Здійснене науково-педагогічне дослідження дало можливість проаналізувати динаміку розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах у другій половині ХХ століття та зробити такі висновки. 1. Актуалізація освіти дорослих у сучасному світі та інтенсивність її розвитку зумовлюється високою соціально-економічною та соціально-педагогічною динамікою розвитку суспільства: переходом до постіндустріального суспільства і впровадженням концепцій інформаційного суспільства та суспільства знань, що впливає на економічні процеси, поглиблення освітньої кризи і кризи компетентності, перетворення освіти дорослих на важливу, визначальну складову неперервної системи освіти; розвитком процесів глобалізації та інтернаціоналізації, які спричиняють зростання професійної та соціальної мобільності людей; суттєвими демографічними змінами населення – зменшенням народжуваності, збільшенням кількості людей похилого віку; глибокими структурними змінами у сфері зайнятості – скороченням потреб у некваліфікованій і малокваліфікованій праці, появою постійної необхідності в набутті нових та розширенні наявних компетенцій; демократизацією суспільства – розширенням політичного і соціального вибору, що вимагає підвищення активної участі громадян у суспільному житті, розбудовою громадянського суспільства та забезпеченням рівності в освітніх можливостях для різних верств населення; розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, які виступають суттєвим важелем освітніх змін; переходом від концепції “освіти на все життя” до концепції “освіти впродовж життя” (провідними принципами якої є: нові базові вміння для всіх з метою забезпечення неперервного доступу до освіти, одержання і оновлення вмінь, необхідних в інформаційному суспільстві; збільшення інвестицій у людські ресурси; інноваційні методики викладання та учіння для системи неперервної освіти – “довжиною та шириною в життя”; нова система оцінювання набутої освіти з метою врахування та визнання результатів неформальної та інформальної освіти; розвиток наставництва та консультування з метою забезпечення вільного доступу до інформації про освітні можливості людини по всій Європі; наближення освітніх можливостей до місця проживання за допомогою мережі навчальних і консультаційних пунктів та інформаційних технологій) та ін. Освіта дорослих розглядається як механізм досягнення стійкого економічного розвитку, гарантія громадянського прогресу та демократичного устрою суспільного життя та як прояв відповідальності суспільства за формування людського й соціального капіталу, що відіграє винятково важливу роль у сучасному суспільстві знань, а також як унікальний соціальний інститут, здатний не тільки розвивати та примножувати людський капітал, а й впливати на майбутнє особистості, суспільства, держави. Місією освіти дорослих є розвиток дорослої людини відповідно до викликів XXI століття. Основними стратегічними цілями освіти дорослих, що стосуються будь-яких країн та відображають глобальні процеси у сучасному світі, є: створення умов для розвитку дорослої людини згідно з її інтересами та здібностями. У цьому контексті освіта дорослих розглядається, з одного боку, як засіб самореалізації, самовираження та самоствердження особистості, соціального самозахисту та адаптації людини в умовах ринкової економіки; а з іншого – як виховання громадян, соціально активних, творчих членів суспільства, що постійно розширюють систему загальнолюдських і національних цінностей та ідеалів, здатних бути активними учасниками управління суспільством, брати на себе громадянську відповідальність за своє життя та життя своєї сім’ї й суспільства в цілому, за збереження природи, за долю своєї країни та світу тощо; як засіб задоволення поточних та перспективних професійних потреб дорослої людини, потреб виробництва, економічної, соціальної, культурної сфери у кваліфікованих спеціалістах, яким притаманні широкі загальні, професійні погляди та професійна мобільність. Зазначені цілі взаємопов’язані та взаємозумовлені, їх досягнення потребує переосмислення місця освіти дорослих у кожній країні з урахуванням як глобального, так і локального контекстів. Виявлено помітний координуючий вплив міжнародних організацій на розробку європейської стратегії розвитку освіти дорослих, визначення основних її напрямів та конкретних механізмів інтеграційної освітньої політики в цій галузі освіти. Це актуалізує порівняльно-педагогічні дослідження в галузі освіти дорослих з метою визначення її загальної спрямованості та шляхів підвищення ефективності, що пов’язано передусім із формуванням єдиного європейського освітнього простору. 