1. Основним спеціалізованим морфологічним засобом вираження предикатів кількості є числівники. Як самостійний семантичний клас предикатів вони посідають найпериферійніше місце щодо інших класів. Характерною їхньою особливістю є те, що для них менш типова, ніж для інших предикатів, реченнєвотвірна функція, тобто вживання в ролі організаційного центру семантико-синтаксичної структури елементарного простого речення. Вони формують семантичний центр такого елементарного двоскладного речення, на якому ґрунтується позиція присудка, з яким пов’язується підмет у нетиповій для цієї позиції формі — формі родового відмінка. Природнішою для предикатів кількості є їхня друга функція — приіменникової субпозиції, в якій вони втрачають основну властивість предиката — семантико-синтаксичну валентність і функціонують як елемент складеного члена речення, підпорядковуючись іншому, основному предикатові ускладненого простого двоскладного речення. 2. Функціональна специфіка предикатів кількості зумовлена розбіжностями між їхнім генетичним та функціональним вживанням: приіменникова субпозиція для числівників є генетично первинною, тоді як функціонально — вторинною, а присудкова позиція для них є функціонально первинною. 3. Предикати кількості виражають кількісну ознаку суб’єкта, здебільшого статичну, зрідка — динамічну, що виявляється як зростання, збільшення або зменшення кількості кого-, чого-небудь. Предикати кількості за своїм валентнісним потенціалом належать до маломісних одиниць. Із шести їхніх семантичних різновидів п’ять є одновалентними. У них наявна лише лівобічна валентність суб’єкта кількісної ознаки, що має найпериферійніший характер у системі суб’єктних синтаксем і охоплює назви істот та конкретних предметів. 4. Двовалентними є предикати кількості-відношення, які крім позиції суб’єкта кількісної ознаки відкривають правобічну валентну позицію об’єкта порівняння. Залежно від значень предикатів кількості виокремлюється два семантичних різновиди суб’єкта кількісної ознаки: 1) суб’єкт статично-кількісної ознаки; 2) суб’єкт динамічно-кількісної ознаки. 5. Основну числівникову частину іменного складеного присудка пов’язують з підметом у формі називного відмінка дієслова-зв’язки бути, становити та напівзв’язки дорівнювати, нараховувати, налічувати. З-поміж різних семантичних різновидів числівників у цій позиції найуживанішими є власне-кількісні числівники, які тісно пов’язуються з іменниками вимірювальної семантики. Позиція основної частини іменного складеного присудка є нетиповою для тих числівниково-іменникових сполук, що передають значення порівняння, яке ґрунтується на семантиці предиката тотожності. 6. У ролі складеного головного члена односкладного речення числівниково-іменникові сполуки використовуються обмежено. Цю позицію вони заповнюють лише у структурі тих номінативних речень, які є функціонально похідними від двоскладних речень з предикатом кількості в позиції присудка: Багато квітів Квітів — багато. 7. З-поміж позицій прислівних другорядних членів для числівниково-іменникових сполук типовою є позиція складеного додатка. Числівниковий компонент, вживаючись у субпозиції до іменника, так само виражає значення предиката кількості з нейтралізованою валентністю, яке ускладнює об’єктну синтаксему. Разом з іменником він становить цілісну, синтаксично неподільну сполуку, що виконує функцію кількісного об’єкта дії. Конкретне наповнення числівникового компонента в позиції прямого та непрямого складеного додатка не має обмежень. Менш уживаними тут є числівниково-іменникові сполуки із значенням приблизної кількості. 8. Для числівниково-іменникових сполук функція дуплексива є периферійною. Частіше вони виконують роль того дуплексива, що позначає підмет. Основною умовою його виділення є наявність подвійного присудка, з компонентами якого пов’язується числівниково-іменникова сполука. Саме такий присудок відрізняє числівниково-іменникові сполуки в позиції дуплексива від тих, що виконують роль складеного підмета. Периферійною для числівниково-іменникових сполук є функція дуплексива у формі знахідного відмінка, що виступає в позиції прислівного сильнокерованого другорядного члена — прямого додатка. У цього різновиду дуплексива, на противагу попередньому, іменниковий компонент може бути виражений не лише іменниками — назвами істот, а й назвами предметів. 9. Використання предикатів кількості, тобто числівників, як компонентів складених детермінантних другорядних членів становить крайню периферію в їхньому функціонально вторинному, приіменниковому вживанні. Числівниково-прийменниково-іменникові сполуки виконують переважно роль детермінантів із значеннями причини, мети, умови, допустовим і темпоральним значеннями тощо. | 