1. Актуальність розробки та обгрунтування теоретичних і методичних засад диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закладах визначається соціокультурними умовами і перспективами інтеграції України у світовий освітній простір, єдністю мистецтва, культури та освіти, необхідністю гуманізації освітнього процесу, визнанням студента головною цінністю освіти. Багатофункціональність диригентсько-хорової діяльності, її системна цілісність вимагає теоретико-методологічного й операціонального осмислення тих її аспектів, що розкривають зміст виконавської, професійно-педагогічної та управлінської освіти фахівців, забезпечують розвиток студента як творчої особистості та індивідуальності. Історико-педагогічний аналіз становлення та розвитку вітчизняної диригентсько-хорової освіти засвідчив зумовленість цього процесу соціально-економічним станом України. Період становлення позначився поступовим нагромадженням практичного виконавського і педагогічного досвіду, впровадженням окремих педагогічних традицій, що сприяло народженню міських і сільських диригентсько - хорових шкіл. Подальший розвиток диригентсько - хорової освіти (кін. Х1Х - поч. ХХ ст.) пов’язаний з розробкою й методичним обгрунтуванням принципів, змісту, методів і форм навчання співаків, регентів і вчителів співу в середніх спеціальних і педагогічних навчальних закладах. Радянський період розвитку диригентсько-хорової освіти відзначився активною розробкою практично-прикладних завдань вищої школи, продовженням процесу кристалізації педагогічних понять, принципів і підходів до освіти диригента хору та вчителя-хормейстера у вищих навчальних закладах. Нинішній період розвитку, що розпочався з часів незалежності України, вимагає створення, теоретичного і методичного обгрунтування перспективних концепцій вищої диригентсько-хорової освіти, спрямованих на логічне продовження позитивних традицій і здобутків минулого та оновлення освітнього процесу відповідно до сучасних вимог. 2. З огляду на розбіжності, що існують у тлумаченні терміна “вища диригентсько-хорова освіта”, здійснено його поняттєво-термінологічний аналіз, виявлено зміст, обсяг та провідні ознаки. Вказане поняття визначено як процес і результат духовного та практичного виховання, навчання й розвитку творчої особистості студента у вищому навчальному закладі, спрямований на оволодіння науковими основами, професійними вміннями та цінностями хорової культури, підготовку до професійної виконавської, педагогічної й управлінської діяльності у хоровому колективі. Вища диригентсько-хорова освіта в Україні здійснюється в навчальних закладах мистецтва (музичної освіти), культури (культури і мистецтв), педагогічних університетах та інститутах. 3. Результати педагогічного аналізу дисертаційних досліджень (70-90 рр. ХХ ст.) дають підстави виявити перевагу професіографічного і діяльнісного наукових підходів у вирішенні проблем диригентсько-хорової освіти, використання дидактичних принципів (наступності, оптимізації, наочності), пояснювально-ілюстративного з елементами проблемного навчання, акцентування виконавського компонента змісту диригентсько-хорової освіти. Проблема готовності студентів до роботи з хором вирішувалася науковцями у контексті: а) розвитку інтегрованих професійних умінь хормейстера (вокально-інструментально-диригентських); б)формування прийомів репетиційної диригентсько-хорової техніки; в) адаптації майбутніх вчителів-хормейстерів до спілкування і комунікативної взаємодії зі школярами; г) оволодіння ними активно-творчо-контактним стилем управління хоровим колективом. Творчий розвиток студентів здійснюється у процесі формування умінь інтерпретації, оволодіння досвідом аранжування і опанування духовної хорової музики. 4. Виявлено позитивні зрушення у стані сучасної вітчизняної системи вищої диригентсько-хорової освіти (відновлення багаторівневої системи; тенденція до фундаменталізації спеціальної освіти; усталені способи соціалізації студентів). Доведено доцільність теоретичного і методичного обгрунтування гуманістичних засад диригентсько-хорової освіти: розробки й упровадження особистісно зорієнтованих навчальних курсів і технологій освіти, необхідність змістового і процесуального забезпечення професійно-педагогічного й управлінського компонентів змісту освіти диригента хору, поглибленої професіоналізації, що вимагає створення умов для вивчення й усвідомлення широкого спектру професійних текстів, контекстів, ситуацій і проблем. 