2. У результаті історико-педагогічного аналізу освіти дорослих у скандинавських країнах розроблено авторську періодизацію генези освіти дорослих, обґрунтовано загальні тенденції та визначено особливості її розвитку в різні історичні періоди. Основними критеріями запропонованої періодизації стали: соціально-економічні, суспільно-політичні, соціокультурні, соціально-історичні передумови розвитку скандинавських країн та їх систем освіти, суспільний характер освіти дорослих, її масовість, поява та динаміка розвитку нових інституційних та позаінституційних форм освіти дорослих. Нами виокремлено: - період стихійного розвитку освіти дорослих (X – початок XVI століття), який характеризується становленням церковноприходської освіти дорослих як соціального інституту: церковноприходські та монастирські школи були єдиними загальнодоступними освітніми закладами, в яких у процесі навчання та інших напрямів діяльності закладалися основи національної культури народів Скандинавії, скандинавських мов, формувалися певні традиції; - пошуковий період (20-ті роки XVI–70-ті роки XVIII століття), що відрізняється формуванням нових соціально-економічних відносин в усіх сферах життя суспільства та дуже швидкою, упродовж двох–трьох поколінь, суттєвою зміною світогляду людини, зростанням її творчого потенціалу; усвідомленням необхідності освіти для дорослої людини, яка розвивалася від переважання церковної ідеології до ідеології просвіти, від “церковних” форм освіти дорослих до пошуку світських форм; незважаючи на вузькість змісту освіти дорослих цього періоду, появою якісно нових форм освіти дорослих: публічні лекції, гуртки, вечірні та недільні школи, бібліотеки відігравали визначальну роль у підвищенні загального рівня освіченості дорослого населення скандинавських країн та становили основу для появи інституційних форм освіти дорослих; - грундтвігський, або просвітительський період (кінець XVIII–XIX століття), провідною тенденцією якого стало трансформування просвітництва (як надання можливості дорослим оволодівати елементарною грамотністю) у просвітительство (“світ для життя”), яке набуло у скандинавських країнах специфічних рис завдяки концепції “Folkeoplysning” Н.Ф.С. Грундтвіга, яка стала підґрунтям функціонування вищих народних шкіл як осередків формування та розвитку демократії та громадянськості, як закладів освіти для дорослих, в яких створювалися відповідні умови для самореалізації й саморозвитку особистості; - структурний період (перша половина XX століття), що характеризується тенденцією інституалізації освіти дорослих; початком створення законодавчої бази; появою нових специфічних форм освіти дорослих (навчальний гурток) та інтенсивним розвитком мережі вже існуючих (вищих народних шкіл, вечірніх, недільних, освітніх асоціацій, народних університетів тощо), започаткуванням основ дистанційного навчання (кореспондентські курси); стимулюванням співпраці між різними організаціями; обґрунтуванням концепції “свобода й добровільність”; - реформістський період розвитку освіти дорослих (друга половина XX – початок XXI століття) припадає на другу половину століття і поділяється на три етапи. Його провідною тенденцією стає активне реформування освіти дорослих, органічно пов’язане із розбудовою суспільства загального благоденства, створенням національних та міжнародних осередків освіти дорослих, проведенням різнопланових наукових досліджень з проблем освіти дорослих; динамізм провідної ідеї (від ідеї періодичної освіти дорослих 70–80-х років – до ідеї освіти впродовж життя наприкінці 90-х років XX століття), принципів фінансування, управління освітою (від централізації до децентралізації), стратегічних підходів (від процесу навчання до процесу учіння та самонавчання); перехід