Анотація до роботи:

Гладких В.В. Синкретичний характер становлення традиції дзен-буддизму. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.11 – релігієзнавство. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей процесу генези та становлення дзен-буддизму. Автор розкриває еволюцію цього самобутнього напрямку далекосхідного буддизму як об‘єктивний, детермінований конкретними історичними обставинами та внутрішніми закономірностями розвитку релігії процес взаємодії ідеологічних, соціально-психологічних, історичних, економічних, етнічних чинників. Для цього з‘ясовуються загальні закономірності еволюції релігій. Аналізуючи погляди іноземних та вітчизняних вчених, автор доходить висновку, що однією із загальних властивостей еволюції релігії є явище релігійного синкретизму, передумови, динаміка, сутність та внутрішня структура якого детально розкриваються у першому розділі. Формулюються основні принципи вивчення генези та становлення релігії як синкретичного за своєю суттю процесу. На основі цих принципів автором з‘ясовуються стадії розвитку дзен-буддизму, розкриваються механізми трансформації однієї стадії в іншу, висвітлюються закономірності цих перетворень. Простежуються причини специфічної взаємодії світських та релігійних елементів в дзен-буддизмі.

У дисертації доведено такі теоретичні положення і висновки дослідження:

1. Релігійний синкретизм - це обумовлене об‘єктивними причинами необхідне явище в еволюції релігії, зміст якого полягає в тому, що в межах будь-якої релігії мають місце та виступають її невід‘ємними системоутворюючими складовими: по-перше, реліктові елементи, коріння яких сягає архаїчних часів; по-друге, уявлення, погляди, культова практика, які походять з інших релігійних систем; по-третє, поєднання із світськими формами духовного опанування людиною світу. Релігійне синкретичне утворення – це результат процесів полісинкретизму, етнізації та аккультурації, його внутрішню структуру можна відобразити у запропонованій автором схемі;

2. Необхідно розмежовувати синкретизм, який існує в межах певної конфесії на всіх рівнях її структури (конфесійний синкретизм), від синкретизму, який міститься виключно на рівні свідомості (синкретична релігійність). Ці два аспекти релігійного синкретизму взаємообумовлені, і становлення синкретичних утворень можна розглядати як складний діалектичний процес втілення феноменів психічного життя (синкретичної релігійності) в продукти культури (синкретичні напрямки);

3. Об‘єктивними передумовами, які роблять синкретизм необхідною рисою еволюції релігії є: внутрішня обмеженість релігії як форми освоєння світу; особливості архаїчної свідомості; зв’язок релігії з соціальними відносинами;

4. Розкрити синкретичний характер еволюції дзен-буддизму означає: по-перше, з‘ясувати генетичний зв‘язок між релігійними віруваннями, простеживши витоки традиції з початкових, примітивних її форм; по-друге, розкрити механізм еволюції, висвітливши, яким чином відбувається засвоєння та запозичення ідейно-культового матеріалу; по-третє, дати відповідь на питання, – чому деякі елементи засвоюються, а деякі відкидаються; по-четверте, розкрити специфіку взаємовпливів релігійних та світських компонентів у дзен-буддизмі;

5. Некоректно ототожнювати поняття “чань-буддизм” та “дзен-буддизм”, адже це з необхідністю веде до ототожнення й явищ чань- та дзен-буддизму, нівелюючи їхні особливості;

6. Доречним вбачається розглядати чань-буддизм як системний ефект від синкретичного поєднання традицій буддизму, даосизму, конфуціанства, архаїчних вірувань, який неможливо вивести або звести до будь-якої з них безпосередньо;

7. В Японії проповідники ідей чань-буддизму переосмислили його ідейні засади, включивши до доктрин своїх шкіл чимало елементів не лише китайського та японського буддизму, а ще й сінтоїзму, даосизму та неоконфуціанства, що було обумовлено соціально-політичними та культурними особливостями Японії;

8. Припустимо вживати як синоніми: дзен-буддизм, дзеннізм, дзенкьо та Дзен, розуміючи під останнім власну назву релігійної течії. Водночас, під терміном “дзен” необхідно розуміти лише практику зосередження, яка мала місце не лише у школах Дзен, а й в усіх буддійських школах. Тому під терміном ріндзай-дзен необхідно розуміти особливі методи медитації, які використовувалися школою Ріндзай. Отже, ріндзайсю – це ідейні засади школи Ріндзай релігійного напрямку дзенсю, який розвився в межах буддизму (буккьо). Те саме стосується й термінів Сото (назва школи), сотосю (доктрина школи Сото), сото-дзен (методи зосередження, які практикувалися школою Сото);

9. Синкретизм світського та релігійного в дзен-буддизмі, який відобразився в явищі дзенських мистецтв, об‘єднаних єдиною спільною філософсько-релігійною основою, обумовленою такими наріжними положенням дзен-буддизму як хонгаку, хобен та саторі, втілений у поняття “ДО” – універсального шляху осягнення істини, що може використовуватися у живописі, літературі, фехтуванні і стрільбі з луку, чайній церемонії і каліграфії тощо, зрештою призвів до змирщення дзен-буддизму.

Публікації автора:

1. Гладких В.В. Синкретична релігійність як джерело виникнення нових релігійних напрямків (на прикладі китайських реалій) // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – Вип. 59. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. – С. 11-14.

2. Гладких В.В. Особливості дослідження еволюції релігії як синкретичного процесу // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – Вип. 60. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. – С. 66-69.

3. Гладких В.В. Питання синкретичного характеру еволюції китайського буддизму в працях російських релігієзнавців // Українське релігієзнавство. – 2004. - № 29. – С. 128-139.

4. Гладких В.В. Причини й наслідки синкретичного взаємозв‘язку релігійних та світських елементів в дзен-буддизмі // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – Вип. 68 – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. - С. 6-10.

5. Гладких В.В. Генеза даосизму: від коріння до оформлення // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. Випуск 32. – К.: РВЦ “Київський університет”, 2000. – С. 49-51.

6. Гладких В.В. Проблема пристосування християнського віровчення до умов сучасності // Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти): Матеріали Міжнародної молодіжної науково-практ. конференції. — К., 2001. — С. 351-352.

7. Гладких В.В. Явище синкретизму різних видів духовного виробництва в релігії // Матеріали міжнародної науково-практ. конф. студ., асп. та молодих учених “Шевченківська весна–2003. Сучасний стан науки, досягнення, проблеми та перспективи”, 13-15 травня 2003 року, м. Київ. Збірник тез. – К.: Видавництво Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2003. – С. 201-204.

8. Гладких В.В. Причини й наслідки синкретичного характеру еволюції китайського буддизму // Людина – Світ - Культура. Актуальні проблеми філософських, політологічних і релігієзнавчих досліджень. (До 170-річчя філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка). Матеріали Міжнародної наукової конференції (20-21 квітня 2004 року, Київ). – К.: Центр навчальної літератури, 2004. - С. 604-607.