Анотація до роботи:

Голик Л.А. Система оптимізації медичної допомоги у Збройних Силах України (наукове обгрунтування та реалізація) – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 14.02.03 – соціальна медицина. – Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця МОЗ України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена проблемам наукового обгрунтування та впровадження системи оптимізації медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил (ЗС) України та ветеранам військової служби в умовах реформування військово-медичної служби.

Встановлено, що існуюча система медичної допомоги у ЗС України, особливо її підсистема – первинна медико-санітарна допомога за медичними, соціальними та економічними критеріями в нових умовах виявилась недостатньо ефективною.

Показано, що впровадження нових та вдосконалення існуючих форм організації медичної допомоги у ЗС України сприяє досягненню ефективного використання кадрових, матеріально-технічних та фінансових ресурсів військових закладів охорони здоров’я. Доведена необхідність переорієнтації терапевтичної ланки первинної медико-санітарної допомоги у ЗС України на лікарів загальної практики – сімейної медицини. Апробовано та впроваджено нову функціонально-організаційну структуру Головного військового клінічного госпіталю – Клініку амбулаторно-поліклінічної допомоги й опрацьовані нормативно-правові та організаційні засади її діяльності. Обгрунтовано, розроблено та впроваджено якісно нову систему етапного лікування в ланці “Клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги – Головний військовий клінічний госпіталь – Госпіталь доліковування та реабілітації”, принципами якої є забезпечення пріоритетності розвитку амбулаторно-поліклінічної допомоги на засадах загальнолікарської практики – сімейної медицини, розширення позастаціонарних форм надання медичної допомоги та профілактичної діяльності. На основі комплексного медико-соціологічного дослідження науково обгрунтовані окремі компоненти удосконалення амбулаторно-поліклінічної і стаціонарної медичної допомоги.

Розроблено модель консолідованого фінансування військових закладів охорони здоров’я. Визначені складові медичної, економічної та соціальної ефективності впровадженої якісно нової системи оптимізації медичної допомоги у ЗС України.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми щодо обгрунтування та реалізації системи оптимізації медичної допомоги у ЗС України в умовах реформування військово-медичної служби, що полягає у створенні багатофункціональної, структурно-різноманітної та реалізованої на практиці організаційної системи медичного забезпечення військовослужбовців та ветеранів військової служби в ланці “ Клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги – Головний військовий клінічний госпіталь – Госпіталь для доліковування і реабілітації ” в складі Київського військово-медичного центру, що забезпечує його стабільне функціонування і зростаючу медико-економічну ефективність. Одержані результати підтвердили концепцію дослідження, а реалізована мета та завдання дають можливість зробити наступні висновки.

1. Актуальність проведеного дослідження зумовлена необхідністю наукового обґрунтування оптимізації системи медичної допомоги військовослужбовцям і ветеранам військової служби відповідно до Державної програми реформування та будівництва Збройних Сил України на нових засадах. На основі аналізу отриманих результатів запропоновано нову функціонально–організаційну структуру Головного військового клінічного госпіталю МО України – клініку амбулаторно-поліклінічної допомоги. В умовах єдиного медичного простору Київського військово-медичного центру створено нову організаційну модель: Клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги – Головний військовий клінічний госпіталь – Госпіталь для доліковування і реабілітації, функціонування якої обгрунтоване медичною, економічною та соціальною необхідністю.

2. Встановлено, що середньорічна загальна захворюваність військовослужбовців і молодших офіцерів за період 1996–2001рр. становила (841,5+23,2) та (755,8±18,6) відповідно на 1000 осіб. За класами хвороб перші п`ять рангових місць у структурі захворюваності військовослужбовців строкової служби, курсантів посідають хвороби органів дихання – (394,7±37,2), шкіри та підшкірної клітковини (163,2±10,7), інфекційні і паразитарні (63,9±8,1), органів травлення (39,3±7,8), травми та отруєння (31,8±5,9) на 1000 осіб, серед молодших офіцерів – органів дихання (354,4±26,1), травлення (169,1+15,2), системи кровообігу (55,9+6,1), шкіри та підшкірної клітковини (50,0+5,8), кістково-м’язової системи (47,0+5,1) на 1000 осіб відповідно. Показники їх захворюваності відзначались спільними характеристиками, оскільки в цьому віковому діапазоні (18–35 років) соціально-побутові фактори ризику практично однакові.

