Кожемякіна Оксана Миколаївна. Суспільний досвід: структура, проблеми сприйняття та соціальні наслідки. : Дис... канд. наук: 09.00.03 - 2004.
Анотація до роботи:
Кожем’якіна О.М.Суспільний досвід: структура, проблеми сприйняття та соціальні наслідки. - Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. Інститут філософії НАН України. – Київ, 2003.
Дисертація присвячена комплексному дослідженню феномена суспільного досвіду, а саме виявленню його структурних компонентів, означенню сутності, соціокультурних проявів в динаміці соціального часу, чинників формування та особливостей сприйняття. У роботі здійснено системний аналіз поняття “суспільний досвід”, простежено еволюцію соціально-філософських уявлень про роль досвіду в розвитку особистості та суспільства. Визначено, що суспільний досвід - це результативно-процесуальне утворення соціокультурно-го розвитку певного суспільства. Суспільний досвід розглядається як етно-ментальний феномен конкретного соціуму, спираючись на єдність національно-своєрідного та загальнолюдського. Особлива увага приділяється аналізу проблем його сприйняття та інтерпретації в умовах сучасного трансформаційного періоду.
Результати дисертаційного дослідження конкретизовані в наступних висновках:
На основі теоретичного аналізу проблеми сформульовано дефініцію поняття “суспільний досвід”. Суспільний досвід – це результативно-процесуальне утворення соціокультурного розвитку певного суспільства; це система накопичених знань, вмінь, оцінок, ідеалів, висновків, цінностей та установок, які детермінують суспільну і індивідуальну життєдіяльність. Суспільний досвід розглядається як етно-ментальний феномен конкретного соціуму, спираючись на єдність національно-своєрідного та загальнолюдського.
В якості основних елементів функціонального навантаження суспільного досвіду наводяться функції соціальної солідарності як основи колективного існування членів конкретної етнонаціональної спільності; інтегративної функції, що відображає забезпечення цілісності суспільства за рахунок об’єднання навколо національної ідеї та захисту етно-національних феноменів, об’єднання навколо спільної мети; прогностичної функції як здатності суспільного досвіду визначати майбутнє.
Своєрідність суспільного досвіду детермінується як соціальними, так і індивідуальними, особистісними регуляторами; суспільний досвід постає загальною формою розкриття сутнісних сил та потенціалу людини, а індивідуальний досвід бачиться як результат такого розкриття, механізм переведення суспільного досвіду з категорії можливого в категорію дійсного; особистість в своїх глибинних надрах репрезентує свій час, культуру свого народу та свою націю. Таким чином, однією з найважливіших ознак суспільного досвіду є кумулятивність, яка детермінує в суспільній свідомості збереження справжніх, істинних досягнень багатьох поколінь, які в сконцентрованому вигляді означуються в окремій особистості.
Визначено декілька шляхів трансляції суспільного досвіду:
1) через безпосередню передачу від покоління до покоління в процесі соціалізації;
2) через збережені в колективному несвідомому архетипи, в яких втілюються формальні зразки поведінки, що визначають напрям психічних процесів та будову індивідуального і суспільного життя;
3) через імпрінтінг як один з можливих варіантів накопичення і трансляції соціальної інформації в генетичній пам’яті людини.
Суспільний досвід є відображенням перш за все національного духу України. Самобутність української нації визначається внутрішніми національними критеріями та іманентними, своєрідними чинниками, серед яких чільне місце займає феномен суспільного досвіду. Саме він відіграє роль “історико-соціального транзиту”, який дозволяє зберегти і примножити ті соціально-культурні надбання, які дають змогу поєднувати національне та загальнолюдське, а саме, зберегти свої слов’янські корені української нації в контексті процесу глобалізації.
В ситуації сучасного соціально-трансформаційного процесу, коли відбувається руйнація усталених ціннісних та світоглядних орієнтацій, саме інноваційне сприйняття молодим поколінням досвіду суспільства є соціальним імперативом, умовою суспільної еволюції. Необхідним є варіативне використання елементів суспільного здобутку для створення нового, такого, що відповідає новим потребам в умовах, що постійно змінюються. Традиційний принцип пасивного сприйняття, імітації замінюється принципом раціональної інновації, принципом безперервного вдосконалення, але не шляхом неконтрольованих змін та втрати соціальної спадкоємності, зв’язку з попередніми поколіннями, а шляхом розумної гармонійної побудови новоутворень молодого покоління на основі збереженого дійсного, істинного досвіду в межах суспільних і загальнолюдських інтересів.
