1. Зовнішньогосподарський комплекс країни - частина національного господарського комплексу, яка орієнтована на світовий ринок. Зв’язки, що виникають в зовнішньогосподарському комплексі, по-перше, покривають нестачу національної економіки в будь-яких факторах виробництва, по-друге, дають змогу знаходити ринки збуту для національних виробників. Таким чином, під зовнішніми зв’язками держави слід розуміти взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв’язання глобальних проблем людства, міжнародний рух населення, розширення особистих контактів громадян. Основною складовою зовнішніх зв’язків є зовнішньоекономічні зв’язки. 17 Зовнішньоекономічні зв’язки – це сукупність напрямів, форм, методів і засобів торговельно-економічного, валютного і кредитно-фінансового співробітництва між країнами з метою раціонального використання міжнародного поділу праці. Сутністю зовнішньоекономічної діяльності є міжнародний поділ праці (МПП). Серед основних чинників, що визначають місце кожної країни в МПП і ступінь залучення до нього є: природні, техніко-економічні, організаційно-економічні, соціально-економічні та політико-історичні. 2. Методика суспільно-географічного дослідження зовнішніх зв’язків країни дозволяє виділити наступні етапи: перший етап - виявлення та розкриття теоретичних аспектів формування зовнішніх зв’язків країни та механізмів їх функціонування, який включає визначення суспільно-географічної сутності зовнішніх зв’язків та обґрунтування чинників формування зовнішніх, передусім зовнішньоекономічних зв’язків країни; другий етап - системно-структурний аналіз зовнішніх зв’язків країни, який включає передусім аналіз торговельних, інвестиційних та соціальних зв’язків; третій етап - розробка концептуальних основ вдосконалення територіальної та галузевої організації зовнішніх зв’язків країни. 3. Аналіз сучасного стану українсько-німецької торгівлі показує, що зовнішня торгівля країн більше ніж на 90% розвивається в сфері матеріального виробництва, тоді як торгівля послугами займає зовсім незначну частину. Встановлено, що протягом досліджуваного періоду (1996-2000 рр.) товарна структура двосторонньої торгівлі як товарами, так і послугами, не зазнала суттєвих змін. Український експорт до ФРН та, відповідно, імпорт з цієї країни формувалися переважно з промислових виробів. Україна за структурою експорту і надалі залишається монокультурною державою, експорт якої на 3/5 формується із товарів текстильної та металургійної промисловості. В той же час на європейський ринок вона практично не експортує високотехнологічні конкурентноздатні товари. позитивне торговельне сальдо у торгівлі послугами формується за рахунок надання транспортних та ділових, професійних і технічних послуг, на чкі проипадає майже 80% загального обсягу торгівлі послугами. У географічній структурі української зовнішньої торгівлі Німеччина була і залишається важливим зовнішньоторговельним партнером України серед інших країн світу і регіону. В розрізі федеральних земель понад 80% загального українсько-німецького товарообігу припадає на західні федеральні землі. Це обумовлено як високим рівнем промислового розвитку та концентрацією капіталу, так і стійкими торговельними традиціями. 4. В сфері інвестиційного співробітництва з Україною Німеччині належить важлива роль. Німецькі інвестиції становлять близько 6% від загальної суми іноземних інвестицій, вкладених в економіку України з усіх країн світу у 2000 р. (17,5% у 1996р.). Обсяги інвестицій з України у Німеччину становлять лише 0,2% їх загального обсягу. В ході дослідження було встановлено, що галузева структура німецьких інвестицій не враховує пріоритетів української економіки. Так, 18 обсяги фінансових вкладень з Німеччини, наприклад, у сільське господарство – 2,4%, проте у сферах, що забезпечують швидкий обіг капіталу, - торгівлі та громадському харчуванні, у фінансовому посередництві, - відповідно 16,4% і 6,6%. В той же час у сферу науки і наукового обслуговування з Німеччини надійшло лише 0,5% від загального обсягу інвестицій, у сферу інформаційно-обчислювального обслуговування –0,07% і трохи більше у культуру і мистецтво –1,9%. Участь українських підприємств в інвестиційній діяльності на території ФРН становила у 2000 р. лише 228,3 тис. дол. США (по одному СП в галузі чорної металургії, транспорту, внутрішньої торгівлі та консалтингу). На території України діяло 928 підприємств (11% усіх зареєстрованих в Україні СП), в яких присутні інвестиції з ФРН із загальним обсягом інвестицій 228,5 млн. дол. США. Різкі диспропорції у географічному розміщенні спільних українсько-німецьких підприємств (381 підприємство лише в м.Києві) та вкрай нерівномірна концентрація німецького капіталу ( 74% в шести областях) свідчить про зацікавленість Німеччини всього в кількох галузях української економіки (легка та харчова промисловість, машинобудування і металообробка, внутрішня торгівля). Проте ці інтереси не завжди відповідають потребам української економіки ( нафтопереробна галузь, транспорт, тощо). 5. Українсько-німецьке співробітництво у соціальний сфері має переважно односторонній характер – з Німеччини до України. Це характерно як для міжнародної міграції населення, так і для інших суспільних відносин, чий діапазон включає співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища, гуманітарної та технічної допомоги, телекомунікацій, культури, вищої освіти та науково-дослідної діяльності тощо. Негативним аспектом українсько-німецької міграції населення є те, що значна частина вибулих з України (понад 60%) – це люди у працездатному віці, переважно які мають вищу освіту. Україна представлена в Німеччині нечисленними представництвами у Берліні та Мюнхені. 6. Визначено і обґрунтовано основні напрямки вдосконалення торговельних та інвестиційних зв’язків. Актуальним є розвиток нових, більш складних форм економічних відносин між нашими країнами: співробітництво на компенсаційній основі, виробнича кооперація, створення спільних підприємств, створення змішаних підприємств на території ФРН, регіональне співробітництво, багатостороннє співробітництво між Україною, Німеччиною із залученням країн Центральної і Східної Європи. В галузі інвестиційного співробітництва Україна зацікавлена у залученні інвестицій щодо виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, технічної реконструкції нафтопереробної галузі, переспеціалізації і технічного переобладнання (включаючи можливості конверсії) металургійної галузі і машинобудування, використання альтернативних джерел енергії в електроенергетиці (де Німеччина має значний досвід), останнім часом також у 19 налагодженні співпраці щодо виробництва бронетанкової та артилерійської стрілкової техніки і комерційних запусків космічних апаратів на основі українських ракет-носіїв. Німецька сторона виявляє зацікавленість у розробці та закупівлі результатів досліджень в українських науково-дослідних інститутах стосовно руху об’єктів у водному середовищі, утилізації в Україні озброєнь, військової техніки та ін. |
