Анотація до роботи:

Кириченко В.В. Теоретичні основи селекції соняшнику і практичне використання ефекту гетерозису. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора сільськогосподар–ських наук за спеціальністю 06.01.05 – селекція і насінництво. – Інститут зернового господарства УААН, Дніпропетровськ, 2002.

Дисертацію присвячено вивченню природи і механізмів явища гетерозису та адаптивності гібридів соняшнику, а також генетичного захисту від небезпечних факторів середовища. Дослідження направлені на створення новітнього селекційного матеріалу з різноманітним періодом вегетації, жирнокислотним складом і стійкістю до основних хвороб. Реалізація нових підходів в селекції соняшнику, яка направлена на використання ефекту гетерозису, вносить суттєві доповнення в розвиток біологічної і сільськогосподарської науки. Впровадження в сільськогосподарське виробництво нових біологічних систем, якими є гібриди (прості і трилінійні) відіграють величезне значення в зв'язку з тим, що дають високий економічний ефект.

В дисертаційній роботі розроблено стратегію створення макросистем під всі програми селекції, включаючи створення гібридів з високим вмістом олеїнової, линолевої, пальмитинової та інших жирних кислот, які поєднують оптимальний для України вегетаційний період, адаптаційний потенціал і стійкість до основних патогенів і паразитів.

Розроблено методологічні принципи системних досліджень на рівні цілісності з використання багаторічних аналізів, які дозволяють кількісно оцінити специфічність та донорські якості батьківських форм.

Основні результати праці впроваджено в селекції, а створені гібриди – в сільськогосподарських підприємствах всіх форм власності.

1. Розуміння природи і механізмів організації макропроцесів можливе в рамках цілісності системи, яка складається з підсистем різного рівня. Встановлено, що підвищений рівень гетерозису за урожайністю і збором олії з одиниці площі у гібридів першого покоління забезпечується інтенсивною формоутворюючою здатністю материнської рослини, а процеси відновлення нового насіннєвого покоління є консервативними. Доведено, що максимальне значення ефекту гетерозису спостерігається за ознаками, які відносяться до підсистем репродуктивної здатності. В селекційних програмах піддаються корегуванню системи таких ознак як урожайність, маса 1000 насінин, збір олії, діаметр кошика, висота і репродуктивна здатність рослини.

2. У вивченій колекції материнських форм встановлено шість факторів, які представляють генотипову мінливість. Частка генетичних механізмів, яка детермінує генетичну організацію продукційного процесу, складає 39,5% всього різноманіття. Частка різноманіття за фенотипового прояву механізмів, яка відноситься до накопичення енергетичних ресурсів та їх витрат на формоутворення якості продукції і забезпечення продукційного процесу, складає 75%. Генотипові мінливості складають 86% вивченого простору ознак, з якими працює селекціонер по гетерозисній селекції соняшнику.

3. Доведена значна мінливість за роки випробувань ефектів загальної і специфічної комбінаційної здатності. Параметри ознак, які відносяться до систем репродуктивної здатності, мають значну мінливість за роками. Параметри ознак, що характеризують динаміку формування вегетативної сфери, а також величини, які визначають довжину вегетаційного періоду, мають високий коефіцієнт повторюваності. Встановлено, що трилінійні гібриди соняшнику мають більшу лабільність в прояві багатомодальності в зв'язку з організацією процесів росту, розвитку і формоутворення. Традиційні методи визначення ЗКЗ, в основі якої знаходяться параметри у_і, для окремих ознак не дають надійних оцінок селекційної цінності вихідного матеріалу. Відносна прогностична цінність його можлива тільки в селекційних центрах з багаторічною стабільною динамікою фізичного середовища.

4. Взаємозв'язок оцінок ефекту гетерозису, їх надійні коефіцієнти повторюваності свідчать про наявність генетичних механізмів, які повністю регламентують процеси на рівні цілісності макросистеми за типом прямого і зворотного зв'язку. Встановлено два рівні зв'язку лінійного і нелінійного компонентів. Співвідношення оцінки Н_м і Н_о свідчить про наявність взаємодії першого рівня, тобто рівня лабільності в критеріях вибору підпрограм і коефіцієнта повторюваності параметрів за роками. Доведено, що для ознаки “урожайність”, яка відображає складний за генетичною організацією макропроцес, а також має дуже багато специфічних етапів, є сильно виражена "гнучкість" в фенотиповій реалізації. В цьому випадку присутні взаємодії першого і другого рівнів. Щодо макроознаки “вміст олії в насінні” встановлено виражену взаємодію першого рівня.