5. Аналіз досвіду зарубіжної післясередньої освіти виявив такі позитивні тенденції: а) спрямованість післясередньої музичної та музично-педагогічної освіти до особистісних і професійних інтересів кожного студента; б) диверсифікацію та децентралізацію освіти; в) гнучкість і варіативність змісту, методів і форм музичної освіти відповідно до індивідуальних потреб студента, державних та регіональних потреб суспільства; г) акцентування самостійного творчого розвитку особистості майбутніх музикантів-виконавців і музичних педагогів, їхньої педагогічної майстерності та рефлексивної культури. Порівняння європейських моделей музичної освіти свідчить про практику підготовки музикантів широкого профілю, а тому у більшості зарубіжних закладів післясередньої освіти диригентсько-хорова підготовка є невід’ємною складовою змісту виконавської освіти вокалістів і диригентів, музично-педагогічної освіти вчителів музики. 6. На засадах системного і гуманістичного підходів, які найбільш повно характеризують стратегію і тактику вирішення педагогічних проблем, обгрунтовано принципи диригентсько-хорової освіти. На підставі принципів системності та самоорганізації вищу диригентсько-хорову освіту розглянуто як складну педагогічну систему, якій притаманні відкритість, динамізм, ієрархічність, адаптивність; проведено аналіз її зв'язків і взаємовідносин у генетичному, структурному й функціональному аспектах; враховано багатоваріантність і гнучкість ідей, підходів, методів та організаційних форм навчальної та позааудиторної діяльності студентів. На основі принципів соціалізації, фундаменталізації та професіоналізації, педагогізації та психологізації розкрито гармонію цілісної гуманітарної і професійно спрямованої вищої освіти, що забезпечує конкурентоздатність майбутніх виконавців і викладачів, підкреслює залежність їхнього професійного становлення від змісту й рівня психолого-педагогічного досвіду. Принципи гуманізації, особистісної орієнтації, культуровідповідності та гуманітаризації, індивідуалізації, діалогічної взаємодії, інтелектуального і творчого розвитку спрямовують диригентсько-хорову освіту на пізнання та оцінку цінностей загальносвітової і національної культури, створення технологій духовної діяльності, ствердження значущості особистісного і професійного розвитку студентів, на виховання їхньої рефлексивної культури, особистісно-рівноправних відносин викладачів та студентів, які стають підставою для їхнього вільного інтелектуального, емоційного і творчого зростання як особистостей та індивідуальностей. 7. Проаналізовано й теоретично обгрунтовано особливості оновлення змісту диригентсько-хорової освіти фахівців у вищих навчальних закладах. Доведено, що ефективність професійної освіти студентів підвищується за умови коригування змісту тих дисциплін, які забезпечують виконавський, педагогічний та управлінський аспекти диригентсько-хорової діяльності. Грунтовною засадою виконавського компонента професійної освіти є осмислення творчого самовираження співака, диригента, вчителя-хормейстера як свідомого акту виявлення та ствердження індивідуальності студента на шляху розвитку його психофізіологічних, особистісно-професійних і суб'єктних можливостей. Змістове забезпечення педагогічного компонента професійної освіти вимагає від студента усвідомленого володіння змістом й засобами педагогічного спілкування як досвідом невербальної та вербальної комунікації, партнерського співробітництва та рефлексивного сприймання суб'єктів виконавської хорової творчості. Управлінський компонент професійної освіти диригента і вчителя-хормейстера змістовно забезпечує підготовку студентів до вирішення соціально-психологічних проблем планування й конструювання виконавської та репетиційної діяльності хору; організації і сприяння позитивного розвитку хорової групи; прийняття управлінських рішень, стимулювання та корекції діяльності співаків. 8. Оновлення вищої диригентсько-хорової освіти передбачає зміни в навчально-методичному забезпеченні, що має бути системним, технологічним, сприяти особистісному, інтелектуально-творчому і професійному зростанню студентів. Освіту відповідних спеціалістів на високому рівні має задовольняти повний навчально-методичний комплект з основної (серія навчальних посібників) та додаткової (інформаційні матеріали, розпорядження, документація) навчальної літератури з різних джерел (текстової, графічної, аудіовізуальної), яка має бути інформативною, систематизованою, інтегрованою, а також адаптованою до вимог дидактичного процесу з урахуванням функцій самоконтролю і самооцінки, виховання й самовиховання студентів. Визнається доцільним створення оптимальних умов для активізації навчально-професійної діяльності студентів за допомогою навчального комплекту: а) посібника з теоретико-пізнавальними та інструментально-практичними навчальними текстами; б) збірника інформаційно-методичних матеріалів, що містить конспекти лекцій, матеріали для практичних занять, тестові завдання, графіки контролю і корекції самостійної роботи студентів; в) хрестоматії типових професійних проблем та ускладнень; г) відео й аудіопосібників; д) збірника задач та завдань (навчально-інформаційні, комунікативні, особистісно і професійно зорієнтовані). 