Анотація до роботи:

Сулима В.І. Свята Трійця в українській літературі ХІ-ХУ ст.: аспекти інтерпретації та художнього втілення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 – українська література. – Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2002.

У дисертації розглядається одне з малодосліджених питань давньої української літератури – Свята Трійця і її функціональна роль в українській літературі доби Середньовіччя. Викладено результати нового перегляду пам’яток літературної спадщини доби християнського Середньовіччя. Проаналізовано головні аспекти інтерпретації вчення про Святу Трійцю, що подавали у своїх творах Нестор-літописець, Лука Жидята, Феодосій Печерський, Іларіон Київський, Климент Смолятич, Кирило Турівський та ін. Досліджуються художньо-виражальні стилістичні засоби, якими послуговувались екзегети Київської Русі: ампліфікація, повторення, заперечення, багаторівневий сенс тексту – буквальний (історичний) і таємний (алегоричний), а також тропи (алегорія, порівняння, символ, уособлення тощо). Йдеться й про особливості засвоєння християнських сакральних символів та архетипів усною народною словесністю.

Цей розділ узагальнює результати нового перегляду пам’яток літературної спадщини ХІ-ХУ ст., зроблений задля з’ясування аспектів інтерпретації та засобів художнього втілення в них водночас біблійного (і надбіблійного) вчення про Святу Трійцю. Проведена робота не претендує ні на вичерпність залученого матеріалу, ні на його всебічний аналіз. Розглянуті тексти дозволяють говорити про християнський онтогенез української писемності ХІ-ХУ ст., про багатовекторну залежність давньої літератури від Святого Письма, від православного віровчення, викладеного у “Символі віри” 325 року на Першому Вселенському соборі. Через 663 роки остаточно, за волею князя Володимира, утвердиться це вчення на землях Руси-України; його принесуть в усній і писаній формі візантійські місіонери та книжники. Саме в цей час у нашій літературі вкорінюється розуміння сакральної функції тексту, частково успадковане від язичницького магічного світовідчуття (отже, й магії слова), але більшою мірою підсилене власне метафізикою християнською вчення про Святу Трійцю. Ідея Животворчого Слова ставала наріжним каменем у грандіозній будові середньовічної вербальної культури, священний текст набував трансцендентного характеру, а труд книжника (письменника, проповідника) - релігійного ореолу (як цілком справедливо вважає П.Білоус). У цей час давньоукраїнське письменство формується як явище середньовічної європейської літератури, якій притаманними є християнський провіденціалізм, біблійний алегоризм та символізм, а також оптимістична євангельська есхатологія. Оригінальна творчість письменників Київської Русі безперечно перебували у концептуальній залежності не лише від канону, але й від перекладних пам’яток візантійського і болгарського походження, які впроваджувалися у тексти руських книжників у спосіб творчої ампліфікації. Хоча з певністю можна говорити й про те, що сама старокиївська писемність - як перекладна, так і оригінальна, - ідеологічно захищаючи християнський віросповідний канон, спрямовуючи до нього читачів та слухачів, або наслідуючи його і змістом, і формою, по суті своїй неминуче трансформувалася від мозаїки цитат, від компілятивної нарації, від варіантного переповідання - до стереотипного тлумачення, до творчої інтерпретації, до авторської екзегези, до самостійного розмірковування, що несло в собі енергію оригінального думання, самовільного почування і самобутньої творчості.

Основні результати дослідження висвітлено в таких публікаціях:

1. Біблія і українська література. Навчальний посібник. – К.: Освіта, 1998. – С. 399. – 19,5 др. арк.

Рец.: Білоус П. У прагненні вічного слова. // Слово і час. - 1999. - № 3. – С.85-87. Москаленко М. Вічна книга. // Освіта. - 1998р. – № 55-56.– С.12-13.

Пелешенко Ю. Біблія і українська література.// Українська мова й література. – 1998. - Число 41. –– С.12. та інші.

2. Євангельські архетипи “Марії” Уласа Самчука // Біблія і культура. Зб. наук. ст. Вип. 1. – Чернівці, 2000. – С. 90 – 94. – 0,6 др. арк.

3. Милістю Божою // Урок української. – 2000. - № 2. – С. 36 – 37. – 0,2 др. арк.

4. Образ Святої Трійці в “Розповіді філософа” (за “Повістю минулих літ”): апологія, екзегеза, поетика. // Біблія і культура. Зб. наук. ст. Вип. 3. – Чернівці, 2001. – С. 91 – 98. – 0,8 др. арк.

5. Свята Трійця у творі Кирила Турівського “Слово на собор Святих Отців”.// Література. Фольклор. Проблеми поетики. Вип. 13. – Київ: “ТВІМ Інтер”, 2002. – С. 208-222. – 0,7 др. арк.

6. Свята Трійця у творах Кирила Турівського// Біблія і культура. Зб. наук. ст. Вип. 4. – Чернівці, 2002. – С. 73 - 84. – 1 др. арк.

7. Деякі аспекти рецепції образу біблійної Святої Трійці в книжній словесності ХІ-ХП ст.// Варшавські українознавчі записки. – 2001. – №11-12. - С. 45-61. – 1, 2 др. арк.

Додаткові публікації:

1. “Пречиста Діва, мати руського краю”// П’ята пора. – 1993. – № 2-3. – С. 10 – 15.

2. Пантелеймон Куліш і Біблія.// Наша віра. – 1994. - № 16 - 17. – С. 12 – 13.

3. Християнство і політика (політичний аспект християнської традиції української літератури). // Жінка і демократія. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Київ. – 1995. – С. 100 - 103.

4. Біблія в Україні// Світло. –1996. – №1. – С. 66 – 69.

5. Вивчення Біблії в курсі української літератури // Jews and slavs. Volume 5. Jews and Ukrainians. – Jerusalem. – 1996. – c. 57 - 64.

6. Українська література. 5-11 класи: Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання. – К.: Генеза, 2002. – С. 38 - 43, 54 - 60. – у співавторстві з М.М.Сулимою.