Довбня Ольга Анатоліївна. Суспільно-політичні фактори змін у складі селянства УСРР у 1927-1932 рр.: дисертація канд. іст. наук: 07.00.01 / Донецький національний ун-т. - Донецьк, 2003.
Анотація до роботи:
Довбня Ольга Анатоліївна. Суспільно-політичні фактори змін у складі селянства УРСР у 1927-1932 рр. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 – історія України. – Донецький національний університет, Донецьк, 2003.
Дисертацію присвячено аналізу суспільно-політичних факторів змін у складі селянства в 1927-1932 рр. Саме судове та позасудове розкуркулення, ліквідація куркульства як класу, організований набір та стихійний відтік селян у промислові галузі та новобудови призвели до вилучення з селянського середовища небажаних владі соціальних верств та загального надлишку. Проаналізовані особливості, форми, методи та наслідки дії зазначених суспільно-політичних факторів. Доведено, що всі штучні, як кількісні, так і якісні, зміни в складі селянства Радянської України в досліджуваний період зумовлені надлишками робочої сили на селі, відновленням методів політики “воєнного комунізму”, форсуванням індустріалізації, здійсненням насильницької суцільної колективізації й реалізовані внаслідок дії таких суспільно-політичних факторів, як судові переслідування селян, розкуркулення та ліквідація заможних селянських господарств, організований набір і стихійний відтік селян у промислові галузі та будівництво.
У висновках узагальнено результати дослідження та сформульовано рекомендації щодо використання результатів дисертації.
У роботі наведено теоретичне узагальнення й нове розв’язання наукового завдання, що виявляється в тому, що поряд з природними демографічними факторами діяли суспільно-політичні, які спричинили кількісні та соціальні зміни в складі селянства УСРР у 1927-1932 рр.
За допомогою судових переслідувань небажані владі верстви на деякий термін вилучалися з селянського середовища, а одночасне застосування до них адміністративних заходів покарання у вигляді штрафів та конфіскацій майна призводило до економічного розкуркулення.
Особливістю проведення суцільної колективізації та ліквідації куркульства як класу стало розкуркулення найбільш освічених, працездатних селян. Їхні господарства були ліквідовані, а замість них з’явилися колгоспи. Це, з одного боку, допомогло викачуванню ресурсів з села до державного бюджету і завершенню реконструкції промисловості, а з іншого боку, спричинило дезорганізацію й деградацію сільського господарства. Насувався голодомор 1932-1933 рр.
Зміни у складі селянства під впливом проведення форсованої індустріалізації відбулися через значні потреби у додатковій робочій силі. Це в свою чергу вело до розширення масштабів організованих наборів. Внаслідок проведення організованих наборів вилучалися бідняцько-наймитські та середняцькі верстви села, насамперед, колгоспники, найбільш кваліфіковані, здорові, працездатного віку, переважно чоловіки. Поряд з негативними наслідками організованого набору та стихійного відтоку селян у промисловість та новобудови, мали місце й позитивні: поглинання надлишків робочої сили на селі, а також врятування завербованих селян від смерті під час голодомору 1932-1933 рр.
Стихійний відтік охопив представників усіх соціальних верств та статево-вікових груп села. Держава, з одного боку, сприяла прийому на роботу наймитсько-середняцьких верств села, а з іншого – обмежувала приток до міст спочатку забороною заможним верствам села залишати свої господарства, а потім введенням так званих “внутрішніх паспортів”. Тому у 1927-1929 рр. стихійний відтік відбувався легально, а у 1930-1932 рр. –нелегально.
Основними формами стихійного відтоку у 1927-1929 рр. було стихійне відхідництво та переселення селян до міст унаслідок самовільної ліквідації своїх господарств. У 1930-1932 рр. основними формами стихійного відтоку були самовільне залишення колгоспів і втеча розкуркулених з так званих “куркульських виселок” з подальшим влаштуванням на новобудови та промислові підприємства.
Підсумковий висновок міститься у тому, що висвітлення дії суспільно-політичних факторів на зміни у складі селянства протягом 1927-1932 рр. дозволяє простежити такий найважливіший аспект голодомору 1932-1933 рр., як його об’єктивні передумови внаслідок судового та позасудового розкуркулення, ліквідації заможних селянських господарств, відтоку найбільш працездатних, кваліфікованих та фізично здорових селян, переважно чоловіків, у промисловість та новобудови в результаті проведення організованого набору та самопливних процесів.
Далі надаються рекомендації щодо використання матеріалів дисертації. Подальше здійснення сучасної аграрної реформи може зацікавити людей працездатного віку до повернення у сільське господарство в якості фермерів шляхом навчання, забезпечення добривами та технікою, наданням кредитів. Корисно спрямувати їх на стажування у розвинені держави, особливо в ті, де природні умови наближаються до українських.
При підготовці узагальнюючих публікацій щодо історії селян Радянської України потрібно ввести розділ про судові переслідування заможних селян і противників колективізації. Проведене автором дослідження вказує, що цей суспільно-політичний фактор змін у складі селянства постійно діяв протягом 1927-1932 рр. Водночас наступним дослідникам проблеми необхідно врахувати селянський аспект до проведення організованого набору та стихійного відтоку.
Вбачається важливим при подальшому вивченні істориками змін у складі селянства дослідити демографічні природні фактори: не тільки народжуваність і смертність, але й рівень матеріального забезпечення, побутові умови, рівень охорони здоров’я.
Було б цікаво підготувати для вищих навчальних закладів науково-методичний посібник з проблеми розселянювання для використання на лекційних і семінарських заняттях. У цьому відношенні позитивну роль відігравали б наочні посібники у вигляді таблиць. Майбутнім дослідникам розглянутої в дисертації проблеми дисертації, допоможе її історіографія, джерельна база та методологія, які містяться в першому розділі.
Публікації автора:
Довбня О.А. Вплив судових переслідувань на склад селянства в УСРР у 1927-1929 рр. // Вісник Донецького університету. – Серія Б. Гуманітарні науки. – 2001. – №2. – С. 188-196 (0,8 др. арк.).
Довбня О.А. Судові переслідування селян в Донбасі в 1928-1929 рр. // Історичні і політологічні дослідження. – 2002. – №1(9). – С. 99-104 (0,6 др. арк.).
Довбня О. Залучення селян у промисловість та будівництво в результаті організованого набору у 1929-1932 рр. // Схід. – 2002. – №2(45). – С. 40-44 (0,8 др. арк.).
Довбня О. Суспільно-політичні фактори змін у складі селян УСРР у 1927-1932 рр. // Схід. – 2003. – №4(54). – С. 81-85 (0,6 др. арк.).
Довбня О.А. Депортація селян УСРР у 1930 р. // Історичні і політологічні дослідження. – 2000. – №2(4). – С. 67-71 (0,5 др. арк.).
Довбня О.А., Лихачева Л.Б. Трудовое переселение крестьян Украины в период коллективизации (на примере Донецкой области) // VIII Всеукраїнська наукова конференція “Історичне краєзнавство і культура” (Наукові доповіді та повідомлення). – Частина ІІ. – Київ – Харків: Рідний край, 1997. – С. 103-106 (0,2 др. арк.).
