У дисертації наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення важливої наукової проблеми стійкості соняшнику до збудників хвороб некротрофного типу живлення Sclerotinia sclerotiorum (Lib) de Bary, Botrytis cinerea Pers., Phomopsis helianthi Munt.-Cvet. et al. шляхом розробки способу виявлення прихованої форми розвитку хвороб і нових методів оцінки й добору стійких біотипів та удосконалення методів створення інфекційних фонів, які дали можливість інтенсифікувати селекційні програми на стійкість до фітопатогенів, розробити рекомендації з поліпшення фітосанітарного і екологічного стану довкілля, створити вихідний матеріал, сорти і гібриди з поєднанням у них стійкості до хвороб та цінних господарських ознак, а також підтвердити вирішення проблеми стійкості, що має важливе значення в селекції соняшнику. 1. Підтверджено, що стійкість соняшнику до збудників хвороб некротрофного типу живлення є складною ознакою і її рівень визначається нормою реакції генотипу в системі господар-патоген-середовище. 2. Установлено, що рослини соняшнику реагують на зміну фізичного середовища реорганізацією процесів росту, розвитку, формоутворення і знаходять відображення в мінливості макроознак, які визначають цінність гібрида (стійкість до хвороб, продуктивність, тривалість вегетаційного періоду і ін.). 3. Одним із основних чинників поширеності білої та сірої гнилей соняшнику є сума опадів за весь період вегетації культури. Виявлено прямий кореляційний зв’язок між кількістю опадів за період “утворення кошика початок цвітіння” і поширеністю білої та сірої гнилей. Як правило, в роки з кількістю опадів в цей період менше 62 мм спостерігається слабкий їх розвиток, а понад 85 мм – інтенсивний. Відзначена кількість опадів в даний період розвитку рослин є сигнальною в прогнозуванні розвитку хвороб. 4. Виявлена залежність ураженості рослин збудниками некротрофних патогенів від тривалості вегетаційного періоду макросистеми. Ураженість Sclerotinia sclerotiorum, Botrytis cinerea, Phomopsis helianthі рослин зразків середньоранньої та середньостиглої груп стиглості у 23 рази перевищує рівень ураженості рослин скоростиглих груп. 5. Установлено, що розвиток білої гнилі позитивно корелює з тривалістю вегетаційного періоду (r=0,84) і площею листкової поверхні (r=0,70); розвиток сірої гнилі – з висотою рослин (r=0,59) і площею листкової поверхні (r=0,77); розвиток фомопсису – з тривалістю вегетаційного періоду (r=0,84), площею листкової поверхні (r=0,81) і продуктивністю (r=0,55). 6. Установлено, що насіння є активним джерелом інфекції. Видовий склад патогенів в насінні соняшнику багатьох країн світу перевищує рівень інфекції у насінні, вирощеному в Україні. Збудником білої гнилі насіння з Франції заражене у 3 рази, збудником сірої гнилі насіння з США, Голландії, Іспанії, Франції, Туреччини у 3,7-6 разів, а збудником фомопсису насіннєвий матеріал з Молдови у 1,6 рази заражений більше, ніж посівний матеріал з України. 7. Зафіксовано міцеліально-дріжджоподібний диморфізм розвитку збудників некротрофних патогенів – прихована форма їх існування і доведена необхідність її врахування в посівних партіях насіння соняшнику для обмеження розвитку хвороб на посівах. 8. Доведена необхідність фітосанітарної експертизи насіння для підвищення ефективності заходу знезаражування конкретної посівної партії. Протруєння насіння визначеним препаратом для цілеспрямованого обмеження розвитку визначених збудників хвороб у посівних партіях з рівнем зараженості понад 36% дає можливість підвищити їх польову схожість на 11,3-17,8% та збільшити урожайність, в середньому, на 4,5 ц/га. 9. Установлено, що обприскування рослин соняшнику фундазолом, рониланом, або ровралем в дозі 1,5 кг/га зменшує поширеність білої гнилі на кошиках у 1,7-2,3 рази лише в роки з помірним розвитком хвороби. 