від формальної освіти до неформальної, переважно у навчанні на робочому місці. Освіта дорослих у скандинавських країнах перебуває в постійному динамічному розвитку, спрямованому як на збереження соціальної основи освіти дорослих, так і на її удосконалення відповідно до трансформацій потреб дорослої людини і суспільства. Визначальною тенденцією у ґенезі освіти дорослих є формування скандинавського освітнього простору та конвергенція освіти дорослих скандинавських країн, що пояснюється соціально-економічною, суспільно-політичною, соціокультурною, історичною спільністю скандинавських народів та подібністю теоретико-методологічних засад освіти дорослих. Це дає можливість виділити такий феномен, як “скандинавська освіта дорослих”. Ми його розглядаємо в декількох аспектах: як складне, поліфункціональне, соціокультурне та історично зумовлене явище, як процес, як соціальний інститут, як соціально-педагогічну систему. Зазначимо, що термін “скандинавська освіти дорослих” не означає повної ідентичності систем освіти дорослих скандинавських країн. Він тільки вказує на наявність подібних концептуальних засад, подібних підходів до фінансування, управління та організації навчання. Водночас кожна скандинавська країна зберігає свої національні особливості як у структурі системи освіти дорослих, так і в її функціонуванні. 3. Обґрунтовано положення про те, що ідеї Н.Ф.С. Грундтвіга є підґрунтям концептуальних засад освіти дорослих у скандинавських країнах, їхніх культурних та освітніх традицій, вирізняють скандинавську освіту дорослих з – поміж освіти дорослих інших країн, є суто скандинавським феноменом та “візитною карткою” скандинавської освіти дорослих. Грундтвігські ідеї “просвіти для життя”, “живого слова”, “збалансованого та рівноправного діалогу”, “віри в мудрість та обдарованість простих людей” і сучасні концепції “свободи й добровільності”, “гнучкості в навчанні” забезпечують життєдієвість та ефективну реалізацію ідей фолкеоплюснінга для розвитку демократії та задоволення особистісних освітніх потреб громадян у сучасній скандинавській освіті дорослих. Системи освіти дорослих Данії, Швеції та Норвегії є соціально-педагогічними системами. Вони утворюються підсистемами національних систем неперервної освіти та є складними, нелінійними, відкритими системами, здатними до самоорганізації та обміну інформацією з навколишнім середовищем, мають специфічні функції та складну структуру з різноманітними елементами та зв’язками, спрямовані на задоволення соціальних, професійних та особистісних потреб дорослих людей, суспільства і держави. Подібність концептуальних засад та підходів до побудови систем освіти дорослих у цих країнах дала можливість визначити їх інваріантні компоненти функціонування (цільовий, структурний, організаційно-управлінський, технологічний та результативний), вивчення яких допомогло простежити структурну та функціональну динаміку систем освіти дорослих. Створення дерева цілей освіти дорослих уможливило логічне розгортання схеми освітньої діяльності, потреб, очікувань, прагнень дорослої людини. Цілі освіти дорослих визначаються конкретними освітніми потребами дорослої людини, працедавця, суспільства, держави, а необхідність гнучкого коригування цілей освіти дорослих зумовлюється впливом таких чинників, як інтеграція у скандинавський та європейський освітній простір, швидкоплинні зміни у вимогах до професійної та соціальної компетентності дорослої людини та ін. Це змінює функціональний імператив освіти дорослих, актуалізуючи її соціокультурні характеристики з урахуванням якого, поряд із традиційними функціями (компенсаторною, адаптаційною, розвивальною) освіти дорослих у скандинавських країнах, ми виділили культурно-гуманістичну, креативно-моделювальну, прогностичну функції, а також функції демократії, справедливості, рівності та участі. Ці функції безпосередньо пов’язані із системою загальних та спеціальних принципів. Соціальний та професійний розвиток дорослої людини як очікуваний результат системи освіти дорослих орієнтований не на накопичення знань, а на її особистісне зростання, самовдосконалення. 