Анотація до роботи:

Шмалєй С.В. Система екологічної освіти в загальноосвітній школі в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу. – Рукопис.

Дисертація на здобуття вченого ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. Київ, 2005.

У дисертації науково обґрунтовано шляхи вирішення проблеми екологічної освіти школярів, проаналізовано історію становлення екологічної освіти, екологічна спрямованість предметів природничо-наукового циклу. Розроблено концепцію трансформації екологічного змісту за екосистемними одиницями. Визначено педагогічні умови трансформації, спроектовано типи педагогічних завдань відповідно до формалізованих за педагогічними критеріями типів екосистем і співвідносних з ними пріоритетних консументів. За результатами застосування розробленої методики оцінки екологічної компетентності виявлено критерії та рівні динаміки її формування, стилі ставлення і типи вибору аналізу природи. Визначено характеристики, принципи, методи, засоби та умови забезпечення дієвості системно-логічного й особистісно-орієнтовного напрямів екологічної освіти, репрезентовано навчальні та виховні технології, виявлено типологію й особливості екологічно-спрямованих уроків, впроваджено проект педагогічних завдань нормативного, когнітивного, емоційно-мотиваційного, практичного типів. Рекомендації дослідження впроваджено в процес екологічної підготовки в Україні й можуть використовуватися для подальшого вдосконалення екологічної освіти в загальноосвітні та вищій школі.

У дисертації здійснено методологічне та теоретичне обґрунтування системи екологічної освіти в процесі вивчення дисциплін природничо-наукового циклу, обґрунтовано й експериментально перевірено концепцію трансформації екологічного змісту в предмети природничо-наукового циклу як педагогічного підходу формування екологічної компетентності учнів, визначено характеристики, принципи і методи забезпечення дієвості системи за системно-логічним та особистісно-орієнтовним напрямами екологічної освіти, розроблено й апробовано навчально-виховні педагогічні технології, що дозволило сформулювати такі висновки:

1. Порівняльний аналіз теоретичних позицій щодо розвитку еколого спрямованих ідей в історії вітчизняної та зарубіжної педагогічної думки показав, що екологічна освіта в школі існує у прямій залежності від становлення етапів розвитку еколого-педагогічних світоглядних підходів. Вихідною позицією реалізації екологічної освіти є культурно-історичні джерела та соціально-педагогічний контекст суспільства. Розв’язання проблеми екологічної освіти в сучасній педагогіці відображає три основні тенденції: соціальне протиставлення або включення людини у світ природи; активний вплив і видозміни природи людиною; актуалізація високоетичних підходів доцільності й необхідності в природокористуванні, що формують самостійну течію – екоцентричну. Більшістю вчених утверджується теза про необхідність розробки нового екологічного змісту і вибору ефективних напрямів вивчення навчальних предметів у контексті відповідності науково-природничої сутності екології та цінності екології як гуманістичного чинника існування людства.

2. Дослідження результативності педагогічних підходів, що відображають діючу систему навчання, вимагало комплексного розв’язання. Констатувальний експеримент, що визначив актуальний рівень екологічної компетентності учнів у межах існуючих підходів, проведено за розробленою методикою, яка містила завдання з модифікаціями відповідно до різновікових груп учнів та була спрямована на виявлення характеристик: знань про природу, людину, Землю; особливостей знаходження причинно-наслідкових зв’язків і відповідного за якістю перекодування інформації; показників ставлення учнів до природи; оцінки умінь та навичок практичної екологічної діяльності.

Встановлено, що екологічна компетентність є системним інтегральним утворенням особистісного розвитку учня, яка об’єднує нормативний, когнітивний, емоційно-мотиваційний і практичний компоненти, що взаємопов’язані, зумовлюють розвиток еколого позитивної діяльності. Доведено, що екологічна компетентність забезпечує здатність виокремлювати, розуміти, оцінювати сучасні екологічні процеси, спрямовані на забезпечення екологічної рівноваги та раціонального природокористування. Відмінності екологічної компетентності виявляються через шість рівнів її сформованості: нормативний, когнітивний, емоційно-мотиваційний, практичний компоненти, динаміка розвитку яких фіксується на предметному, відстороненому, наслідковому, причинно-наслідковому, теоретичному, абстрактному рівнях.