5. Виділено п'ять якісно різних типів ліній за інтегральними показниками. Селекційну значимість мають п'ятий і третій типи. Перший тип викликає інтерес в програмах селекції на адаптивний потенціал. В селекції гібридів для інтенсивних технологій вирощування має інтерес другий, четвертий, а також перший типи. Використання параметра Н_і, який кількісно оцінює характер прояву ефекту гетерозису, дає можливість створення гнучких методів аналізу і більш інформативної їх інтерпретації. Система дослідження і системний аналіз характеру прояву гетерозису на рівні макросистеми стане реальним при використанні параметрів, які кількісно реєструють елементарні акти взаємодії.

6. Доведено, що функціональний простір модуля ознак у гібридів складається з п'яти якісно різних зон: а) адаптованої норми; б) з низькими значеннями ознак у батьківської форми і непропорційно високими значеннями ефекту гетерозису; в) з високими значеннями ознак у батьківської форми і високими значеннями ефекту гетерозису; г) характерна для гібридів з високим значенням ознак у батьківської форми і непропорційно низьким рівнем ефекту гетерозису; д) з гібридами, які відрізняються низьким значенням ознак у батьківських форм і низьким рівнем ефекту гетерозису. Доведено наявність сильно вираженої зарегульованості за типом зворотного зв'язку ефекту гетерозису і рівня розвитку ознак у батьківських форм.

7. Встановлено, що ознаки, які відображають вегетативну сферу, мають високу лабільність в прояві макроскопічної упорядкованості. Позитивна залежність ефекту гетерозису у гібрида від значення ознаки у материнської форми за урожайністю відмічена в колекції селекціонера, в якій представлені форми з рівнем вище середнього щодо селекційної цінності за індексом гетерозису. Для основних ознак коефіцієнт кореляції між ефектом гетерозису і рівнем значення ознаки у гібридів коливається від –0,38 до –0,72, що свідчить про наявність великого різноманіття гібридних комбінацій за індексом структури гетерозису, закладеного в генотипах робочої колекції. Доведено, що використання лінії Сх1006А за комплексом ознак дозволяє отримати високогетерозисні і адаптовані типи гібридів соняшнику, це свідчить про її цінність в селекції на адаптивний потенціал і інтенсивні технології вирощування.

8. Отримано експериментальні докази про:

а) наявність генетичних механізмів, які відносяться до цілісності макросистем і від яких залежить характер і закономірність прояву ефекту гетерозису по корисних макроознаках;

б) зарегульованість ефекту гетерозису і фенотипового прояву макро–ознаки у батьківських макросистем, яка виявляється в формі механізмів стабілізуючого відбору;

в) системний контроль гетерозису за макроознаками і необхідність в гетерозисній селекції керувати мінливістю на рівні епігенотипу макросистеми;

г) можливість розробки нових підходів до оцінки донорських якостей і селекційної цінності батьківських форм, а також розробки на цій основі теоретично обґрунтованого вирішення завдань селекції.

9. Доведено, що в колекції селекціонера опорними є зразки з високим вмістом пальмитинової і пальмитоолеїнової кислот, в яких відображено інтенсивність нетрадиційного для звичайного соняшнику біогенезу жирів. Встановлено максимальний вміст пальмитинової кислоти у окремих мутантів соняшнику – 41,2%, олеїнової – 96,4%. Максимальна фенотипова вираженість – сума пальмитинової і пальмитоолеїнової кислот дорівнює мінімальній сумі стеаринової, олеїнової і линолевої кислот. Фенотипова мінливість за структурою жирних кислот визначається урівноваженістю і узгодженістю двох генетичних механізмів. Виявлено чітко виражені два класи мутантних форм з низьким, або високим вмістом жирних кислот. Встановлено, що мінливість фенотипів з низьким і високим вмістом линолевої і олеїнової кислоти мають дзеркальне відображення. Лінійна залежність олеїнової і линолевої кислот складає r = – 0,98 і визначається як функціональна.