9. Для визначення ефективності диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закладах обгрунтовано три групи критеріїв, встановлено рівні диригентсько-хорової освіти (репродуктивно-традиційний, частково-продуктивний, продуктивний, творчий). Перша група критеріїв відбиває зміст готовності студентів до творчого самовираження з урахуванням індивідуально-психологічних, особистісно-професійних та суб’єктних якостей. Друга група критеріїв діагностує готовність студентів до педагогічного спілкування і визначається за допомогою комунікативного, інтерактивного та перцептивного показників. Третя група критеріїв містить показники організаційно-управлінських знань та вмінь студентів. 10. Обгрунтовано теоретичну модель сучасної диригентсько-хорової освіти, яка є гуманістично спрямованою і реалізується як система педагогічної підтримки творчої особистості студента. У генетичному аспекті теоретична модель сучасної вищої диригентсько-хорової освіти має базуватися на дбайливому збереженні й використанні національних і світових надбань, історичних традицій. У функціональному аспекті системоутворюючим елементом, метою та головною цінністю освіти вважається особистість фахівця, на особистісну й професійну підтримку якого спрямовуються структура, зміст, методи, засоби та форми вищої диригентсько-хорової освіти. Визнається важливість використання гнучких організаційних форм вищої диригентсько-хорової освіти. Зокрема залежно від вертикальної структури освіти, доцільним є застосування одно та двофазних моделей освіти за умови гармонізації функцій теоретичної та практичної підготовки фахівців. Горизонтальна структура диригентсько-хорової освіти має бути більш гнучкою, що дозволяє задовольнити додаткові освітні потреби студентів з різним рівнем загальної та музичної підготовки. Позитивними тенденціями структури й побудови змісту моделі сучасної диригентсько-хорової освіти мають стати інтеграція та індивідуалізація, які забезпечуватимуть якісну кооперацію дисциплін різних навчальних циклів, сприятимуть розвиткові творчого мислення студентів, глибини і гнучкості їхніх знань, становленню системи гуманістичних цінностей особистості. Виявлено суттєву роль професійно-педагогічного компонента змісту освіти, що відбиває тенденцію професіоналізації і прискорює адаптацію студентів до педагогічного спілкування та управління як провідних видів диригентсько-хорової діяльності. 11. Розроблено й теоретично обгрунтовано організаційно-методичну систему, що як модель організації навчального процесу, є варіативною і включає цільовий, мотиваційний, змістовий, процесуальний і контролюючо-корекційний компоненти. Динамізм організаційно-методичної системи забезпечується: єдністю освітніх (стратегічних, тактичних та оперативних) цілей; збереженням та ефективним стимулюванням пізнавально-професійної мотивації студентів; урахуванням у навчальному процесі специфіки логічних стадій професійної освіти (підготовки студентів до творчого самовираження, педагогічного спілкування та управління хоровим колективом). Визнається доцільною організація процесу освіти на підставі інтеграції проблемної (навчальна діяльність академічного типу, інтелектуально-творчий розвиток особистості), контекстної (квазіпрофесійна навчальна діяльність, професіоналізація особистості) та проектної технологій навчання (навчально-професійна діяльність, соціалізація особистості). Підвищення рівня особистісної й професійної освіти студентів забезпечується використанням поетапної системи діагностики і контролю їх навчальної діяльності. 