4. Доведено, що структурна трансформація освіти дорослих відбувається у напряму диверсифікації та інституалізації, забезпечуючи гнучкість та варіативність форм, методів, змісту освіти, її різні рівні та види, створюючи складну, розгалужену гнучку структуру, а саме: мережу освітніх та культурно-просвітницьких закладів, асоціацій та центрів, освітніх програм, органів управління тощо. Оскільки освітні потреби людини, суспільства та держави, що змінюються відповідно до їх розвитку, виступають системотвірним елементом систем освіти дорослих у скандинавських країнах, то саме вони стають “точками розгалуження”, або “біфуркації”, забезпечуючи варіативність структури системи освіти дорослих, появу нових елементів, що робить її більш гнучкою та динамічною порівняно з іншими підсистемами неперервної освіти. Підсистема формальної освіти дорослих створює основу для подальшої освіти дорослої людини, успішної її адаптації та мобільності як у соціумі, так і на ринку праці, виступає важливою умовою рівності в освіті, прагнення до якої завжди було і є фундаментом освіти у скандинавських країнах. Підсистема неформальної освіти дорослих поєднує фолкеоплюснінг та професійно орієнтовану освіту для ринку праці. Здійснення фолкеоплюснінгу відбувається на основі динамічної єдності різноманітних навчальних закладів, зокрема: вищих народних шкіл, освітніх асоціацій, центрів освіти дорослих, публічних бібліотек тощо. Вони пропонують різноманітні курси та навчальні гуртки, створюючи умови для саморозвитку та самореалізації дорослої людини, забезпечуючи її адаптацію і прилучення до активного життя в соціумі, формуючи готовність до свідомої, активної участі у розбудові демократичного громадянського суспільства, допомагаючи знайти своє місце у житті. Підсистема інформальної освіти дорослих не має чіткої організації і структури (у цілях, часі, місці, термінах), вона відображає “побічний ефект” життя, пов’язаний із діяльністю на робочому місці, у вільний час, в спілкуванні з членами своєї родини, друзями. З’ясовано, що, незважаючи на подібність основних складових систем освіти дорослих у скандинавських країнах, їх “наповнення” має певні особливості. 5. Обґрунтовано положення щодо ролі і місця державної освітньої політики у функціонуванні систем освіти дорослих, яка є рушійною силою та передумовою їх розвитку. Скандинавській освітній політиці притаманне залучення дорослого населення до її формування та реалізації, що розглядається як важлива передумова активної участі громадян у державних справах демократичного громадянського суспільства. Це забезпечує тісний зв’язок освіти дорослих із різними структурами громадянського суспільства. Тому системи освіти дорослих у цих країнах традиційно характеризувалися як національні системи, що базуються на місцевій ініціативі та регулюються на муніципальному рівні. Виявлено, що управління системами освіти дорослих здійснюється на п’яти рівнях: загальноскандинавському, національному, регіональному, муніципальному (локальному) та на рівні навчального закладу. Кожен із цих рівнів являє собою мережу державних і недержавних інституцій, що виконують різноманітні функції і завдання. Загальноскандинавський рівень управління системами освіти дорослих у скандинавських країнах забезпечує, з одного боку, процес інтеграції систем освіти дорослих, створення єдиного скандинавського освітнього простору, а з іншого – пошук можливостей задоволення освітніх потреб кожного громадянина в умовах глобалізації. Централізація управління освітою дорослих поєднується з максимальною децентралізацією, що уможливлює високу ініціативу й самостійність на місцях, узгодження державних, регіональних і муніципальних інтересів, та самостійністю місцевих органів при формуванні структури освіти дорослих. З’ясовано, що скандинавською особливістю є схеми фінансування, які передбачають збереження заробітної плати для тих, хто навчається; надання субсидій навчальним закладам та пільг компаніям, які вкладають кошти в освіту дорослих; широке і повне фінансування навчання людей з низьким рівнем освіти, безробітних, іммігрантів та людей з особливими потребами. У той же час особливістю сучасного фінансування систем освіти дорослих є, з одного боку, активна підтримка на різних рівнях професійної освіти дорослих, а з другого – скорочення фінансування неформальної освіти. Обґрунтовано положення щодо соціального партнерства як основи та необхідного механізму функціонування систем освіти дорослих у скандинавських країнах, що здійснюється на національному (державному, регіональному, муніципальному), загальноскандинавському (у межах скандинавського регіону) та транснаціональному (міжнародному або глобальному) рівнях. Зазначимо, що більшість питань соціального партнерства у Швеції регулюється законодавчим шляхом, а в інших скандинавських країнах вирішується в ході колективних переговорів та договорів. 