У висновках узагальнено результати теоретичних та практичних досліджень, що випливають із теми дисертації.
Політичне життя суспільства залежить від взаємодії багатьох різноманітних чинників - зовнішніх і внутрішніх, історичних і сучасних, об'єктивних і суб'єктивних, матеріальних і духовних. На сучасному етапі розвитку людського суспільства, що відрізняється цілісністю, інтегрованістю, взаємозв’язком і взаємозалежністю всіх сторін громадського життя, першорядне значення мають явища і процеси глобального характеру. Саме вони визначають в остаточному підсумку специфіку соціального буття сучасного людства, у тому числі і політичних стосунків.
Масова свідомість визначається загальним рівнем розвитку засобів виробництва, характером суспільних відносин і рівнем усієї культури суспільства. Активна, свідома участь громадян у політичному житті вимагає, у свою чергу, наявності таких факторів: політичної інформованості і компетентності, як показників загального ставлення до політики, політичних знань і можливості свідомо оцінювати ті чи інші альтернативи; політичної активності і власне залучення, як міри участі населення у різних формах громадсько-політичного життя (членство у партіях, громадських рухах, участь у виборах, контактах із представниками влади та опозиційних сил, причетність до впливу на еліти тощо).
Одним з основних факторів, що вплинули на свідомість громадян сьогоднішньої України, є наслідки ідеологічної обробки населення колишнього СРСР інституціями політичної соціалізації (від дитсадка і школи до вузу і парткому) та ЗМІ. Як відомо, у СРСР існувала розгалужена система комуністичного виховання, головний принцип якої полягав у невідворотності й усеохопленності всіх і кожного єдиним ідеологічним впливом. Ця система, зазнаючи деяких організаційних змін, проіснувала впродовж усієї історії СРСР і підготувала не одну ідейно витриману генерацію радянських людей, політична свідомість яких навіть за нових, посткомуністичних умов зберігає чимало стереотипів ідеологічного минулого.
Розчарування у парадигмах призвело до підсилення підозрілості критицизму у сприйнятті людьми дійсності, цинізму у ставленні до ідеалів, що стало іншою крайністю. Все це ускладнює укорінення ідеалів демократичного суспільства, їх глибинне усвідомлення людьми. Виникає ситуація, коли демократичні цінності вступають у конфлікт з переліками старих стереотипів у політичній свідомості, які закладалися змалечку і, внаслідок багаторазового повторення, наклали відбиток на підсвідомий рівень сприйняття людей.
Оскільки демократичні перетворення не привели одразу до очікуваного негайного зростання добробуту, в суспільстві поширюється ностальгія за минулим зумовлена, зокрема, особливістю людської пам’яті зберігати з минулого здебільшого саме позитивні моменти. В Україні сталося те, що є своєрідною реакцією на невиправдані очікування – одночасне існування суспільства, яке намагається перейти до якісно іншої форми – від маси до громадянського суспільства, і особистості на яку тиснуть соціальні негаразди і яка сподівається знайти хоч би який захист від них у різних ціннісно-нормативних вимірах.
Доволі низьким є також рівень залучення населення до легітимних, санкціонованих форм політичного життя: політичні партії нараховують у кращому випадку по кілька сотень членів. Активна, свідома участь громадян у політичному житті вимагає, у свою чергу, наявності таких факторів:
1) політичної інформованості і компетентності, як показників загального ставлення до політики, політичних знань і можливості відомо оцінювати ті чи інші альтернативи;
2) політичної активності і власне залучення, як міри участі населення у різних формах громадсько-політичного життя (членство у партіях, громадських рухах, участь у виборах, контактах із представниками влади та опозиційних сил, причетність до впливу на еліти тощо).
В Україні існують всі фактори, що збільшують можливості масової участі населення в акціях громадського протесту. Серед них:
1) високий рівень незадоволення населення умовами життя (насамперед – матеріально-економічними);
2) посилення недовіри до офіційних структур влади й політичних лідерів;
3) низький рівень політичного залучення – участі населення у легітимних формах громадсько-політичного життя (членство в партіях, громадських рухах, асоціаціях, участь у виборах, контакти з представниками влади, тощо);
Але парадоксальність української свідомості полягає ще й у тому, що з погіршенням життя населення, з поглибленням незадоволення громадян своїм становищем, посиленням конфліктних очікувань реальна готовність особисто взяти участь у соціальних конфліктах, акціях протесту не тільки не зростає, але й істотно зменшується. Характер взаємодії держави та масової свідомості значною мірою визначає стан суспільної стабільності й безпеки, впливає на засади і підйоми авторитетності й легітимності влади.
Особливе місце серед чинників, що істотно впливають на масову свідомість, займають процеси масової комунікації, що є одним із найважливіших інститутів сучасного суспільства. Вони виконують різноманітні функції: інформують, рекламують, розважають і маніпулюють. Очевидно, що вони відіграють важливу роль у формуванні, функціонуванні й еволюції суспільної свідомості в цілому. Більш того, сприйняття й інтерпретація масовою свідомістю найважливіших явищ і подій, що відбуваються в країні й у світі в цілому, здійснюється через і за допомогою ЗМІ.
3а роки державної незалежності України засоби масової інформації, як ніколи раніше, повсюдно й активно проникли у політичну сферу життя нашого пострадянського суспільства. ЗМІ ефективно впливають на формування й хід реалізації внутрішньої і зовнішньої політики молодої держави, становлення і рейтинг українських політичних партій і рухів, перебіг суспільних процесів у нашій країні. Причому, з часу зламу існуючої системи, усунення від влади Компартії України і утвердження політичного плюралізму, масштаби і сила такого впливу ЗМІ на перебіг політичних подій в Україні, громадську думку і погляди громадян незрівнянно зросли. Цьому сприяли ряд факторів:
- помітно, у великих масштабах збільшились обсяги ЗМІ, їх технічні можливості, тривалість радіомовлення і телепередач, виходи на вітчизняного і зарубіжного слухача та телеглядача. Не бувало зросли кількість, тематична та ідейна різноманітність періодичних видань в Україні - газет і журналів;
- за роки державної незалежності в Україні розгорнулася боротьба органів влади, політичних сил за реальний вплив на пресу, а особливо на електронні засоби масової інформації - радіо і телебачення;
- сучасні ЗМІ далеко не завжди працюють на демократію й утвердження духовності принципів гуманізму. Мас-медіа нерідко експлуатують сформовану впродовж попередніх десятиріч довіру наших громадян до друкованого чи офіційного слова і поширюють відверту чи замасковану неправду, зразки уседозволеності, аморальності в боротьбі за реальний вплив на інформаційний простір України, оволодіння засобами масової інформації невпинно зростає активність іноземного капіталу;
- принципові та найбільш поінформовані працівники мас-медіа стають об'єктами шаленого психологічного, матеріального, а останнім часом і фізичного тиску, включно з посяганням на життя журналістів, телекоментаторів, політичних оглядачів, редакторів газет;
Наявність розвинутих, демократично організованих засобів масової інформації, що об'єктивно висвітлюють події в Україні й за рубежем, формують політичну культуру, сприяють утвердженню ринкової економіки - це одна з гарантій демократизації нашої держави, ефективності управління суспільством. 1 навпаки, невиконання ЗМІ своїх функцій у суспільно-політичному житті здатне суттєво спотворити суспільні цілі і цінності, послабити і підірвати життєздатність держави, перетворити демократію в ілюзію, в засіб для зміцнення панування правлячої еліти і кланів.
|
