Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Державне управління / Теорія та історія державного управління


70. Титарчук Валерій Григорович. Теоретичні основи державного управління в адміністративному районі міст України: дис... канд. наук з держ. управління: 25.00.01 / Національна академія держ. управління при Президентові України. - К., 2004.



Анотація до роботи:

Титарчук В.Г. Теоретичні основи державного управління в адміністративному районі міст України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління зі спеціальності 25.00.01 – теорія та історія державного управління. – Національна академія державного управління при Президентові України. – Київ, 2004.

У дисертації досліджено теоретичні основи державного управління в адміністративному районі міст України, проаналізовано стан наукової розробки теми, уточнено зміст категорій і понять, що становлять сутність державного управління в адміністративному районі міст України. Значна увага приділяється висвітленню принципів і функцій управління в адміністративному районі міст України, охарактеризовано адміністративний район у містах України як систему державного управління, обгрунтовано необхідність висвітлення реалізації пріоритетних функцій державного управління в адміністративному районі міст України: життєзабезпечення населення, підприємництво, науково-аналітична діяльність, кадрове забезпечення та контроль в управлінні адміністративним районом міст України.

Одним із важливих факторів становлення демократичної соціальної правової держави є формування оптимального адміністративно-територіального устрою, в якому адміністративний район міст посідає провідне місце, адже він утворюється для організації управління соціально-економічними процесами, забезпечення життєдіяльності населення та інших важливих процесів.

  1. Розробка різнобічної теорії державного управління в адміністративному районі міст України є актуальною для практичної реалізації питань управління. Багато його аспектів висвітлено в літературі недостатньо. Аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури свідчить, що в сучасній українській науці державного управління відсутня сучасна теорія державного управління в адміністративному районі міст України, здатна органічно поєднати науку й практику.

  2. Виходячи з того, що рівень теоретичного осмислення категорій “район”, “регіон”, “місто” тощо, їх взаємозв’язок та взаємовплив не досягли того ступеня деталізації, за якого теоретична основа стає провідною у вирішенні прикладних завдань державного управління. У роботі досліджуються ці проблеми, при цьому акцент зроблено на понятті “район”.

  3. У дисертації зроблено спробу обгрунтувати сутність державного управління в адміністративному районі міст України, що безпосередньо впливає на якість та ефективність державного управління в цілому.

По суті, управління розвитком адміністративного району – одна з форм демократії і народовладдя, яка уособлює граничне явище між державою і суспільством, поєднує їх між собою, а також суспільні форми управління і владні повноваження. Таке управління має цілеспрямовано організовувати й регулювати суспільно-політичні та соціально-економічні відносини на території. Воно виступає засобом ініціативи й практичної самостійності населення та його відповідальності за результати діяльності. Це своєрідна форма свободи і прав громадян.

Соціальна сутність управління в адміністративному районі визначається тим, що воно здатне організувати взаємодію людей на основі суспільних закономірностей. При цьому саме люди через конкретні організації, норми, стимули, санкції тощо управляють своїми суспільними відносинами, поведінкою і діяльністю. Людина є і суб’єктом, і об’єктом управлінських відносин. Тому територіальні структури управління, якою є й адміністративний район, покликані приймати рішення, соціальні за своєю природою. Організувати – це значить розмістити людей у просторі (території) і функціональній системі координат, поєднати їх засобами праці, забезпечити їх взаємодію, стимулювати їх творчі можливості. Сучасна організація управління адміністративним районом все більше потребує, щоб люди знали хто, що і як робить, які при цьому виникають проблеми і як вони вирішуються.

4. Основа державного управління в адміністративному районі міст України – це ключові принципи, що визначають і закріплюють найважливіші основи правового статусу адміністративного району, принципи функціонування та розвитку адміністративного району міст України.

Визначено загальні принципи функціонування та розвитку адміністративного району в місті та уточнено принципи місцевого самоврядування, поєднання яких сприятиме ефективному управлінню.

5. Теоретичне обгрунтування існування високого творчого потенціалу постійно зростаючих державно-управлінських впливів дає змогу по-новому підійти до розгляду адміністративного району в містах як системи державного управління.

Адміністративний район міст України є суб’єктом адміністративно-територіального устрою держави – об’єктом державного управління і одночасно це самоврядна система. Зверху на неї впливають державні органи, які існують з районом в одному законодавчому середовищі.

Як об’єкт державного управління адміністративний район міст перебуває у взаємодії з державними органами управління: державною податковою адміністрацією, органами прокуратури і суду тощо.

Адміністративний район міст як об’єкт державного управління є підсистемою міста (області), що складається з окремих елементів, які мають забезпечувати життєдіяльність району. Водночас він виступає як суб’єкт самоврядування на рівні власної життєдіяльності в межах компетенції, визначеної законодавством України.

Головним елементом системи є людина.

Аналіз адміністративного району міст України як системи і закономірностей її розвитку сьогодні – завдання не тільки теоретичне, але й практичне.

6. Важливим інтегрованим завданням державного управління і самоврядування в адміністративному районі міст є організація життєдіяльності та життєзабезпечення адміністративного району міст України. Тобто, адміністративний район в особі органів влади є суб’єктом і об’єктом державного управління й одночасно це самоврядна система.

7. Аналіз правового регулювання в адміністративному районі міст України показав, що важливим правовим документом, регулюючим інтереси громадян, суспільства та держави, може стати Статут адміністративного району міст.

8. Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз дозволив авторові визначити загальні, спеціальні та забезпечуючі функції державного управління в адміністративному районі міст України. Наукова розробка теоретичних і практичних питань цих функцій дає можливість прогнозувати зміст державного управління в адміністративному районі міст України.