3. Захворюваність старших офіцерів (віком від 35 до 55 років) та ветеранів військової служби (55 років і більше) зумовлена впливом багатоваріантних комплексно діючих чинників внутрішнього та зовнішнього середовища і характеризувалась переважанням хвороб системи кровообігу – (303,7+28,7), органів травлення – (299,8+24,1), органів дихання – (231,0+16,2), кістково-м’язової системи – (126,0+14,1), нервової системи – (100,4+6,7), травмами і отруєннями – (26,1+6,7), психічними розладами – (18,5+5,2), новоутвореннями – (10,3+4,2) на 1000 осіб відповідно.

4. Виявлення організаційних недоліків у медичному забезпеченні військовослужбовців та ветеранів військової служби Київського гарнізону за період 1994–1996 рр. (тривалість лікування хворих у ГВКГ становила в середньому 24,2 – 21,8 днів, обіг ліжка – 13,5–13,9 разу, ліжкова потужність лазаретів медичних пунктів використовувалась на 40–50%, військового санаторію “Пуща-Водиця” – на 60–65%, у спеціалізованих відділеннях лікували 12–18% непрофільних хворих) стало передумовою його реформування, внаслідок чого у 1997 р. на першому етапі був сформований Київський військовий медичний центр, до якого як елементи системи увійшли Головний військовий клінічний госпіталь, Ірпінський гарнізонний госпіталь, Центральна стоматологічна поліклініка МО, Військовий санаторій “Пуща-Водиця”, Центральна поліклініка МО, Центр крові МО України.

5. У вирішення завдань другого етапу реформування медичної служби Київського гарнізону – функціональне вдосконалення військово-медичної служби – покладений аналіз діяльності Центральної поліклініки МО як елемента системи Київського військово-медичного центру. Отримані результати (госпіталізація непрофільних хворих у 1997 р. становила 18,2+2,1%, низький рівень – 2,9–3,5 відвідувань лікарів поліклініки у 1995–1998 рр., високий рівень госпіталізації – 315,9 на 1000 осіб у 1997 р. та звернення до лікарів-фахівців, наднормативна функція лікарської посади фахівців, відсутність територіального поділу під час надання медичної допомоги лікарями-терапевтами, неефективне використання ліжок денного стаціонару, відсутність достатньої наступності між поліклінікою та стаціонаром, внаслідок чого частота повторної госпіталізації становила 12%, обсяг амбулаторної допомоги у 1997 р. не перевищував 74,2%, недосконалість нормативно-правового забезпечення об’єднаних лікувально-профілактичних закладів Київського військово–медичного центру) свідчили про необхідність наукового обґрунтування і розробки системи оптимізації медичної допомоги досліджуваному контингенту, зокрема, її амбулаторно-поліклінічної ланки.

6. Результатом обгрунтування та апробації стало впровадження якісно нової функціонально-організаційної структури Головного військового клінічного госпіталю – Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги, опрацювання нормативно-правових та організаційних засад її діяльності. На відміну від моделі амбулаторно-поліклінічної допомоги, що існувала раніше, в основу нової моделі покладене впровадження посад лікарів загальної практики – сімейної медицини; формування лікарських територіальних дільниць, надання медичної допомоги лікарями загальної практики за територіальним принципом; надання спеціалізованої амбулаторно-поліклінічної допомоги лікарями-фахівцями госпіталю; впровадження нових форм позастаціонарної медичної допомоги; поєднане використання лікувально-діагностичної бази госпіталю й поліклініки; оптимізація кількості посад медичного й іншого персоналу; перерозподіл обсягу медичної допомоги між лікарями загальної практики і лікарями-фахівцями.

