Анотація до роботи:

Олещук П.М. – Символічні форми легітимації політичних режимів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.01 – теорія та історія політичної науки. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

У дисертації досліджено сутність та змістовні особливості символічних форм легітимації політичних режимів. Виокремлено основні підходи щодо вивчення сутності символу (семіотичний, психоаналітичний, онтологічний, культурологічний). Досліджено типи символічних форм політичної комунікації (наочно-образний символ, метафора, ритуал, міф). Доведено, що в основі легітимації влади у межах суспільно-політичного дискурсу – апелювання до вищої інстанції, що виступає в якості політичної цінності для даного типу політичної свідомості та безпосередньо сприймається у вигляді певних символічних форм легітимації політичних режимів. Показано, що для легітимації авторитаризму характерним є звернення до певної трансцендентної сутності, до «народності», або до сили як атрибуту влади. Тоталітаризм організує легітимаційний дискурс через звернення до над-ідеї, що втілюється у символічні постаті вождя та загальнообов’язкових владних ритуалах. Легітимаційний дискурс демократії будується через звернення до народу як первинної інстанції, що виражається у символічних формах масовості (мітинги, демонстрації, вибори) та реалізується через залучення символічної політики – інсценізації публічних дій у медіа-просторі. В якості чинників успішного використання символічних форм легітимації режимів для забезпечення успішної політичної трансформації названі: наявність символічної постаті - харизматичного лідера («Народного провідник» або «Совість нації»); зв’язок з традицією та традиційними символами; єдиний комунікаційний простір; загальна ідентифікація із спільними національними символами; суспільний національно-історичний міф.

У дисертаційному дослідженні наведене теоретико-методологічне узагальнення і вирішення на новому рівні проблеми, що виявляється у розкритті сутності та змістовних особливостей символічних форм легітимації політичних режимів.

Вивчення символічних форм легітимації політичних режимів дозволило означити ряд науково-практичних підсумків та узагальнень, серед яких головними є наступні:

1. Політичний символ являє собою значимий об’єкт матеріального світу, котрий внаслідок певної соціальної конвенції набуває політичного смислу, може втілювати у собі нескінченну кількість значень, функціонує у межах певного цілісного культурного простору, виражає у собі ірраціональну складову політичної свідомості, виконує функцію політичної комунікації через донесення до громадськості певних політичних смислів.

2. Символічні форми політичної комунікації, виступають в якості інструменту для безпосереднього втілення політичного змісту, що може вільно поширюватися у межах певного суспільно-політичного дискурсу. Типами символічних форм політичної комунікації на основі критерію складності є наочно-образний символ, метафора, ритуал, міф.

3. Для кожного типу політичного режиму властива певна умовна первинна інстанція влади, через апеляцію до якої у суспільно-політичному дискурсі здійснюється легітимація режиму. Першоосновою легітимації традиційного авторитаризму виступає апеляція до божественно-надприродної сутності як джерела влади, що реалізується через проголошення божественної природи влади, залучення релігійних символів, організації політичного дискурсу у релігійних категоріях. Бюрократичний авторитаризм обґрунтовується через визначення держави як найголовнішої суспільної цінності, та влади як символічного вираження державного механізму. Змагальна олігархія характеризується дискурсивно-символічним відображенням цінностей «громадянськості» та «народності» як комплексу національно-патріотичних чеснот т.зв. «істинного народоправства», що суперечить західній моделі ліберальній демократії. Політичний дискурс тоталітаризму ґрунтується на над-ідеї, що втілюється в наочній символіці, персональних символах (вождях та героях), ритуалах, що виконують функції контролю. Дискурс демократичного політичного режиму спирається на проголошення верховенства народу як джерела влади, що зумовлює його характер як змагання за символічні ресурси популярності, та засоби політичного позиціонування у межах публічного простору.

