Анотація до роботи:

Іваненко О. В. Сутність юридичної відповідальності та роль правоохоронних органів у її забезпеченні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних та правових учень. – Київський національний університет внутрішніх справ. – Київ, 2007.

Дисертація присвячена комплексному вивченню юридичної відповідальності як соціального явища, правової категорії та правового інституту. Розкриваються поняття, підстави, види юридичної відповідальності, проводиться аналіз теоретичних проблем добровільної і державно-примусової форм реалізації юридичної відповідальності. Досліджується соціальна природа категорії “відповідальність” та процес її розвитку. Визначається місце і роль юридичної відповідальності у забезпеченні правопорядку.

Обґрунтовується висновок про те, що зміст юридичної відповідальності визначається з урахуванням позитивного та негативного її аспектів, що цілком висвітлює сучасне соціальне призначення даного інституту. У результаті цього виявляється доцільність існування двох форм реалізації юридичної відповідальності (добровільної та примусової), а безпосередню роль у механізмі її реалізації відіграє діяльність правоохоронних органів, яка може відбуватися за допомогою відповідних методів як у межах правозастосування, так і поза його межами.

Зроблено висновки, які стосуються природи, механізму і видів юридичної відповідальності.

У висновках викладений теоретичний матеріал узагальнюється у таких положеннях:

1. При розумінні категорії “соціальна відповідальність” доцільно виходити з таких аспектів:

відповідальність як соціальна категорія відображає двосторонній зв’язок між індивідом і суспільством, членом якого він є, відповідно до встановлених нормативів поведінки. У зв’язку з цим відповідальність може розглядатися у двох аспектах: відповідальність як реакція суспільства на поведінку індивідів; відповідальність як реакція особи на вимоги суспільства;

реалізація юридичної відповідальності має на меті, по-перше, захист свобод і прав особи, а, по-друге, належну охорону правопорядку від правопорушень.

2. Заперечуючи проти одностороннього підходу в юридичній науці щодо розгляду правопорушення з позиції підстави юридичної відповідальності, видається доцільним розмежовувати правопорушення як порушення норми права та правопорушення як підставу юридичної відповідальності.

3. Серед різноманітних критеріїв класифікації юридичної відповідальності пропонується виділити основний – за характером санкцій, оскільки саме він включає і галузевий характер окремих видів відповідальності, і відповідний характер застосування санкцій, а також є найбільш оптимальним і доцільним з огляду на практику реалізації юридичної відповідальності.

4. Юридичну відповідальність доцільно розглядати як комплексну категорію, яка має добровільну і державно-примусову форми реалізації. Добровільна форма реалізації – це спосіб закріплення юридичного обов’язку дотримуватися і виконувати вимоги права, що реалізується у правомірній поведінці суб’єктів права, яка заохочується або схвалюється державою, а державно-примусова – це закріплення юридичних обов’язків правопорушника підлягати осуду з боку держави, через обмеження матеріального, правового або особистісного характеру при реалізації конкретних суб’єктивних прав.

5. Об’єктом впливу діяльності правоохоронних органів в процесі реалізації охоронної функції держави є поведінка учасників правопорядку, яка може бути як правомірною, так і протиправною. Для діяльності даних органів характерна боротьба з фактичними правопорушеннями окремих осіб, до яких застосовуються державно-запобіжні заходи. Це так звана юрисдикційна (правоохоронна) діяльність, що завжди здійснюється у межах конкретних правовідносин, які пов’язані з притягненням осіб, що порушили правопорядок, до юридичної відповідальності.

Публікації автора:

1. Зелена О. В. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми //Право України. – 2002. – № 11. – С. 109–112.

2. Зелена О. В. Проблеми визначення функцій юридичної відповідальності //Науковий вісник НАВСУ. – 2003. – № 2. С. 90–96.

3. Зелена О. В. Визначення підстав юридичної відповідальності: окремі питання //Право України. – 2003.– № 4.– С. 21–26.

4. Зелена О. В. Актуальні питання щодо визначення поняття міжнародної відповідальності //Бюлетень Київського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 8. – С. 259–266.

5. Іваненко О. В. Визначення поняття, сутності та видів соціальної відповідальності: актуальні проблеми //Право України. – 2006. – № 1. – С. 60–65.

6. Іваненко О. В. Процесуальна відповідальність як окремий і самостійний вид юридичної відповідальності //Право України. – 2006. – № 3. – С. 32 – 36.

7. Іваненко О. В. Державно-примусова форма реалізації юридичної відповідальності: окремі питання //Право України. – 2006. – № 6.– С. 29–34.