Анотація до роботи:

Богля С.С. Судові витрати в цивільному судочинстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03. – цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. – Національний університет внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2005.

Дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, яке спеціально присвячено виробленню, на основі комплексного дослідження проблем судових витрат у цивільному судочинстві, науково-практичних рекомендацій, зокрема, по удосконаленню цивільного процесуального законодавства і практики його застосування. На основі і з урахуванням цілей стягнення судових витрат у дохід держави автором запропоноване їхнє поняття. Відстоюється погляд, що інститут судових витрат є комплексним міжгалузевим інститутом цивільного процесуального права. У дослідженні дістала подальшого розвитку точка зору авторів, що визнають наявність у цивільному процесуальному праві принципів процесуальної економії та доступності судового захисту. Обґрунтовується висновок про необхідність підвищення окремих ставок державного мита, стягуваних у твердому грошовому розмірі і пропонується більш послідовний перехід від однієї ставки до іншої при пропорційному державному миті. Досліджено проблеми витрат, пов’язаних із розглядом справи та звільнення від сплати судових витрат та їх розподіл. Дослідженням також охоплено питання судових постанов та їх виконання в частині судових витрат.

У висновках знайшли відображення сформульовані вище найважливіші науково-практичні результати, здобуті в ході дослідження проблем судових витрат у цивільному судочинстві:

у дисертації дістала подальшого розвитку позиція, що судові витрати необхідно розглядати насамперед як витрати держави на правосуддя, що лише частково покриваються сторонами та іншими заінтересованими особами. На цій основі і з урахуванням цілей стягнення судових витрат у дохід держави запропоноване їхнє нове поняття. Судові витрати визначаються як частина витрат держави на здійснення правосуддя, покладена законом на сторони, третіх осіб і заявників у справах окремого провадження з метою їхньої компенсації, спонукання до добровільного виконання обов’язків і запобігання необґрунтованих звернень до суду;

у праці додатково обґрунтовується висновок, що регулювання суспільних відносин, пов’язаних із судовими витратами, здійснюється нормами різних права. Відстоюється погляд, що інститут судових витрат є комплексним інститутом цивільного процесуального права;

на основі вивчення історії інституту судових витрат показується розвиток цього інституту з урахуванням економічних і соціальних потреб держави. Поряд зі своїми безпосередніми процесуальними цілями, його норми, з одного боку, сприяли залученню для потреб країни, особливо в перехідний період, як найбільше коштів, а з іншого боку — забезпечували доступність судового захисту прав і законних інтересів для широких прошарків населення, підприємств і організацій. Такі підходи на думку автора мають бути збережені і в сучасних умовах;

у дослідженні дістала подальшого розвитку точка зору авторів, що визнають наявність у цивільному процесуальному праві принципу процесуальної економії. На підставі аналізу дії цього принципу даються пропозиції по економії коштів у судовій діяльності. Іншим важливим принципом, що знаходить реалізацію в інституті судових витрат, є принцип доступності судового захисту прав і інтересів, зокрема, гарантією доступності судового захисту є низький розмір судових витрат і можливість надання законом різних пільг особам, зобов’язаним їх сплачувати;

додатково обґрунтовується висновок про необхідність підвищення окремих ставок державного мита, стягуваних у твердому грошовому розмірі, і пропонується більш послідовний перехід від однієї ставки до іншої при пропорційному державному миті;

сторонам та іншим заінтересованим особам відшкодовуються тільки ті витрати, що цивільним процесуальним законом віднесені до судових. Однак витрати, понесені ними у зв’язку із участю в розгляді справи і виконанні судових постанов, можуть складатися і з інших витрат. Автором додатково обґрунтовується позиція, що при відшкодуванні їм судових витрат, як і при їхньому розподілі, повинен застосовуватися цивільно-правовий принцип повного відшкодування заподіяних збитків;

згідно з діючим процесуальним законодавством витрати покладені на осіб, які беруть участь у справі, у судових рішеннях не мотивуються. Автор зазначає, що мотивувальна частина рішення обов’язково повинна містити в собі й аргументацію витрат, що покладаються на осіб, які беруть участь у справі, незалежно від того чи вимагають цього сторони або інші особи, які беруть участь у справі. Додатково обґрунтовується пропозиція про необхідність правового врегулювання обов’язкового виконання судових постанов у частині судових витрат, що стягуються у доход держави.

Публікації автора:

1. Богля С.С. Поняття судових витрат у цивільному процесі України // Право і безпека. – 2003. - №3. – С.41-45.

2. Богля С.С. Відображення в інституті судових витрат принципів процесуальної економії та доступності судового захисту // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2003. - №2. – С. 238-288.

3. Богля С.С. Судові витрати, пов’язані з розглядом справи: підстави і порядок відшкодування // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2002. - №18. – С.208-212.

4. Проблеми обчислення, повернення та звільнення від сплати державного мита при розгляді цивільної справи // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2001. – Спецвипуск. – С. 293-300.