити. Виявлено, що судова влада буде відповідати сподіванням демократичного суспільства тільки за умови, що вона зможе повноцінно використовувати свою можливість впливу на політико-правову діяльність законодавчої і виконавчої влади. Це дасть їй змогу стати гарантом захисту прав і свобод людини і громадянина, соціальної та політичної стабільності. Одержали подальше уточнення поняття “судова влада” і “правосуддя”. Аргументовано, що судова влада є суб'єктом правосуддя, яке являє собою діяльність суду щодо розгляду і вирішення кримінальних, цивільних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. Поняття “судова влада” визначається ступенем самостійності й незалежності суду у відносинах із представницькими органами й органами управління: чим він більший, тим вище в країні рівень законності й демократії, тим надійніше захищені громадяни від можливих зазіхань на їхні права і свободи. Обґрунтовано, що найголовніше завдання судової влади в Україні – перетворити абстрактні політико-правові норми на реальні права й обов'язки, забезпечити виконання державою її обов'язків перед людиною, що і є одним з основних показників демократичної трансформації українського суспільства. |
