1. Становлення географії СМ, формулювання її основних принципів припало на другу половину 80-х років – період початку соціально-економічних змін. У ХХІ столітті дослідження сільської місцевості, особливо для держав Східної Європи, зокрема України, набуває ще більшого значення тому, що розвиток СМ в умовах трансформації соціально-економічної системи суспільства потребує нових науково обґрунтованих рекомендацій. Найбільшого розвитку вивчення сільської місцевості отримало у працях українських та російських учених, де увага приділялася теоретичним та прикладним дослідженням із географії сільських місцевостей, зокрема, вивченню сільського населення та його розселення, інфраструктури, аналізу розміщення окремих галузей сільського господарства та невиробничої сфери тощо. В сучасних роботах особливий акцент робиться на вивченні таких проблем, як: взаємовідносини міст та сільських місцевостей, особливості територіальної організації СМ, стан соціальної інфраструктури СМ, комплексні дослідження та моделювання розвитку СМ регіону тощо. 2. Сільська місцевість це „історично сформована у взаємозв’язку із містами природно-соціо-економічна територіальна спільність, що отримала розвиток поза межами міських територій, характеризується специфічним способом життя населення, функціонально-територіальною структурою і виконує загальні та специфічні функції у розвитку суспільства”. СМ є специфічним типом геосистем, які мають складний функціональний характер та відрізняються від міських територій: домінуванням сільськогосподарських підприємств; особливостями землекористування; значно нижчим рівнем розвитку сфери послуг; віковим, соціальним, професійним складом населення тощо. Сільський спосіб життя вирізняється більш низьким рівнем споживання соціально-культурних послуг, незначним рівнем комфортності побутових умов, додатковими витратами часу та зусиль на обслуговування підсобного господарства, що сприяє формуванню особливої системи ціннісних орієнтирів особистості в СМ, які спираються, зокрема, й на консервативні, патріархальні, національно-ментальні основи. Для дослідження суспільно-географічних аспектів СМ області застосовано методику, яка базується на визначенні рівня розвитку основних функцій, що виконує СМ у територіальній організації суспільства, на основі аналізу системи статистичних показників: демографічної, виробничої, природоохоронної, соціальної. Підсумковий аналіз внутрірегіональних відмінностей сільської місцевості області ґрунтується на визначенні коефіцієнта комплексного розвитку території. 3. Розгляд форм рельєфу, кліматичних умов, мінеральних, водних і земельних ресурсів дозволяє стверджувати, що природні умови та ресурси СМ області в цілому сприятливі для інтенсивного, поліфункціонального розвитку сільської місцевості. Разом з тим, виявлено окремі природні фактори та явища, які вже знижують ефективність розвитку СМ, або можуть найближчим часом стати дестабілізуючим фактором у виконанні деяких важливих функцій СМ, зокрема агровиробничої. Так, значна кількість орних земель (86,4% території області) сприяє виконанню виробничої функції, запобігає міграції сільського населення, створює передумови для розвитку фермерських господарств. Однак, значний відсоток освоєної території стає на заваді розвитку рекреаційної і природоохоронної функцій СМ. Проведений аналіз свідчить, що основними природними ресурсами, які суттєво впливають на розвиток СМ в усіх районах області, є земельні, лісові і водні, пропорції та взаємовідношення між якими змінюються в залежності від фізико-географічного розташування території. Рекреаційний потенціал СМ області формують, в основному, кліматичні, лісові, водні та бальнеологічні ресурси, основний обсяг яких зосереджений у лісостепових районах області. 4. На розвиток сільської місцевості помітний вплив мають соціально-економічні фактори, серед яких найважливішими є історико-географічні особливості заселення території, економіко- та транспортно-географічне положення області, розселення, економічно активне населення, транспортна доступність. Як свідчить багато чинників, в останні роки все більший вплив здійснюють також нові, характерні для ринкової економіки фактори – інвестиції та зміна форм власності. 