Анотація до роботи:

Хоцяновський К.А. Тактика лікування дітей із гіпертрофією піднебінних мигдаликів.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук по спеціальності 14.01.19 – отоларингологія. Інститут отоларингології ім.проф.О.С. Коломійченка АМН України.

Дисертаційна робота присвячена створенню медичної технології лікарської реабілітації пацієнтів із гіпертрофією піднебінних мигдаликів в поопераційному періоді. Досліджено функціональний стан локальних і системних факторів імунітету при гіпертрофії піднебінних мигдаликів у дітей до та після хірургічного лікування. Показано, що гіпертрофовані піднебінні мигдалики у дітей наділені достатньо високою імунологічною реактивністю, котра в періоді регенерації після їх часткового видалення суттєво знижується і може спричиняти розвиток різних патологічних процесів у ротоглотці. Розроблена схема локально-системної імунореабілітації в поопераційному періоді шляхом місцевого використання (зрошення) 2-бензилбензимідазола (дибазола) у поєднанні із вітаміном С, що сприяло підсиленню процесів регенерації тканини мигдаликів, відновленню факторів локального імунітету в ротоглотці і зниженню захворюваності дітей.

1.Тонзилотомія при лікуванні дітей із гіпертрофією піднебінних мигдаликів 3 ступеню, є оптимальним втручанням, хоча знімаючи симптоматику і зменшуючи кількість запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, призводить до нестійкого порушення імунітету, що легко піддається фармакокорекції.

2. Стан гіпертрофії піднебінних мигдаликів у дітей не повинен розцінюватись як хронічна патологія запального характеру. Імунофункціональна характеристика дітей із гіпертрофіею піднебінних мигдаликів наближується до показників норми.

3. На відміну від нормального стану імунокомпетентні клітини крові дітей з гіпертрофіею піднебінних мигдаликів характеризуються більшою чутливістю до мікробних антигенів у цитотоксичному тесті і продукцією цитокінів типу LIF на мікробні антигени.

4. Після експериментальної тонзилотомії тканина піднебінних мигдаликів тварин в періоді регенерації знаходилась у зворотньому гіпофункціональному стані по відношенню до високоспецифічних реакцій імунітету. Активність локальних факторів неспецифічної резистентності, таких як фагоцитоз і природна клітинна цитотоксичность, а також системних реакцій гуморального і клітинного типів практично не змінюється.

5. Після тонзілотомії у дітей з гіпертрофією піднебінних мигдаликів у 1/3 випадків знижується рівень секреторного імуноглобуліну А, змінюється його співвідношення з мономерною формою імуноглобуліну А в слині, з'являються прозапальні імуноглобуліни G, а також спостерігається вищий рівень клітинної сенсибілізації в крові до антигенів бета-гемолітичного стрептококу.

6. В поопераційному періоді, через достовірну тенденцію до збільшення мономерної та зменшення секреторної форм IgА, необхідна корекція шляхом зрошення ротоглотки імуномодулюючою сумішшю (перевага надається дибазолу із вітаміном С в концентрації 0,01% розчина і вмістом аскорбінової кислоти 70 мкМ/л). При цьому спостерігається нормалізація імунологічних показників і прискорення репарації епітеліальної тканини.

7. Проведення локальної імунореабілітації у дітей після тонзилотомії шляхом місцевого застосування суміші дибазолу з вітаміном С в перші три дні після операції сприяє збереженню достатнього рівня місцевого імунітету, знижує ризик виникнення хронічного тонзиліту, зменшує захворюваність серед тонзилотомованих дітей.