7. Впровадження клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги, яку позитивно оцінили (99,8 + 0,17)% опитаних респондентів, дозволило сформувати модель якісно нової системи оптимізації амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги в ланці “Клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги – Головний військовий клінічний госпіталь – Госпіталь для доліковування і реабілітації”, основаної на принципах пріоритетності, превентивності, індивідуальності, етапності, наступності, нормативності, надання медичної допомоги, використання експертного контролю за розробленим діагностико-лікувальним стандартом шляхом визначення адекватності, достатності, послідовності, обсягу, технологічної дисципліни й економічної доцільності.

8. В умовах дії оптимізованої системи пріоритетною стала розробка диференційованих програм роботи з кадрами, нових професійно-посадових вимог до фахівців, розрахунків необхідної кількості посад лікарів-фахівців та чисельності закріпленого контингенту. При цьому доведена менша на 1,175 від нормативної потреба в спеціалістах та чисельність обслуговуваних на одного лікаря загальної практики в межах 500–1100 осіб, а його функція обгрунтована як 5200–5400 відвідувань на рік, що дало можливість щорічно забезпечувати 4–5 відвідувань поліклініки і 1,5–2,0 – до лікарів-фахівців.

9. Впровадження запропонованої якісно нової моделі зумовило необхідність переорієнтації терапевтичної ланки Центральної поліклініки МО на лікарів загальної практики, питома вага яких в структурі клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги досягла 86,3%, або 60,1% всіх лікарів, які надають первинну медичну допомогу і діяльність яких позитивно оцінили (99,5 +0,27)% опитаних пацієнтів. Цьому сприяло формування 66 лікарсько-територіальних дільниць, а також впровадження нової системи етапного лікування, особливістю якої стала пріоритетність амбулаторно-поліклінічної допомоги на нових засадах, розширення позастаціонарних форм надання медичної допомоги, економічна зацікавленість лікарів у зниженні частоти госпіталізації і захворюваності.

10. Функціонування запропонованої організаційної моделі діяльності лікаря загальної практики – сімейної медицини сприяло розширенню видів і обсягу медичної допомоги та її доступності, збільшенню частоти звернення пацієнтів безпосередньо до лікарів загальної практики з 36% – у 1998 р. до 82% – у 2002 р., тобто в 2,6 разу, наступності профілактики, лікування та реабілітації, зменшенню майже вдвічі (з 64 до 36%) необгрунтованих звернень до фахівців у ланці “лікар дільниці військової частини – клініка амбулаторно-поліклінічної допомоги – госпіталь”, збільшенню в 1,6 разу частоти виявлення передпатологічних станів і захворювань під час обов’язкового регламентованого профілактичного огляду, збільшенню з 50 до 86 одиниць числа захворювань, діагностованих лікарями загальної практики – сімейної медицини, збільшенню у 2,6 разу показників використання позастаціонарних форм лікування.

11. Невід`ємною складовою частиною запропонованої системи стало обгрунтування необхідності введення в сучасних економічних умовах формування бюджету на якісно нових засадах. Цього вимагали результати аналізу бюджетного фінансування за 1996–2000 рр., під час якого виявлено не тільки його недостатність (45–50% від потреб) та структурну недосконалість, коли видатки на грошове забезпечення досягали 80,8%, а на медикаменти – тільки 5,96%, а й відсутність можливості забезпечення гарантованого обсягу надання медичної допомоги, відтворення й розвитку основних фондів (асигнування на ремонт складали всього 4,3%, інші витрати – 2,8%).

12. В основу запропонованої нової моделі формування бюджету покладена його консолідація з використанням принципу багатоканальності фінансування (укладання договорів на надання медичних послуг з організаціями різних форм власності та страховими компаніями, оплата медичних послуг цивільним населенням, внески фонду підтримки й розвитку охорони здоров`я військовослужбовців, благодійна допомога та інші джерела, не заборонені чинними законодавством). Реалізація моделі консолідованого фінансування сприяла зростанню надходжень коштів в ГВКГ з позабюджетних джерел з 334,5 тис. грн. у 1996 р. до 8107 тис. грн. у 2002 р. (у 24,2 разу), а в цілому по КВМЦ – з 630,2 до 12575,7 тис. грн. (майже у 20 разів), що дозволило забезпечити гарантований обсяг та рівень медичної допомоги в Київському гарнізоні.

