Анотація до роботи:

Федоренко Л. В. Систематична, біологічна, морфологічна та генетична структура оселедців роду Alosa (Clupeiformes, Alosinae) р. Дунай – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук за спеціальністю 03.00.08 – зоологія. – Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, Київ, 2006.

Сучасне стадо чорноморсько-азовського прохідного оселедця Alosa pontica Дунаю є основним резерватом цього виду, що знаходиться в загрозливому стані, і на теперішній час включає 90-95% його запасу. Дослідження таксономічної структури представників роду Alosa методом біохімічного генного маркування довело, що в басейні Дунаю мешкає не менш ніж 4 види. Причому за чисельністю явно домінує чорноморсько-азовський прохідний оселедець A. pontica, який представлений двома расами ранньо- та пізновесняною, що відрізняються не тільки строками визрівання та розмірно-віковою структурою, але й швидкістю росту, пропорціями тіла і частотами алелей поліморфних біохімічних локусів, що є свідченням їх певної репродуктивної автономії. Крім того тут досить масово зустрічається типовий пузанок A. caspia, а також дві вкрай нечисленні форми невідомої видової належності. В той же час керченський оселедець A. maeotica згідно з морфологічним діагнозом цього виду вочевидь зараз в Дунаї відсутній. Доведено, що в морфологічній структурі дунайського стада прохідного оселедця відбулися певні трансформації, які торкнулись як пропорцій тіла, так і мерістичних ознак. Крім того наприкінці ХХ на початку ХХІ сторіч відбулися зміни характеру нерестового ходу, що змістився на більш ранні строки, а також біологічної структури, яка залишалася стабільною на протязі з 1946 по 1995 рр. Так збільшилися лінійні розміри і маса тіла, зріс відсоток дворічних особин, а також змінилось співвідношення статей, що зрушилось у бік самок. Це збільшення темпів росту і розвитку оселедців, найбільш імовірно пов’язане зі зменшенням щільності популяції в результаті надмірного промислу в середині 90-х роки і є індикатором загрозливого стану дунайського стада прохідного оселедця..

1. Зараз в Дунаї нерестяться принаймні 4 види роду Alosa. Поруч з чорноморсько-азовським прохідним оселедцем Alosa pontica, що складає не менш ніж 99,9% маси пузанкових оселедців басейну, та пузанком A. caspia тут зустрічаються ще дві форми, що відрізняються як за морфологією, так і за набором генних маркерів і відповідно заслуговують видового статусу. При цьому керченський оселедець A. maeotica, судячи з морфологічних діагностичних ознак, розроблених для цього виду, зараз в басейні відсутній.

2. Нерестове стадо чорноморсько-азовського прохідного оселедця в Дунаї представлене двома расами ранньо- та пізньовесняною, які відрізняються не тільки строками визрівання та розмірно-віковою структурою, але й швидкістю росту, пропорціями тіла і частотами алелей поліморфних локусів. Остання обставина свідчить на користь певної репродуктивної автономності сезонних рас, хоча і в межах єдиного виду.

3. За 50-річний період в морфологічній структурі дунайського стада оселедця відбулися трансформації певних пластичних і меристичних ознак. У більшості випадків відбулося збільшення значень індексів тулуба й плавців, зменшення індексів голови, а також нарощування числа елементів меристичних ознак.

4. Також відбулися й зміни характеру нерестового ходу, який змістився на більш ранні строки. В результаті в період дослідження з 2002 по 2006 рр. частка березневих уловів склала 20-40%, проти 2-5% в 50-80-ті роки ХХ століття.

5. Змінилась біологічна структура стада оселедця Дунаю, яка залишалась стабільною на протязі з 1946 по 1995 рр. Суттєво зросла довжина тіла і на 1/3 маса оселедців, співвідношення статей змістилося в бік самок, збільшилась частка рано визріваючих дворічних особин. Ці зміни найбільш імовірно пов’язані зі зниженням щільності популяції, яке було викликане переловами середини 90-х рр., і можливо є ознаками, що передують депресії стада.

6. Судячи з маси уловів, зараз запаси оселедця, що нереститься в Дунаї скоротились більш ніж в 3 рази. Тим не менш, дунайське стадо чорноморсько-азовського прохідного оселедця стало основним резервом виду, в якому, судячи зі співвідношення сучасних уловів оселедців в Азовському морі, Дніпрі, Дністрі і Дунаї зосереджено 90-95% його запасів.

Публікації автора:

1. Межжерин С. В., Федоренко Л. В. Генетическая изменчивость черноморской сельди Alosa pontica (Eichwald,1838) (Clupeiformes, Alosinae) популяции Дуная: анализ биохимических генных маркеров // Цитология и генетика, 2005. Т.39. №2. С.42-48.

2. Межжерин С. В., Федоренко Л. В. Генетическая структура нерестового стада дунайской сельди Alosa pontica Eichwaldt 1838 (Clupeiformes, Alosinae) // Цитология и генетика, 2005. Т.40. №5. С.52-59.

3. Межжерин С. В., Федоренко Л. В. О возможной депрессии дунайского стада черномиорско-азовской сельди Alosa pontica (Eichwaldt, 1838) // Доповіді Національної академії наук України, 2005. №12. С. 160-167.

4. Межжерин С. В., Федоренко Л. В. Генетические и морфологические доказательства таксономической неоднородности черноморско-азовской сельди Alosa pontica (Eichwaldt, 1838) и пузанка A. caspia nordmanni (Antipa, 1904)) Дуная // Доповіді Національної академії наук України, 2006. №6. С. 160-165.

5. Федоренко Л.В., Межжерин С.В. Биологическая и генетическая структурированность стада черноморско-азовской сельди Alosa pontica Дуная // Екологічні проблеми Чорного моря. Одеса. ОЦНТЕПІ. 2004. С. 467-472.

6. Федоренко Л.В. Историография изучения Черноморско-азовских сельдей рода Alosa // Материалы международной конференции «Пузановские чтения». Одесса. 2004. С. 248-256.

7. Межжерин С.В., Федоренко Л.В. Современное состояние и перспективы использования дунайского стада азово-черноморской проходной сельди Alosa pontica (Eichwaldt, 1838) // Актуальні проблеми аквакультури та раціонального використання водних біоресурсів. Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. Київ. 2005. С.155-157.

8. Федоренко Л. В. Биологическая характеристика нерестового стада черноморско-азовской сельди Alosa pontica (Eichwaldt, 1838) по материалам исследований в 2003-2004 годах // Природничий альманах. Біологічні науки. Т. 8 Херсон. 2005. С.124-131.