В дослідженні обґрунтована генераційна парадигма, яка є сукупністю теоретичних положень, що відображають селекційно-спадкоємний процес наслідування поколіннями суспільного досвіду, який виконує визначальну роль в актах самоідентифікації молоді. На перехідному етапі розвитку України суспільна спадщина зазнає якісних трансформацій, фільтрується та оновлюється, але зберігаючи та плекаючи вічні істини та дійсні досягнення. І саме молоде покоління є чинником оновлення суспільства, осередком інноваційного потенціалу в ракурсі національної культуротворчої спрямованості та на засадах свободи особистості.
Публікації автора:
Кожем’якіна О.М. Еволюція філософських уявлень про роль суспільного досвіду в розвитку особистості та суспільства // Вісник Черкаського університету. Випуск 20. Серія “Філософія”. - Черкаси, 2000. – С. 97 – 104.
Кожем’якіна О.М. Суспільний досвід як історико-соціальний чинник національної самоідентичності (в контексті вітчизняної філософської думки) // Україна і слов’янський світ: історія та сучасність. Науковий збірник. - Рівне, 2001. – С. 68 – 76.
Кожем’якіна О.М. Генезис проблеми суспільного досвіду в контексті вітчизняних соціально-філософських концепцій XVIII-XX століть // Практична філософія. - 2001. - №3. – С. 195 – 201.
Кожем’якіна О.М. Теоретичні основи взаємодії суспільного та індивідуального досвіду // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. праць. - Вип.16. – К.: Укр. Центр духовної культури, 2000. – С. 42 – 53.
Кожем’якіна О.М. Чинники взаємодії особистості та суспільного досвіду // Вісник Черкаського університету. Випуск 14. Серія “Філософія”. - Черкаси, 1999. – С. 120 – 126.
Кожем’якіна О.М. Проблема індивідуального сприйняття суспільного досвіду в контексті деяких психоаналітичних та неофрейдистських концепцій // Людина: мислення і реальність. Монографія. – К.: Ін-т філософії НАНУ, 2001. – С. 182 – 189.
Кожем’якіна О.М. Суспільний досвід та його роль у творенні української нації // Українська національна ідея: витоки і сьогодення: Матеріали доповідей Всеукр. наук.-прак. конф. – К.: Знання, 2000. – С. 32 – 35.
Кожем’якіна О.М., Богданов В.С. До проблеми особистісно-творчої інтерпретації соціального досвіду // Матеріали 5-ї Міжнародної наук.-прак. конф. “Творчість як спосіб буття дійсного гуманізму”. Ч.2. - К.: НТУУ “КПІ”, 1999. – С. 131 – 133.
Кожем’якіна О.М. Суспільний досвід як функція соціалізації молодого покоління // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць. – К.: Знання, 2001. – Випуск 3. – С. 187- 189.
Кожем’якіна О.М. Творча соціалізація особистості як синтез індивідуального та соціального // Матеріали 6-ї Міжнародної наук.-прак. конф. “Творчість свободи як свобода творчості”. - К.: НТУУ “КПІ”, 2001. – С. 203 - 204.
Кожем’якіна О.М. Творче сприйняття суспільного досвіду в сучасній Україні на шляху до морального ідеалу (на матеріалах філософської спадщини П.І.Новгородцева) // Ідея правової держави: історія і сучасність: Зб. наук. праць. – Луганськ: РВВ ЛАВС, 2002. – С. 57 – 61.
Кожем’якіна О.М. Інноватизація процесу спадкоємності суспільного досвіду як соціальний імператив // Антропоцентризм і віталізм: сучасний синтез: Монографія. - Луцьк, Надстир’я, 2000. – С. 160 –167.
Кожем’якіна О.М. Герменевтичне коло як метод соціальної репрезентації суспільного досвіду // Обрії комунікації та інтерпретації. Матеріали VIII Харківських міжнародних Сковородинівських читань. – Харків: Екограф, 2001. – С. 112 – 114.
Кожем’якіна О.М. Деякі аспекти генераційної парадигми наслідування суспільного досвіду в сучасному українському соціумі // Практична філософія. - 2002. - №2. – С. 85 – 91.