4. Характер політичної трансформації зумовлює використання відповідних символічних форм легітимації політичних режимів. Ствердження демократичного режиму передбачає активне залучення широких суспільних верств у формі мітингів, акцій протесту та страйків та інші форми прояву масової активності. У даному випадку легітимація змін освячується через вираження цілого («народ») через часткове, тобто окремих його представників. Встановлення авторитаризму зумовлює підвищену увагу до історії та передбачає, через залучення різноманітних історичних символів, обожнення національного культурного простору та влади. Перехід до побудови тоталітаризму передбачає нагнітання негативної суспільної консолідації через протидію до абстрактно-образних «ворогів» та постійну концентрацію індивідів у межах політичних спільнот.

5. Загальні етапи застосування символічних форм легітимації політичних режимів як чиннику політичної трансформації є наступними: ідейно-концептуальний; руйнації простору символів режиму (зміна героїчного дискурсу та переведення його в повсякденно-анекдотичну площину), переоцінки базових елементів політичного міфу); зміни державної символіки; трансформації ритуалів влади. Виділено в якості чинників успішного протікання політичної трансформації як символічно-організованого процесу: наявність харизматичного лідера («Народного провідник» або «Совість нації»); зв’язок з традицією; єдиний комунікаційний простір; спільна національна ідентифікація; загальносуспільний національно-історичний міф.

6. У відповідності до критерію залучення символічних форм легітимації політичних режимів виокремлено наступні етапи української посттоталітарної трансформації: етап «символічного заперечення», коли формується орієнтація на антикомунізм та національне відродження як ключові трансформаційні ідеї; етап часткової руйнації тоталітарного символічного простору, коли в межах окремих регіонів відбувається руйнування символів комунізму та трансформація топоніміки; етап первісного впровадження української національно-політичної символіки, коли здійснюються спроби побудови стрункого національно-історичного міфу на основі символічної спадковості по відношенню до Київської Русі, Гетьманщини та УНР; етап консервування символічного простору та пошуку консолідуючих альтернатив, коли здійснюється пошук альтернативних до національно-історичних та комуністичних символів (подій, особистостей, знаків тощо); етап формування альтернативних територіальних комплексів символічних форм, коли у відповідності до ставлення різних регіонів до значимих образів «помаранчевої революції» та «майдану» формуються альтернативні комунікативно-інтерпретативні спільноти в межах громадянського суспільства України; етап консолідації на основі національно-державницького міфу та протистояння символічно-міфічних альтернатив.

7. Обґрунтування політичної трансформації в Україні ускладнюється наявністю цілого ряду факторів, що утруднюють використання символічних форм легітимації політичних режимів: накладання різних систем політичних символів; несформованість системи державних символів; відсутність неперервної традиції та спадковості у базових політичних символах та загальносуспільного національно-історичного міфу; трансформації за умов відсутності чіткої національно-символічної ідентифікації.

Публікації автора:

1.Олещук П.М. Символічні форми легітимації політичної влади / П.М. Олещук // Вісник Київ. нац. ун-ту ім.. Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – 2007. – Вип. 85. – с. 99-102.

2. Олещук П.М. Легітимність політичного режиму як результат дискурсивно-символічного делегування / П.М. Олещук // Політологічний вісник. - 2007. – Вип. 30. – С. 215-225.

3. Олещук П.М. Політична трансформація як символічно-оформлений процес / П.М. Олещук // «Нова парадигма»: Журнал наукових праць. – Вип. 75. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. - с. 61-70.

4. Олещук П. Символічні форми як фактор легітимації політичних режимів / П.М. Олещук // Матеріали міжнар. наук. конф. [«Шевченківська весна – 2007»], (Київ, 17-20 березня 2007 р.) / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К.: Логос, 2007. - Вип. V. – Ч.1. – с. 224-227.

5. Олещук П. Місце символічних форм у легітимації тоталітаризму / П.М. Олещук // Матеріали міжнар. наук. конф. [«Дні науки філософського факультету – 2007»], (Київ, 14-15 квітня 2007 р.) / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. – Ч. VI. – с. 81-83.

6. Олещук П. Теоретичні засади використання символічних форм за умов сучасних поліархій / П.М. Олещук // Матеріали міжнар. наук. конф. [«Дні науки філософського факультету – 2008»], (Київ, 16-17 квітня 2008 р.) / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. – Ч. IХ. – с. 115-117.