У дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове вирішення науково-практичної проблеми формування сучасної системи забезпечення ефективної працездатності осіб льотного складу збройних сил. 1. Проведені гігієнічні та клінічні дослідження базувалися на необхідності перетворень в системі визначення, діагностики і контролю за професійною придатністю осіб льотного складу збройних сил на стадії професійного відбору, виконання професійної діяльності, необхідної реабілітації, теперішній стан якої є не повністю адекватним до сучасних уявлень про діагностику, контроль цього стану, а також про роль факторів виробничого середовища при її формуванні. Результатом роботи стала розробка та впровадження наукових принципів та методичних підходів до системи забезпечення працездатності осіб льотного складу на основі взаємозв’язку гігієнічних умов праці та функціонального стану їх організму. 2. Доведено, що здоров’я осіб льотного складу за показниками захворюваності знаходиться на рівні або нижче від захворюваності всього офіцерського складу збройних сил за виключенням захворюваності за класом “Хвороби органів травлення”. В структурі захворюваності на першому місці знаходяться хвороби органів дихання (51,75 %), на другому – системи кровообігу (12,3 %), на третьому – органів травлення (10,35 %). У осіб льотного складу дегенеративні захворювання хребта, нейроциркуляторна дистонія, захворювання периферичної нервової системи, зменшення гостроти зору, гіпертонічна хвороба, органічні захворювання серця розвиваються у досить молодому віці (28–35 років) і корелюють з умовами і характером їх праці. Відсоток дискваліфікації осіб льотного складу в окремі роки складає 7,3–11,8 %. Серед медичних причин дискваліфікації 33,3 % займають хвороби хребта, 25 % – органічні захворювання міокарду, судин серця, по 16,6 % приходиться на віддалені наслідки травм та наслідки хірургічних хвороб, 8,5 % – на виразкову хворобу шлунка та дванадцятипалої кишки. Працевтрати осіб льотного складу становлять в середньому 2950,0 за рахунок хвороб органів дихання (1966,6 ), травлення (535,9 ), системи кровообігу (326,5 ), кістково-м’язової системи та сполучної тканини (292,3 ), нервової системи (179,3 ), а також за рахунок травм, отруєнь та наслідків дії зовнішніх чинників (223,0 ), що достовірно (р<0,01) вище, ніж у офіцерів збройних сил. 3. Фізіолого-гігієнічна характеристика умов праці осіб льотного складу (льотчиків, штурманів, вертольотчиків) свідчить, що основними несприятливими факторами професійної діяльності є значні фізичні перевантаження (4–9g), зниження барометричного тиску (до 560 мм рт. ст.), перевищення еквівалентного рівня звуку (на 15–20 дБА), рівня загальної вібрації в трьохоктавних смугах (на 6–12дБ), змісту в кабінах бойових літальних апаратів формальдегіду (в 1,4 рази), оксиду вуглецю (в 1,2 рази), аерозолю мінеральних мастил (в 4,0 рази). Професійна діяльність осіб льотного складу здійснюється на висоті в умовах необхідності оцінки просторового виміру, переробки значної кількості інформації від приборів з дефіцитом часу для прийняття рішення та з ризиком для свого життя, життя інших людей. Умови праці осіб льотного складу відповідно до “Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпеки факторів виробничого середовища, важкості та напруженості праці” характеризуються як шкідливі (3-й клас, 3–4 ступінь), небезпечні (3-й клас, 3–4 ступінь); за напруженістю – шкідливі (напружена праця – 3-й клас, 2 ступінь). 4. Доведено, що регламентована вестибулометрія не дає можливості надати повну гарантію професійної придатності кандидатів до льотної діяльності. Визначена більш висока чутливість методу комп’ютерної постурографії щодо виявлення механізмів забезпечення вестибулярної функції, роль кожного з її компонентів, зв’язків між ними та зв’язок цієї функції з іншими системами організму людини, можливість диференціювати ступінь вестибулярної стійкості. Розроблена методологія математичної обробки постурометричних даних, яка зорієнтована на виявлення кількісних характеристик розташування проекції центру ваги; коефіцієнтів кореляції, асиметрії та ексцесу; довжини постурограми. Ці показники встановлюють особливості коливань проекції загального центру ваги людини на площу опори, дозволяють робити висновок про індивідуальні можливості забезпечення функції рівноваги. За допомогою постурографічних вимірювань накопичуються дані і уточнюється уявлення про норму забезпечення функції рівноваги та межі відхилень (з врахуванням віку, статі, впливу факторів виробничого середовища, стану здоров’я людини). 5. Отримані результати однофакторного дисперсійного аналізу свідчать, що всі запропоновані постурометричні показники мають високу розрізняючу здатність і в комплексі можуть бути використані для побудови розв’язувального рівняння для визначення ступеня придатності до льотної діяльності. Показник “мода” досить добре розрізняє досліджувані кластери, про що свідчить рівень достовірності дії чинника СППЛ (ступінь професійної придатності льотчика). Цей чинник пояснює 87,7 % загальної дисперсії показника “мода” (р<0,001). Результат однофакторного дисперсійного аналізу показав високий рівень достовірності (р<0,001) дії чинника СППЛ по показнику ln“розмаху”. Цей чинник пояснює 76,7 % загальної дисперсії показника ln“розмаху”. В той же час дія чинника СППЛ достовірно на високому рівні (р<0,001) пояснює 63,2 % загальної дисперсії показника АS2. 