6. Ефективність навчання дорослої людини у скандинавському освітньому просторі забезпечується гармонійним поєднанням провідних ідей концепції
Н.Ф.С. Грундтвіга та андрагогічних концепцій М. Ноулза і ноттингемської групи вчених. Скандинавська концепція навчання дорослої людини характеризується гуманістичною спрямованістю, демократичністю, рівністю та партнерством у суб’єкт-суб’єктних відносинах. Ефективність процесу навчання дорослих значною мірою визначається застосуванням освітніх технологій, характерною особливістю яких є акцентування на соціальній природі навчання та розвитку особистості, що зумовлює орієнтацію не на індивідуальні, а на групові форми навчання, спільну діяльність, на різноманітність форм взаємодії, міжособистісних стосунків та спілкування, на природне “вирощування” індивідуальності з “колективного суб’єкта” у співпраці та співтворчості, забезпечення індивідуальної траєкторії навчання дорослої людини та навчання на основі особистісно орієнтованої взаємодії суб’єктів освітнього процесу з установкою на саморозвиток особистості. З’ясовано, що навчальний гурток є унікальною скандинавською технологією навчання, яка широко використовується в неформальній освіті дорослих, спрямована на стимулювання особистісного зростання та розвитку кожного, хто бере участь в його роботі, під час обговорення в неформальній обстановці різних питань, проблем і тем. Вона орієнтована на розвиток громадянської позиції, підвищення активності громадян у життєдіяльності суспільства, задоволення пізнавальних інтересів та реалізацію творчих здібностей учасників гуртка. Цілеспрямована підготовка педагогів для навчання дорослих за трьома моделями (академічною, проблемно-орієнтованою та практико-орієнтованою) готує їх до виконання декількох “ролей”: фасилітатора (наставника), вчителя, модератора (провідника, лідера) і тренера. 7. На основі узагальнення результатів наукового пошуку нами визначено суперечності, обґрунтовано закономірності та виявлено тенденції розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах у другій половині XX століття. До загальних суперечностей належать ті, що пов’язані із зовнішнім впливом на розвиток освіти взагалі та освіти дорослих зокрема, перш за все економічних чинників (глобалізації, реструктурування ринку праці тощо), а також політичних (громадянська участь, демократичні цінності), культурних (збереження національного культурного спадку) і соціальних (маргіналізація, соціальне виключення). Поряд із ними, на скандинавському освітньому просторі поглиблюються суперечності: між конвергенцією національних систем освіти дорослих та прагненням до їх ідентифікації; між вимогами сучасного ринку праці до професіоналізації та інституалізації освіти дорослих та історичною зумовленістю незалежності та неформальності освіти дорослих; між швидкими змінами освітніх потреб дорослих та повільним реагуванням на них систем освіти дорослих; між динамічною практикою освіти дорослих та досить повільною розробкою теоретичної бази. Розв’язання цих суперечностей пов’язане передусім із процесами європейської інтеграції, створенням єдиного освітнього європейського простору, розвитком теорії освіти дорослих у міжнародному контексті. Водночас мають місце й інші, більш конкретні суперечності у функціонуванні систем освіти дорослих у скандинавських країнах. Основними з них є суперечності: між наявними освітніми потребами дорослих і відображенням їх у цільовому компоненті; між розгалуженістю дерева цілей та пошуком шляхів їх досягнень; між необхідністю та прагненням задовольнити освітні потреби