Анотація до роботи:

Глух А. І. Синтез і реакції амінохінонів та їх похідних. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата хімічних наук за фахом 02.00.03 – органічна хімія. – ДВНЗ «Український державний хіміко-технологічний університет», Дніпропетровськ, 2007.

Здійснено дослідження взаємодії ароматичних і аліфатичних амінів з 1,4-бензохіноном. Виявлено і сформульовано основні закономірності перебігу даних процесів.

Показано, що перебіг реакції приєднання ароматичних амінів до 1,4-бензохінону у водному або спиртовому середовищі в присутності етанової кислоти призводить до утворення моно- і діамінозаміщених в ядро хінонів. Переважне утворення продуктів обумовлене їх різною розчинністю у використованому розчиннику.

Показано, що взаємодія 2,5-ді(алкіл)аміно-1,4-бензохінону з N-(п-толіл)-1,4-бензохіноніміном призводить до 1,6-діоксо-2,5-діалкіламіно-8-N-(п-толіламіно)-1Н,4Н,9Н-карбазолів та 2,8-ди(п-толіламіно)-5,11-діалкіламіно-6,12-диоксоіндоло[3,2 b]карбазолів.

Встановлено, що окиснення 2,5-ди(п-толіламіно)-4-(п-толіліміно)-1,4-бензохінону тетраацетатом свинцю призводить до продукту циклізації за участю п-толіламіно групи, що знаходиться в положенні 2, а не в положенні 5, хіноїдного циклу.

Досліджено кінетику реакції приєднання ароматичних амінів до 1,4-бензохінону.

Показано, що механізм приєднання ароматичних амінів до 1,4-бензохінону відрізняється від механізму приєднання хлористого водню до хінонімінів.

Встановлено, що при зростанні рН збільшується швидкість приєднання ароматичних амінів до 1,4-бензохінону; етанова кислота необхідна у якості розчинника ароматичного аміну. Лімітуючою стадією реакції є взаємодія хінону з непротонованою формою аміну.

Розраховано ефективні константи швидкості реакцій приєднання ароматичних амінів до 1,4-бензохінону.

1. Вперше запропоновано загальну схему взаємодії 2,5-діариламіно-4-ариліміно-1,4-бензохінонів з N-арил-1,4-бензохінонмоноімінами.

2. Вперше встановлено, що при взаємодії 2,5-діариламіно-4-ариліміно-1,4-бензохінонів з N-арил-1,4-бензохінонмоноімінами утворюються 2-ариламіно-3-(N-арил)-феноксазиніміни-3, що дозволило пояснити утворення в ході реакції хінонімінів ряду дибензофурану. Феноксазиніміни є єдиними продуктами окиснення 2,5-діариламіно-4-ариліміно-1,4-бензохінонів при використанні у якості окисників хіноїдних сполук і сполук свинцю (IV).

3. На прикладі реакції 2,5-діариламіно-4-ариліміно-1,4-бензохінонів з 1,4-нафтохіноном показано, що реакція гетероциклізації з утворенням карбазолхінонімінів носить загальний характер і у якості реагентів можуть використовуватися різні хіноїдні сполуки.

4. Показано, що варіювання рН середовища і характеру розчинника дозволяє направлено отримувати як 2-ариламіно-1,4-бензохінони, так і 2,5-діариламіно-1,4-бензохінони з високими препаративними виходами. Вперше отримано несиметричні 2,5-діариламіно-1,4-бензохінони.

5. Встановлено, що 2,5-діариламіно-1,4-бензохінони не вступають з ариламінами в реакцію 1,2-приєднання – елімінування, що пов'язане з низькою розчинністю хіноїдного компонента.

6. Кінетичними дослідженнями реакції 1,4-бензохінону з ароматичними амінами встановлено, що лімітуючою стадією реакції є взаємодія 1,4-бензохінону (або його протонованої форми) з вільним аміном. Показано, що некаталітично константа збільшується зі зменшенням основності аміну. Отримані закономірності дозволили пояснити особливості взаємодії N-арил-1,4-бензохінонмоноіміну з аліфатичними амінами.

7. Вперше показано, що в ході реакції 2,5-ді(алкіл)аміно-1,4-бензохінону з N-(п-толіл)-1,4-бензохіноніміном утворюються 1,6-діоксо-2,5-діалкіламіно-8-N-(п-толіламіно)-1Н,4Н,9Н-карбазоли та 2,8-ди(п-толіламіно)-5,11-діалкіламіно-6,12-діоксоіндоло[3,2 b]карбазоли.

16

Публікації автора:

1. К. С. Бурмистров, А. И. Глух, Н. В. Торопин. Реакция 1,4-бензохинона с п-толуидином, // Вопр. химии и хим. технологии. – 2001. – N 6. – с.35. (Особистий внесок – виконання синтетичного експерименту, аналіз і трактування отриманих результатів. Бурмістров К. С. – постановка задач, обговорення отриманих результатів. Торопін М. В. – обговорення отриманих результатів.)

2. К. С. Бурмистров, А. И. Глух, Н. В. Торопин. Реакция 2,5-диалкиламино-1,4-бензохинонов с N-(п-толил)-1,4-бензохинонмоноимином. // Вопр. химии и хим. технологии. – 2003. – N 1. – с.179. (Особистий внесок – виконання синтетичного експерименту, аналіз і трактування отриманих результатів. Бурмістров К. С. – постановка задач, обговорення отриманих результатів. Торопін М. В. – обговорення отриманих результатів.)

3. К. С. Бурмистров, А. И. Глух, Н. В. Торопин. Окислительная циклизация N-(п-толил)-2,5-ди(п-толиламино)-1,4-бензохинонимина. // Журн. органич. химии. – 2005. – N 6. – с.959 - 960. (Особистий внесок – виконання синтетичного експерименту, аналіз і трактування отриманих результатів. Бурмістров К. С. – постановка задач, обговорення отриманих результатів. Торопін М. В. – обговорення отриманих результатів.)

4. К. С. Бурмистров, А. И. Глух, Н. В. Торопин В. С. Феденко. Исследование кинетики реакции 1,4-бензохинона с ароматическими аминами. // Вопр. химии и хим. технологии. – 2005. – N 4. – с.49 - 51. (Особистий внесок – виконання синтетичного експерименту, аналіз і трактування отриманих результатів. Бурмістров К. С. – постановка задач, обговорення отриманих результатів. Торопін М. В. – обговорення отриманих результатів. Феденко В. С. – отримання спектральних даних.)

5. Бурмістров К. С., Торопін М. В., Глух А. І. Реакція 2,5-діалкіламіно-1,4-бензохінонів з N-(п-толіл)-1,4-бензохінонмоноіміном. // Тези доповідей XIX Української конференції з органічної хімії. – Львів. – 2001. – С. 276.

6. Глух А. І. Закономірності приєднання ароматичних амінів до 1,4-бензохінону. // Тези доповідей V конференції молодих вчених та студентів-хіміків Південного регіону України. – Одеса. – 2002. – С. 15.

7. Бурмистров К. С., Шуберт-Цилавеч М, Торопин Н. В., Ликуссар В., Галамай В. И., Глух А. И., Михелич А. Синтез замещенных аминокарбазолхинонов по реакции гетероциклизации хинонов и их производных. // Тези доповідей конференції „хімія азотвмісних гетероциклів”. – Харків. – 1997. – С. 69.

17