1. На основі аналізу умов місцезростань в межах природних ареалів та інтродукційного дослідження 41 виду, 1 різновидності і 4 форм цибулинних геофітів із родин Lіlіaceae та Hyacіnthaceae встановлена доцільність їх культивування на південному сході України. 2. Встановлено, що високі адаптаційні можливості характерні геоксероморфним розетковим ефемероїдам родини Hyacіnthaceae, що представляють гірську флору Ірано-Туранської, Середземноморської та Циркумбореальної флористичних областей і закінчують вегетацію до настання літньої посухи. 3. На підставі вивчення сезонного розвитку цибулинних геофітів із застосуванням нових діагностичних критеріїв обгрунтовано об'єднання цих видів у чотири феноритмотипи: веснянозелені види ранньовесняного цвітіння, веснянозелені види средньовесняного цвітіння, весняно-літньозелені види пізньовесняного-ранньолітнього цвітіння, весняно-осінньо-зимовозелені види весняного цвітіння. 4. В результаті аналізу 10-річних фенологічних спостережень встановлено, що зміщення строків початку вегетації і початку цвітіння цибулинних геофітів обумовлені сумою середніх добових температур повітря в лютому–березні, а зміщення строків закінчення вегетації і початку осіннього відростання – режимом зволоження (строками початку і закінчення літньої посухи). 5. Відповідно до виявлених нами особливостей онтогенезу, вивчені види належать до типу моноцентричних біоморф із повною пізньою (рідко ранньою) неспеціалізованою дезінтеграцією. 6. Встановлено, що великий життєвий цикл досліджених видів є повночленним із тривалим генеративним періодом; в умовах первинної культури на південному сході України він включає 3 періоди і 7 вікових станів. Тривалість кожного вікового стану складає не менш одного вегетаційного періоду, мінімальна тривалість прегенеративного періоду – 4 роки. Внаслідок щорічного відновлення цибулини постгенеративний період не виражений. 7. Онтогенез цибулинних геофітів як у природних популяціях, так і при інтродукції характеризується поліваріантністю, обумовленою різними темпами розвитку окремих особин і двома способами розмноження. Поліваріантність онтогенезу, у тому числі розтягнутость проростання насіння у більшості видів протягом до двох років обумовлюють динамічну гетерогенність інтродукційної популяції. 8. Встановлено два типи проростання насіння у Ornіthogalum plathyphyllum та O. arcuatum: надземний і підземний, відповідно до строків сівби. 9. Встановлено, що інтенсивність вегетативного розмноження досягає максимуму у зрілих генеративних особин. Ступінь омолодження вегетативного потомства визначається місцем закладення вегетативних зачатків. Для видів, які слабко розмножуються вегетативно, характерна висока насіннєва продуктивність. 10. Показані висока насіннєва продуктивність інтродуцентів і можливість їх розмноження насінням. 11. Нами розроблена система оцінки за декоративними ознаками та господарсько-біологічними ознаками дикорослих цибулинних геофітів, перспективних для впровадження в зелене будівництво. 12. Широка екологічна амплітуда інтродукованих видів обумовлює різноманітні способи їх використання у ландшафтному озелененні: до 80% видів рекомендовано вирощувати як на сонячних ділянках, так і в напівтіні. Своєрідна ритміка росту і розвитку, яка характеризується літнім періодом ростового спокою, вимагає сумісного використання цих видів з деревинно-чагарниковими рослинами, декоративними однорічниками і трав'янистими багаторічниками. |