10. Визначено якісні показники інокулюму такі як пектолітична активність ферментів Sclerotinia sclerotiorum, пік ферментативної активності росту його міцелію, залежність проростання склероціїв від їх розміру, що сприяє достовірності оцінки стійкості соняшнику до збудників хвороб в умовах лабораторії і поля та підвищує її ефективність. 11. Розроблено методи оцінки стійкості соняшнику для виділення стійких форм на ранніх етапах розвитку рослин та в період вегетації культури: експрес-метод оцінки стійкості селекційного матеріалу соняшнику до Sclerotinia sclerotiorum передбачає зараження кореневої системи і гіпокотиля проростків гомогенатом міцелію визначеними за якістю штамами гриба і забезпечує добір стійких проростків протягом 10 діб; експрес-метод оцінки стійкості селекційного матеріалу соняшнику до Botrytis cinerea (аналогічний вище описаному методу); метод визначення зараженості насіння фітопатогенами забезпечує виявлення прихованої форми збудників хвороб на ранніх етапах розвитку рослин. Суть методу заключається в доборі здорових проростків після пророщування насіння в дистильованій воді і вирощуванні їх на світлі в стерильній дистильованій воді протягом 2-10 діб при температурі +20-23С. При цьому усувається живлення мінеральними елементами і підвищується ферментативна активність патогенів, що знаходяться в них; метод оцінки стійкості соняшнику до Phomopsis helianthі забезпечує диференціацію матеріалу за стійкістю при зараженні рослин в умовах теплиці в фазу 3-4 пар справжніх листків прикладанням 5-6 денної міцеліальної культури гриба в місце з’єднання черешка з стеблом; метод оцінки стійкості стебел соняшнику до Sclerotinia sclerotiorum в польових умовах забезпечує добір рослин з стійкими стеблами при зараженні їх без травмування в період бутонізації соняшнику інокулюмом із уражених в природних умовах стебел популяційних сортів; метод оцінки стійкості кошиків соняшнику до Sclerotinia sclerotiorum і Botrytis cinerea в польових умовах забезпечує добір рослин з стійкими кошиками при зараженні їх в період пожовтіння без травмування інокулюмом із уражених в природних умовах кошиків популяційних сортів; додатковий метод оцінки стійкості соняшнику до Sclerotinia sclerotiorum базується на визначенні вмісту цукрів в черешках листків в період бутонізації рослин (для оцінки стійкості стебел) і в кошиках в період їх пожовтіння (для оцінки стійкості кошиків). 12. На основі розроблених методів створені несприйнятливі до зараження Sclerotinia sclerotiorum в фазі проростків самозапилені лінії Х 2035, W 501, RW 637, з високою стійкістю стебла (Х 3448, Х 4022, Х 2035) та кошика (Х 2035, W 501, RW 637), слабкосприйнятливі до зараження Botrytis cinerea в фазі проростків самозапилені лінії Х 2040/7, Х 2024/6. Виділено 108 селекційних номерів стійких до Phomopsis helianthі. 13. Створена робоча колекція самозапилених ліній соняшнику, в яку ввійшли найбільш цінні 153 лінії. Всі вони передані в Національний центр генетичних ресурсів рослин України для збереження і використання селекційними установами країни та за її межами. Номери реєстрації ІР 2001-2153. 14. Створено і впроваджено у виробництво за участю та співавторством здобувача 18 сортів і гібридів соняшнику з груповою стійкістю до збудників хвороб та цінними господарськими показниками. З них внесено до Реєстру сортів рослин України Харківський 49, Харківський 3, Харківський 58, Зустріч, Харківський 7, Візит, Еней, Світоч, Погляд, Кий, Ной, Красень, Сівер, Ковчег, Ранок, Ант; до Реєстру сортів рослин Російської Федерації Харківський скоростиглий, Харківський 49; до Реєстру сортів рослин Бєларусі Світоч. 15. Розроблена аналітична модель залежності кількісних ознак від параметрів фізичного середовища, яка дозволяє приймати селекційні рішення щодо оцінки стійкості вихідного матеріалу до збудників хвороб некротрофного типу живлення, добору стійких форм та застосування їх у селекційному процесі. | 