Основні результати проведеного дослідження полягають у наступному: 1. У дисертації розроблені теоретичні основи для розв’язання наукової задачі системного моделювання інтегральних властивостей житлового середовища для оцінки його якості. 2. На базі цих основ створена нова модель прийняття рішення про якість житлового середовища, яка базується на інформації, що використовує логіко-лінгвістичний опис системоутворюючих властивостей житлового середовища, інтегральний системний критерій якості й опис процесу мислення людини в процесі прийняття рішення. Модель призначена для оцінки якості як наявних об'єктів житлового середовища так і для розробки рекомендацій для розв’язання проектних задач. 3. На основі порівняльного аналізу наявних методів методів оцінки якості житлового середовища, показано, що сучасна парадигма рівня якості об'єктів житлового середовища в Україні - це створення об'єктів, що забезпечують оптимальні умови задоволення соціальних, функціональних, духовних і естетичних потреб людини. Установлено, що у наявних методах оцінки якості житлового середовища, де відсутнє відображення у моделі оцінки якості процесу прийняття рішення людиною, розв’язання цієї проблеми базується тільки на двох тенденціях: Використання принципів нормування й стандартизації, що є прийнятими у сучасний момент та контролюються державою. Використання якісних підходів, яки створюються експертами та орієнтовані на підвищення комфортності об'єктів житлового середовища.
Критерії, що використовуються у цих методах , можуть бути частковими (можливо їх підсумовування (комплексний підхід)), а також інтегральними (системний підхід). 4. Встановлено особливості об'єкта "житлове середовище": унікальність, відсутність формалізованих понятійної й цільової бази, відсутність безумовної оптимальності, динамічність, неповнота опису, наявність свободи волі експерта, яки показують, що проблема оцінки якості, що включає процес прийняття рішення про якість житлового середовища, є такою, що погано формалізується. Між тим, встановлено, що, якщо використовувати "відчуження" ознак конкретного об'єкта житлового середовища, можна сформувати понятійну базу, яка може бути формалізована у вигляді лінгвістичної моделі з наступним використанням у логічній моделі, а також реалізації операції "подібність - розходження", яка також може бути формалізована. 5. Встановлено, що в якості теоретичних основ для формулювання системної моделі об'єкта житлового середовища, що пов'язує різноманітні якісні й кількісні критерії, що його характеризують, та рівень якості, який визначається у процесі прийняття рішення, можна використовувати методи аналізу нечіткої інформації. Запропоновано інформаційну модель, яка покладена в основу моделі прийняття рішень про якість житлового середовища, що поєднує три види інформації: Класифікація рівнів якості. Понятійна база, що базується на представленні лінгвістичної інформації у кількісному вигляді. Зв'язок зазначеної понятійної бази з класом якості об'єкта житлового середовища, який визначається в процесі прийняття рішення людиною.
6. Сформульовано узагальнену модель прийняття рішення про якість житлового середовища, що відображає склад та взаємовплив системоутворюючих елементів, що визначають побутові, рекреаційні й виробничі процеси, що реалізуються в процесі мешкання, естетичні якості, тощо. Для опису об'єкта житлового середовища для оцінки його якості використані такі його властивості як місце розташування, кількість поверхів, наявність ліфтів, наявність пунктів комунально-побутового обслуговування в будинку, характер огороджень, характер забудови, кількість квартир у будинку, показник питомої площі, достатність кімнат, показник транзитної площі, провітрювання, орієнтація приміщень, природна освітленість. Крім того, уперше було введено такі естетичні показники, як: близькість до домірності подоби функціональних зон, плану, приміщень квартири, а також пропорційність функціональних зон, приміщень квартири, плану та масштабність функціональних зон й приміщень. 7. На основі запропонованого підходу розроблено модель оцінки інтегральної якості об'єкта житлового середовища, що дозволяє робити таку оцінку при наявності невеликої навчальної вибірки об'єктів житлового середовища (апробованих проектів, якість яких відома). Модель включає представлення системоутворюючих понять за допомогою лінгвістичних перемінних, яки були описані за допомогою нечітких множин, моделювання процесу прийняття рішення – у вигляді нечіткого логічного висновку. Параметри моделі визначаються в процесі настроювання моделі по невеликій за обсягом навчальній вибірці об'єктів житлового середовища. 8. Широкомасштабний чисельний експеримент довів можливість використання запропонованої моделі для оцінки якості квартир багатоквартирного будинку за умовами навчання моделі на навчальній вибірці, яка складена з аналогічних по типу проектів квартир. 9. Розроблена на базі зазначеної моделі та алгоритму програма для обчислювальної машини може бути рекомендована для проведення оцінки інтегральної якості існуючих об'єктів житлового середовища, а також для використання її при варіативному проектуванні. За допомогою чисельного експерименту, що базується на послідовному переборі властивостей, стає можливим вирізняти домінуючі властивості у кожному класі житла (масове, підвищеної комфортності, елітне) та робити відповідне коригування проектного розв’язку з метою підвищення рівня якості об'єкта житлового середовища. 10. Введення традиційного естетичного критерію пропорційності, запропонованого архітектором Й.Ш.Шевельовим для опису нормативного естетичного рівня, дозволило одержати в інтегральній оцінці житлового середовища оптимальний показник її комфортності. Таким чином, установлена надійна кореляція між категоріями "естетичності" і "комфортності". Продовження дослідження, імовірно, дозволить зробити не менш важливий висновок про наявність зворотного зв'язку між запровадженням вимог щодо комфортності середовища та оптимальної естетичної оцінки. |
