Анотація до роботи:

Орлов В.Ф. Теоретичні та методичні засади професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Інститут педагогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України, Київ, 2004.

У дисертації визначені теоретико-методичні засади, розроблено концепцію професійного становлення професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін у вищих педагогічних навчальних закладах, обґрунтовано принципи їх реалізації у системі художньо-педагогічної освіти, виявлено і експериментально перевірено педагогічні умови; розроблено і впроваджено навчально-методичний комплекс, спрямований на забезпечення професійного становлення та розвитку професійної культури вчителів, що містить у собі технологію професійного становлення, відповідну методику рефлексивних дій і систему тренінгових вправ.

Доведено доцільність впровадження у практику розроблених дисертантом теоретичних, методологічних і методичних підходів до вирішення проблеми професійного становлення особистості фахівця. Експериментально перевірено ефективність педагогічної технології та виховної методики рефлексивної дії, створених на основі гуманістичних принципів професійного розвитку студентів.

За результатами виконання програми експериментального дослідження на завершальному етапі доведено обґрунтованість досліджуваних теоретико-методичних засад і ефективність створеної на їх основі педагогічної технології, яка була впроваджена в особистісну систему професійного становлення майбутніх учителів на мистецьких факультетах університетів.

Проведене дослідження підтвердило основні положення висунутої гіпотези і дозволило зробити висновки на методологічному, теоретичному, організаційно-педагогічному і технолого-методичному рівнях.

На методологічному:

1. Методологічними засадами професійного становлення майбутнього вчителя мистецьких дисциплін є визначення наукових підходів до пізнання сутності художньо-педагогічної діяльності та її розвивальної взаємодії з педагогікою, психологією, феноменологією, естетикою, мистецтвознавством. Традиційно методом і теорією наукового пізнання предметів і явищ є розкриття суперечностей, вплив на взаємодію їхніх протилежних складових. Тобто оволодіння вихідними положеннями і способами встановлення і розв’язання суперечностей. На етапі професійного становлення вони забезпечують особистості можливість самостійно приймати рішення щодо визначення мети і змісту освіти та самовдосконалення.

2. Методологія особистісно зорієнтованої професійної освіти, досліджуючи специфічну природу цілісності процесу професійної підготовки, розвитку професійної культури та професійного становлення, умови їх функціонування у діяльності самих студентів, сприяючи тим самим переходу теорії цілісного педагогічного процесу в нову якість, на новий щабель свого розвитку, відкриває закономірність створення новітніх виховних педагогічних технологій.

3. Адекватною методологією для комплексного вивчення навчально-виховного процесу визначено системний, особистісно зорієнтований підхід, конкретизовано його принципи щодо змістово-смислового аналізу дискурсивного вирішення завдань, розроблено стратегію системно-педагогічного дослідження організації інтенційно-феноменологічного мислення майбутніх учителів мистецьких дисциплін.

4. Поєднання психологічного, феноменологічного та методологічного підходів на основі рефлексивного смислоутворення дає можливість забезпечити зв`язок між професійною педагогічною і спеціальною художньо-естетичною підготовкою майбутніх учителів мистецьких дисциплін шляхом смислової саморегуляції.

У теоретичному:

1. Педагогічною основою професійного становлення особистості майбутніх учителів мистецьких дисциплін є усвідомлення ними єдності спеціального і фахового знання та досвіду, самоусвідомлення власних емоційних, інтелектуальних, вольових, мистецьких можливостей особистості вчителя, рефлексивної активності.

2. Провідною метою і результатом дослідження є професійне становлення фахівця, яке відображає потребу у самопізнанні, самовдосконаленні і самореалізації, ступені включеності у художньо-педагогічну діяльність.

3. Теоретичні засади художньо-педагогічної освіти, що ґрунтуються на гуманістично-екзистенційній основі та особистісно зорієнтованому підході до професійної підготовки і становлення фахівця, не заперечують традиційних підходів до професійної художньо-педагогічної освіти (накопичення знань і досвіду, вивчення психолого-педагогічних принципів, закономірностей розвитку мистецтва, оволодіння методами, вміннями і навичками професійної діяльності тощо). Відповідно принципу доповнюваності: знання і рефлексія не протистоять одне одному, а взаємодоповнюються в єдиному неперервному процесі. Одне знання саме по собі безсиле. А разом вони спроможні народжувати дійсно компетентного професіонала, який бажає і вміє працювати, коригуючи розвиток його професійної художньо-педагогічної свідомості.