13. Досягнення у 1998–2002 рр. позабюджетного фінансування в межах 36–44% до бюджетних видатків дозволило обгрунтувати якісно нову модель комплексного фінансування амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної медичної допомоги, з обгрунтуванням в ній оптимальної структури асигнувань на грошове забезпечення і заробітну плату в розмірі 40–42% (вдвічі менше від моделі, що діяла раніше), на медикаменти – 10–12% (більш ніж удвічі), на медичне обладнання – 22–24% (раніше не виділялись цільовим призначенням), на комунальні послуги – 12–15% (замість системи взаєморозрахунків), на інші витрати – 7–16% (більш ніж утричі). Особливістю запровадженої моделі стало пропорційне оптимальне за структурою і прогнозоване за рівнем і обсягом фінансування, що поряд з розробкою механізмів ціноутворення і взаєморозрахунків за надання медичних послуг сприяло оптимізації надання медичної допомоги в КВМЦ без зниження її гарантованого обсягу.

14. Про економічну ефективність нової моделі свідчило щорічне заощадження в консолідованому бюджеті понад 60 000 грн. за рахунок скорочення управлінського апарату та підрозділів забезпечення внаслідок об`єднання Головного військового клінічного госпіталю і Центральної поліклініки МО; впровадження системи етапного лікування на нових засадах дозволило за останні 6 років зекономити 7,3 млн. грн., а економія коштів за рахунок використання ліжок денного стаціонару за 1997–2001 рр. становила 2,6 млн. грн.

15. Ефективність впровадженої системи оптимізації медичної допомоги контингенту Київського військового гарнізону підтверджено зростанням за 1995–2001 рр. кількості відвідувань лікарів загальної практики з 2,9 до 4,5, обсягу амбулаторної допомоги з 74,2 до 88,5%, скороченням середнього ліжко-дня з 21,8 до 12,9, збільшенням обігу ліжка з 13,3 до 22,5, кількості пролікованих протягом року з 19700 до 23800 осіб, зменшенням тривалості перебування хворих у стаціонарі до операції за рахунок обстеження на амбулаторному етапі з 4,4 до 2,1 доби, зниженням частоти загальної госпіталізації – з 315,4 до 263,6, а загальної смертності – з 12,2 до 8,5 на 1000 осіб відповідно. Зазначене свідчить про дієвість реалізованої системи оптимізації медичної допомоги і можливість її втілення в інших військових гарнізонах України.

Публікації автора:

1. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Менеджмент у військовій медицині: Теорія і практика . – Одеса: Укрморінформ, 2003. – 280 с.

2. Голик Л.А. Шляхи удосконалення амбулаторно-поліклінічної допомоги в Київському гарнізоні // Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. трудов ГВКГ МО Украины. – К., 2000.– Вып. 5. – С. 32 – 43.

3. Голик Л.А. Етапне лікування військовослужбовців Збройних Сил України (на прикладі медичного забезпечення Київського гарнізону) // Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. трудов ГВКГ МО Украины. – К., 2001.– Вып. 6. – С. 24 – 34.

4. Голик Л.А. До проблеми загальнолікарської практики – сімейної медицини у медичній службі Збройних Сил України // Всеукр. наук.-практ. конф. “Стратегія реалізації державних гарантій та забезпечення медичною допомогою населення України на засадах медичного страхування”. – Ірпінь, 2001 – С. 58–62.

5. Голик Л.А. Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги в Київському гарнізоні // Лік. справа. – 2002. – №2. – С. 130 – 134.

6. Голик Л.А. Результати реформування амбулаторно-поліклінічної допомоги в Київському гарнізоні з погляду військових лікарів та пацієнтів // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2002. – № 3. – С. 35–39.

7. Голик Л.А. Кадрове забезпечення амбулаторно-поліклінічної допомоги у Київському гарнізоні // Сучасні аспекти військової медицини: Зб. наук. праць ГВКГ МО України. – К., 2002.– Вип. 7. – С.23–27.

8. Голик Л.А. Проблеми кадрового забезпечення Головного військового клінічного госпіталю МО України та шляхи її вирішення // Військова медицина України. – 2002. – №3. – С. 14–22.