дорослих, які швидко змінюються, та відносно низькою динамічністю структур системи освіти дорослих; між впливом держави на управління системою освіти дорослих й традиційним прагненням до свободи і незалежності; між зменшенням державного фінансування та рівністю у доступі до освіти; між необхідністю теоретичного обґрунтування моделі навчання дорослих на адрагогічних засадах та невизначеністю андрагогіки у скандинавському контексті; між необхідністю врахування потреб того, хто навчається, в навчальних програмах і вимогами ринку праці та соціальних партнерів. Виявлено основні закономірності розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах, зокрема: зумовленість розвитку скандинавської освіти дорослих єдністю історичних, соціально-економічних, суспільно-політичних, соціокультурних перетворень у суспільстві та динамікою освітніх потреб дорослих людей, ринку праці, суспільства і держави; зумовленість інноваційних перетворень та реформування систем освіти дорослих Данії, Швеції і Норвегії конвергентними та когерентними тенденціями у різних сферах життєдіяльності цих країн та гармонійним поєднанням глобального та локального контекстів; закономірність активізації впливу освіти дорослих на суспільний розвиток через її соціальну спрямованість; закономірність залежності цілей і структури системи освіти дорослих від освітніх потреб дорослих людей, ринку праці, суспільства і держави; закономірність оптимального співвідношення спрямовуючих впливів державного, недержавного сектора і бізнес-структур (соціальне партнерство); зумовленість розвитку, ефективності та специфічності скандинавської освіти дорослих ідеями Н.Ф.С. Грунтдвіга. Виокремлено провідні тенденції розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах та класифіковано їх залежно від контексту: 1) тенденції європейського виміру (мегатенденції) – глобалізація, інтернаціоналізація, європеїзація, інформатизація, які сприяли скорішому формуванню тенденції конвергенції, спрямованої на “пом’якшення” впливу мегатенденцій та розробку механізмів збереження національної складової, національної специфічності систем освіти дорослих; тенденції глокалізації, яка дає змогу оптимально гармонізувати глобальні та національні потреби для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та освіти; тенденції культурної гібридизації – культурної співпраці та взаємозбагачення в межах скандинавського регіону та тенденції когерентності – взаємодоповнюваності, гармонійної узгодженості; 2) тенденції соціально-економічного виміру відображають тісний зв’язок освіти дорослих із процесами, що відбуваються у соціально-політичному та економічному житті – тенденція динаміки та змін, тенденція неперервного реформування, тенденція масовості та тенденція національної спрямованості, тенденція визначального впливу ідей Н.Ф.С. Грундтвіга на розвиток скандинавської освіти дорослих;
3) тенденції соціокультурного виміру, що поєднують тенденції гуманізації та демократизації, тенденції розвитку соціального діалогу, соціального партнерства, рівного та справедливого доступу до освіти і тенденцію фолкеоплюcнінгу, а також тенденції акцентування на особистісному розвитку дорослої людини і активному громадянстві, тенденцію соціальної спрямованості; 4) тенденції функціонального виміру дають можливість відобразити структурні та функціональні трансформації скандинавської освіти дорослих. До цієї групи тенденцій нами віднесено тенденції гнучкості і диверсифікації, професіоналізації, пошуку механізмів визнання результатів неформальної та інформальної освіти дорослих. Виявлені тенденції взаємопов’язані та взаємозумовлені, визначають основні напрями розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах. 8. Визначено, що перспективним напрямом розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах є визнання результатів неформальної та інформальної освіти та формування демократичної громадянськості. Встановлено, що в європейському освітньому просторі, як і в скандинавському, не існує єдиних та обґрунтованих підходів до визнання результатів неформальної та інформальної освіти, триває їх пошук та відбувається експериментування. Спільною характеристикою підходів до