Аналіз вікових особливостей показав індивідуально-вікові властивості суб’єктивного типу вибору, прагматичної або непрагматичної позиції, суб’єктного, об’єктного аналізу довкілля: когнітивний об’єктно-непрагматичний; когнітивний об’єктно-прагматичний; когнітивний суб’єктно-непрагматичний; когнітивний суб’єктно-прагматичний.

Структура стилів ставлення учнів до екологічних явищ відображає ціннісну спрямованість особистості стосовно ступеня використання людиною навколишнього середовища, характеризується еколого-деструктивними, еколого-конструктивними, еколого-творчими виявами.

Виявлені кризові періоди становлення екологічної компетентності учнів відображають сукупність переходу розвитку об’єктного-суб’єктного до прагматично-непрагматичного характеру ставлення до природи.

З’ясовано, що на сучасному етапі освіти динаміка становлення екологічної компетентності дітей молодшого, середнього, старшого віку опосередкується генезисом складників знаково-перетворювального оперування інформацією, стилем ставлення як форми реалізації суб’єктивного ставлення особистості, типів суб’єктно-об’єктного та прагматично-непрагматичного аналізу природи.

3. Концепція системи екологічної освіти в загальноосвітній школі в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу базується на засадах екосистемного підходу до трансформації екологічного змісту, інформаційно навантажена, індивідуалізована за формою, інтенсивна та системно-логічна в часовому вимірі. Системоформувальним стрижнем концепції є типи екосистем та відповідні приоритетні консументи, які обґрунтовані та введені автором вперше. Тип екосистеми розглядається як педагогічне завдання, в якому сутність, структура, взаємозв’язки формалізованих елементів навчальної діяльності опосередковано відображають екологічний зміст природничих закономірностей. Суть типу екосистеми полягає в заданні рівня оволодіння учнем логікою причинно-насідкових зв’язків та проективних підходів до аналізу взаємодії людини і довкілля. Особливості вивчення типів екосистем зумовлені віковими характеристиками пізнавальних дій учнів. Складні структурні співвідношення елементів пізнавальної діяльності, що властиві педагогічним завданням за типами екосистем, у концепції визначено як формалізовані пріоритетні консументи.

Закономірності причинно-наслідкових відношень у природі опосередковуються екосистемою, властивою екологічному змісту та змісту природничо-наукових дисциплін, що виступає універсальним структурно-функціональним показником їхньої єдності, цілісності, взаємопроникнення, відповідності, де за: а) образним; б) цілісним; в) прогностичним; г) модельним; д) формальним; є) віртуальним типом, як за одиницями, відбувається трансформація екологічного змісту за прямою та оберненою проекцією. Цей процес відображається через: предметний; наочний; замісниковий; опосередкований статичний; опосередкований динамічний; опосередкований векторний; просторовий; схематичний; компонентний; конструктивний; ієрархічний; саморозвивальний консумент на педагогічних завданнях спроектованого навчання. Встановлено, що екосистема як головна універсальна одиниця трансформації за функціонально повним описом включає характеристики: система, екологічна взаємодія, екологічне протиріччя, екологічний розвиток, екологічне напруження. Тип екосистем співвідноситься з оволодінням учнями логікою причинно-наслідкових зв’язків, а рушійною силою динаміки ускладнення є поступовість ускладнення пріоритетних консументів відповідно до виділеної топоніміки.

Концепція системи екологічної освіти в загальноосвітній школі в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу передбачає теоретичні підходи конструювання змісту екологічної освіти; технологію трансформації екологічного змісту, умови реалізації системи екологічної освіти; проектування педагогічних завдань щодо формування екологічної компетентності учнів. Відповідно до сформульованої концепції метою і результатом екологічної освіти учнів загальноосвітніх шкіл визначено формування екологічної компетентності.

4. Теоретичне обґрунтування елементів системи екологічної освіти визначає принципи відбору та складові змісту; з’ясування екологічного змісту в одиницях трансформації; розуміння екології довкілля, екології людини, екології адаптацій, екології ноосфери як екосистем та одиниць трансформації; відповідність методів реалізації екологічної освіти завданням розвитку екологічної компетентності; виокремлення і взаємозв’язок системно-логічного та особистісно-орієнтованого напрямів екологічної освіти. Системно-логічний напрям дозволив сполучити логіку конкретного змісту екології і пізнавального процесу, а вплив екологічної освіти на розвиток дитини за змістовим наповненням позначено особистісно-орієнтованим.

