У дисертації здійснено комплексне педагогічне дослідження проблеми формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності, а саме: обґрунтовано теоретико-методологічні засади суб'єктної активності особистості у повсякденні; розроблено концепцію формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності та модель педагогічного впливу на цей процес; засади та методи емпіричного дослідження проявів суб'єктної активності в площині соціокультурної діяльності як (пере)осмислення культурних значень повсякденної життєдіяльності. Проведена робота щодо визначення феноменального положення суб'єктної активності студентів у повсякденні як об'єкта, предмета вивчення та предмета набуття, доведення динамічного характеру формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності та можливості спрямованого впливу на цей процес дає підстави зробити висновки. 1. Усебічний аналіз наукових вітчизняних та зарубіжних напрацювань щодо визначення сутності суб'єктної активності особистості та результати узагальнення досвіду розведення активності на суб'єктну та не-суб'єктну в контексті реального перебігу сучасної життєдіяльності пересічної особи, характеристик її суб'єктної активності у повсякденні уможливили формулювання робочого визначення суб'єктної активності на засадах розмежування відносин з не-Я як суб'єкт-об'єктних (окреслення Я та не-Я, визнання доцільності змін саме не-Я, здійснення впливу на нього при принциповому непогодженні таких дій з останнім), суб'єкт-суб'єктних (визнання дієвості не-Я, зазнаному від нього впливу, що потребує обговорення дій з не-Я) та самосуб'єктних (регуляція відносин з не-Я в спосіб артикуляції певних впливів та виявлення свого позитивного ставлення до нього). Необхідним елементом первинної теоретизації постало змістове визначення таких поняттєвих конструктів, як довільна активність, перетворення, відносини, повсякденна життєдіяльність, вплив, (пере)осмислення. Встановлено, що вихідним для розкриття поняття суб'єкта соціокультурної діяльності є розуміння останньої як довільної активності, яка: розгортається в звичному для людини форматі щоденних дій; реалізується як освоєння і привласнення сенсу існування; практично втілюється через дії носіїв та (ре)трансляторів цього сенсу. У свою чергу, самооб'єктні відносини в процесі здійснення соціокультурної діяльності розгортаються як: усвідомлення власних дій як вихідного та визначального етапу в становленні суб'єктної активності; зреалізована здатність вибудовувати взаємини на тлі відносин із самим собою, через звернення до самого себе; розуміння діяльності як спрямованої зміни самого себе; свідоме ініціювання власної щоденної активності та осмислення її наслідків. Результатом виявленої активності є позитивна динаміка масового особистісного розвитку, унаочнена свідомо вибудуваними щоденними акціями на засадах сформованої персональної нормативності, осмисленими як досвід життєдіяльності в громаді. Виявлено, що проблема спрямованого набуття особистістю в процесі навчання у ВНЗ досвіду суб'єкта соціокультурної діяльності та його реалізації як звичної активності у повсякденні досі не була предметом вивчення педагогіки. 2. Теоретико-методологічними засадами дослідження обрано пізнавальні принципи суб'єктного формування особистості, виходячи з: а) сучасного трактування феномена культури як спрямованих зусиль у віднаходженні смислів існування та вибудовуванні своєї життєдіяльності згідно цих смислів; б) переконання, що діяльність не втрачає сенсу і за умов неусвідомлення її мети; в) конкретизації широкого та вузького розуміння суб'єктної активності: в широкому значенні вона вбирає весь масив перетворень, у вузькому – витлумачується через певну якість таких здійснень; г) поглядів на значну сукупність спрямованих дій, доступних для пересічного загалу в природному перебігу його звичайного існування і осмислену ним як перетворення для блага культурного розвою, як на соціокультурну діяльність. Розроблена науково обґрунтована концепція формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності: – витлумачує соціокультурну діяльність як репрезентацію та ретрансляцію ідеї інтегрованого впливу кожного з пересічного загалу на суспільство, а суб'єктну активність як відмінні дії особистості; – стверджує самосуб'єктні відносини як формат сучасних взаємин з Іншим; – визначає ціннісний вимір вищої освіти як формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності; – розглядає сформованість студентів суб'єктами соціокультурної діяльності як напрям їхнього особистісного розвитку; – витлумачує педагогічний вплив на формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності як сукупність спрямованих дій задля освоєння студентами нових культурних смислів та визнання значущості перебігу власної життєдіяльності для світу культури. Принципами формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності є подієвість навчального повсякдення, інтерпретація змісту освіти, культурний супровід, публічність та просторове вибудовування суб'єктного формування студентів. 