4. Принципами сучасного демократичного стилю спілкування є взаємодопомога, співробітництво, діалог, що вимагають від професіонала спеціальних здібностей, широкого рольового діапазону. У ході професійного становлення молодий викладач повинен оволодіти, крім особистісного і ділового, і “конфронтаційною” манерою спілкування, яка в сучасних умовах стає також дидактичною необхідністю, оскільки спонукає до дискусій, діалогу з опонентами.

5. В основі професійного становлення як інтегральної якості особистості, і процесу професійної орієнтованості лежить рефлексія, завдяки якій відбувається саморегуляція процесів сприйняття, осмислення, узагальнення, диференціації і класифікації професійних дій у художньо-педагогічних ситуаціях; здійснюється коригуючий вплив на функціонування усієї системи професійного розвитку індивіда. У професійному становленні закономірними є залежність від цільових установок, способів педагогічного керівництва, коригування процесів пізнання і самопізнання, сприйняття і осмислення, адаптації та реалізації професійних якостей у художньо-педагогічній практиці, а також вплив означених факторів на особистісне ставлення до професійної діяльності.

6. Структурно-функціональний аналіз професійного становлення і розвитку професійних якостей фахівця є теоретичним обґрунтуванням для вирішення проблем визначення об’єктивних критеріїв і відбору адекватних засобів вивчення індивідуальних і типологічних особливостей свідомості студентів, а врешті – виявлення типів професійної свідомості, рівнів професійного становлення, етапів розвитку художньо-педагогічної культури. Необхідність такого роду знань зумовлена потребами художньої педагогіки і, зокрема, подальшим посиленням тенденцій індивідуалізації професійної підготовки і професійного становлення, врахування фактора особистості у викладанні предметів художньо-естетичного циклу.

7. Емпірично-інтуїтивні пошуки практиків повинні доповнюватися та інтегруватися із соціально-психологічними і педагогічними дослідженнями, спрямованими на вивчення типів і рівнів розвитку художньо-естетичної свідомості майбутніх учителів мистецьких дисциплін, характеру і динаміки її формування.

В організаційно-педагогічному:

1. Організаційно-педагогічну основу професійного становлення складають його технологія та методика, які розширюють і поглиблюють професійну свідомість, здійснюють оптимальний вибір форм спілкування в освітніх системах “викладач–твір мистецтва–студент”. Структура і організація системи професійного становлення забезпечують єдність психолого-педагогічної і мистецької підготовки та неперервність професійного розвитку.

2. Головним компонентом професійного становлення є мета, яка досягається із створенням нового технологічного підходу до підготовки фахівців, забезпеченням умов розширення можливостей актуалізації духовних потреб, поглибленням художньо-педагогічного досвіду в ході професійного та особистісного становлення і забезпеченням мотивації самопізнання і розвитку професійної культури у післядипломний період. Аспектним фактором професійного становлення є поетапне включення вчителів мистецьких дисциплін в осмислення досвіду, знань на основі рефлексивних дій (репродуктивних, реконструктивних, творчих) з урахуванням рівнів сформованості професійних якостей.

3. Підвищення ефективності процесу професійного становлення як системної якості залежить від коригування рефлексивної діяльності за допомогою комплексу психолого-педагогічних тренінгів на основі показників рівнів сформованості, розвитку вибірково-особистісних ставлень у конкретних художньо-педагогічних ситуаціях, а також удосконалення системи неперервної професійної освіти. Специфіка професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін полягає в тому, що воно найефективніше здійснюється самим учителем, коли він починає розуміти, що механізми самопізнання і самовдосконалення слід шукати як у мистецтві, так і в самому собі. Джерелом виховних інтенцій художньо-педагогічного процесу повинні стати мета, сенс, зміст і способи художньо-педагогічного спілкування та саморефлексії. Тобто спілкування “Я” того, хто приймає з “Я” рефлексуючого.