Обґрунтовано блок принципів системно-логічного напряму екологічної освіти: зростаючої в навчанні складності систематизації; зв’язку систематизації матеріалу з практичною діяльністю; спрямованості навчання від теоретичної систематизації до практичного відображення; критеріальної прозорості систематизації; логічної адресності понять; контекстності системи; детермінованості динамічності, формування практичних умінь систематизації; дотримання єдиної паритетності в екосистемі; оцінки доцільності обмеження в природокористуванні. В особистісно-орієнтованому напрямі екологічної освіти визначено дві групи принципів: організації стимулів і організації екологічної діяльності. До групи принципів організації стимулів віднесено: об’єктивно-доцільної інформованості забезпечення аналітичних дій в екосистемах; ієрархії екологічних цінностей; зв’язку екологічного змісту освіти з традиціями, мистецтвом, народознавством; формування емоційного притяжіння через причетність до Батьківщини. Ця група характеризується комплексністю стимульованого впливу й орієнтацією на актуалізуючий потенціал стимулів. Група принципів організації екологічної діяльності об’єднала: формування екологічної особистості й екологічної свідомості; екологічну рефлексію; конструювання гуманістичної норми екологічної діяльності людини; домінування екологічних цінностей і цілей; забезпечення самовідродження і саморозвитку; пріоритетність поля людини. Зазначена група принципів характеризується гетерогенністю формувальної спрямованості екологічної діяльності.

5. Визначено ефективність розроблених пізнавальних, тренувальних, контрольних засобів реалізації змісту екологічної освіти, до яких віднесено групи методів екологічної освіти з високим показником вживаності та дієвості: науково-пошукові; модельно-прогнозуючі; нормативно-ревізійні; історико-геологічні; реставраційно-відновлювальні; знаково-систематизуючі; особистісної екологічно-рольової перспективи. Діапазон використання методів екологічної освіти зумовлюється критеріальністю вибору особливостей пізнавальної діяльності учнів та екологічним змістом. Розроблено і впроваджено систему педагогічних завдань нормативного, когнітивного, емоційно-мотиваційного та практичного типів відповідно до шкільних предметів природничо-наукового циклу з урахуванням комплексу вимог: практичної спрямованості знань і вивчених явищ, процесів у реальній ситуації; забезпечення зв’язку знань учнів з природним і соціальних середовищем; виокремлення причинно-наслідкових зв’язків екологічного змісту.

Теоретично обґрунтована та експериментально перевірена система екологічної освіти в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу покладена в основу розроблених і впроваджених навчально-методичних засобів, які об’єднують навчальні програми, навчальні посібники, практикум, робочі зошиті школярів, методичні рекомендації для вчителів і студентів, систему творчих завдань, різнорівневі форми контролю навчальної успішності учнів.

6. Експериментальна перевірка ефективності функціонування системи екологічної освіти в загальноосвітній школі в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу підтвердила продуктивність розроблених підходів: критеріїв та змісту контрольно-діагностичних завдань, показників стилів і типів ставлення до природи, характеристик рівнів сформованості екологічної компетентності учнів, обґрунтованість виокремлення типів екосистем і відповідних пріоритетних консументів та технології трансформації екологічного змісту в системно-логічному і особистісно-орієнтованому напрямах. В результаті формувального експерименту встановлено стійку тенденцію переходу учнів різновікових груп на найвищі теоретичний і абстрактний рівні сформованості компонентів екологічної компетентності. Виявлено домінування еколого-конструктивного та еколого-творчого стилів ставлення до природи у школярів 1-11 класів, пріоритетність когнітивного суб’єктно-непрагматичного аналізу природи, що засвідчило якісні позитивні зрушення в процесі впровадження проекту навчання.

Концепція трансформації екологічного змісту за екосистемами, топоніміка пріоритетних консументів, генезис екологічної компетентності, система типів комплексів екосистем, напрями трансформації екологічного змісту в природничо-наукові дисципліни, спеціально розроблений і реалізований проект навчання розширює, уточнює, доповнює теоретичні положення загальної педагогіки та історії педагогіки.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми екологічної освіти. Перспективою подальшої науково-пошукової діяльності може виступити вивчення засад екологічної освіти в дошкільному віці, вихідні позиції та закономірності підготовки вчителів природничих дисциплін за спеціалізацією “Основи екології”, вивчення впливу сім’ї на формування екологічної компетентності дітей, виокремлення загальних підходів та регіонального напряму екологічної освіти, визначених за екологічними проблемами регіонів України.

