Анотація до роботи:

Ананченко К.В. Техніко-тактична підготовка дзюдоїстів високого класу на основі аналізу модельних характеристик. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за фахом 24.00.01 - Олімпійський та професійний спорт. - Харківська державна академія фізичної культури, Харків, 2006.

У дисертації розкриваються основні напрямки змагальної техніки борців світового класу.

Модельні характеристики підготовленості дзюдоїстів, що орієнтують на досягнення конкретних рівнів удосконалення визначених сторін підготовленості, дають можливість порівняти індивідуальні показники конкретного спортсмена з модельними характеристиками даного рівня підготовленості, оцінити слабкі й сильні сторони його тренованості, виходячи з цього, планувати і корегувати тренувальний процес, визначаючи засоби й методи впливу на нього.

Розроблено вузько спрямовані підготовчі вправи. Розроблено комплекси тренувальних завдань для більш раціональної побудови навчально-тренувального заняття зі спортсменами, що займалися в експериментальній групі.

Ефективність запропонованої системи формування і становлення індивідуальної техніки підтверджена результатами змагань.

Програмою експерименту передбачалося акцентоване удосконалювання борцями експериментальної групи техніки кидка підхопленням після захоплення двох рукавів супротивника, базових кидків у стійці з різних захоплень, а також виконання технічних дій дзюдо в комбінаціях і в контр атаці.

1. Аналіз спеціальної літератури свідчить про те, що в сучасній спортивній боротьбі на міжнародних змаганнях перевагу мають спортсмени, які відрізняються індивідуальною своєрідністю техніко-тактичного арсеналу. Як правило, переможці володіють різноманітною і більш удосконаленою коронною технікою. Більше того, вони володіють декількома варіантами виконання того ж самого прийому в залежності від захоплення, положення, особливостей суперника, рівня функціональної готовності до змагань і т.д. Встановлено, що успішна підготовка борців високого рівня не можлива без ретельного обліку основних тенденцій динаміки ведення сутички, що найбільше чітко простежується на змаганнях світового рівня. Разом з тим, не виявлено публікацій, які б з’ясовували названі аспекти в техніко-тактичній підготовці дзюдоїстів високого класу на основі побудови індивідуальних моделей.

2. На основі кількісного (застосування прийомів) і якісного (результативність використання) аналізу змагальної діяльності борців високого класу, виявлено, що технічні дії в стійці є провідною групою технічних дій. Виявлено найбільш оптимальні техніко-тактичні дії, виконувані в комбінаціях: зачеп - підхоплення; підхоплення – кидок через плечі; кидок через спину – зачеп та ін. Розроблено найбільш типові комбінації в партері й у стійці. Установлено, що особливе місце в підготовці дзюдоїстів займає підготовка контратакувальних дій. У процесі досліджень було експериментально встановлено, що основними критеріями в оптимізації техніко-тактичної підготовки висококваліфікованих дзюдоїстів у реалізації найбільш ефективних технічних дій є швидкість руху й ефективність виконання прийомів. Ці дані доповнюють науково-методичну базу техніко-тактичної підготовки спортсменів і характеризують новий напрямок досліджень – моделювання атакувальних, контратакувальних дій, і комбінацій спортивного поєдинку.

3. Доведено, що функціональна підготовленість борця до відповідальних змагань повинна забезпечити можливість постійного нарощування щільності виконання атакуючих дій, протягом сутички. У техніко-тактичній підготовці дзюдоїстів показник надійності виконання прийомів у чемпіонів зростає до кінця сутички. Переможці фінальних сутичок Олімпійських ігор 2000 р. постійно нарощували щільність атакувальних дій, у 1-ій третині сутички (початок) вона склала, в середньому, 2,3 атаки/хв., у 2-й третині (середина) - 3,8, і в 3-й третині (кінець) сутички - 4,5. Виявлено необхідність підведення фізичної підготовленості дзюдоїстів до рівня, що дозволяє виконувати протягом кожної хвилини двобою реальні спроби виконання кидка через кожні 15-20 сек.

4. Установлено, що прийом чи кілька прийомів, застосовуваних для вирішення визначеної тактичної задачі у фінальній частині двобою, є найбільш ефективними в тимчасовому проміжку між 2-ою і 3-ою хвилинами. Відзначено, що в 1-ій третині двобою (тривалість 1 хв. 40 с) необхідно відразу ж проводити активні дії, замість традиційних дій розвідувального характеру. Це обумовлено, тим, що результативність техніко-тактичних дій провідних спортсменів знижується з першої хвилини і до кінця двобою, а найвищою вона буває тільки в перші 3 хвилини двобою.

5. У процесі експерименту встановлено, що техніка кидка в умовах змагальних двобоїв часто реалізується зі змінами класичної техніки виконання прийому. Виходячи з цього, значення і зміст оптимального технічного варіанта характеризується системою одночасних рухів, або рухів, які виконуються один за одним, котрі повинні відповідати постійно мінливій ситуації двобою. Оптимальний варіант виконання техніко-тактичної дії повинен бути науково обґрунтованим і доведеним до свідомості спортсменів. Це дозволяє борцю сформувати свій індивідуальний техніко-тактичний арсенал ситуаційних рухових дій, який з найменшими енергетичними витратами забезпечить досягнення спортивного результату.