визнання результатів освіти дорослих у скандинавських країнах є відкритість, прагнення до змін та вдосконалення, що зумовлюється, на нашу думку, традиціями фолкеоплюснінгу, усвідомленням цінності неформальної освіти, активністю соціальних партнерів. Доведено, що більш подібні підходи до визнання результатів неформальної та інформальної освіти характерні для Норвегії і Данії, які мають досить довгу історію становлення та розвитку (50–60 роки XX століття) порівняно зі Швецією (1996). Якщо сучасним викликом шведської системи здебільшого слугує досвід роботи, то Норвегія і Данія мають досить розвинену систему визнання, що охоплює різні сектори суспільства. Незважаючи на те що поняття “демократична громадянськість” офіційно з’явилося наприкінці XX століття, у скандинавських країнах прагнення розбудови демократичного громадянського суспільства має давні традиції, які своїм корінням мають ідеї Н.Ф.С. Грундтвіга, його концепції фолкеплюснінгу, вищих народних шкіл, а поняття “демократія” та “громадянськість” супроводжують їх розвиток із середини XIX століття, утворюючи сутнісну характеристику державного устрою, засад суспільства загального благоденства та освітньої системи. 9. Аналіз скандинавського досвіду розбудови освіти дорослих дав змогу окреслити можливості використання його прогресивних ідей у модернізації системи освіти дорослих в Україні на загальнодержавному, регіональному, галузевому рівнях та рівні громад згідно з такими скандинавськими контекстами, як: - соціально-системний – забезпечити адекватну оцінку знань та освіти в суспільстві, визнати освіту дорослих як пріоритетну підсистему неперервної системи освіти, як стратегічний чинник соціального розвитку та конкурентоспроможності держави; поступово здійснювати інституалізацію галузі освіти дорослих з метою більш ефективної участі останніх у вирішенні проблем соціально-економічного, політичного та культурного життя країни; забезпечити гуманізацію української освіти дорослих, наблизити її до освітніх потреб дорослих людей, ринку праці, громади, суспільства, держави; відтворити гармонізацію та взаємозумовленість таких цілей освіти дорослих, як особиста участь, активна громадянськість, соціальне залучення та можливість працевлаштування/ адаптованість; розвивати міжнародне співробітництво в галузі освіти дорослих – ініціювати створення загальноукраїнської асоціації освіти дорослих та асоціацій освіти дорослих у регіонах і містах, забезпечити їх активну участь у роботі міжнародних організацій освіти дорослих, таких як Європейська асоціація освіти дорослих (EAEA), Міжнародна організація порівняльних досліджень у галузі освіти дорослих (ISCAE), Європейська організація з досліджень у галузі освіти дорослих (ESREA) та інших, а також у міжнародних програмах і проектах, розширювати міжнародні зв’язки та інформаційний обмін у галузі освіти дорослих. У контексті розвитку освіти дорослих доцільно приділити увагу дистанційній освіті та освіті на робочому місці; - концептуальний – розробити концептуальні засади освіти дорослих з урахуванням національних особливостей та соціально зорієнтовані програми розвитку освіти дорослих, що становили б важливу складову програми розвитку освіти України та передбачали комплекс узгоджених заходів, спрямованих на розвиток відкритої й гнучкої системи освіти дорослих. Це сприятиме розробці стратегії реформування освіти дорослих відповідно до вимог ринку праці та соціуму. З огляду на це особливої уваги потребує розробка концепції неформальної освіти на основі ідей фолкеоплюснінгу, запозичення яких іншими країнами довело їх результативність. Актуальним є обґрунтування концептуальних засад андрагогіки як субдисципліни педагогічної науки, становлення й розвиток нового напряму української компаративістики - порівняльних досліджень у галузі освіти дорослих; - законодавчий – розробити законодавчо-нормативну базу освіти дорослих, внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону «Про освіту дорослих», в якому передбачити положення щодо визнання права на освіту в будь-якому віці як одного з фундаментальних прав людини; визначити механізми забезпечення рівності в її набутті, державної підтримки навчальних