12. Дані констатуючого експерименту підтвердили припущення про недостатній рівень виконавської, професійно-педагогічної та управлінської освіти студентів усіх навчальних закладів, що засвідчило необхідність упровадження організаційно-методичної системи для розвитку особистісних і професійних можливостей кожного студента. Формуючий експеримент, проведений на підставі організаційно-методичної системи за трьома варіантами, дозволив здійснити перевірку її ефективності. У ході дослідження впроваджувався навчально-методичний комплект з навчальних програм, посібників та навчально-методичних матеріалів для студентів та викладачів, відбулося оновлення змісту освіти студентів. Результати формуючого експерименту засвідчили, що запропонована організаційно-методична система є гуманістично орієнтованою і ефективною, а відтак - сприяє підвищенню якості підготовки студентів вищих навчальних закладів різного профілю до творчого самовираження, педагогічного спілкування та управління хоровим колективом. Визначено залежність між змістовим і процесуальним забезпеченням підготовки студентів до творчого самовираження, самодослідженням індивідуально-психологічних, особистісно-професійних та суб'єктних властивостей і динамічним розвитком у них досвіду творчого самовираження; між оволодінням у ході вирішення проблемних ситуацій, професійних ігор і дискусій досвідом продуктивного спілкування й управління хоровим колективом та успішністю їхньої навчально-професійної діяльності. Підтверджено справедливість загальної гіпотези щодо підвищення ефективності вищої диригентсько-хорової освіти фахівців на теоретичних і методичних засадах, що відображають специфіку їхньої підготовки до творчого самовираження, педагогічного спілкування та управління, засновану на пропонованих педагогічних принципах та реалізовану з використанням варіативної організаційно-методичної системи. Результати дисертаційного дослідження дають підстави стверджувати, що методологія дослідження є правильною, поставлені завдання реалізовані, мету досягнуто. 13. Розроблена концепція, теоретично обгрунтовані педагогічні принципи, створені теоретична модель та організаційно-методична система можуть бути використаними для вдосконалення диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закладах відповідно до специфіки профілю мистецької освіти студентів (музичної, культосвітньої, педагогічної). Виявлені особливості коригування змісту, а також критерії та рівні ефективності диригентсько-хорової освіти можуть реалізовуватися в роботі музичних, музично-педагогічних та мистецьких коледжів, ліцеїв, гімназій. З метою профорієнтації та відновлення наступності освіти доцільно створювати регіональні навчально-наукові центри, здатні здійснити організацію неперервної і маневреної диригентсько-хорової освіти на всіх її рівнях, інтегрувати зусилля спеціалістів різного профілю для розробки змістового й процесуального забезпечення різнорівневої диригентсько-хорової освіти, впровадження багатопрофільних програм і спеціалізацій на всіх рівнях освіти. Проведене дослідження створює підставу для розробки методичних рекомендацій Міністерству освіти і науки та Міністерству культури і мистецтв України з метою поглиблення професійно-педагогічного компонента диригентсько-хорової освіти фахівців мистецького профілю, введення до навчальних планів і програм обгрунтованих концептуальних положень щодо підготовки студентів до творчого самовираження, педагогічного спілкування та управління хоровим колективом. Результати дослідження дозволяють сформулювати рекомендаціїї про посилення уваги до підготовки фахівців мистецького профілю, доцільність введення нових спеціалізацій, гнучкого оновлення змісту їх освіти, створення часткових педагогічних технологій, які вирішують проблеми індивідуалізації освіти студентів. Перспективи подальших досліджень проблеми пов’язані з поглибленням концептуальних позицій художньо-творчого розвитку студентів у ході їхньої неперервної вищої освіти. Видається важливою подальша розробка, деталізація, а також інтеграція змісту вищої диригентсько-хорової освіти, створення навчально-методичного забезпечення нового покоління для здобуття студентами ступеня бакалавра, спеціаліста та магістра. Необхідними є пошуки взаємозв’язків стандарту й інновацій у підготовці вчителів музики і хормейстерів до виконавської та педагогічної діяльності, а також вивчення проблеми випереджальної педагогічної підготовки. У контексті цілісного особистісного розвитку фахівців потребують дослідження теоретико-методологічні основи неперервної диригентсько-хорової (музичної) освіти, обгрунтування теоретичних і методичних засад післядипломної освіти як рівня музичної підготовки і перепідготовки дорослих. Список опублікованих праць за темою дослідження: Монографії: Смирнова Т.А. Вища диригентсько-хорова освіта в Україні: минуле та сучасність: Монографія.- Харків: Константа, 2002.-256 с.- 16, 00 авт. арк.
Навчальні посібники: Смирнова Т.А. Хорознавство (історія, теорія, методика): Навчальний посібник.-Харків: ХДПУ, 2000.-180 с. – 10,46 авт. арк. Смирнова Т.А. Хорова культура та освіта в Україні // Українське мистецтво у полікультурному просторі: Навчальний посібник / За ред. Рудницької О.П.-К.: “ЕксОб”, 2000.- Розділ 7.- С.100-119.- 1,25 авт. арк.