10. Результати досліджень дають підґрунтя стверджувати про наявність у соняшнику декількох вузлових генетичних механізмів, які відносяться до ферментних комплексів лігаз і 12 десатурази, які обумовлюють генетичну модифікованість за жирнокислотним складом. Підтверджена можливість отримання ліній соняшнику добором форм з пониженою і підвищеною активністю ферментних комплексів, які забезпечують синтез жирних кислот у нормального соняшнику. Підтверджена можливість отримання широкого спектру фенотипів за структурою урожаю насіння за рахунок організації біосинтезу і збалансованості епігенетичних механізмів високих рівнів, які відносяться до регуляції на рівні цілісності біогенезу організму.

11. Доведено, що організація епігенетичних процесів конкретних макроознак, таких як утворення запасних жирів в насінні і структури їх жирнокислотного складу, повинні розглядатися на рівні епігенетичних підсистем, які відносяться до окремих етапів біогенезу. Встановлено, що в селекції зміни вмісту кислоти в запасних жирах насіння можна досягти при мінімальних витратах часу за допомогою хімічного мутагенезу шляхом зміни біогенезу жирних кислот. Виділено три типи епігенетичних систем, які в сукупності визначають характер організації на рівні цілісності біогенезу жирних кислот. Вся генотипова мінливість обумовлена збалансованістю функціонального прояву цих систем.

12. Виявлено сім типів форм, модифікованих за структурою жирних кислот, які відрізняються сполученням якісно специфічних рівнів активності генетичних механізмів. Доведено, що при створенні гібридів соняшнику з високим вмістом олеїнової, пальмитинової, стеаринової або линоленової кислот вирішальне значення має епігенетична формула батьківських форм. Встановлена частота різних типів в конкретному експериментальному матеріалі. Частка модифікованих форм линолевого типу складає 49%, олеїнового – 34,7%, пальмитинового – 16,3%. Доведено, що для олеїнового класу, де V = 0,15–0,16, модуль знаходиться в межах адаптивної норми. Форми цього класу можуть бути рекомендовані як материнські форми в програмах створення високоолеїнових гібридів. Створено батьківські лінії соняшнику (Х516В, Х519В, Х521В, Х522В, Х526В, Х529В) з вмістом олеїнової кислоти від 84,4% до 93,8%. Встановлено, що успадкування ознак олеїнової і линолевої кислот може бути за ступенем домінування в трьох варіантах: повне домінування олеїнової, повне домінування линолевої кислот та проміжне різного ступеню виразності, які визначаються в кожному випадку епігенотипами батьківських форм.

13. Підтверджена неможливість формального класичного вивчення успадкування в системі "батьки–нащадки" на конкретні ознаки. При фенотипових значеннях, близьких до 0 (Х0) у батьків і гібрида ідентифікується як відсутність генетичного прояву їх різноманіття. Це результат домінування процесів, які розгортаються на основі використання кислоти лише як вихідного продукту. Інтенсивність процесу, регулюючого конкретними генетичними механізмами, відображається в ступені перетворення вихідного продукту в жирні кислоти більш високого порядку. Встановлено, що успадкування стану організації епігенотипічних процесів проходить за методом домінування компонентної ознаки з більш виразливим максимумом. Існують труднощі отримання гібридів з максимально фенотиповим виразом однієї кислоти, а також межі, за якими починаються кордони, заборонені еволюцією культури.

14. Експериментально підтверджена відносна автономність прояву реакції епігенотипів на екологічні умови, які постійно виражені впродовж стадій розвитку при супроводі прийомами технології вирощування соняшнику. Виявлено специфічність донорських властивостей ліній за характером реакції на умови вирощування. Розроблено стратегію підбору комбінацій схрещувань для програм щодо використання гібридів за інтенсивними технологіями і селекції на адаптивний потенціал. Підтверджена висока інформативність (при відносно низькій витраті експерименту в кількості оцінки донорських властивостей і селекційній цінності ліній колекції інституту) в системних схрещуваннях з отриманням і випробуванням трилінійних гібридів соняшнику.

15. Отримані свідчення про закономірності прояву генетичного різноманіття за адаптивними якостями і пластичністю вихідного матеріалу, що дозволяє вирішувати цілісну проблему створення гібридів соняшнику для основних регіонів України, які суттєво відрізняються за фізичними параметрами. Встановлено, що залежність між середнім рівнем урожайності і коефіцієнтом екологічної пластичності вихідних форм відсутня. Найбільшу селекційну цінність мають гібриди з максимально вираженим рівнем урожайності, високою стабільністю, тобто з високим рівнем генетичного захисту. Доведено, що для кожного гібрида існує своя специфічна норма реакції, яка діє у відповідній широті фенотипової мінливості ознак на градієнтах густоти рослин. Кожна нова макросистема має норму реакції, яка визначається механізмами мінливості стану генетичної орієнтації процесів росту, розвитку, морфогенезу у відповідь на мінливість в зв'язку з випробуванням при різній густоті рослин на одиницю площі.

