Досліджено варіативні мовно-структурні елементи, які формують текст ЛЕП. Аналіз процесів, які диктуються жанровими законами, тематикою тексту та авторською індивідуальністю, базується на теорії типологічної класифікації текстів з урахуванням текстових і змістових особливостей ліричної та епічної поем. Позиція автора зумовлює варіативність онтологічних характеристик мовних одиниць об’єктивної та суб’єктивної природи. Аналіз засвідчує, що емоційно-експресивні варіанти є показовими структурно-семантичними типами варіативності, формою реалізації особистісної позиції автора. Емоційно-експресивний компонент тексту, який проявляється на всіх рівнях мовної системи, спирається на семантичний потенціал фонетичних лексичних і граматичних засобів. Доведено, що варіативність мовних засобів ЛЕП має системний характер, а внутрішнє текстове варіювання не руйнує ЛЕП як тип тексту. Проведений порівневий лінгвостилістичний аналіз дав змогу виявити типологічні параметри ЛЕП: Використанням традиційних фоностилістичних засобів
характеризуються тексти поем Дж.Байрона та С.Колріджа, і новаторських - тексти поем Л.Макніса, Г.Крейна та У.Уїтмена, які базуються на давніх епічних просодійних традиціях; семантично марковані літери, пов’язані зі змістом, додають поетичному образу експресивності – важливої ознаки тексту ЛЕП. На лексико-морфологічному рівні виявлено перевагу статичної
парадигми над динамічною, якісної над предметною та динамічною у текстах усіх поем. Значна частотність архаїчних форм дієслів і займенників; домінування часової форми Present Indefinite і змістово недиференційоване чергування її з Past Indefinite, а також вагома кількість абстрактних іменників (21%) та особових/присвійних/зворотних займенників (11,8%) є типовими рисами текстів ЛЕП . 3. Спільні типологічні лексико-стилістичні параметри ЛЕП зумовлені вживанням значної кількості емоційно забарвленої лексики. У текстах поем XIX ст. – це емоційно забарвлена предметна та описова лексика, у поемах XX ст. – предметна. Поеми відзначаються значною кількістю архаїзмів, які, однак, не вживаються у поемах Л.Макніса "Осінній щоденник" і У. Уїтмана "Пісня про себе" та "З колиски... ". В усіх текстах виявлено лексику колористично-символічного контрасту. Вживання іншомовної лексики в усіх поемах, за винятком "Пісні про старого мореплавця" С.Колріджа, мотивовано контекстом. Графічно марковану лексику вжито для актуалізації основної ідеї; переважно – це абстрактні іменники. Всі поеми характеризуються залученням антонімічної та описової лексики, лексичних і лексико-синтаксичних зображально-виражальних засобів: епітетів, метафор, порівнянь, лексичних повторів тощо. Спільною ознакою, поза засадничими лексико-стилістичними параметрами, є значна кількість складних слів. 4. На синтактико-стилістичному рівні існування типологічних параметрів лірико-епічної поеми підтверджується функціонуванням паралельних конструкцій, інверсій, підсилювальних конструкцій, синтаксичної конвергенції, а також типологічно характерних для всіх поем комунікативних синтаксичних одиниць, зокрема окличних речень і риторичних запитань. 5. Граматична форма Present Indefinite у текстах ЛЕП не лише реалізує свій композиційно-стилістичний потенціал, а й створює описову форму викладу (якісна характеристика суб`єкта і відтворення статичного часу), оповідну форму викладу (динаміка часового процесу) та подвійну часову перспективу. Функціонування Present Indefinite у текстах поем зазвичай не залежить від родової домінанти, хоч і має деякі відмінності реалізації у текстах з ліричною та епічною домінантами. Ознаки, властиві кільком, але не всім поемам, а саме ланцюгову алітерацію, семантичне маркування фонем, дзеркальну та половинну внутрішньорядкову риму, відсутність рими, нечіткі ритмічні моделі, розмовний характер лексики, продуктивні архаїчні дієслова та дієслова у формі Present Indefinite, вживання алюзій та елізії, ми вважаємо факультативними структурними компонентами тексту ЛЕП. Характеристики, притаманні одній або двом поемам, відносимо до особливостей індивідуального авторського стилю та “формально-поетичних” вимог часу: а) стиль Л.Макніса у поемі “Осінній щоденник” характеризується значною кількістю абревіатур, римуванням за допомогою алітерації, асонансу та дисонансу, різною довжиною строфи і рядка; б) текстам У.Уїтмена властиве вживання каталогів і синтаксична редуплікація; в) застосування продуктивних архаїзмів (різних частин мови) має місце у поемі С.Колріджа "Пісня про старого мореплавця"; г) тексти Дж.Байрона “Гяур” та У.Уїтмена “Пісня про себе” відзначаються модальністю дієслова shall д) поеми Дж.Байрона “Гяур” та Л.Макніса “Осінній щоденник” характеризуються продуктивними біноміалами та триноміалами інфінітивів. Аналізом підтверджено приналежність поем Дж.Байрона “Гяур” та У.Уїтмена “З колиски... ” до текстів ЛЕП з ліричною домінантою, а поем С.Колріджа “Пісня про старого мореплавця”, Л.Макніса “Осінній щоденник”, Г.Крейна “Міст”, У.Уїтмена “Пісня про себе” – з епічною. Отже, виявлено сюжетно-тематичні, фонетичні, лексичні, синтаксичні, лінгвостилістичні ознаки, які є типологічними стильовими ознаками тексту ЛЕП, тобто інваріантними для поем цього жанру, і які слід відрізняти від тих особливостей художньої форми, що визначаються художнім методом, нормами літературної мови епохи та індивідуальним стилем автора. Таким чином, характеристика типу тексту не лише включає дані одержані в результаті аналізу поетичного тексту, а й враховує культурологічний чинник, запобігаючи аксіоматизації суб`єктивних висновків. Запропоновані схема та модель слугують цьому підтвердженням. Відмінні параметри, які характеризують індивідуальність стилю авторів, не свідчать про неможливість жанрово-текстової типологізації ЛЕП і не впливають на перспективи подальшої розробки проблеми, а конститутивні параметри гіпотетичної моделі підтверджують твердження щодо визначення даного типу тексту. |
