У висновках на основі здійсненого дисертанткою системного філософського аналізу особливостей явища свободи людини подано основні теоретичні підсумки роботи, що відображають основний зміст та сутність дисертаційного дослідження. Поняття свободи в межах різних філософських течій використовується для висвітлення якоїсь однієї грані цього багатоаспектного й складного явища. Для кожної доби є характерним своє розуміння свободи. Філософським класикам теорії свободи належить заслуга обґрунтування ідеї пріоритету особистості як суб’єкта свободи поряд з іншими її носіями. Вони показали основні парадокси свободи: “свобода живе тільки тоді, коли є вільні люди”, встановили закономірність появи нових видів несвободи і відчуження в процесі зростання ступеня свободи в цілому. Видатні філософи протягом століть окреслювали основні види свободи, віддаючи явну перевагу свободі духу, думки та вчинків. У працях видатних мислителів різних епох запропоновані як строго окреслені дефініції свободи, так і метафоричні її визначення, розкриті основні зв’язки незалежності, автономності та її детермінації (“вільна причинність”, “необхідна свобода”). Свобода – складне явище і відповідно - полісемантичне поняття, що відображає означене явище. Існує безліч праць, які висвітлюють ту чи іншу грань, межу, рівень цього поняття, бо своєрідність свободи як багатовимірного, складного суспільного явища зумовлює можливість і необхідність різноманітних підходів у його осмисленні. Зокрема, ступінь розробки цього феномена можна характеризувати відповідно до ступеня загальності: свобода як філософська категорія - зіставлення визнання зумовлюваної необхідності людських дій із визнанням свободи їх здійснення породжує філософське питання про суперечність між необхідністю й свободою; соціальна свобода - світ свободи – це сфера соціального, яка є протилежна світу природи; свобода людини - свобода іманентна людській природі, вона проявляється у дії (чи може людина робити те, що хоче, якщо цьому не заважає її власний організм?), виборі (чи здатна людська свобода вибирати між мотивами, або вона (свобода) є лише реєстратором, що приводить у дію найбільш сильний мотив, волі людини (чи існує свобода бажання, що є вибір?). Враховуючи, що своєрідність свободи як багатовимірного, складного суспільного явища, зумовлює можливість і необхідність різноманітних підходів у його осмисленні, запропоновано розгляд свободи не лише, як складного суспільного явища, а й водночас - як феномена людського світосприйняття. Визначення свободи як феномена світосприйняття людини дає можливість враховувати статичні й процесуальні характеристики свободи. У загальному сенсі, світосприйняття - це цілісний образ дійсності. У межах дослідження проблеми свободи, яке здійснено, світосприйняття свободи людини, з одного боку виступає як формування й усвідомлення уявлень, поглядів, переконань стереотипів свідомості, мислення щодо образу свободи людиною в суспільстві, а з іншого боку - сформований образ свободи постає істотною передумовою, найважливішим чинником взаємин, поведінки, спілкування, діяльності людини. Формування світосприйняття свободи людиною включає декілька рівнів: „особистісний” (визначений тілесною організацією людини, її психологією та ”індивідуальним успіхом”), „міжособистісний” (фокусується на відношеннях особистості і соціуму), „інституційний” (характеризується взаємодією людини із соціальними інститутами), „політичний” (корегується владним й правовим полем). Продемонстрована ієрархія рівнів свободи, дозволяє нам розглянути особливості впливу глобальних соціальних процесів (глобалізації) на свободу людини. |