9. Голик Л.А. Медичне забезпечення військовослужбовців і ветеранів військової служби України на первинному рівні як основа профілактики їх захворювань // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії. – К.,2002.– Вип.12. – С.217–223.

10. Голик Л.А. Медичне забезпечення військовослужбовців і пенсіонерів МО України на лікарській дільниці поліклініки та в медичному пункті військової частини: Загальні засади // Сучасні аспекти військової медицини: Зб. наук. праць ГВКГ МО України. – К., 2003. – Вип. 8. – С. 18–28.

11. Голик Л.А. Деякі напрямки забезпечення гарантованого рівня та обсягів медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України і ветеранам військової служби (на прикладі Київського гарнізону) // Вісн. морської медицини. – Одеса. – 2003. – № 3. – С. 6–12.

12. Голик Л.А. Деякі напрямки удосконалення діяльності військових госпіталів щодо ефективного надання медичної допомоги в сучасних умовах // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. – К., 2003. – Вип. 12 – Кн. 2 – С. 881–889.

13. Голик Л.А. Медико-організаційні заходи підвищення якості і ефективності медичного забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України // Медицина залізн. транспорту України. 2003. – №2(6). – С. 82–91.

14. Голик Л.А. Основні напрямки оптимізації амбулаторно-поліклінічної і стаціонарної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України.//Охорона здоров’я України. 2003. №2(9). – С. 62–70.

15. Вовкодав М.М., Бойчак М.П., Голик Л.А. Реформування медичного забезпечення Київського гарнізону: Передумови, деякі підсумки, перспективи // Современные аспекты военной медицины: Сб. науч. трудов ГВКГ МО Украины. – К., 1999.– Вып. 4. – С. 14–29. (Дисертантові належить ідея написання статті, збір і обробка матеріалу, формування висновків. Авторських 10 с.)

16. Бойчак М.П., Голик Л.А. Деякі питання реформування первинної медико-санітарної допомоги в Київському гарнізоні // Сімейна медицина. – 2000. – №1–2 (3). – С. 17–22. (Дисертантові належить підготовка та опрацювання матеріалу, формулювання висновків. Авторських 4 с.)

17. Голик Л.А., Хижняк М.І., Демчихін Г.В. Показники захворюваності військовослужбовців Київського гарнізону за 1995–1999 роки // Современные аспекты военной медицины (Вып. пятый) // Сб. науч. тр. ГВКГ МО Украины. – К., 2000. – С.24–27. (Дисертантові належить підготовка та опрацювання матеріалів, формулювання висновків. Авторських 2 с.).

18. Голик Л.А., Бойчак М.П. Організація стаціонарзаміняючих форм медичної допомоги в Київському гарнізоні //Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії. – К., 2000.– Вип. 7. – С. 10–16. (Дисертантові належить ідея написання, збирання первинного матеріалу, розробка методик оцінки економічної ефективності. Авторських 5 с.).

19. Бойчак М.П., Голик Л.А. Деякі аспекти економічної ефективності реформування медичного забезпечення Київського гарнізону // Військова медицина України. – 2001.– №1. – С. 34 – 40. (Дисертантові належить ідея статті, координація виконання досліджень, формування висновків. Авторських 4 с.).

20. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Формування єдиного медичного простору як важливої складової реформування системи охорони здоров’я// Охорона здоров’я України. – 2001. – №3. – С. 39-44. (Дисертантові належить підготовка та опрацювання матеріалів, формування висновків. Авторських

3 с.).

21. Бойчак М.П, Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Лікувально-діагностична вертикаль в ЗС України: Стан та шляхи подальшого удосконалення // Військова медицина України. – 2001.– Т.1, № 2. – С.9–14. (Дисертантові належить збирання та обробка матеріалу, аналіз та формування висновків. Авторських 4 с.).

22. Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Управління якістю медичної допомоги – стратегія оптимізації діяльності військових лікувально-профілактичних закладів України // Військова медицина України. – 2002. – Т.1, №1. –– С. 16–22. (Дисертантові належить ідея, координація досліджень, формулювання основних висновків. Авторських 4 с.).

