Анотація до роботи:

Мельничук А.Л. Суспільно-географічні аспекти природно-техногенної безпеки життєдіяльності населення України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук спеціальності 11.00.02 – економічна та соціальна географія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.

Дисертація присвячена розробці та науковому обґрунтуванню концептуальних підходів до суспільно-географічного вивчення ПТБ життєдіяльності населення України та становлення організаційного територіального механізму її регулювання, засад суспільно-географічної оцінки ризику НС природного і техногенного характеру, розробці механізмів підвищення ефективності управління ПТБ життєдіяльності населення. У роботі розроблено теоретико-методологічні основи суспільно-географічного дослідження ПТБ життєдіяльності населення. Здійснено суспільно-географічну оцінку НС природного і техногенного характеру в Україні. Досліджено природні й техногенні загрози, їх гостроту, заходи щодо їх запобігання та усунення. Проведено районування території України за рівнем природно-техногенних небезпек. Розроблено рекомендації по удосконаленню управління ПТБ життєдіяльності населення.

1. Під поняттям ПТБ життєдіяльності потрібно розуміти здатність суспільно-географічного комплексу зберігати такий стан природного й антропогенного середовища, який забезпечує можливість його комплексно-пропорційного розвитку, своєчасного реагування на природно-техногенні загрози, прогнозування та попереджувати НС природного й техногенного характеру.

2. Велику кількість чинників, які призводять до виникнення природних і техногенних НС доцільно розділити на чотири групи: раптові стихійні лиха та техногенні аварії, повільнодіючі природні та антропогенні, організаційно-управлінські. Чинники з групи повільнодіючих природних та антропогенних визначають ПТБ опосередковано. Серед них визначають: природні, господарські, соціально-демографічні, науково-технічного прогресу, оборонний, екологічні. Ліквідація організаційних та управлінських прорахунків у сфері безпеки шляхом їх автоматизації, дублювання, суворого контролю з боку держави та громадських організацій, широкого визнання переваги потреб у безпеці людини над будь-якими іншими – це єдиний можливий шлях зниження рівня ризику НС до прийнятного.

3. Для оцінки стану ПТБ на регіональному рівні найбільш ефективним є використання показників, які відображають кількість об'єктів і джерел підвищеної небезпеки природного й техногенного походження, площі зон імовірного поширення негативних наслідків НС, кількість людей, які можуть постраждати, можливі матеріальні збитки від НС, імовірність загибелі людей внаслідок прояву НС, ризик виникнення НС.

4. Методика суспільно-географічного дослідження ПТБ життєдіяльності населення передбачає такі етапи аналізу: перший – визначення і розв’язання теоретичних аспектів такого дослідження, який включає визначення сутності ПТБ, виділення системи чинників, які визначають її стан, ризиків природного і техногенного характеру та найбільш репрезентативних показників рівня безпеки життєдіяльності населення; другий – оцінка ПТБ в Україні – аналіз НС природного і техногенного походження, їх вплив на суспільний розвиток в розрізі країни та її регіонів, виявлення найуразливіших природно-техногенних загроз, та заходів щодо їх запобігання й усунення, аналіз особливостей розміщення в межах країни джерел природно-техногенних небезпек, розробку схеми районування території України за рівнем цих небезпек; третій етап – прогноз зміни рівня безпеки життєдіяльності населення розробка наукових засад удосконалення управління ПТБ на рівні держави та її регіонів.

5. Здійснено суспільно-географічну оцінку ПТБ на основі аналізу НС природного й техногенного походження та загроз їх виникнення, районування території України за рівнем природно-техногенних небезпек. Визначено, що найбільш небезпечними щодо розвитку НС техногенного характеру в Україні є Дніпропетровська, Донецька, Луганська та Львівська області. Серед НС, спричинених дією природних загроз, найбільш небезпечними в Україні є НС пов’язані із катастрофічними повенями, паводками, метеорологічними загрозами, а також зсувами, карстом, підтопленням, пожежами в екосистемах, поширенням небезпечних інфекційних хвороб. Найбільш небезпечними щодо природної безпеки життєдіяльності населення в Україні є Закарпатська, Львівська, Чернівецька області

6. До районів з високим рівнем взаємопоєднання різноманітних ризиків природного й техногенного характеру відносяться: Західний паводко-, геолого-, техногеннонебезпечний та Центральний техногенно-, зсувонебезпечний; до районів з переважанням техногенних ризиків над природними – Східний вибухо-, пожежо-, хімічно-, геологонебезпечний. В інших виділених п’яти районах природні загрози є більш гострими ніж техногенні.

7. Визначено й обґрунтовано основні напрями удосконалення управління ПТБ життєдіяльності населення в Україні, здійснено її прогноз (із застосуванням методів моделювання теорії надійності). Доведено, що розробка та реалізація державної політики у сфері безпеки не відповідає потребам сьогодення. Вкрай недосконалою є система управління ПТБ, яку характеризує відомчий, а не більш ефективний територіальний підхід.

8. У найближчі роки варто очікувати збільшення кількості НС природно-техногенного характеру в Україні (0,0036 на км² країни у найближчі 3 роки). Найбільш вірогідні вони в межах Східного вибухо-, пожежо-, хімічно-, геологонебезпечного (0,0067), Західного паводко-, геолого-, техногеннонебезпечного (0,005) та Центрального техногенно-, зсувонебезпечного (0,0034) та Південного геолого-, технонебезпечного (0,0037). Найвища загроза виникнення НС природно-техногенного характеру існує у Львівській (0,0097) і Донецькій областях України (0,0092).

9. Найбільш ефективна, комплексна й конкретизована повинна бути діяльність по управлінню ПТБ на рівні районів, виділених за рівнем природно-техногенних небезпек. Центри по запобіганню природно-техногенним небезпекам у кожному районі на основі аналізу чинників, виокремлення джерел та об'єктів підвищеної небезпеки, паспортизації ризиків регіонів, їх моніторингу, формування матеріальних, фінансових, людських резервів, ефективної взаємодії з підприємцями, громадськими організаціями здатні значно знизити рівень ризику НС природного й техногенного походження.

Публікації автора:

1. Мельничук А.Л. Природно-техногенна безпека життєдіяльності населення: суспільно-географічний вимір дослідження // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. – К., 2001. – Вип. 51. – С. 95 – 101.

2. Мельничук А.Л. Природні загрози безпеці життєдіяльності населення України: гострота, розподіл за регіонами, заходи щодо запобігання і усунення // Економічна та соціальна географія: Наук. зб. – К., 2002. – Вип. 53. – С. 142 – 149.

3. Мельничук А.Л. Ризик виникнення надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру в Україні та її регіонах. // Географія і сучасність: Зб. наук. праць. – К., 2003. – Вип. 10. – С. 108 – 114.

4. Мельничук А.Л. Класифікація надзвичайних ситуацій природно-техногенного походження // Регіональні екологічні проблеми: Зб. наук. праць. – К.: ВГЛ “Обрії”, 2002. – С. 303 – 305.

5. Мельничук А.Л. Проблеми природно-техногенної безпеки Житомирської області. // Історія міст і сіл Великої Волині. Науковий збірник “Велика Волинь” – Т. 25. – Ч. 2 . – Житомир: ПП М. Г. Косенко, 2002. – С. 106 – 111.

6. Мельничук А.Л. Регіональна природно-техногенна безпека в Україні. // Географічна наука і освіта в Україні: Тези доповідей II Міжнар. наук. – практ. конференції (Київ, 26 – 27 березня 2003 року). – К.: ВГЛ “Обрії”, 2003. – С. 168 – 169.