4. Педагогічне спілкування може розвиватися як діалогічне або монологічне. У монологічному відбувається поляризація за активністю: одні інструктують, наказують, диктують, інші пасивно сприймають цей вплив; у діалогічному активні всі, хто бере участь у конструктивному співробітництві. Художньо-педагогічне спілкування стає фактором професійного становлення і розвитку професійної культури тоді, коли студент звертається до творів мистецтва як суб’єктів спілкування в пошуках можливих відповідей на життєві та професійні питання, способів вирішення проблем, що виникли у художньо-педагогічній ситуації.

5. Ефективність нормативно-регулятивних механізмів професійного становлення вчителя мистецьких дисциплін перебуває у прямій залежності від особистісної рефлексії на психологічному, феноменологічному та методологічному рівнях. Функціональне значення їх у художньо-естетичній та психолого-педагогічній діяльності особистості на етапах професійного становлення – це творення себе, свого художнього потенціалу, художньо-педагогічної культури.

6. Етапи професійного виховання характеризуються корекцією його рівнів, що співвідносні з етапами самовиховання:

пізнання себе і прийняття рішень про необхідність викорінювати (заміщати) небажані якості;

постановка мети і розробка програми самоорганізації;

практична реалізація самовиховання (саморегуляція, коригування художньо-педагогічної діяльності).

У технолого-методичному:

1. На методичному рівні виділені одиниці психолого-педагогічного аналізу навчально-виховного процесу на матеріалі дискурсивного вирішення задач. Розроблені засоби його експериментального дослідження у вигляді процедур категоріально-нормативного аналізу творчих завдань і змістово-смислового – художньо-педагогічних ситуацій. Запропоновані системи структурно-динамічних і процесуально-функціональних показників інтерпретації інтенційно-феноменологічного (дискурсивного) мислення.

2. Технологія професійного становлення (ТПС) враховує варіанти осмислення набутого індивідуального досвіду особистості і на цій основі спрямовує її зусилля на розвиток професійної самосвідомості. На основі ТПС ефективно здійснюються інтеграція фахової і спеціальної професійної підготовки та професійне самовдосконалення індивіда.

3. ТПС відповідає основним критеріям технологічності:

а) вона створена і функціонує на основі наукової концепції особистісно зорієнтованого професійного розвитку вчителя;

б) її системність ґрунтується на логіці поетапного професійного розвитку особистості, взаємозв’язку компонентів, що становлять організаційну складову професійного становлення і внутрішньо-особистісного розвитку на основі різних видів рефлексії;

в) керованість включає самопізнання та професійне становлення на основі діагностики досягнення цілей та плануванні процесу самовдосконалення;

г) ефективність визначається тим, що технологія обирається відповідно до результатів, гарантується досягнення певного стандарту навчання та вдосконалення професійної майстерності;

д) програма самовиховання складається з урахуванням індивідуальних особливостей особистості;

е) відтворюваність результатів від впровадження ТПС полягає у можливості її застосування іншими суб’єктами і в інших умовах.

4. Здатність підвести учня до суб’єктивного розуміння мистецьких творів вимагає від учителя певного комплексу професійних якостей, які не приходять до професіонала ззовні, а формуються за допомогою ТПС у системі внутрішніх особистісних перетворень шляхом інтеграції особистісного самовдосконалення та інтеграції фахової і спеціальної художньо-педагогічної підготовки.

5. Ефективність процесів формування і розвитку професійної свідомості та ставлень забезпечується за умов:

варіативності зв’язків у освоєнні змісту навчально-виховного процесу, форм передачі досвіду, управління і корекції пізнавальних процесів залежно від рівнів сформованості професійних ставлень;

домінантності педагогічних цілей, змісту і засобів, які визначають ефективність художньо-педагогічної діяльності, високий рівень спілкування через мистецтво і різноманітність їх соціально і особистісно зорієнтованих моделей “естетичної поведінки”;

діалогічності реалізації методів, що забезпечують сприйняття мистецтва та інтенсивність самореалізації у художньо-педагогічних ситуаціях;

детермінованості взаємодії складових виховного потенціалу мистецтва і саморефлексії у процесі професійного становлення, перенесення ставлення до мистецтва на художньо-педагогічну діяльність;

цілісності активної взаємодії у системі “викладач–твір мистецтва–студент” з урахуванням об’єктивних, суб’єктивних, естетичних факторів та джерел інформації про художньо-педагогічну діяльність.