5. Важливу роль у загальному розвитку СМ області відіграє стан соціальної інфраструктури. Для соціальної сфери області, починаючи із 1990 р., характерним є зменшення обсягів фінансування та зниження темпів розвитку основних галузей соціальної інфраструктури сільської місцевості. Практично у всіх галузях соціальної сфери зменшується кількість об’єктів, де надаються відповідні послуги, особливо тих, якими опікується держава. З іншого боку, в СМ збільшується кількість об’єктів інфраструктури приватної власності (торгівлі, громадського харчування тощо). Скорочення мережі закладів соціальної інфраструктури провокує зниження ступеня привабливості території та умов життя населення, що віддзеркалюється у ефективності виконання демографічної, виробничої та інших функцій. 6. У роботі проаналізовано рівень та ефективність розвитку основних функцій СМ, до яких відносимо: виробничу, демографічну, природоохоронну, рекреаційну, історико-культурну, соціальну, управлінську. Зважаючи на те, що система освіти є важливим елементом розвитку сільської місцевості, помітною частиною загального рівня життя і показником цивілізованості суспільства, окремо виділено освітню функцію СМ. Вона є базовою складовою соціальної функції, у межах виконання якої можна розглядати також і стан системи охорони здоров’я та закладів культури і спорту, але їх ступінь розвитку на сучасному етапі в сільській місцевості не можна порівнювати із системою освіти. Враховуючи ці аспекти, вважаємо за можливе розглядати особливу – соціальну функцію СМ, спираючись, переважно, на аналіз освітньої. 7. Найбільш розвиненими та важливими є демографічна і виробнича функції. Для останніх десятиліть демографічна функція СМ області є не досить ефективною. Це призвело до виникнення проблем, найбільш помітними з яких є: від’ємне значення показників природного приросту населення; перетворення СМ із трудонадлишкової в трудодефіцитну. Аналіз основних демографічних процесів у сільській місцевості області та їх територіальних відмінностей дозволяє засвідчити певні тенденції: більш сприятлива демографічна ситуація спостерігається у деяких центральних сільських районах та районах, розташованих у безпосередній близькості до крупних промислових центрів. Особливо гостро проблема розвитку демографічної функції постає у периферійних північних і західних районах області. Аналіз виробничої функції дозволяє констатувати, що розвиток та ефективність її в сільській місцевості Кіровоградщини в останні десятиліття, окрім природно-географічних, все більше залежить від соціально-економічних факторів. Стримують потенційно високі можливості с/г підприємств до збільшення обсягів виробництва й економічного розвитку СМ зниження рівня технічної та агрохімічної підтримки сільськогосподарських робіт, висока затратність сільськогосподарського виробництва, конкуренція на ринку переробки продовольчих товарів, цінова політика держави, низька ефективність приватного сільськогосподарського сектору та ін. Природоохоронна, рекреаційна, культурно-історична функції на території СМ області мають ще недостатній рівень розвитку, але значення їх для загального стану СМ не можна недооцінювати. Ці функції мають значний резерв для нарощування позитивної динаміки, а збільшення ефективності рекреаційної та культурно-історичної функції матиме помітні наслідки для загального соціально-економічного підйому сільської місцевості Кіровоградщини. Виконання управлінської функції набуває особливого значення в контексті адаптації СМ до нових умов розвитку. Незважаючи на низку реформувань за весь період існування області, управління сільськими територіями має удосконалюватися для кращого задоволення потреб сільських громад. 8. Проведений аналіз дозволив виокремити три типи СМ за рівнем розвитку основних функцій. До першого типу СМ, із високим рівнем комплексного розвитку, увійшли два райони – Добровеличківський та Кіровоградський, що є імпліцитним підтвердженням депресивності СМ регіону. Дев’ять районів області належать до другого типу СМ із середнім рівнем комплексного розвитку. До третього типу увійшло 10 районів, зокрема і три з чотирьох, на території яких розташовані великі міста області (Олександрійський, Знам’янський, Світловодський). Першочерговими завданнями для СМ області є корегування рівня розвитку районів третьої групи. Пріоритетом є підвищення ефективності сільськогосподарської (виробничої функції), що дозволить збільшити надходження до місцевих бюджетів та опосередковано вплине на розвиток соціальної інфраструктури. Підняття ефективності виробничої сфери і рівня соціальної інфраструктури матиме наслідки і для нормалізації демографічної функції. Однак, активізація основних функцій СМ потребує комплексної, науково обґрунтованої програми, яка б враховувала велику кількість необхідних чинників розвитку – від пріоритетності інвестицій і будівництва доріг між населеними пунктами до музеєфікації пам’яток історії і культури в СМ. |