Публікації автора:

Монографії

1. Шмалєй С.В. Екологічна особистість: Монографія. – К.: Бібліотека офіційних документів, 1999. – 232 с.

2. Шмалєй С.В. Система екологічної освіти в загальноосвітній школі в процесі вивчення предметів природничо-наукового циклу: Монографія. – Херсон: Літера, 2004. – 364 с.

Навчальні посібники

1. Шмалей С.В. Диагностика здоровья: Учебно-методическое пособие. – Херсон: Борисфен, 1994. – 206 с.

2. Шмалей С.В. Основы наркологии: Учебное пособие. – Херсон: Борисфен, 1998. – 208 с.

3. Шмалєй С.В. Екологія людини: Практикум. – Херсон: Терра, 2000. – 60 с.

4. Шмалей С.В. Экологическая физиология человека: Учебное пособие. – Херсон: Персей, 2002. – 435 с. (Гриф МОН України).

5. Шмалєй С.В., Щербина Т.І., Русіна Л.Ю. Екологія. Початковий етап: Навчальний посібник для учнів молодшого шкільного віку. – Херсон: Автодор, 2004. – 102 с. (Гриф МОН України). Авторським є концептуальне обґрунтування структури і змісту посібника, навчально-методичне забезпечення занять з аут- та синекології).

Статті у фахових наукових виданнях

1. Шмалей С.В. Проблема антропоэкологического обучения в средней школе // Образование и воспитание. – 1995. – №2. – С. 100-105.

2. Шмалєй С.В. Суб’єктивне сприйняття світу природи // Наука і сучасність. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 1999. – Випуск 2. – С.192-200.

3. Шмалєй С.В. Еволюція суспільної екологічної свідомості в процесі
   соціогенезу // Наука і сучасність. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. – Випуск 1, ч.2. – С. 175-187.

4. Шмалєй С.В. Психолого-педагогічні аспекти організації навчального процесу в початковій, середній та вищій ланках освіти // Педагогічні науки. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. – Херсон: Айлант, 2000. – Випуск ХV. – С. 9-16.

5. Шмалєй С.В. Психофізіологічні характеристики соціальної адаптації // Соціалізація особистості. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгома-нова, 2000. – Випуск 1. – С. 13-26.

6. Шмалей С.В. Психологические предпосылки построения образовательной парадигмы // Вісник Харківського університету. Серія “Психологія”. – Харків, 2000. – № 498. – С. 170-174.

7. Шмалєй С.В. Оцінка рівня антропоекологічної компетентності учнів // Наука і сучасність. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2000. – Випуск 2, ч.2. – С. 191-198.

8. Шмалєй С.В. Інноваційна культура у системі освіти // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Педагогіка і психологія”. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2000. – Випуск 5. – С. 72-78.

9. Шмалєй С.В. Механізми формування суб’єктивного ставлення до природи при практичному її використанні // Вісник Дніпропетровського університету. Серія “Педагогіка і психологія”. – Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського університету, 2000. – Випуск 6. – С. 109-116.

10. Шмалєй С.В. Інвайроментальна агресія як джерело соціально-правових конфліктів // Педагогічні науки. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. – Херсон, 2001. – Випуск 17. – С. 85-88.

11. Шмалєй С.В. Еволюція стандартів екологічного наукового пізнання // Наука і сучасність. Педагогіка. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. – С. 170-181.

12. Шмалєй С.В. Механізми соціальної адаптації дітей // Соціалізація особистості. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2001. – С. 31-40.

13. Шмалєй С.В. Активні форми навчання старшокласників // Педагогічні науки. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. – Херсон: Айлант, 2001. – Випуск 21. – С. 241-246.

14. Шмалєй С.В. Педагогічна технологія як засіб практичної підготовки вчителя //Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. Зб. наук. праць Кіровоградського державного педагогічного університету. – Кіровоград, 2001. – Випуск 34. Засоби реалізації сучасних технологій навчання. – С. 188-193.

15. Шмалєй С.В. Зміст педагогічного процесу формування екологічної свідомості особистості //Наукові записки. Серія: псих.-пед. науки. Зб. наук. праць Ніжинського державного педагогічного університету. – Ніжин. – 2001. – №.1. – С. 56-65.

