У дисертації представлено розроблені наукові та практичні основи синтезу нових пероксидних кополімерів шляхом радикальної кополімеризації 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну з рядом вищих естерів (мет)акрилового ряду. Показано, що синтезовані кополімери можуть бути застосовані як модифікатори низькоенергетичних полімерних поверхонь, що дозволяє суттєво змінити властивості цих поверхонь за рахунок ініціювання з поверхні процесів прищепленої полімеризації функціональних мономерів. Виявлено ряд особливостей протікання реакції кополімеризації, яка протікає за слабоінгібованим механізмом та може приводити до утворення однорідних за складом кополімерів до глибоких стадій конверсії комономерів. Вперше запропоновано кінетичні схеми та рівняння, що описують процес бінарної кополімеризації 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну та ряду вищих естерів (мет)акрилового ряду. Розроблено математичну модель процесу, яка враховує залежність швидкості витрати комономерів від їх концентрації, а також залежність складу кополімеру від початкової концентрації комономерів. Отримані результати дозволили оптимізувати умови синтезу кополімерів та вказати умови, за яких зразки кополімерів є однорідними за складом. Визначені константи кополімеризації 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну з рядом вищих естерів (мет)акрилового ряду та виведене рівняння диференційного складу кополімеру з врахуванням впливу на склад кополімеру реакції передачі ланцюга на пероксидний комономер. Показано, що опис складу реальних кополімерів за допомогою виведеного рівняння є адекватним, на відміну від опису за рівнянням Майо-Льюїса. Вивчені особливості термолізу пероксидних груп в складі кополімерів 2-трет-бутилперокси-2-метил-5-гексен-3-іну з рядом вищих естерів (мет)акрилового ряду. Показано, що термоліз супроводжується індукованим розкладом та має ланцюговий характер. Визначено співвідношення між первинним та індукованим розкладом. Розроблена математична модель розкладу пероксидних груп та показано, що конформація макромолекул має важливий вплив на перебіг реакції термолізу. Розроблена методика модифікації поверхні поліолефінів, яка полягає в пероксидації поверхні пероксидовмісними кополімерами з подальшим прищепленням функціональних полімерів за рахунок радикальної полімеризації, ініційованої з поверхні. Виявлено, що прищеплення за цією методикою поліакрилової кислоти приводить до гідрофілізації поверхні поліолефінів зі збільшенням поверхневої вільної енергії. Виявлено, що за допомогою модифікації поверхні поліолефінів за розробленою методикою можна збільшувати їх адгезійні властивості щодо їх спеціальних та декоративних покрить. Так, модифікація пероксидованої поверхні ПП поліакрилонітрилом приводить до суттєвого (300 %) збільшення зусилля відшарування акрилатного покриття, сформованого з водної полімерної дисперсії. | 