6. Доведено, що функціональний стан організму осіб льотного складу до польоту за показниками комп’ютерної постурографії не має достовірної різниці між льотчиками, вертольотчиками та штурманами в залежності від віку, годин нальоту, класності. Після польоту у льотчиків і вертольотчиків збільшився показник “розмах” при постурографії (р<0,01), що свідчить про виснаження функції центрального представництва вестибулярного аналізатора на фоні вестибулярного навантаження зі зниженням компенсаторного вкладу в забезпечення вестибулярної функції. У штурманів відмічається більш низька, в порівнянні з льотчиками та вертольотчиками, витривалість вестибулярного аналізатора, про що свідчили достовірні зміни показників “розмах”, математичного сподівання, медіани, коефіцієнту кореляції після польотного навантаження. Зміни в функціональному стані організму осіб льотного складу за психофізіологічними показниками свідчать про значне робоче навантаження, превалювання в регуляції серцевої діяльності симпатичної ланки вегетативної нервової системи. Функціональні зміни більші у льотчиків і вертольотчиків, у штурманів вони мають таку ж спрямованість, але менш виражені. 7. Доведено, що напруженість праці штурманів відрізняється від напруженості у льотчиків та вертольотчиків. Розроблено класифікацію напруженості праці штурманів та пілотів шляхом застосування психофізіологічних характеристик, одержаних на обох контингентах до та після здійснення польотів, за кількістю внутрішньосистемних та міжсистемних кореляційних зв’язків між функціями організму, відповідальних за успішність виконання професійної діяльності. Відсоток внутрішньосистемних зв’язків (вестибулярного апарату, серцево-судинної системи, психофізіологічних характеристик) у пілотів і штурманів приблизно однаковий та суттєво не змінюється після здійснення польотів. В обох професійних групах спостерігається деяка тенденція до зменшення міжсистемних зв’язків до та після здійснення польоту, що свідчить про мобілізацію функцій організму льотчиків та штурманів в процесі польоту. Значимість міжсистемних зв’язків (вестибулярного апарату і серцево-судинної системи, вестибулярного апарату і психофізіологічних характеристик, серцево-судинної системи і психофізіологічних характеристик) відображає зміну напруги механізмів, які регулюють та узгоджують діяльність окремих систем організму в процесі праці. Рівень взаємодії різних систем організму, кількісно виражений відсотком міжсистемних зв’язків, вірогідно відображає ступінь робочого напруження. Відсоток міжсистемних зв’язків у льотчиків значно перевищує такий у штурманів до та після здійснення польотів, що свідчить про перевищення напруги у льотчиків в порівнянні зі штурманами. 8. Визначено, що характеристики розташування постурограм хворих є специфічними для патології периферичного відділку вестибулярного аналізатора. Про стан центрального відділку аналізатора свідчать характеристики розсіяння, асиметрії, кореляції, ексцесу та контрексцесу. Вказані характеристики є інформативними для діагностики “гостроти” процесу в лабіринті, стану реактивності рецепторного апарату, відстеження ефективності лікування, моніторингу стану патологічного процесу, прогнозування тяжкості перебігу захворювання. Методичні підходи щодо оцінки стану вестибулярного аналізатора мають певні особливості для хворих з патологією середнього, внутрішнього вуха, черепно-мозкової травми. Оцінка функції рівноваги при багатьох захворюваннях з ураженням вестибулярного аналізатора сприяє проведенню своєчасного і адекватного лікування, визначенню критерію зворотності патологічного процесу, ступеню та динаміки відновлення вестибулярної функції і дозволяє зберегти професійну придатність осіб льотного складу у більш як 80 % випадків. 9. Виявлено подібність структури взаємозв’язків характеристик вестибулярного апарату для різних підгруп льотного складу (льотчиків, штурманів), яка підтримується в незмінному вигляді до і після польотів, і свідчить про стійкість цих характеристик при здійсненні професійної діяльності. У вертольотчиків, на організм яких в процесі польоту, діє високий рівень вібрації та шуму, після польотів структура взаємозв’язків вестибулярних характеристик змінюється, але знову відновлюється до початку наступного польоту, що свідчить про тимчасовий, пристосувальний характер цих змін під дією фізичних факторів. Професійне навантаження істотно трансформує зв’язок психофізіологічних функцій, що веде до посилення рівня цих зв’язків, формує близькі за структурою взаємозв’язки функціонального стану організму після польоту у льотчиків, вертольотчиків і штурманів, що підтверджує розвиток суттєвої робочої мобілізації різних функцій організму цих фахівців при виконанні польотів. 10. Виділені інформативні характеристики вестибулярного апарату, які на 21–88 % пояснюють дію фактора професійної придатності до льотної діяльності. Комплексне використання цих показників стало підґрунтям для розробки розв’язувального дискримінантного рівняння для оцінки ступеня професійної придатності льотної роботи. 11. Визначені достовірні зв’язки між психофізіологічними функціями та комплексом характеристик вестибулярного аналізатора, серцево-судинної системи, умовами праці (R=0,27–0,42 при р<0,05–0,001), що свідчать про інформативність застосованих показників для оцінки психофізіологічних станів льотчиків. Розроблені рівняння регресії для прогнозування рівня здатності осіб льотного складу виконувати професійну діяльність. 12. Розроблена автоматизована медична інформаційно-аналітична система (АМІАС) для підвищення ефективності діяльності льотного складу, яка включає елементи професійного добору до льотної роботи за характеристиками функціонування вестибулярного аналізатора, а також компоненти інформаційного, нормативного, організаційного забезпечення та наукового супроводження її роботи. Впровадження АМІАС дозволяє підвищити боєздатність льотного складу і має високе соціальне, медичне та економічне значення. |