16. Створено гібриди соняшнику з максимальним проявом корисних ознак для широкої гами градієнтів густоти рослин на одиницю площі. Серед вивчених найбільша кількість гібридів реалізує свій потенціал при вирощуванні з густотою 40–50 тис. рослин на 1 га. Незначна частка макросистем проявляє свій потенціал при густоті 70 тис. рослин на 1 га. Ця група представлена гібридами, у яких компонентом простого гібрида є лінія Сх4021А (Х4021Б). Лінія передає специфічну динаміку формування вегетативної сфери і більш оптимальної структури в архітектоніці агрофітоценозу. Підтверджено, що передається в успадкування не кількісний вимір ознаки (його фенотип), а сам характер відтвореного процесу, тобто норма реакції, прояв динаміки процесів батьківських форм в гібридних поколіннях або факт епігенотипового успадкування.

17. Встановлена цінність густоти посіву, як засобу для диференціації вихідних форм і селекційного матеріалу у генетичній організації продукційного і інших макропроцесів. Підтверджено ідентичність реакції як у простих, так і трилінійних гібридів за вивченими макроознаками, що свідчить про однакові механізми, які контролюють процес реагування.

18. Багаторічні досліди з питань вивчення розповсюдження вовчка свідчать про постійне расовідтворення цього паразита. В зонах діяльності селекційних центрів і окремих областей України визначено шість з восьми відомих рас. Інтеграція дослідницької роботи з відомими компаніями по пошуку донорів стійкості до нових рас вовчка дала можливість виділити лінії, стійкі до цього паразита (Сх1006А, Сх1007А, Сх1008А, Сх1010А, Сх1012А, Сх2122А та ін.) і створити принципово новий гібрид Міхаїл, в якому оптимізовані висока продуктивність і стійкість до нових рас (раса G) вовчка, а також несправжньої борошнистої роси, іржі та інших захворювань.

19. Доведено, що достовірна оцінка донорських властивостей вихідного матеріалу можлива за результатами випробування тест–гібридів, яка дозволяє сформувати робочі колекції ліній різного походження, а також планування джерел поповнення форм з потрібними якостями. Встановлено, що динамічне оновлення гібридів соняшнику сприяє збільшенню урожайності в середньому за одинадцятирічний цикл на 5 ц/га і забезпечує стабільність виробництва товарної продукції за роками. Це забезпечує ритмічну роботу переробної галузі на протязі всього циклу мінливості агрокліматичних умов.

20. Підтримка в первісному стані біологічного засобу виробництва та його покращення можливі шляхом вірно організованої насінницької роботи. Постійна селекційно–насінницька діяльність і авторський контроль за урожайністю і закріплюючою здатністю епігенотипів є головною вимогою відтворення макросистем материнських форм. Оптимальний вегетаційний період батьківських форм і їх висока стабільна урожайність з року в рік – основа забезпечення сільськогосподарських підприємств високоякісним насінням гібридів першого покоління. Мінімальна просторова ізоляція 2000 м забезпечує генетичну чистоту посівного матеріалу в межах стандартів України.

Публікації автора:

1. Каталог рабочей коллекции самоопыленных линий подсолнечника Институ–та растениеводства им. В.Я. Юрьева / ИР им. В.Я. Юрьева; Под ред. В.В. Кириченко, З.К. Аладьиной, А.Д. Гуменюк, В.П. Петренковой, В.И. Повякало, Е.Н. Макляк, В.И. Сивенко. – Харьков: ИР им. В.Я. Юрьева, 1996. – 84 с. (70% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

2. Кириченко В.В. Семеноводство подсолнечника. – Харьков: ИР им. В.Я. Юрьева, 1997. – 60 с.

3. Болезни и вредители полевых культур / Петренкова В.П., Кириченко В.В., Чернобай Л.Н., Черняева И.Н., Маркова Т.Ю., Кривошеева Е.В., Лучная И.С., Посылаева Г.А., Боровская И.Ю., Леонова Н.Н. – Харьков: ИР им. В.Я. Юрьева, 2001. – 70 с. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експеримен–тальний матеріал).

