1. Узагальнення результатів цієї дисертаційної роботи свідчить про те, що деякі доступні стабілізовані фосфонієві іліди – зручні реагенти для препаративних синтезів цілого ряду нових або маловідомих типів потенційних і дійсних біорегуляторів піримідинової природи не тільки фосфоровмісних, але й таких, які вже не мають у своєму складі фосфору. 2. Показано, що продукти приєднання добре відомого трифенілфосфораніліден-ацетонітрилу до ацилізотіоціанатів – стабілізовані іліди (А) – за допомогою несклад-них реакцій легко перетворюються в споріднені ряди функціоналізованих піримідинових основ (Б, В) за схемою: В цих структурах а X- різноманітні азото- та сірковмісні групи. 3. Встановлено, що стабілізовані фосфонієві іліди (А) придатні для одержання не тільки заміщених піримідинів (Б) і (В), але й нових типів сірковмісних ациклонуклеозидів – похідних 2-R-4-гідрокси-6-алкілтіопіримідинів, які містять біля центра N3 специфічні фрагменти: CH2OCH2CH2OH та CH2CH(OH)CH2OH. 4. Доведено, що на основі доступного 2-бензімідазолілметилтрифеніл-фосфоній хлориду можна синтезувати три ряди невідомих раніше функціональних похідних піримідо[1,6-а]бензімідазолу: Будову цих потенційних біорегуляторів, в яких Y=Н або встановлено за допомогою хімічних та рентгеноструктурних досліджень. 5. Знайдено, що циклоконденсація отриманого раніше 2-метилтіо-1-ціаноетенілтрифенілфосфоній йодиду з 3-аміно-s-триазолами приводить до таких стабілізованих фосфонієвих ілідів, котрі цілком спрямовано алкілуються, що застосовано в синтезах двох, тісно пов’язаних між собою, типів заміщених 4,7-дигідро-s-триазоло[1,5-а]-піримідин-7-онів: 6. Розгляд структурних особливостей 20 типів моноядерних та конденсованих піримідинових основ, отриманих за допомогою фосфонієвих синтезів, показав перспективність пошуку серед них бактерицидів і фунгіцидів, а також антивірусних, протизапальних, антибластичних та снодійних препаратів. Серед фосфоровмісних похідних 4-аміно-6-меркапто- та 4,6-димеркаптопіримідинів загальної формули (Б) дійсно вдалося знайти дуже сильні антисептики, які діють проти грам-позитивних бактерій і деяких грибів ефективніше, ніж відомі стандарти – декаметоксин і цефуроксим, що стимулює інтерес до більш глибокого їх вивчення. |