Таким чином, завдання, поставлені в межах даного дисертаційного дослідження, розв’язані. Досягнута мета дослідження: визначені теоретичні й методичні засади професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін. Доведено доцільність розроблених теоретичних, методологічних і методичних підходів до вирішення проблеми професійного становлення особистості фахівця. Експериментально перевірено ефективність технології та методики рефлексивної дії, створених на основі розроблених принципів професійного розвитку студентів. Це підтверджує припущення, що педагогічно доцільні умови професійного становлення зумовлені єдністю психолого-педагогічної і мистецької підготовки.

Результати дослідження можуть бути використані на таких рівнях:

Міністерства освіти і науки України для подальшої розробки стандартів художньо-педагогічної підготовки вчителів мистецьких дисциплін на основі обґрунтованих особистісно зорієнтованих підходів до проведення педагогічної практики і самостійної роботи студентів;

обласних інститутів післядипломної освіти вчителів для удосконалення психолого-педагогічної підготовки вчителів мистецьких дисциплін, оволодіння методами самопізнання і технологією професійного самовдосконалення;

мистецьких факультетів вищих педагогічних навчальних закладів для впровадження особистісно зорієнтованої системи професійного становлення майбутніх учителів мистецьких дисциплін, неперервності подальшого розвитку і самовдосконалення;

викладачів мистецьких дисциплін, педагогіки і психології, методик викладання мистецьких дисциплін, курсу “Педагогічної майстерності”, керівників педагогічної практики: у реалізації ідей особистісно зорієнтованого навчання і виховання, плануванні та керівництві самостійною роботою студентів, використанні запропонованої педагогічної технології, інтерактивних методів підготовки майбутніх учителів мистецьких дисциплін.

Здійснене дослідження дозволило сформулювати такі рекомендації Міністерству освіти і науки України, вищим педагогічним навчальним закладам, викладачам мистецьких дисциплін: сприяти переорієнтації вчителів мистецьких дисциплін від просвітництва на здійснення життєво творчої культурної місії, від маніпулятивного, авторитарного викладання змісту дисципліни до особистісно зорієнтованої, комунікативної художньої педагогіки, де мистецтво з об’єкта вивчення перетвориться на суб’єкт живого спілкування; впроваджувати у процес навчання педагогічні технології рефлексивної дії і орієнтувати студентів на подальше зростання обсягів самостійної роботи, засвоєння методів самопізнання, самооцінки і професійного самовдосконалення.

У дисертації вирішені не всі проблеми професійного становлення вчителів мистецьких дисциплін. Подальшого вивченняпотребують: проблеми професійної орієнтації молоді, мотивації та стимулювання прагнення до оволодіння професією вчителя; розвиток професійних якостей студентів, формування творчої особистості вчителя у спілкуванні з учнями; вплив морально-естетичної культури педагога на формування культури учнів; взаємодія вищого навчального закладу і школи у професійному становленні майбутніх учителів мистецьких дисциплін. Це є особливо актуальним для організації спільної діяльності Міністерства освіти і науки та АПН України, інститутів післядипломної освіти.

Принциповим є постановочне питання про розширення наукових досліджень проблеми адаптації випускників педагогічних ВНЗ та розвитку їхньої професійної культури як концептуального питання.

Публікації автора:

І. МОНОГРАФІЇ. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ ПОСІБНИКИ

1. Орлов В.Ф. Професійне становлення вчителів мистецьких дисциплін: Монографія /За заг. ред. І.А.Зязюна. – К.: Наукова думка, 2003.– 262 с. – 11,45 авт. арк.