4. Гуменюк А.Д., Кириченко В.В., Долгова Е.М., Бондаренко Л.В., Кислинский А.Г., Сытник М.С. Пути и перспективы создания гибридного подсолнечника // Селекция и семеноводство. – К: Урожай. – 1985. – Вып. 58. – С. 47–50. (70% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

5. Кириченко В.В., Сытник М.С. Межвидовые гибриды как исходный материал для гетерозисной селекции подсолнечника // Сельскохозяйственная биология. – 1985. – №10. – С. 12–14. (80% авторства, досліджено, проаналізо–вано, описано експериментальний матеріал).

6. Кириченко В.В., Долгова Е.М., Аладьина З.К. Вирулентность изолятов заразихи и исследования устойчивости // Масличные культуры. – 1985. – № 6. – С. 30–31. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

7. Кириченко В.В., Гуменюк А.Д., Долгова Е.М., Аладьина З.К. Селекция подсолнечника на устойчивость к заразихе и совершенствование метода ранней диагностики в условиях фитотрона // Селекция и семеноводство. – К.: Урожай. – 1987. – Вып. 63. – С. 44–46. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

8. Гуменюк А.Д., Кислинский А.Г., Кириченко В.В. Особенности селекции линий восстановителей для раннеспелых гибридов подсолнечника // Масличные культуры. – 1986. – №3. – С. 31–32. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

9. Кириченко В.В., Белоус А.И. Ускоренное создание стерильных аналогов линий подсолнечника // Селекция и семеноводство. – К.: Урожай. – 1988. – Вып. 65. – С. 42–43. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

10. Гуменюк А.Д., Кириченко В.В., Сытник М.С., Кислинский А.Г. Межвидовая гибридизация и выполнение программ по гетерозисной селекции // Селекция и семеноводство. – К.: Урожай. – 1989. – Вып. 6. – С. 35–38. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

11. Аладьина З.К., Кириченко В.В., Долгова Е.М. Создание исходного материала подсолнечника, устойчивого к заразихе // Селекция и семеноводство. – К.: Урожай. – 1989. – Вып. 67. – С. 29–33. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

12. Кириченко В.В., Долгова О.М., Божко М.Ф., Петренкова В.П. Низькорослі гібриди соняшнику для енергозберігаючих і екологічно чистих технологій // Селекція і насінництво. – К.: Урожай. – 1992. – Вип. 71. – С. 41–45. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

13. Гуменюк А.Д., Кислинський О.Г., Кириченко В.В. Підсумки селекційної роботи по соняшнику // Селекція і насінництво. – К.: Урожай. – 1992 – Вип. 72. – С. 34–37. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

14. Кириченко В.В., Повякало В.И. Гибрид подсолнечника Харьковский 49 // Селекция и семеноводство. – 1992. – №1. – С. 57–58. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

15. Кириченко В.В., Гуменюк А.Д., Аладьїна З.К., Пов'якало В.І. Селекція сортів та гібридів соняшнику для Лісостепу України // Селекція і насінництво. – К.: Урожай. – 1993. – Вип. 75. – С. 35–38. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

16. Кириченко В.В., Гусев Н.Г., Коваленко А.М., Лазер П.Н., Мынкин Н.В. Гибрид подсолнечника Харьковский 49 в промежуточных посевах // Земледелие. – 1992. – № 9–10. – С. 39–40. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

17. Кириченко В.В., Петренкова В.П. Создание скороспелых сортов и гибридов устойчивых к болезням // Технические культуры. – 1993. – №1. – С. 6–7. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

18. Кириченко В.В. Селекція гібридного соняшнику // Селекція і насінництво . – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1996. – Вип. 76. – С. 25–32.

19. Кириченко В.В. Генетичні властивості материнських форм гібридів соняшнику харківської селекції // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1996. – Вип. 76. – С. 65–68.

20. Кириченко В.В. Перспективи селекції гібридного соняшнику // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1997. – Вип. 77. – С. 3–6.

21. Кириченко В.В. Комбінаційна здатність вихідного матеріалу і селекція соняшнику в умовах Лісостепу України // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я.Юр'єва. – 1997. – Вип. 78. – С. 6–10.

22. Кириченко В.В., Макляк К.М., Сивенко В.І. Генетико–селекційна цінність ліній соняшнику // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1997. – Вип. 78. – С. 23–26. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

23. Макляк К.М., Кириченко В.В. Стійкість генетичних параметрів у ліній соняшнику харківської селекції // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1997. – Вип. 78. – С. 31–35. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

24. Кириченко В.В. Продуктивність соняшнику в повторних посівах // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1998. – Вип. 79. – С. 47–50.