Навчальні програми і науково-методичні матеріали: Смирнова Т.А. Хорознавство: Програма з навчального курсу.-Харків: ПВВ Нове слово, 2002.- Вип. 1.- 15 с.- 0, 50 авт. арк. Смирнова Т.А. Хорознавство: Програма з навчального курсу.-Харків: ПВВ Нове слово, 2002.- Вип. 2.- 27 с.- 0, 75 авт. арк. Смирнова Т.А. Дирижёр хора: индивидуальность, педагог, руководитель: Программа и тексты лекций к спецкурсу.- Х.: Изд-во Новое слово, 2003.- Вип. 1.- 56 с.- 2, 00 авт. арк Смирнова Т.А. Диригент хору: індивідуальність: Науково-методичні матеріали.- Х.: Вид-во Нове слово, 2003.- Вип. 2.- 58 с.- 2, 40 авт. арк. Смирнова Т.А. Диригент хору: індивідуальність, педагог, керівник: Науково-методичні матеріали.- Х.: Вид-во Нове слово, 2003.- Вип.3.- 62 с.-2, 4 авт. арк. Смирнова Т.А. Диригент хору: індивідуальність, педагог, керівник: Науково-методичні матеріали.-Х.: Вид-во Нове слово, 2003.- Вип.4.- 56 с.-2,2 авт. арк.
Статті у наукових та науково-методичних виданнях: Смирнова Т.А. Пріоритетні напрями технологізації диригентсько-хорової освіти у вищих навчальних закладах // Педагогіка і психологія професійної освіти: Науково-методичний журнал /За ред. Ничкало Н.Г. - Львів: Львівський науково-практичний центр Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.-2002.-№3.- С.177-186. - 0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. Організаційно-методична система реалізації моделі вищої диригентсько-хорової освіти // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць / За заг. редакцією акад. І.Ф.Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової.- Харків: ОБС.- 2002.- Вип.20.-С.127-136.- 0,40 авт. арк. Смирнова Т.А. Педагогічна діагностика рівнів підготовки студентів вищих навчальних закладів до диригентсько-хорової діяльності // Освітні аспекти мистецтвознавства та професійної педагогічної діяльності: Збірник наукових праць ”Проблеми сучасного мистецтва і культури”/ За ред. Г.Є.Гребенюка.- Київ: Науковий світ.- 2002.- С. 218- 225.- 0, 50 авт. арк. Смирнова Т.А. Вища диригентсько-хорова освіта: на шляху до інновацій // Сучасні інформаційні технології та інноваційні методики навчання у підготовці фахівців: методологія, теорія, досвід, проблеми: Збірник наукових праць: У 2-х част./ За ред.І.А.Зязюна (голова) та ін.- Київ-Вінниця: ДОВ Вінниця.- 2002.– Ч. 2.- С.420-423.- 0, 30 авт. арк. Смирнова Т.А. Проблеми удосконалення змісту диригентсько-хорової освіти в умовах гуманізації навчального процесу // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.- К.: Логос.- 2002.-ТомХХХ1.- С.47-57.- 0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. Підготовка студентів до управління хоровим колективом: соціально-психологічний аспект //Соціалізація особистості: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова / За ред. А.Й.Капської.- К.: Логос.-2002.- Том ХУ11.- Вип.2.- С.68-78.- 0, 45 авт. арк. Смирнова Т.А. Аналіз диригенсько-хорової підготовки у закладах культури // Вісник КНУКіМ: Збірник наукових праць Київського національного університету культури та мистецтв.- Серія”Педагогіка”.- 2002.- Вип.6.-С.116-125.- 0,30 авт. арк. Смирнова Т.А. Специфіка диригентсько-хорової підготовки у педагогічних закладах освіти // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал.-2002.- Вип. 1(5).- С. 175-182.-0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. Питання професійної підготовки студентів до спілкування у хоровому колективі //Теоретичні питання культури, освіти та виховання: Збірник наукових праць.- К.: Видавничий центр КНЛУ, НМАУ.-2002.- С.143-152.- 0,40 авт. арк. Смирнова Т.А. Специфіка творчого самовираження студентів у процесі їх диригентсько-хорової освіти // Теорія і методика мистецької освіти: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.- 2002.- Вип.3.- С.66-75.- 0,50 авт. арк.