Сьогодні необхідні нові підходи наукової обгрунтованості щодо функцій державного управління в адміністративному районі міст. Виходячи з реального стану держави доцільно виділяти пріоритетні функції. Адже адміністративний район міст України пов’язаний із різними сферами життєдіяльності суспільства і держави, актуалізує, конкретизує та забезпечує ці функції.

9. Доцільно розробити модель, яка відображатиме параметри, що характеризуватимуть основні сторони життєзабезпечення адміністративного району міст України, а також програми розвитку адміністративного району міст, і передусім, нарощувати інноваційну діяльність – як магістральний шлях їх розвитку. Ці програми мають консолідувати всі районні ресурси, в тому числі й фінансові.

Програми розвитку адміністративного району (або території) мають бути гнучкими, в них потрібно регулярно вносити зміни, новації. Для цього доцільно створити територіальну компанію розвитку у формі відкритого акціонерного товариства. Засновниками мають бути уряд України, керівництво області, міста, банки, всі великі підприємства, страхові компанії, наукові установи. Головним завданням цього акціонерного товариства є комплексний розвиток території, оскільки сьогоднішні адміністрації зі своїми відділами та підрозділами завантажені повсякденною роботою.

10. В Україні ще недостатньо перспективних програм кадрового розвитку в адміністративних районах міст, в містах, областях, відсутні дійові прогнози демографічної ситуації в адміністративних районах міст.

У кадровому забезпеченні органів влади в адміністративному районі варто враховувати те, що службовці являють собою особливий прошарок, наділений владними повноваженнями, що є суб’єктом управління до соціальних, економічних, політичних систем, з якими цим службовцям потрібно взаємодіяти на місцевому рівні. До службовців місцевого самоврядування пред’являються особливі професійні вимоги.

Основними напрямами підвищення кваліфікації службовців у районах є: залучення в систему управління адміністративного району високопрофесійних службовців; суворий добір службовців за їх моральними якостями; активна боротьба з бюрократизмом тощо.

11. В адміністративному районі міста має бути створена багаторівнева система контролю, без уваги якої не залишиться жодна сфера управління. Складовими частинами цієї системи контролю мають бути:

керівники району (голова районної державної адміністрації, голова районної ради), які здійснюють контрольну діяльність як складову їх основної управлінської діяльності;

спеціалізовані органи контролю (територіальні контрольно-ревізійні відділи, відділи контролю за виконанням директивних документів і розглядом листів громадян та ін.);

спеціалізовані органи управління, в діяльності яких контроль займає провідне місце (дорожня інспекція, інспекція за станом зелених насаджень, охорони пам’ятників, держархітектурний нагляд та ін.);

органи управління районом (районна рада, районна державна адміністрація, органи самоврядування);

різні підрозділи державних органів управління, контролю, інспекцій.

Реформування адміністративно-територіального устрою в Україні тільки-но починається та є важливою складовою реформи державного управління. У своєму здійсненні воно має пройти кілька етапів. Ця дисертаційна робота одна з перших спроб необхідних розробок у цій галузі. Доцільно продовжити наукові розробки, що своєчасно поновлювалися б і доповнювались з урахуванням досвіду та специфіки завдань кожного етапу реформ в Україні.

Публікації автора:

  1. Титарчук В.Г. Адміністративний район як система управління // Зб. наук. пр. УАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 1. – С. 118-121.

    Титарчук В.Г., Коваленко С. Акти державного управління – важливий чинник підвищення ефективності державного управління // Підвищення ефективності державного управління: стан, перспективи та світовий досвід: Зб. наук. пр. / За заг. ред. В.М.Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – С. 184-189.

    Нижник Н.Р., Дуб Л.І., Титарчук В.Г. Адміністративна реформа і розвиток підприємництва // Актуальні проблеми державного управління: Зб. наук. пр. / За заг. ред. А.О.Чемериса. – Л.: ЛФ УАДУ, Кальварія, 2000. – Вип. 3. – С. 22-31.

    Титарчук В.Г. Ресурсне забезпечення виконавчої влади // Державна виконавча влада в Україні: формування і функціонування: Зб. наук. пр. / Кол. авт.; Наук. кер. Н.Р.Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – С. 222, 288.

    Титарчук В.Г. Деякі аспекти регіонального управління // Право України. – 1997. – № 9. – С. 46-47.

    Титарчук В.Г. Реформування державної влади в Україні: деякі аспекти // Право України. – 1997. – № 11. – С. 45-47, 58.

    Титарчук В.Г. Удосконалення державного апарату (окремі питання) // Право України. – 1999. – № 3. – С. 15-17.

    Нижник Н.Р., Титарчук В.Г., Крупчан О.Д. Контроль в управлінні // Практикум з державного управління: Навчальний посібник / Кол. авт.; За заг. ред. – проф. Н.Р.Нижник, доц. О.Д.Крупчана. – К.: Вид. дім “Ін-Юре”, 1999. – С. 106-121.

    Титарчук В.Г. Перспективи і пріоритети розвитку району в ХХІ столітті // Київ у ХХІ столітті: стратегія розвитку: Доп. на наук.-практ. конф., м. Київ, 26 січня 2001 р. – К.: Обереги, 2001. – С. 175-178.

    Титарчук В.Г. Місто як суб’єкт нормотворчості // Зб. наук. пр. УАДУ (за підсумками наук.-практ. конф. “Державна регіональна політика та місцеве самоврядування, 30 травня 2000 р., Київ). – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2. – Ч. I. – С. 369-371.