25. Кириченко В.В., Пов'якало В.І. Хімічні мутагени та поліпшення ліній соняшнику // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1998. – Вип. 80. – С. 19–22. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

26. Кириченко В.В. Результати використання мутантної лінії соняшнику // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1998. – Вип. 81. – С. 23–27.

27. Лісовий М.П., Скрипник Н.В., Кириченко В.В., Петренкова В.П. Фомопсис // Захист рослин. – К.: Аграрна наука. – 1998. – №10. – С. 11. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

28. Кириченко В.В., Аладьїна З.К., Кузьмишина Н.В., Сивенко В.І., Токар І.В. Створення Rf–ліній соняшнику, стійких до вовчка та несправжньої борошнистої роси // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 2000. – Вип. 82. – С. 20–23. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

29. Попов В.М., Кириченко В.В., Панченко І.А. Визначення рівня гібридності насіння соняшнику в промисловому насінництві // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1999. – Вип. 82. – С. 134–138. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

30. Kyrychenko V.V., Sharopova N.R., Popov V.N., Maklyak K.N. Potential uze of polymorphizm of izoenzymes in selective–genetical programs for sunflower (Helianthus annuus L.) // Helia, 22. – 1999. – №30. – Р. 149–154. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

31. Пазій І.П., Кириченко В.В., Петров В.М. Селекційно–насінницькі фактори інтенсифікації виробництва соняшнику // Економіка АПК. – К.: Інститут аграрної економіки. – 1999. – №5. – С. 45–51. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

32. Кириченко В.В. Стан та перспективи розвитку селекції і насінництва соняшнику в Україні // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 2000. – Вип. 83. – С. 8–19.

33. Кириченко В.В., Макляк К.М., Михайлова Н.М., Сивенко В.І. Використання ліній соняшнику в простих та трьохлінійних гібридах // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 2000. – Вип. 83. – С. 19–24. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

34. Токар І.В., Кириченко В.В. Оцінка стійкості ліній соняшнику до високої температури проростання та посухи // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 2000. – Вип. 83. – С. 87–91. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

35. Kyrychenko V.V., Popov V.N. Genetics of isozima and analysis of isozines lihkagc and morphological loci in sanflawer (Heliathus annuus L.) // Helia. – 2000. –23. – №33. – P. 65–76. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експери–ментальний матеріал).

36. Кириченко В.В., Сивенко В.І., Літун П.П., Тимчук С.М., Супрун О.Г. Мінливість вмісту ненасичених жирних кислот і ефективність селекційного відбору високоолеїнових біотипів соняшнику // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 2000. – Вип. 84. – С. 77–83. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

37. Кириченко В.В. Селекція і насінництво перехреснозапильних культур в Україні // Вісник аграрної науки. – К.: Аграрна наука. – 2000. – № 12. – С. 42–45.

38. Кириченко В.В., Рябчун В.К., Корчинський А.А. Генофонд рослин як основа прогресивного розвитку селекції // Вісник аграрної науки. – 2001. – №8. – С. 39–41. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експеримен–тальний матеріал).

39. Кириченко В.В., Аладьїна З.К., Пов'якало В.І., Петренкова В.П., Лісовий М.П., Парфенюк А.І. Скоростиглий гібрид соняшнику Кий // УААН. –К.: Аграрна наука, 2001. – № 1. – С. 9. (70% авторства, досліджено, проаналізо–вано, описано експериментальний матеріал).

40. Кириченко В.В., Літун П.П., Коломацька В.П., Корчинський А.А. Генетичні особливості макроознак культурних рослин з системним ефектом // Вісник аграрної науки. – 2001. – №5. – С. 49–51. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

41. Каталог сортів та гібридів соняшнику Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва УААН / ІР ім. В.Я. Юр’єва; За ред. В.В. Кириченка, З.К. Аладьїної, В.І. Пов'якала. – Харків: Магда ЛТД, 2001. – 29 с. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано матеріал).

