У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає в дослідженні нормотворчої техніки як засобу нормотворчості, її змісту та складових елементів, використання в нормотворчій діяльності. Вирішення даного наукового завдання є однією з необхідних умов підвищення юридико-технічної якості вітчизняних нормативних правових актів. Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки: 1. Юридична техніка розглядається як складова техніки в праві. Цим узагальнюючим поняттям охоплюються: а) техніка в матеріальному значенні як сукупність певних матеріальних засобів, що використовуються в процесі юридичної діяльності; б) техніка діловодства як сукупність засобів документування в процесі юридичної діяльності; в) техніка збирання й аналізу інформації як сукупність спеціальних прийомів, конкретних пізнавальних операцій, що характеризують той чи інший метод збирання, обробки й аналізу інформації; г) юридична техніка. 2. Юридична техніка як явище знаходить своє застосування в усіх сферах юридичної практики. Безпосереднім її предметом виступають зовнішні форми останньої, якими виступають юридичні акти-документи, їх зібрання, збірники. 3. Нормотворча техніка є різновидом юридичної техніки. Термін “нормотворча техніка” є більш точним порівняно з термінами “правотворча техніка” й “законодавча техніка”. Так, термін “правотворча техніка” не враховує того, що: а) компонентами права можуть виступати й певні ненормативні явища, б) право об’єктивно формується в процесі життєдіяльності суспільства і знаходить своє відбиття в нормах позитивного права як результаті діяльності уповноважених суб’єктів. Термін “законодавча техніка” слід використовувати для позначення правил і засобів вираження змісту законів у вузькому (формальному) значенні. 4. Нормотворча техніка – це система вироблених теорією і практикою нормотворчості правил і нематеріальних засобів вираження змісту нормативного правового акта, використання яких забезпечує визначеність та доступність нормативно-правового матеріалу, системні зв’язки між нормативними правовими актами та їх приписами. 5. Зміст нормотворчої техніки складається з правил і засобів, які, у свою чергу, поділяються на такі групи: логічні, спеціально-юридичні, мовностилістичні, правила й засоби структурування. Правила нормотворчої техніки стосуються використання відповідних технічних засобів і не регулюють відносини між суб’єктами нормотворчого процесу. Засоби нормотворчої техніки мають нематеріальний характер. 6. У структурі нормотворчої техніки слід вирізняти законодавчу техніку і техніку підзаконних нормативних правових актів, які мають певні суттєві особливості, що зумовлено характерними відмінними властивостями законів і підзаконних нормативних правових актів. 7. Для сприяння у запровадженні нормотворчої техніки в практику нормотворення в Україні необхідно розвивати і удосконалювати практику цілеспрямованої підготовки кадрів для роботи у сфері нормопроектування; удосконалити окремі аспекти нормотворчого процесу; створити умови для ефективного функціонування спеціалізованих структур, діяльність яких спрямована на забезпечення високої юридико-технічної якості нормативних правових актів. Особливо важливим і корисним у цьому аспекті є підвищення ролі Академії правових наук України у науковому супроводженні нормотворчої діяльності на всіх її стадіях. 8. Для подальшого втілення нормотворчої техніки в практику нормотворення особливе значення мають уніфікація її правил і засобів, яка спрямована на досягнення єдності правил нормотворчої техніки, їх однозначності, а також стандартизація цих правил і засобів – санкціонування у встановленому порядку переліку чи іншого комплексу уніфікованих правил і засобів, які повинні застосовуватися при вираженні змісту нормативних правових актів в обов’язковому порядку. За темою дисертаційного дослідження опубліковані такі роботи: 1. Биля І.О. До проблеми термінології нормативних правових актів // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. - Вип. 44 . - С. 3 – 7. 2. Биля І.О. Преамбула як складова частина нормативного правового акта // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2001. - Вип. 47. - С. 13 – 18. 3. Биля І.О. Реквізити і структура нормативного правового акта // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юридичні і політичні науки. - Вип. 10. – К.: ІДП НАН України, 2001. – С. 3 – 6. 4. Биля І., Подкопаєв С. Законодавче регулювання дисциплінарної відповідальності суддів (з точки зору законодавчої техніки) // Право України – 2001. - №10 – С. 40 – 43. (Особистий внесок – 50 %) 5. Биля І.О. Відсилка і посилання як прийоми нормотворчої техніки // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. - Вип. 54. - С. 10 – 16. 6. Биля І.О. Нормотворча техніка: поняття і загальна характеристика // Вісн. Акад. прав. наук України. – Харків, 2002. - № 1(28). – С. 217 – 226. 7. Биля І.О. Поняття посадової особи в чинному законодавстві України // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків: Наук. зб. – Харків: УАДУ (ХФ), 2000. – С. 187 – 191. 8. Биля І.О. Теоретичні проблеми нормотворчої техніки // Вісн. Харків. ун-ту № 456. - Серія: Актуал. пробл. сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова: Ч. 1. – Харків: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2000. – С. 246 – 248. 9. Биля І.О. До поняття нормотворчої техніки // Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна: Зб. наук. пр. – Львів: ЛІВС, 2001. – С. 36 – 41. 10. Биля І.О. Нормативний правовий акт (загальна характеристика) // Вісн. Запорізьк. держ. ун-ту. – 2003. - № 1. – С. 27, 28. 11. Биля І.О. Додержання правил нормотворчої техніки як одна з умов ефективності нормативного правового акту // Соціально-політичний механізм правотворчості: Дев’яті Харків. політолог. читання: Зб. наук. ст. - Харків: Ксилон, 1999. - С.21, 22. 12. Биля І.О. Преамбула як складова частина нормативного акта // Актуал. пробл. формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повід. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених / За ред. М.І. Панова.- Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000. – С. 10 – 12. 13. Биля І.О. Юридико-технічна недосконалість нормативного правового акта як один з чинників конфліктів у правові сфері // Конфлікти у суспільствах, що трансформуються: соціально-правовий та політичний аспекти: Зб. наук. ст. (за матеріал. ХІ Харків. політолог. читань) / Упоряд.: А.П. Гетьман, О.В. Ставицька. - Харків: Право, 2001. - С. 89. 14. Биля І.О. Проблеми застосування нормотворчої техніки в нормотворчій діяльності суб’єктів місцевого самоврядування // Пробл. прав. регулювання місцевого самоврядування: Матеріал. наук.-практ. конф., Харків, 4 – 5 грудня 2001 р. / За ред. М.І. Панова. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 2002. – С. 97 – 99 | 