3. Розроблено багатомірну динамічну модель ідентифікації суб'єкта соціокультурної діяльності та реконструйовано повсякденну активність особистості через формулювання ідентифікаторів суб'єкта соціокультурної діяльності на основі вивчення й узагальнення наукових ідей мультикультуралізму, концепцій культури як інтеракції, як людської іншобуттєвості, подієвого розгортання повсякденної життєдіяльності, що висвітлюють способи осмислення життєдіяльності як руху для освоєння Іншого. Обґрунтовані ознаки подібності (властивість існування, дії особистості та якість життєдіяльності), напрями активності (осмислення повсякдення, його вибудовування та індивідуалізація), змістова сутність здійснень особистості (свідоме звернення до неосвоєного, подієве вибудовування повсякденної життєдіяльності та інтерпретація її нормативних регламентацій) привело до формулювання критеріїв подібності (зверненість до Іншого, подієвий ареал повсякденної життєдіяльності та персональна нормативність), за якими й встановлено статичний, акціональний та кваліфікативний ідентифікатори суб'єкта соціокультурної діяльності. 4. Встановлено, що педагогічний вплив на формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності – це комплексні впорядковані, взаємопов'язані педагогічні дії, що забезпечують набуття досвіду суб'єкта соціокультурної діяльності, який буде помітним змінами у вибудовуванні ними повсякденної життєдіяльності. Розроблено модель педагогічного впливу на формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності, складниками якої є: цільовий як уможливлення спрямованого відходу студентів від неосмисленого повсякдення, якому надаються характеристики органічної неподільності; освітньо-змістовий як представлення досвіду суб'єктної активності у повсякденні; процесуальний як спосіб репрезентації сенсу суб'єкта соціокультурної діяльності; критеріальний як встановлення ефективності (пере)осмислення студентами сенсу повсякденної активності; результативний як встановлення очікуваних наслідків сформованості студентів суб'єктами соціокультурної діяльності. Ефективність запропонованої моделі педагогічного впливу з (пере)осмислення студентами сенсу повсякденної активності зумовлена з'ясованою сутністю формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності, що постає як динамічне розгортання досвіду повсякденної життєдіяльності, полягає у набутті здатності індивідуально вибудовувати власне повсякденне за соціокультурними нормами існування та осмислювати його значущість для світового культурного розвою. Усвідомлене ставлення до повсякденної активності репрезентоване розумінням необхідності освоєння нових культурних смислів та визнанням значущості перебігу власного повсякдення для світу культури. Реалізація такого досвіду у власній життєдіяльності відбувається через зорієнтованість повсякденної активності на самозміни та адекватний (відповідний до вимог культури) добір змісту, напрямів, форм життєдіяльності. 5. Розроблено систему методів дослідження процесу і результату формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності, яка включає методи теоретизації, емпіричного дослідження та діагностики. Вона скерована на: вивчення динамічного розгортання досвіду суб'єктної активності студентів (констатувальний та формувальний експерименти); витлумачення сенсу, який надано ними повсякденній життєдіяльності (аналіз та інтерпретація значеннєвого кола повсякдення студентів через висвітлення панівного формату досвіду життєдіяльності; аналіз та інтерпретація самооцінювання студентами власної повсякденної життєдіяльності в площині опозицій "предмет – персона", "матеріальне – моральне", "процес – результат"); поточне триразового відстеження динаміки персональної нормативної позиції, змін у споживанні культури та становленні модними людьми. Для виявлення зверненості до Іншого, подієвого пережиття повсякдення, персональної нормативності розроблено методику діагностики сформованості студентів суб'єктами соціокультурної діяльності в спосіб вивчення продуктів діяльності, для чого сконструйовано теоретичну та еталонну модель продукту універсальної активності особистості, описано аналітичні й прогностичні дії щодо особистісного розвитку студентів. Для підтвердження тотожності/відмінності суб'єктної сформованості учасників експерименту застосовано статистичне обчислення результатів її бального оцінювання за критерієм Ст'юдента та двофакторний дисперсійний аналіз. Це уможливило достовірне виявлення зрушень в динаміці суб'єктного формування студентів. 