Анотація до роботи:

Яроменко О.В. Суспільно-географічні дослідження наукової школи академіка М.М. Паламарчука. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю11.00.13 – історія географії. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2007.

У дисертації висвітлено суспільно-географічні аспекти функціонування наукової школи академіка М.М. Паламарчука. Поглиблено теоретико-методологічні засади вивчення особливостей розвитку суспільно-географічних досліджень. Уточнено сутність поняття "наукова школа". Розроблено систему наукових методів і підходів до вивчення наукової спадщини та напрямків розвитку науки.

Здійснено аналіз процесу формування наукової школи академіка М.М. Паламарчука. Розкрито передумови та виділено основні етапи її становлення і розвитку. Розглянуто тематику наукових досліджень та висвітлено науковий результат Максима Паламарчука, його учнів і послідовників. Проаналізовано ряд наукових праць. Виділено і охарактеризовано напрямки наукової діяльності, подано структуру наукових досліджень суспільно-географічної школи. Особливу увагу приділено розвитку теорії і методології географічної науки, територіальній організації промислових комплексів, дослідженню теоретичних проблем формування і територіальній організації агропромислових комплексів, системному аналізу суспільно-географічних явищ і процесів. Розкрито основні тенденції сучасних суспільно-географічних досліджень та визначено напрямки розвитку наукової школи на перспективу.

На основі комплексного аналізу наукової діяльності представників школи академіка М.М. Паламарчука, досліджено науковий потенціал школи крізь призму наукових напрямків та визначено значення наукового доробку представників школи у розвитку сучасної географічної науки.

1. Методологічно доведено необхідність досліджень становлення та розвитку наукових шкіл в українській географії. Багатозначність поняття "наукова школа проілюстровано різними дефініціями. Наведено ознаки та функції наукової школи, розмаїтість підходів і численність її трактувань у науці загалом та в українській географічній науці, зокрема. Наукову школу визначено, як сукупність ідей, впроваджених у дослідження вченим-лідером та його однодумцями, наукових результатів, отриманих за певною тематикою, що відзначаються науковою новизною, якістю і фундаментальністю.

2.У процесі вивчення наукової школи академіка М.М. Паламарчука нами застосовано методи суспільно-географічного та історико-географічного дослідження. Проведено аналіз наукової спадщини представників школи, вивчення потоку дисертацій (як метод ідентифікації наукової школи), консультації, анкетування. Використано також філософські методи, зокрема історизму, руху, розвитку, взаємозв’язку, причинності, загальнонаукові традиційні методи (аналізу і синтезу, порівняння та аналогії, узагальнення та абстрагування), загальнонаукові сучасні (соціологічний, статистичний, літературний) та спеціальні конкретно-наукові (історико-географічний, порівняльно-географічний) методи.

3. Удосконалено методику вивчення наукових шкіл в українській географії. Ця методика передбачає наступні етапи: 1) інформаційний – накопичення інформації; 2) вивчення літературних джерел, анкетування – обробка інформації; 3) вибірка визначень (для дослідження взято найбільш типові елементи сукупності); 4) системний аналіз і синтез. Системне вивчення елементів сукупності дозволило наукову школу розглянути у вигляді системи; 5) систематизація інформації; 6) узагальнення.

Сформульовані теоретичні засади та підібраний методичний апарат для вивчення наукової школи академіка М.М. Паламарчука носять універсальний характер і можуть бути використані для дослідження інших наукових шкіл, передусім географічних.

4. На основі вивчення наукових досліджень представників наукової школи академіка Максима Паламарчука розкрито передумови та виділено основні етапи її становлення і розвитку, зокрема:

- Львівський період становлення М. Паламарчука як вченого, який можна визначити як етап зародження його наукової школи (1946-1962 рр.);

- етап становлення наукової школи – кінець 60-х – початок 70 рр. ХХ століття;

- етап інтенсивного розвитку наукових досягнень – 70–90 рр. ХХ століття;

- новітній етап розвитку наукової школи академіка М.М. Паламарчука – кінець 90-х – початок ХХІ століття.

5. Виділено основні інтегральні (провідні) та похідні від них наукові напрямки, характерні для наукової діяльності школи академіка М.М. Паламарчука:

5.1. Формування теорії і методології суспільно-географічної науки:

1) обґрунтування об'єктів дослідження в економічній і соціальній географії – розробка теорій виробничо-територіальних комплексів і систем, суспільно-територіальних комплексів, теорії агропромислових і промислових комплексів;

2) суспільно-географічна регіоналістика: розкриті суспільно-географічні засади комплексного розвитку території, сучасні підходи до економічного районування в умовах незалежності України; здійснено економіко-географічну типологію регіонів для формування та реалізації регіональної політики в Україні.