Смирнова Т.А. Становлення національної музично-педагогічної думки: радянський період // Сучасні проблеми методичного аспекту освіти і мистецтвознавства: Збірник наукових праць ”Проблеми сучасного мистецтва і культури”/ За ред. Г.Є.Гребенюка.- Київ: Науковий світ.- 2002.-С.127-136.-0, 40 авт. арк. Смирнова Т.А. Проблема професіоналізму кадрів вищої диригентсько-хорової освіти // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені М.Гоголя: Науковий журнал.- Ніжин: НДПУ.- С.89-92.- 0,25 авт. арк. Смирнова Т.А. Сучасна зарубіжна вища музична освіта: структура, тенденції розвитку, специфіка змісту //Проблеми дидактичного забезпечення навчального процесу: Збірник наукових праць “Проблеми сучасного мистецтва і культури”/ За ред. Г.Є.Гребенюка.- Київ: Науковий світ.-2001- С.143-152.-0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. Питання гуманізації диригентсько-хорової підготовки у закладах вищої освіти України // Гуманізація навчально-виховного процесу: Збірник наукових праць / За заг. ред. В.І.Сипченка.- Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ.- 2001.- Випуск Х111.- С.91-98.- 0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. Педагогічна технологія в системі диригентсько-хорової підготовки вчителя музики // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць / За заг. ред. акад. І.Ф.Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової.- Харків: ХДПУ ім.Г.С.Сковороди.- 2001.- Вип. 19.- С. 16-20.- 0, 40 авт. арк. Смирнова Т.А. Проблеми диригентсько-хорової освіти у навчальних закладах мистецького профілю України // Педагогіка і психологія професійної освіти: Збірник наукових праць / За ред. Н.Г. Ничкало.- Львів: Львівський науково-практичний центр Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України.-2001.- Вип.3.-С. 79-88.- 0,40 авт. арк. Смирнова Т.А. Становлення національної музично-педагогічної думки: диригентсько-хорова підготовка у закладах професійної освіти (Х1Х - пер. пол. ХХ ст.) // Теорія і методика мистецької освіти: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.- К.:НПУ.- 2001.- Вип.2.- С.85-94.-0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. До проблеми визначення методологічних принципів підготовки диригентів хору у закладах вищої освіти України // Сучасні підходи до оптимізації педагогічного процесу: Збірник наукових праць “Проблеми сучасного мистецтва і культури”/ За ред. Г.Є.Гребенюка.- Київ: Науковий світ.-2001.-С.225 –232. - 0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. Музикальність у структурі професійно важливих властивостей диригента хору // Теоретичні і методичні засади професійної освіти: Збірник наукових праць “Проблеми сучасного мистецтва і культури”/ За ред Г.Є. Гребенюка.- Київ: Науковий світ.-2001.- С.118-123.- 0,40 авт. арк. Смирнова Т.А. Проблеми і перспективи підготовки навчально-методичної літератури для майбутніх вчителів музики //Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць /За заг. ред. проф. В.І.Євдокимова і проф. О.М. Микитюка.- Харків: ХДПУ ім.Г.С.Сковороди.- 2001.- Вип. 15.- С.54-60.- 0, 40 авт. арк. Смирнова Т.А. Підготовка диригентів хору у закладах вищої освіти: системний підхід // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: Збірник наукових праць ”Проблеми сучасного мистецтва і культури”/За ред. Г.Є.Гребенюка.- Харків: “Каравела”.-2000.- Вип. 5.-С.127-135.- 0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. Проблеми хорової освіти у вищих навчальних закладах м. Харкова // Педагогіка і психологія: Збірник наукових праць / За заг. ред. акад. І.Ф.Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової.- Харків: ХДПУ ім.Г.С.Сковороди.-2000.- Вип.16.- С.54-63.- 0,60 авт. арк. Смирнова Т.А. Підготовка сучасного диригента хору: виховний аспект // Педагогічні науки: Збірник наукових праць / За ред. М.О.Лазарєва.- Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка.- 2000.- С.302-311.-0,50 авт. арк. Смирнова Т.А. Сучасний підхід до проблеми розучування хорового твору// Мистецтвознавство та теорія і практика освіти: Збірник наукових праць “Проблеми сучасного мистецтва і культури”/ За ред. Г.Є. Гребенюка.- К.: Тов. “Міжнар. фін. агенція”.- 1998.- С.27-32.- 0,40 авт. арк. Смирнова Т.А. Шляхи формування естетичних суджень підлітків засобами музики // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Збірник наукових праць” Проблеми професійної педагогіки та виховання”.- К.: Тов.”Міжн. фін. агенція”.- 1998.- С.24-29.-0, 30 авт. арк. Смирнова Т.А. Підготовка студентів до формування естетичних оцінних суджень школярів //Педагогіка та психологія. Напрями наукових досліджень кафедри педагогіки: Збірник наукових праць / За заг. ред. В.І.Лозової.- Харків: ХДПУ ім. Г.С.Сковороди.- 1997.- Вип. 4.- С. 114-115.-0,10 авт. арк.
Матеріали і програми наукових і науково-практичних конференцій: |