23. Вовкодав М.М., Голик Л.А. Шляхи та механізми удосконалення діяльності військових госпіталів щодо забезпечення військовослужбовців і ветеранів військової служби України безоплатною медичною допомогою // Зб. наук. праць ГВКГ МО України. – К., 2002. – Вип. 7. – С. 17–21. (Дисертантові належить збирання матеріалу, аналіз отриманих даних та формулювання основних висновків. Авторських 3 с.).

24. Вовкодав М.М., Голик Л.А. Нормативно-правові аспекти забезпечення безоплатної допомоги військовими госпіталями // Зб. наук. праць ГВКГ МО України. – К., 2002. – Вип. 7. – С. 21–23. (Дисертантові належить ідея написання, аналіз керівних документів з формулюванням основних висновків. Авторських 2 с.).

25. Бойчак М.П., Голик Л.А. Досвід надання медичної допомоги військовослужбовцям та цивільному населенню у Київському військово-медичному центрі // Військова медицина України, 2002. – № 2. – С. 144–148. (Дисертантові належить розробка методики та методології дослідження, формулювання основних висновків. Авторських 3 с.)

26. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Цивільна і військова медицина України: концептуальні принципи та проблеми взаємодії в єдиному медичному просторі // Охорона здоров’я України. – 2002. – № 2 (5). –

С.63–68. (Дисертантові належить принципова ідея, координація виконання досліджень, формулювання основних висновків. Авторських 3 с.).

27. Голик Л.А., Хижняк М.І., Рудь В.І., Олійник І.С. Аналіз травматизму військовослужбовців Збройних Сил України за 1997–2000 рр. // Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії. – К., 2002.– Вип.12. – С.229–233. (Дисертантові належить ідея дослідження, координація збирання первинного матеріалу, формулювання висновків. Авторських 2 с.).

28. Вовкодав М.М., Бойчак М.П., Голик Л.А. Медико-економічні стандарти як основа безоплатної організації медичної допомоги військово-службовцям і ветеранам військової служби України // Вісн. соц. гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2002. – № 4. – С.72-77. (Дисертатові належить принципова ідея статті, обгрунтування та розробка стандартів. Авторських

3 с.).

29. Голик Л.А., Радиш Я.Ф., Гак Д.Я. Управління якістю медичної допомоги – складова державного управління охороною здоров’я // Вісн. УАДУ. – 2002. – №1. – С.152–160. (Дисертантові належить розробка методики та методології дослідження, аналіз отриманих результатів, формулювання висновків. Авторських 5 с.).

30. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф. Досвід управління наданням медичної допомоги військовослужбовцям та цивільному населенню у Збройних Силах України та в Київському військово-медичному центрі (до проблеми державного управління охороною здоров’я України) // Вісн. УАДУ. – 2002. – №3 – С.149–160. (Дисертантові належить підготовка, опрацювання матеріалу, практичні рекомендації з оптимізації існуючої моделі та створення нових механізмів, формування основних висновків. Авторських

7 с.).

31. Косарчук В.В., Голик Л.А., Дуфинець В.А., Бідненко Л.І. Вивчення стану здоров’я призовників та військовослужбовців з метою поліпшення комплектування Збройних Сил України // Сучасні аспекти військової медицини: Зб. наук. праць ГВКГ. – К., 2003. – Вип. 8. – С. 44–49. (Дисертантові належить мета дослідження, координація виконання досліджень, опрацювання первинного матеріалу, формулювання основних висновків. Авторських 4 с.).

32. Вовкодав Н.Н., Бойчак М.П., Голик Л.А. Планирование медицинского обеспечения военнослужащих на мирное время: Методические рекомендации. – К., 1997. – 12 с.

33. Вовкодав М.М., Бойчак М.П., Голик Л.А. Організаційна перебудова і раціоналізація медичного забезпечення Київського гарнізону // Зб. праць наук.-практ. конф., присвяч. п’ятирічному ювілею Ірпінського військового госпіталю. – К., Дія, 1999. – С. 6–7. (Дисертантом проведений аналіз отриманих результатів, формулювання висновків. Авторських 1,5с.).