2. Орлов В.Ф., Вовк М.В. Виховання музикою: Навч.- метод. посіб. для студ. і викл. пед. коледжів, вузів. – К.: Музична Україна, 1994. – 67 с. – 2, 80 авт. арк. – ( авторські С. 3 – 55. – 1,67 авт. арк).

3. Орлов В.Ф., Кіндратюк Б.Д., Клепар М.В. Педагогічна майстерність вчителя музики: Навч.-метод. посіб. для студ. і викл.пед. коледжів, вузів. – Івано-Франківськ, 1996. – 102 с. – 3, 98 авт. арк. – (авторські – С. 3 – 57. – 1,87 авт.арк.).

4. Словник-довідник для соціальних педагогів та соціальних працівників/Укладачі: О.В.Безпалько, Р.Х.Вайнола, З.Г.Зайцева, А.Й.Капська, Н.О.Нарожня, Ж.В.Петрочко, В.Ф.Орлов, І.М.Пінчук, С.В.Толстоухова, Г.Л.Ткаченко, І.М.Труба віна /За заг. ред. А.Й.Капської. – К.: УДЦССМ, 2000. – 260 с. – 12,40 авт. арк. – (авторські 100 слів та їх тлумачень. – 2, 40 авт. арк.).

ІІ. ПУБЛІКАЦІЇ У ПРОВІДНИХ НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ, ЗАТВЕРДЖЕНИХ ВАК УКРАЇНИ

5. Орлов В.Ф. Виховні технології рефлексивної дії // Наукові записки Вінницького держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського. - Сер.: Педагогіка і психологія. – Вінниця. –2000. – Вип. 33. – С.82–85. – 0,60 авт. арк.

6. Орлов В.Ф. Професійне становлення майбутнього бакалавра // Проблеми сучасного мистецтва і культури. – Професійна підготовка бакалаврів у закладах другого рівня акредитації : Зб. наук. праць. – Х. : Каравела. – 2000. – C. 39-43. – 0,70 авт. арк.

7. Орлов В.Ф. Рефлексія у професійному становленні вчителя // Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць. –К.: КДЛУ. – 2000. – № 9. – С. 67 – 70. – 0,72 авт. арк.

8. Орлов В.Ф. Феноменологія у педагогіці: можливості інтеграції // Гуманізація навчально-виховного процесу: Зб. наук. праць / За ред. Г.І.Льогенького та В.І.Сипченка – Слов’янськ: Видавничий центр СДПІ. – 2001. – Випуск ХІ. – С.170-177. – 0,73 авт. арк.

9. Орлов В.Ф. Тренінг у професійному становленні особистості вчителя // Наукові записки Кіровоградського держ. пед.ун-ту ім. В. Винниченка. – Серія “Педагогічні науки”. – Кіровоград: КДПУ. – 2001. - Вип. 32. – Ч.1. – С.171–175. – 0,72 авт.арк.

10. Орлов В.Ф. Мистецтво і педагогічні технології // Мистецтво і освіта. – 2001. – №1. – С. 8–12. – 0,65 авт.арк.

11. Орлов В.Ф. Професійна освіта і професійне виховання // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти. – 2001. – Вип. 25. – С.3-10. – 0,81 авт. арк.

12. Орлов В.Ф. Педагогічні технології рефлексивної дії у професійному становленні особистості // Проблеми педагогічних технологій: Зб. наук. праць. – Луцьк. – 2000. – С. 88–92. – 0,72 авт. арк.

13. Орлов В.Ф. Теоретико-методологічні засади розвитку художньо-естетичної свідомості // Нові технології навчання: Науково-методичний збірник. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти. – 2001. – Вип. 30. – С. 181-190. – 0, 90 авт. арк.

14. Орлов В.Ф. Технології педагогічного мистецтва // Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк. – 2001. – Вип.1. – С.88 – 95. – 0,81 авт. арк.

15. Орлов В.Ф. Педагогічний менеджмент: проблеми професійного становлення особистості управлінця // Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк. – 2001. – Вип.3. – С. 168 – 174. – 0,72 авт. арк.