42. Токар І.В., Кириченко В.В., Характеристика терморезистентності та посухостійкості гібридів соняшнику // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 2001. – Вип. 85. – С. 135–140. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

43. Літун П.П., Кириченко В.В. Розвиток теорії селекції рослин. Сучасні методологічні основи // Селекція і насінництво. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 2001. – Вип. 85. – С. 3–14. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

44. Гуменюк А.Д., Кириченко В.В., Бондаренко Л.В., Кислинский А.Г., Сытник М.С. Гетерозисная селекция подсолнечника // Тезисы Всесоюзного совещания 21–24 сентября. – Харьков: УкрНИИРСиГ им. В.Я. Юрьева. – 1983. – С. 8. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

45. Кириченко В.В. Использование генов устойчивости Or и Pl в гетерозисной селекции подсолнечника // Ч. 2. Генетика и селекция растений. Пятый съезд генетиков–селекционеров. – М.: Наука, 1987. – С. 189–190.

46. Кириченко В.В., Михайлова В.Н. Генофонд подсолнечника и устойчивость к фомопсису // Тезисы докладов ІХ Всесоюзного совещания по иммунитету растений к болезням и вредителям. Т.1. – Минск: БелНИИНТИ. – 1991. – С. 137–138. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

47. Петренкова В.П., Кириченко В.В. Резистентность исходного материала подсолнечника к основным патогенам // Международное совещание по Молекулярно–генетическим маркерам и селекции растений: –К.: Институт агроэкологии и биотехнологии. – 1994. – С. 142–143. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

48. Кириченко В.В., Петренкова В.П., Макляк Е.Н. Линии подсолнечника – доноры высокой продуктивности // Материалы международного симпозиума 2–4 октября 1996 г. "Методологические основы формирования, ведения и использования коллекций генетических ресурсов растений". – Харьков: ИР им. В.Я. Юрьева. – 1996. – С. 148. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

49. Kyrychenko V.V., Maklyak К.N. Genetic analisis on selection value of Helianthus annuus L. self–polinated lines // Symposium on Breeding of Oil and Protein Crops, 5–8 August 1996, Ukraine. EUKARPIA Section Oil and Protein Crops. – Zaporozhye.: Institute of Oil seed Crops. – 1996. – P. 95–98. (80% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

50. Повякало В.И., Кириченко В.В. Селекция линий подсолнечника с различными генетическими признаками и жирнокислотным составом // Матеріали Міжнародної науково–практичної конференції "Селекція, насін–ництво і технологія вирощування польових культур. – Чернівці: Буковина, 1996. – С. 69. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

51. Кириченко В.В., Тимчук С.М., Супрун О.Г., Пов'якало В.І. Модель генетичної регуляції жирнокислотного складу олії соняшнику // Тези доповідей міжнародної конференції присвяченої 90–річчю від заснування Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН "Наукові основи стабілізації виробництва продукції рослинництва. – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1999. – С. 155–156. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

52. Кириченко В.В., Шарапова Н.Р., Макляк Е.Н., Попов В.Н. Возможность использования генетического разнообразия исходного материала по изоферментам для прогнозирования эффекта гетерозиса у подсолнечника // Тези доповідей міжнародної конференції присвяченої 90–річчю від заснування Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН "Наукові основи стабілізації виробництва продукції рослинництва." – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1999. – С. 156–157. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експеримен–тальний матеріал).

53. Кириченко В.В., Шаропова Н.Р., Попов В.Н. Оценка уровня гибридности семян в семеноводстве гибридного подсолнечника // Тези доповідей міжнародної конференції присвяченої 90–річчю від заснування Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН "Наукові основи стабілізації виробництва продукції рослинництва". – Харків: ІР ім. В.Я. Юр'єва. – 1999. – С. 45–46. (50% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експери–ментальний матеріал).

54. Литун П.П., Кириченко В.В., Бондаренко Л.В., Гурьева И.А., Коломацкая В.П. Гетерозис по признакам с системным контролем у растений и его прогнозирование // Труды по фундаментальной и прикладной генетике (К 100–летнему юбилею генетики). – Харьков: Штрих, 2001. – С. 151–168. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

55. Кириченко В.В., Пов’якало В.І., Сівенко В.І., Токар І.В. Результати селекції соняшнику за 90 років // Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 90–річчю заснування ІР ім. В.Я. Юр’єва «Наукові основи стабілізації виробництва продукції рослинництва». – Харків: ІР ім. В.Я. Юр’єва. – 2001. – С. 73–78. (60% авторства, досліджено, проаналізовано, описано експериментальний матеріал).