34. Bojchak M.P., Holyk L.A. System of Primary Health Care in Kiev Military-Medical Center // The Impact of NATO. Multinationae Military Missions on Health Care Management. – Kyiv, Ukraine, 4-6 Sept., 2001.– P. 61–65.

35. Медична служба Збройних Сил України / В.Я. Білий, М.П. Бойчак, Л.А. Го-

лик, Я.Ф.Радиш, Жаховський В.О. – К.:, ПП “Фоліант”, 2001. – 220 с.

36. Термінологічний словник-довідник менеджера охорони здоров’я: Навчально-довідкове видання/ – В.Я. Білий, М.П. Бойчак, Л.А. Голик та ін. – К.: Преса України, 2001. – 240 с.

37. Бойчак М.П., Голик Л.А., Криштопа Б.П., Радиш Я.Ф Короткий термінологічний словник-довідник менеджера охорони здоров”я // Охорона здоров’я України. – 2001. – №3. – С. 69–72; 2002. – №1(4). – С. 79–80; 2002. – №2(5). – С. 74–80.

38. Bojchak M.P., Holyk L.A. Experiens in Providing of Health Care to Servicemen and Civilians in Kyiv Militariy Medical Centre // Proceeding of the USA-Ukraine specialist`s meeting “Health resources management”. – Kyiv, Ukraine, 12–14 Nov. 2001. – P. 67–73.

39. Holyk L. A., Radysh J.F. Population Health as an Integral Index of the Public Health Management // Proceeding of the USA–Ukraine specialist`s meeting “Health resources management”. – Kyiv, Ukraine, 12–14 Nov. 2001. – P.95–97.

40. Голик Л.А., Радиш Я.Ф., Педченко В.С. Ліцензування і акредитація лікувальних закладів МО України: Метод. рекомендації. – К.; 2002. – 45 с.

41. М.М.Вовкодав, М.П. Бойчак, Л.А. Голик та ін. Форми і методи діяльності стаціонару вдома.// Методичні рекомендації. – К.; 2002. – 13 с.

42. Радиш Я.Ф., Голик Л.А. До питання про роль військових лікарів у створенні української медичної термінології // Лік. справа. – 2002. –№ 5. – С.103–104.(Дисертантом проведений аналіз отриманих даних. Авторських 1с.)

43. Бойчак М.П., Голик Л.А., Радиш Я.Ф. До питання про реформування системи надання амбулаторно-поліклінічної допомоги військовослужбовцям Київського гарнізону // Командор. – 2002. – №1. – С. 34–37. (Дисертантові належать підготовка та опрацювання матеріалу, формулювання висновків. Авторських 3 с.)

44. Радиш Я., Голик Л., Хижняк М., Жаховський В. Стан амбулаторно-поліклінічної допомоги в Київському військовому гарнізоні: Думка лікарів та пацієнтів (до проблеми державного управління охороною здоров’я в єдиному медичному просторі України) // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. праць.– Одеса: ОРУДУ – УАДУ, 2002. Вип.11. – С.231–248. (Дисертантом проведено медико-соціологичне дослідження, аналіз отриманих результатів, формулювання основних висновків. Авторських 10 с.)

45. Жаховський В., Радиш Я., Голик Л., Камалов Р. Управління кадровим забезпеченням військових лікувально-профілактичних закладів // Вісн. наук. праць УАДУ. – К., 2002. – Вип. 2 – С. 108–120. (Дисертант провів збір матеріалу, методику розрахунку потреби в кадрах, аналіз отриманих результатів, формулювання висновків. Авторських 10 с.)

46. Голик Л.А., БібікТ.А., Рибалко Л.П., Скляр С.І. Досвід та перспективи організації допомоги медичними сестрами загальної практики – сімейної медицини в Головному військовому клінічному госпіталі МО України.//Проблеми військової охорони здоров’я: Зб. наук. праць Укр. військ.-мед. академії. – К., 2003. – Вип.13. – С.16–21 (Дисертантові належать ідея написання статті, збір та обробка матеріалів, формулювання висновків. Авторських 4 с.)