закладів для дорослих, які потребують соціальної підтримки, надання освітньої відпустки і визнання результатів неформальної та ін формальної освіти тощо. Особливу увагу доцільно приділяти обґрунтуванню правових норм, що регулюють фінансування освіти дорослих, з урахуванням різних механізмів її здійснення (державна допомога, гранти, залучення бізнесових структур із зменшенням їх податкової завантаженості тощо); створення організаційних та правових умов для залучення додаткових фінансових ресурсів. Розвинутість соціального партнерства в освіті дорослих та його законодавче оформлення в скандинавських країнах є позитивним прикладом для України, а його розширення має, на нашу думку, вирішальне значення для розвитку української системи освіти дорослих у XXI столітті. Політика в галузі освіти дорослих має сприяти інтеграції в європейський та світовий освітній простір; - адміністративно-управлінський – здійснювати поступову децентралізацію управління освітою дорослих на основі врахування особливостей регіонів, інтересів територіальних громад, соціальних верств населення; перехід до суспільно-державного управління освітою дорослих (частина управлінських функцій в освіті дорослих, а також функцій щодо надання освітніх послуг передається місцевій владі, неурядовим організаціям та приватному сектору); створення умов для широкої участі неурядових організацій та суспільних рухів в управлінні освітою дорослих та механізмів залучення громадськості до процесу розробки державних програм, підготовки і ухвалення урядових рішень, реформування змісту освіти, способів її організації тощо; створення на національному, регіональному та місцевому рівнях відділів або комітетів з управління освітою дорослих, надання автономії закладам, що опікуються проблемами освіти дорослих людей; забезпечити ефективний зв’язок між освітою дорослих (навчальними закладами) та ринком праці; - організаційно-педагогічний – формувати й розвивати багатотипність структур для освіти дорослих, створювати розгалужену мережу навчальних закладів з освіти дорослих, приділяючи особливу увагу підсистемі неформальної освіти, використовуючи для цього наявні ресурси (бібліотеки, школи, будинки культури тощо), відроджуючи ті, що діяли раніше (народні університети, університети суспільних знань та ін.) і створюючи нові – університети третього віку, українські вищі народні школи тощо. Доцільно вивчити досвід діяльності навчальних гуртків для дорослих, які у складні часи політичної невизначеності можуть слугувати місцем “навчання демократії”, формування громадянськості. Застосування адекватних технологій, форм і методів організації навчання потребує започаткування підготовки андрагогічного персоналу, як важливої складовою української педагогічної освіти, причому бажано надавати можливість здобувати кваліфікацію “андрагог” не лише після закінчення університету/ інституту, а й і після закінчення навчальних курсів різної тривалості для тих, хто має педагогічну освіту. Створення інститутів та кафедр андрагогіки, андрагогічної творчості сприятиме забезпеченню фундаментальної підготовки андрагогів та розвитку наукових досліджень у цій галузі. Отже, прогресивні ідеї скандинавського досвіду розвитку освіти дорослих уможливлюють усвідомлення необхідності розбудови системи освіти дорослих в Україні на основі гармонізації національних традицій і світових надбань з опорою на принципи демократизму та гуманізму. Проведене дослідження не вичерпує всієї повноти проблеми розвитку освіти дорослих у скандинавських країнах. Актуальними залишаються питання змісту освіти дорослих, мотивації дорослих до навчання, аналізу механізмів якості освіти дорослих. До перспективних напрямів подальших досліджень ми відносимо також: теорію та практику освіти дорослих у контексті розбудови демократичного громадянського суспільства, теоретичні засади ідеології реформування національних систем освіти дорослих. На особливу увагу заслуговує проблема визнання результатів неформальної та інформальної освіти в європейських країнах (порівняльний аспект). Спеціальних досліджень потребують теоретичні та методичні засади андрагогіки, порівняльної андрагогіки, проблеми освіти третього віку. |
