У ході проведення дисертаційного дослідження отримано наступні результати. Огляд історіографії проблеми свідчить про те, що недостатньо уваги приділялося визначенню світоглядних передумов систематизації права Юстиніана, встановленню її концепції, характеристиці особливостей створення окремих законодавчих актів, аналізові значення систематизації Юстиніана для розвитку більш пізніх правових систем. Вітчизняна наука історії держави і права цим питанням уваги фактично не приділяла. У зв’язку з цим доцільним є комплексне дослідження історико-правових питань систематизації Юстиніана та визначення її впливу на більш пізні правові системи. Важливими передумовами систематизації Юстиніана були: наявність соціально-економічної та політичної ситуації, які потребували, поряд з іншими заходами, адекватного правового забезпечення; існування східної гілки християнства, як світоглядного підґрунтя систематизації права; наявність харизматичної особистості Юстиніана І та наявність фахівців, які добре зналися б на римському праві і розуміли потреби оновлення права та прагнення у цій галузі Юстиніана І. Джерелами формування нового права Східної Римської (Візантійської) імперії у ІV-VІ ст. ст. були: християнство, класичне римське право, греко-римське або ж візантійське право. При цьому християнство у його східному варіанті мало служити ідеологічним підґрунтям систематизації Юстиніана, а римське класичне та греко-римське (візантійське) право постачали для неї юридичний матеріал. Успішному перебігу систематизації Юстиніана сприяли вдале визначення її концепції, завдань, строків та характеру робіт Юстиніаном І. При цьому Юстиніан не ставив на меті створення єдиного законодавчого акту – Corpus juris civilis, а прагнув забезпечити три напрямки: створити Кодекс для практичного ужитку, Дигести – для забезпечення підвалин правосвідомості та правової культури, Інституції – для закладення фундаменту юридичної освіти. Значення систематизації Юстиніана має бути оціненим, по-перше, з погляду її необхідності для досягнення безпосередньої мети, яку ставив перед собою Юстиніан І: вдосконалення права Східної Римської імперії з наступною реалізацією максими – “Через єдине право до єдиної держави”; по-друге, з точки зору оцінки її значення для розвитку права, зокрема, для рецепції римського права у наступних, більш пізніх правових системах; по-третє, з погляду оцінки її значення як досвіду значної за масштабами і вдалої, з точки зору досягнутих юридичних результатів, систематизації права. При формуванні українського права мала місце часткова рецепція римського права у його візантійській та західноєвропейській інтерпретаціях, а також німецьке та польське право, де мала місце рецепція римського права західноєвропейського типу, яка відбулася на підґрунті Кодексу та Дигест, створених під час систематизації Юстиніана. У праві України ХІХ ст. усе більше відчувається переважання Візантійської традиції, зумовлене тим, що Україна на той час стала частиною Російської імперії. Хоча радянська правова доктрина ґрунтувалася на догматі про оригінальний, самобутній характер радянського права, але опосередкована (головним чином, через німецьке право) рецепція римського права на підґрунті систематизації Юстиніана відбулася і в СРСР, зокрема, в УРСР. Матеріали “Збірок Юстиніана” були використані за посередництва кодексів європейських країн як зразків законодавчих рішень. Зокрема, цивільні кодекси союзних республік, прийняті у 1922 р., відображали вплив Німецького Цивільного Кодексу, який мав основою результати систематизації Юстиніана. Вплив римського та греко-римського права на українське право продовжується і зараз, зокрема: у впливі на філософію права; на процес правотворення, де використовуються рішення римських правознавців, зафіксовані у Дигестах; на формування загальної правової культури юристів. Важливим також є використання систематизації Юстиніана, як прикладу законодавчих робіт кодифікаційного характеру, проведених у стислі строки у складних політичних та соціальних умовах, що мало місце частково при кодифікаціях законодавства в Україні у останнє десятиліття. |