56. Соняшник Харківський 49: А.с. № 39 Україна / В.В. Кириченко, А.Д. Гуменюк, О.Г. Кислинський, М.С. Ситник, О.М. Долгова, Л.В. Бондаренко (Україна). – №8905517; Заявлено 22.11.88; Зареєстровано в Реєстрі сортів рослин України в 1992 р. (30% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

57. Подсолнечник Харьковский 49: А.с. № 6241 Россия / В.В. Кириченко, А.Д. Гуменюк, А.Г. Кислинский, Е.М. Долгова, Л.В. Бондаренко (Украина). – №8905517 от 1.12.88; Зарегистрировано в Реестре сортов Российской Федерации в 1994 г. (30% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

58. Соняшник Харківський 58: А.с. № 242 Україна / В.В. Кириченко, А.Д. Гуменюк, Л.І. Корнієнко, О.М. Долгова, З.К. Аладьїна (Україна). – № 9104933; Заявлено 31.10.97; Зареєстровано в Реєстрі рослин сортів України в 1995 р. (40% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

59. Соняшник Світоч: А.с. № 342 Україна / В.В. Кириченко, А.Д. Гуменюк, З.К. Аладьїна, В.І. Пов'якало, В.П. Петренкова, Л.В. Бондаренко (Україна). – №82404; Заявлено 20.11.92; Зареєстровано в Реєстрі рослин сортів України в 1996 р. (35% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

60. Соняшник Зустріч: А.с. № 325 Україна / В.В. Кириченко, О.М. Рябота, С.В. Щербань, А.Д. Гуменюк, Л.В. Бондаренко (Україна); № 083404; Заявлено 27.11.91; Зареєстровано в Реєстрі рослин сортів України в 1996 р. (25% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

61. Соняшник Погляд: А.с. № 770 Україна / В.В. Кириченко, З.К. Аладьїна, А.Д. Гуменюк, В.І. Пов'якало, В.П. Петренкова, Л.В. Бондаренко. (Україна). – № 94017002; Заявлено 28.10.94; Зареєстровано в реєстрі сортів рослин України в 1999 р. (35% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

62. Соняшник Візит: А.с. № 894 Україна / В.В. Кириченко, П.Н. Лазер, Д. Шкорич, В.І. Пов'якало, З.К. Аладьїна, В.О. Ушкаренко (Україна). – № 97017021; Заявлено 2.01.96; Зареєстровано в Реєстрі рослин сортів України в 2000 р. (15% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

63. Соняшник Кий: А.с. № 895 Україна / В.В. Кириченко, З.К.Аладьїна, В.І. Пов'якало, В.П. Петренкова, М.П. Лісовий, А.І. Парфенюк. (Україна). – № 083404; Заявлено 2.12.96; Зареєстровано в Реєстрі сортів рослин України в 2000 р. (35% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

64. Соняшник Ной: А.с. № 1108 Україна / В.В. Кириченко, З.К. Аладьїна, В.І. Пов'якало, В.П. Петренкова, К.М. Макляк (Україна). – № 97017032; Заявлено 2.12.96; Зареєстровано в Реєстрі рослин сортів України в 2001 р. (40% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

65. Соняшник Красень: А.с. № 1109 Україна / В.В. Кириченко, З.К. Аладьїна, В.І. Пов'якало, Л.В. Бондаренко, В.П. Петренкова, В.І. Сивенко, К.М. Макляк (Україна). – № 97017020; Заявлено 8.12.97; Зареєстровано в реєстрі рослин сортів України в 2001 р. (35% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

66. Соняшник Міхаіл: С. № 458 Україна / Піонер Семена Холдінг Гес. М.Б.Х.(США), Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва (Україна). – № 4376/009; Заявлено 18.12.98; Зареєстровано в Реєстрі рослин сортів України в 2001 р. (25% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).

67. Соняшник Сівер: А.с. № 1541 Україна / В.В. Кириченко, З.К. Аладьїна, К.М. Макляк, В.П. Петренкова, В.І. Сивенко, Н.В.Михайлова, Л.В. Бондаренко (Україна). – № 99017022; Заявлено 10.11.99; Зареєстровано в Реєстрі сортів рослин України в 2002 р. (40% авторства, досліджено, проаналізовёано, описано).

68. Соняшник Еней: А.с. № 1542 Україна / В.В. Кириченко, З.К. Аладьїна, В.І. Сивенко, В.І. Пов'якало, П.П. Літун, С.М. Тимчук, О.Г. Супрун (Україна). – № 99017021; Заявлено 10.11.99; Зареєстровано в Реєстрі сортів рослин України в 2002 р. (40% авторства, досліджено, проаналізовано, описано).