5.2. Територіальна організація промислових комплексів, який формується як напрямок розвитку усієї економічної географії, у рамках якого виділено похідні напрямки: 1) теоретичні основи промислового комплексоутворення; 2) структурний аналіз і розміщення промисловості.

5.3. Аналіз наукових досягнень академіка М. Паламарчука та його учнів в галузі вивчення агропромислових комплексів дає підстави для виділення таких напрямків наукової діяльності: 1) теоретичні основи агропромислового комплексоутворення; 2) дослідження спеціалізованих рослинницьких і тваринницьких комплексів; 3) дослідження регіональних агропромислових комплексів; 4) вивчення структурних особливостей агропромислових комплексів України.

На основі поданого вище виділено узагальнений напрям наукової діяльності школи академіка М.М. Паламарчука – дослідження теоретичних проблем формування і територіальної організації агропромислових комплексів, який водночас слугує науковою основою для виділення напрямку в соціально-економічній географії – економіко-географічного вивчення агропромислових комплексів.

5.4.Географія природних ресурсів, у межах даного напряму здійснюється економіко-географічне вивчення мінеральних ресурсів з позицій їх впливу на формування і структуру виробничо-територіальних комплексів.

5.5.Еколого-географічний напрям – дослідження проблем природокористування і обґрунтування екологічного підходу.

5.6. У наукових дослідженнях школи, виділено освітньо-методичний напрямок, який, охоплює підготовку наукових кадрів, організацію географічної науки та розвиток географічної освіти.

6. Розкрито головні тенденції розвитку сучасних географічних досліджень даної наукової школи. Виділено пріоритетні наукові напрямки: наукові основи природокористування, геополітика, країнознавство, українознавство, історія, теорія і методологія географічної науки, географічні основи регіональної політики, проблеми життєдіяльності населення, трансформаційні процеси господарства України, еколого-географічні дослідження, територіальна організація сільського господарства, територіальна організація промисловості.

7. Висвітлено науковий доробок учнів та послідовників академіка М.М. Паламарчука, його значення для розвитку географічної науки. Запропоновано анкету вивчення наукової діяльності окремих персоналій. У результаті висвітлено біографічні дані, головні напрямки наукових пошуків та основні наукові праці окремих представників школи.

8. На основі комплексного аналізу процесу становлення і розвитку наукової школи академіка М.М. Паламарчука, її наукового потенціалу, наукової спрямованості досліджень у різні періоди можна визнати її економіко-географічною до 70-х років ХХ століття, а вже пізніше – суспільно-географічною. Завдяки суспільно-географічній науковій школі академіка М.М. Паламарчука створено теоретико-методологічну базу соціально-економічної географії як науки, здійснено ряд прикладних досліджень, які дістали широке застосування у різних сферах життєдіяльності населення.

Публікації автора:

1. Яроменко О.В. Дослідження територіальної організації агропромислових комплексів науковою школою Максима Паламарчука // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – Випуск 1 (11). – С. 33–36.

2. Яроменко О.В. Наукові дослідження школи М.М. Паламарчука // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк. – 2004. – № 5. – С. 340–343.

3.Яроменко О.В. Напрямки діяльності наукової школи академіка Максима Паламарчука // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2006. – Випуск 1 (13). – С. 40–44.

4. Яроменко О.В. Розвиток географічної освіти представниками наукової школи академіка Максима Паламарчука // Історія української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – Випуск 2 (12). – С. 22–24.

5.Яроменко О.В. Розвиток економіко-географічних досліджень промислового комплексоутворення науковою школою М.М. Паламарчука // Географія і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – К.: Видавництво національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2005. – Випуск 13.– С. 76–82.

6.Яроменко О.В. Розвиток теоретико-методологічних засад суспільної географії науковою школою М.М. Паламарчука // Вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Серія: географія. – Чернівці. Рута. – Випуск 283. – 2006. – С. 168–173.

7.Яроменко О.В. Теоретико-методологічні основи дослідження становлення наукової школи М.М. Паламарчука // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: географія. – Тернопіль. – № 1. – 2005. – С. 3–7.

8.Яроменко О.В. Формування наукової школи М.М. Паламарчука // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. – Луцьк. – 2004. – № 2. – С. 225–228.