6. Перераховані нами дані дозволили встановити, що найбільш ефективними прийомами, які використовуються висококваліфікованими дзюдоїстами в змагальних сутичках є: кидок підхопленням (uchіmata); кидок через спину (seoі-nage); зачеп із середини (o-uchі-garі); посадка під обидві ноги (tanі-otoshі); задня підніжка (ychіkі-taoshі).

7. Порівняння характеристик контрольної й експериментальної груп після проведення експерименту вказує на достовірно більш високі показники останньої і відповідно підтверджує ефективність рекомендованих прийомів і підходів у техніко-тактичній підготовці спортсменів високої кваліфікації. Розроблена та запропонована нами методика техніко-тактичної підготовки дзюдоїстів дала змогу підвищити результативність технічних дій і активність у сутичці, (2,1 атаки за хвилину - до експерименту і 2,75 - після при р< 0,05). Результати експерименту вірогідно свідчать про більш високу ефективність розроблених засобів і методів тренування.

Разом з тим дослідження не висвітлює всіх аспектів проблеми. Подальшого поглибленого вивчення потребують аналіз закордонного досвіду підготовки дзюдоїстів; розкриття шляхів удосконалення техніко-тактичної підготовки борців; визначення внеску видатних спеціалістів, досвід тренерів та спортсменів у теорії і практиці формування ситуативних моделей техніко-тактичних дій.

Публікації автора:

1. Ананченко К.В. Основные направления совершенствования технической подготовки борцов дзюдо высокого класса //Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків: ХДАФК, 2003. – №6 – С. 74-76.

2. Ананченко К.В. Распределение сил в соревновательном поединке дзюдоистов // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків: ХДАФК, 2004. – №7 – С. 123-125.

3. Ананченко К.В. Динаміка активності змагальної діяльності дзюдоїстів високого класу в ході сутички // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фізичної культури та спорту. Вип. №8: У 4-х т. – Львів: НВФ „ Українські технології”, 2004. – Т.1. – C. 6-10.

4. Ананченко К.В. Индивидуальные манеры ведения соревновательного поединка дзюдоистов // Слобожанський науково-спортивний вісник. – Харків: ХДАФК, 2005. – №8 – С. 90-92.

5. Ананченко К.В. Бакшинев А.В. Пути совершенствования специальной выносливости борцов высокого класса // 3 Міжнар. наукова конф. для студентів та аспірантів ’’Фізична культура, спорт та здоровя’’: Матеріали конференції. – Харків: ХДАФК, 2001. – C. 80-81.

6. Ананченко К.В. Основные направления совершенствования технической подготовки борцов дзюдо высокого класса // 3 Міжнар. наукова конф. для студентів та аспірантів ’’Фізична культура, спорт та здоровя’’: Матеріали конференції. – Харків: ХДАФК – 2001. – C. 70-71.

7. Ананченко К.В. Моделирование спортивной деятельности в подготовке высококвалифицированных дзюдоистов // Спортивные единоборства: теория, практика и перспективы развития. Материалы электронной научной конференции, 15 января 2004 года. – Харьков: НФУ-ХГАФК, 2004. – C. 6-8.

8. Ананченко К.В. Пути совершенствования специальной выносливости борцов высокого класса // Спортивные единоборства: теория, практика и перспективы развития. Материалы электронной научной конференции, 15 января 2004 года. – Харьков: НФУ-ХГАФК, 2004. – С. 8-10.

9. Ананченко К.В. Распределение сил в соревновательном поединке дзюдоистов // Физическая культура, спорт и здоровье: Сб. материалов 7 Международной научной конференции/ – Харьков: ХГАФК, 2004. – C. 123-125.

10. Ананченко К.В. Практические советы в обрабатывании учикоми // Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях // Сборник статей под ред. Ермакова С.С./ электронная научная конференции, г. Харьков, 15 января 2005 года. – Харьков: ХГАДИ, 2005. – C. 5-8.

11. Ананченко К.В. Совершенствование структурных компонентов соревновательной деятельности как условие достижения высоких спортивных результатов // Олимпийский спорт и спорт для всех. Тезисы докладов/ 9 Международный конгресс, г. Киев, 20-23 сентября 2005. – С. 310-311.

12. Ананченко К.В. Оценка базовых технико-тактических действий // Проблемы и перспективы развития спортивных игр и единоборств в высших учебных заведениях. Сборник статей под ред. Ермакова С.С./ 2 международная электронная научная конференции, г. Харьков, 7 февраля 2006 года. – Харьков-Белгород-Красноярск, 2006. – С. 13-16.

13. Ананченко К.В. Усовершенствование технико-тактической подготовки дзюдоистов на основе анализа модельных характеристик // Физическая культура и спорт в системе образования: Сб. материалов 6 Всероссийской с международным участием научно-практической конференции/ – Красноярск: КГУ, 2003. – С. 174-175.