Анотація до роботи:
Поляков В.П. Синтез пристроїв приймання сигналів при апріорній невизначеності. – Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук зі спеціальності 05.12.13 – радіотехнічні пристрої та засоби телекомунікацій. – Українська державна академія залізничного транспорту, Харків, 2004. На основі систематичних досліджень можливостей марковської теорії нелінійної фільтрації для вирішення задач синтезу систем і пристроїв приймання радіосигналів при апріорній невизначеності відносно параметрів сигналів та завад при гауссівській апроксимації АГРЙ показано, що при високому ступені апріорної невизначеності підвищення середньоквадратичної похибки фільтрації повідомлення може досягати декількох десятків децибел. По суті алгоритми нелінійної фільтрації стають розбіжними. Особливо це має місце при малих відношеннях сигнал/шум. Такий результат дозволив обґрунтувати висновок про необхідність вирішення задачі оптимального приймання радіосигналів в умовах апріорної невизначеності (оптимально адаптивного приймання), коли не може бути застосована гауссівська апроксимація сумісної АГРЙ інформаційних і неінформаційних параметрів. Вирішена задача оптимального приймання радіосигналів в умовах апріорної невизначеності за надто слабких обмежень як на параметри сигналів і завад, так і на їх моделі. По суті створена теорія оптимального приймання радіосигналів в умовах параметричної апріорної невизначеності. Багатовимірні алгоритми приймання радіосигналів довільної структури, які отримані в дисертації (але які відносяться до класу квазідетермінованих процесів), дозволяють вирішити задачу приймання радіосигналів при будь-якому ступені невизначеності неінформаційних параметрів сигналів і параметрів завад при апроксимації їх марковськими процесами. Застосування розроблених в дисертації багатовимірних алгоритмів нелінійної обробки радіосигналів (яке розглянуте на прикладах приймання амплітудно-, частотно- і фазомодульованих сигналів на фоні флуктуаційного білого шуму) показує, по-перше, фізичну реалізовність синтезованих пристроїв і, по-друге, досягнення завадостійкості, що дорівнює завадостійкості оптимального приймання при повній апріорній визначеності. Можна відзначити, що розроблений і викладений в дисертації підхід дозволив створити інваріантні до апріорно невідомих неінформаційних параметрів сигналів і параметрів завад пристроїв приймання радіосигналів. Аналіз завадостійкості синтезованих пристроїв дозволяє зробити висновок про доцільність застосування адаптивних методів приймання радіосигналів, особливо в умовах високої апріорної невизначеності (виграш за рахунок адаптації може досягати десятків децибел). | 