16. Орлов В.Ф. Технології професійного становлення особистості вчителя мистецьких дисциплін // Збірник наукових праць. – Серія “Педагогічні науки”. – Полтава: ПДПУ імені В.Г.Короленка. – 2001. – Вип. 6/7 (20 – 21). – С. 245 - 254. – 0,74 авт. арк.

17. Орлов В.Ф. Інноваційне психолого-педагогічне забезпечення гуманізації професійного становлення менеджера // Вісник КНУКіМ : Зб. наукових праць. – Серія “Педагогіка”. – К. – 2001. – Вип 5. – С.81 - 88. – 0,92 авт. арк..

18. Орлов В.Ф. Особливості професійного становлення соціального педагога // Проблеми педагогічних технологій. – Луцьк. – 2002. – Вип.2. – С.176 – 185. – 0,92 авт. арк.

19. Орлов В.Ф. Професіоналізм – якість особистості вчителя мистецьких дисциплін // Діалог культур: Україна у світовому контексті. Філософія освіти: Зб. наук. праць. – Львів: Українські технології. – 2002. – Вип. 7. – С.113 - 122. – 0,83 авт. арк.

20. Орлов В.Ф. Система розвитку професійної культури вчителя мистецьких дисциплін // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту ім. В. Винниченка. – Серія: Педагогічні науки. – Кіровоград. – 2002. – Вип.45. – Ч. ІІ. – С. 55 – 59. – 0,62 авт. арк.

21. Орлов В.Ф. Саморозвиток професійної культури вчителя мистецьких дисциплін // Оновлення змісту, форм і методів навчання і виховання в закладах освіти: Наукові записки Рівненського держ. гуманіт. ун-ту. – Рівне. – 2002. – Вип.20. – С.131-136. – 0,71 авт. арк.

22. Орлов В.Ф. Сучасні тенденції художньо-естетичного виховання // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Науково-методичний журнал. – К. – 2002. – Вип. 3 (7). – С. 209 - 217. – 0,80 авт. арк.

23. Орлов В.Ф. Психолого-педагогічний тренінг у навчально-виховному процесі // Професійно-технічна освіта. – 2002. – №3. – С. 42. – 0,61 авт. арк .

24. Орлов В.Ф. Професійне становлення і виховання професіоналізму педагога // Наукові записки Ніжинського держ. пед. ун-ту ім. М. Гоголя. – Психолого-педагогічні науки. – Ніжин. – 2003. – № 4. – С. 21 - 25. – 0,92 авт.арк .

25. Орлов В.Ф. Методологічні та психолого-педагогічні умови самопізнання і професійного самовдосконалення майбутнього вчителя // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти. – 2003. – Вип. 31. – С. 164 -171. – 0,83 авт. арк.

26. Орлов В.Ф. Гуманістичні засади професійного виховання учнів ПТУ // Нові технології навчання: Наук.- метод. зб. – К.: Наук.-метод. центр вищої освіти. – 2003. – Вип.34. – С. 238 – 243. – 0,51 авт.арк.

27. Орлов В.Ф. Професійна рефлексія в особистісно орієнтованій підготовці майбутніх учителів// Педагогічний процес: теорія і практика : Зб. наук. праць. – К. – 2003. – Вип. 2. – С. 58-70. – 0,79 авт.арк.

28. Орлов В.Ф. Професійна культура учня ПТУ // Професійно-технічна освіта. – 1999. – №2. – С.12 – 14. – 0,60 авт. арк.

29. Орлов В.Ф., Годованець М.М. Мистецтво спілкуватися // Рідна школа. – 1992. – № 7-8. – С. 72 – 75. – 0,54 авт. арк. – ( авторські – 0,39 авт. арк).

30. Орлов В.Ф. Проблеми професійного становлення майбутніх викладачів предметів естетичного циклу // Професійна освіта: педагогіка і психологія: Польсько-український, українсько-польський щорічник / За ред. Т. Левовицького, І. Вільш, І. А. Зязюна, Н. Г. Ничкало. – Ченстохова-Київ. – 2003. – Вип. IV. – С. 475 - 488. – 0,73 авт. арк.