16. Шмалєй С.В., Щербина Т.І. Дослідження екологічного стану повітря // Біологія і хімія в школі. – Київ, 2001. – №6. – С. 25-30.

(Автору належить розробка і аналіз ефективності методичного забезпечення практичних задач екологічної оцінки складу повітря.).

17. Шмалєй С.В. Людиноутворюючі виміри творчої діяльності // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Зб. наук. праць. – Київ, 2002. – Кн. І. – С. 12-19.

18. Шмалєй С.В. Антропологічний поворот європейської філософії освіти // Педагогічні науки. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. – Херсон: ХДПУ, 2002. – Вип. 29. – С. 17-21.

19. Шмалєй С.В. Принципи технології навчання і тренування юнацтва // Педагогічні науки. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. – Херсон, ХДПУ, 2002. – Вип. 29. – С. 45-49.

20. Шмалєй С.В. Механізми формування ставлення до природи по практичному каналу // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. Зб. наук. праць Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди. – Харків: ОВС. – 2002. – Вип. 18. – С. 145-154.

21. Шмалєй С.В. Моральні засади сучасної екології // Наука і сучасність. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2002. – Т. ХХХІ. – С. 144-152.

22. Шмалєй С.В. Художні засоби пізнання природи //Педагогічні науки. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. – Херсон: ХДПУ, 2002. – Вип. ХХХ. – С. 224-229.

23. Шмалєй С.В. Організуючий потенціал екологічного знання в управлінні соціальними процесами. //Педагогічні науки. Зб. наук. праць Херсонського державного педагогічного університету. – Херсон: ХДПУ, 2002. – Вип. ХХХІІ. – С. 44-49.

24. Шмалєй С.В., Щербина Т.І. Дослідження показників здоров’я в курсі біології людини //Біологія і хімія в школі. – 2002. – № 4. – С. 40-43.

(Шмалєй С.В. належить теоретичний аналіз підходів діагностики здоров’я та обґрунтування комплексу функціональних навантажень).

25. Шмалєй С.В., Щербина Т.І. Дослідження екологічного стану води та ґрунту // Біологія і хімія в школі. – 2003. – № 3. – С. 45-49.

(Шмалєй С.В. належить розробка дослідження екологічного стану води, апробація даного підходу в експериментальному педагогічному дослідженні).

26. Шмалєй С.В. Творча задача як модель творчої діяльності // Наука і сучасність. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Т. ХХХVІ – С. 120-128.

27. Шмалєй С.В. Формування ставлення до навколишнього середовища як засіб профілактики девіантної поведінки молоді // Соціалізація особистості. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Т. ХХ. – С. 3-14.

28. Шмалєй С.В. Проблема легітимації моральних цінностей як орієнтаційно-організуючих основ взаємодії суспільства і природного середовища // Соціалізація особистості. Зб. наук. праць. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Т. ХХІ. – С. 3-12.

29. Шмалєй С.В. Використання образу дерева з метою проективного обстеження особистості // Педагогіка та психологія. Науковий вісник Чернівецького університету. – Ч.: Рута, 2003. – Випуск 185. – С. 190-198.

30. Шмалєй С.В. Формування екологічної відповідальності юнацтва // Педагогіка та психологія. Науковий вісник Чернівецького університету. – Ч.: Рута, 2003. – Випуск 185. – С. 199-205.

31. Шмалєй С.В. Діагностика м’язової гіпотонії в дитинстві // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи розвитку. Зб. наук. праць Кіровоградського державного педагогічного університету імені В. Винниченка. – Кіровоград. – 2004. – С. 225-229.

32. Шмалєй С.В. Вибір пріоритетів управлінської діяльності // Педагогічні науки. Зб. наук. праць Херсонського державного університету. – Херсон, 2004. – Випуск ХХХVI. – С. 75-82.

Програми, методичні рекомендації

1. Шмалєй С.В. Екологія людини. Навчальна програма. – Херсон: Терра, 2001. – 26с. (Гриф МОН України).

2. Шмалєй С.В., Щербина Т.І., Русіна Л.Ю. Основи екологічних знань. Програма гуртка для учнів молодшого шкільного віку. – Херсон: Персей, 2003. – 12с. (Гриф МОН України, Шмалєй С.В. належить теоретичне обґрунтування програми початкового курсу, структурування завдань з аут- та синекології.).