У дисертації на основі проведених наукових досліджень вирішено важливе наукове завдання розробки методичних і практичних рекомендацій щодо розвитку системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах. Основні висновки зводяться до такого: 1. Аналіз вітчизняної й зарубіжної літератури, присвяченої різним аспектам управління, дає можливість відзначити, що науковці надають великого значення стратегічному плануванню з метою досягнення більш оптимального функціонування підприємства у майбутньому. Ними вирішено багато теоретичних і прикладних завдань, що вплинули на зміст робіт щодо стратегічного управління, планування, управлінської стратегії та політики. Разом з тим у виконаних дослідженнях не знайшли достатнього відображення питання формування системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах. Є потреба в систематизації й уточненні складу принципів, які мають бути покладені в основу створення діючої системи стратегічного планування. Виникає необхідність в узагальненні наявних методик планування й розробці єдиного підходу до змісту стратегічного плану. Є потреба в удосконаленні методів економічного обґрунтування стратегічних планів, оскільки існуючі показники ефективності побудовані з порушенням основних принципів. 2. Визначено, що система стратегічного планування на машинобудівних підприємствах являє собою сукупність організаційно-економічних методів і прийомів, спрямованих на вирішення завдань адаптації підприємства до зовнішніх умов діяльності. З метою більш повного охоплення всіх підсистем, що забезпечує ефективність її функціонування, запропоновано виділити такі підсистеми: інформаційне забезпечення, прогнозування варіантів розвитку зовнішніх подій, оцінка й вибір стратегічних рішень, організаційно-методичне забезпечення процесу планування, сукупність усіх планів підприємства, оцінка ефективності реалізації стратегічних планів. 3. На основі узагальнення принципів стратегічного планування запропоновано їх систематизацію з поділом на три групи: всезагальні, загальні, конкретні. Такі принципи відображають особливості стратегічного планування на машинобудівних підприємствах. Відмітною рисою наведеної класифікації є комплексний підхід, що враховує інтеграцію планових й управлінських процесів. Оцінка стратегічного планування машинобудівних підприємств передбачає визначення балів залежно від ступеня нестабільності зовнішнього середовища за такими характеристиками: популярність події, темп змін, передбачуваність, методи планування, види менеджменту. 4. Виконано аналіз практичного досвіду стратегічного планування на вітчизняних машинобудівних підприємствах: ВАТ “ЗЗВА”, ЗАТ “ЗАЗ”, ВАТ “Мотор Січ”, ВАТ “Запоріжавтоматика”, ЗАТ “ЗЗВК”; проаналізовано оргструктури планування на цих підприємствах. Аналіз показав, що підприємства зберігають лінійно-функціональну структуру управління. На них відсутній чіткий розподіл функцій з планування. Між підрозділами й окремими працівниками не розподілені обов’язки та сфери відповідальності, що ускладнює контроль за їх виконанням. Недостатньо чітко визначаються цілі організаційного розвитку, напрями, стратегії, відсутні фахівці в цій галузі, немає методичних розробок, присвячених стратегічному плануванню. Нерідко на підприємствах немає навіть планового відділу, відсутня служба стратегічного планування. Результати дослідження показали, що на розглянутих підприємствах застосовуються деякі елементи стратегічного планування, проте не розробляється єдиний плановий документ зі стратегічного планування. 5. Багато вітчизняних машинобудівних підприємств не можуть поки що скористатися новітніми технологіями обробки інформації через некоректну організацію своїх даних. Тому постає завдання проектування стратегічної бази даних, що вимагає великих трудових і матеріальних витрат. Аналіз показав, що методи, які могли б бути використані для економічного обґрунтування стратегічних планів машинобудування підприємств, не враховують: тривалість планового періоду; скерованість на досягнення головної мети підприємства. Існуючі не враховують нестабільності факторів зовнішнього середовища. 6. Для здійснення стратегічного планування запропоновано таку структуру стратегічного плану машинобудівного підприємства: основні цілі та пріоритетні напрями діяльності; стратегія маркетингу; продуктова стратегія; виробничо-технологічна стратегія; стратегія розвитку виробництва; стратегічний фінансовий план; стратегія персоналу; оцінка ризику і страхування; додатки. Пропонована вище структура стратегічного плану рекомендується для машинобудівних підприємств, що мають досвід планової роботи, тому що організація подібної системи стратегічного планування вимагає використання великого обсягу інформаційних ресурсів, значних фінансових і трудових витрат, а також певних професійних навичок з планування. 7. З урахуванням специфіки діяльності машинобудівних підприємств для формування інформаційної бази стратегічного планування пропонується кілька видів моделей: структурні, функціональні, функціонально-структурні і їх модифікації. Як основний метод побудови інформаційної бази рекомендується використати SADT-методологію. SADT-діаграми дають змогу представити модель інформаційної бази, яка розкриває потік зовнішніх і внутрішніх даних, необхідних для здійснення стратегічного планування. У цілому перевагою застосування цього підходу є побудова єдиної логічної бази стратегічної інформації, яка дасть змогу розробити ефективний стратегічний план, більш раціонально розподілити функції між підрозділами й співробітниками, що беруть участь у процесі стратегічного планування, й упорядкувати документообіг. 8. Аналіз результатів дослідження надає можливості сформувати принципи, які мають бути покладені в основу побудови показників економічної ефективності стратегічних планів підприємств. Як основні запропоновано використати таки принципи: спрямованість на досягнення головної мети підприємства; врахування причинно-наслідкового зв’язку результатів і витрат підприємства; кількісна вимірюваність показників ефективності стратегічних планів; наявність та вимірюваність критеріїв ефективності стратегічних планів; врахування дії фактора часу на витрати та результати виробництва. У роботі пропонується доповнити перелічені принципи наступними: врахування кумулятивних витрат підприємства; врахування залежності результатів виробництва від кругообігу активів підприємства; врахування особливостей кругообігу оборотних і необоротних активів підприємства; врахування тривалості стратегічних планів підприємства; врахування нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеність у часі. 9. Застосування сформованих принципів дало змогу вдосконалити методи оцінювання загальної та порівняльної економічної ефективності стратегічних планів підприємств. Запропоновано методи вимірювання нагромаджених (кумулятивних) результатів та витрат виробництва за період прогнозування стратегічного плану. Як результат приймається нагромаджений обсяг продукції у грошовому або натуральному виразі. Як витрати – сума необоротних активів та нагромаджених використаних оборотних активів. Ці методи, на відміну від існуючих, враховують кінцеві результати стратегічного планування і всі витрати живої та упредметненої праці, які беруть участь у процесі виробництва. Удосконалено метод розрахунку періоду окупності авансованих витрат підприємства, який, на відміну від існуючого, враховує особливості кругообороту необоротних та оборотних активів підприємства, оснований на рівності нагромадженого обсягу реалізації та авансованих нагромаджених витрат, які беруть участь у створенні продукції. 10. Пропозиції щодо формування системи стратегічного планування та економічного обґрунтування стратегічних планів машинобудівних підприємств можуть бути застосовані також на підприємствах інших галузей промисловості. |