6. Розкрито сутність і зміст способів репрезентації сенсу суб'єкта соціокультурної діяльності в природному перебігу навчально-виховного процесу у ВНЗ. Загальні положення репрезентації як цілісної демонстрації смислів повсякденної активності конкретизовано в методиці набуття студентами досвіду суб'єкта соціокультурної діяльності, яка містить формування їхнього поняттєвого апарату, динаміку персональної нормативної позиції, становлення поведінки споживача культури та зміну стереотипу модної людини. Сформульовано і описано цільовий, змістовий, процесуальний та результативний компоненти педагогічний дій, критерієм адекватності яких визначено: а) вихідний рівень поняттєвого осмислення повсякденної активності особистості; здійснення комплексного аналізу поняття суб'єкта соціокультурної діяльності; переймання соціокультурною проблематикою; ставлення до перебігу власної життєдіяльності; б) привласнення норм відповідальності й служіння; налаштованість на просвітництво сенсу суб'єкта соціокультурної діяльності; в) актуальні переважання у споживчій діяльності; визнання сенсу організації повсякденної активності через споживання культури; критична та адекватна самооцінка зони споживання культури; г) деталізація змісту стереотипу модної людини; визнання необхідності вибудовування власної життєдіяльності як модного повсякдення; визначення змін у повсякденні задля посилення впливу на оточення. 7. Здійснена експериментальна перевірка та апробація моделі педагогічного впливу на формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності довела ефективність дослідницьких дій. Так, незадовільний стан суб'єктної сформованості виявлений у 82% студентів контрольної групи при повній його відсутності в учасників експериментальної групи (100% задовільної сформованості). Осмислення формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності як: а) конкретно-педагогічного явища, що визначає особистісний розвиток студентів як здатність зреалізовувати в реаліях повсякденної життєдіяльності вплив на оточення через самозміни; б) конкретно-педагогічної ознаки розгортання повсякденної активності особистості як (пере)осмислення нею культурних значень існування дозволило визначити низку емпірично встановлених закономірностей формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності: а) з'ясовано, що реалізація основних теоретичних положень здійснення педагогічного впливу на суб'єктне формування студентів відбувається через: – розгортання навчального повсякдення в подієвій площині; – витлумачення кожної складової змісту освіти крізь призму ствердження норм відповідальності й служіння; – спрямовувальну роль викладача в набутті студентами досвіду суб'єктної активності; – скерованість на піднесення почуття причетності до особистого внеску в запобігання культурній дезорганізації; – збагачення території навчального повсякдення в спосіб широкого та адекватного використання ціннісного потенціалу культурно-мистецьких закладів; б) доведено, що сформованість студентів суб'єктами соціокультурної діяльності відбувається успішно, коли суб'єктна активність у площині соціокультурної діяльності визнається одним із цільових пріоритетів педагогічного впливу, встановлено основні характеристики формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності та скориговано змістові, процесуальні компоненти педагогічного впливу, а також цілеспрямовано відстежується динаміка формування студентів суб'єктами соціокультурної діяльності в природному перебігу навчально-виховного процесу. Отримані результати дослідження можуть бути використані в процесі написання підручників і посібників з педагогіки, дидактики, теорії та методики виховання, а також у плануванні, організації та проведенні навчально-виховної роботи у ВНЗ, розробці освітньо-професійних програм та освітньо-кваліфікаційних характеристик фахівців. Подальше дослідження формування суб'єктної активності студентів може відбуватися в таких напрямах: співвіднесеність повсякденного втілення норм відповідальності й служіння з обмеженими можливостями людини; здатність особистості ідентифікувати себе та інших із суб'єктом соціокультурної діяльності; окреслення можливої та доречної множини точок перетину в пересічному повсякденні зусиль суб'єкта соціокультурної діяльності та індивідуальних життєвих проектів, які не позбавлені егоїстичності; ступінь безпосередніх взаємин у навчальному повсякденні суб'єкта та не-суб'єкта для результативного формування студентів саме суб'єктами соціокультурної діяльності. |