Анотація до роботи:

Саханенко С.Є. Теоретичні та організаційно-функціональні засади політичного управління містом в умовах самоврядування. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.04 – місцеве самоврядування. – Донецький державний університет управління МОН, Донецьк, 2005

У дисертації розроблені методологічні засади політичного управління на міському рівні й комплекс науково-прикладних підходів та моделей, що забезпечують практичне використання отриманих наукових результатів. Обґрунтовано базові науково-теоретичні й концептуальні положення щодо політичного управління, досліджене місто як соціальний, економічний, політичний феномен, суб’єкт та об’єкт управління, розроблено комплексну типологію міст. Виділено й змістовно інтерпретовані основні складові політичного управління містом – територіальна громада, представницькі та виконавчі органи місцевого самоврядування, політичні партії та громадські об’єднання, ЗМІ, інститут лідерства на міському рівні. Сформовані основні підходи щодо технологій політичного управління містом в умовах самоврядування – політико-стратегічний підхід, лобізм, нормативне регулювання, зв’язки з громадськістю, консультування.

У дисертації наведено розв’язання актуальної проблеми науково-теоретичного обґрунтування політичного управління на міському рівні та здійснено розробку науково-прикладних моделей, технологій, що забезпечують практичне використання отриманих результатів. Проведені дослідження принципів та методів політичного управління на міському рівні у цілому підтверджують, що вихідна методологія правильна, поставлені завдання реалізовані, мета досягнута, покладена в основу дослідження наукова позиція автора себе виправдала й гіпотеза підтвердилась. На основі здійсненого дослідження зроблено такі основні висновки та сформульовані пропозиції.

1. Політичне управління являє собою відносно нове явище на нинішньому етапі історії країни, роль і значення якого буде зростати в міру формування і розвитку громадянського суспільства і утвердження демократичного політичного режиму в Україні. Проблема укріплення демократії, процеси децентралізації і регіоналізації, неминуче вимагають зсуву акцентів від адміністративного управління до політичного. Суспільство перехідного типу поєднує елементи старої і нової політичної системи, для нього характерна недосконалість, суперечливість і фрагментарність законодавства, відсутність чи тільки зародження багатьох інститутів і механізмів громадянського суспільства, часом хаотична і погано передбачувана зміна політичних еліт як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях, у результаті чого виникає зіткнення і конфлікт різноманітних інтересів і цінностей, що не піддається прямому адміністративному вирішенню і викликають механізм політичного управління.

2. Складовою частиною вітчизняної системи політичного управління, що формується виступає місцеве самоврядування, як владній інститут громадянського суспільства. В системі місцевого самоврядування, особливо на рівні великих міст, політичне управління отримало більший розвиток, ніж на рівні держави в цілому. Політичне управління виступає в якості ціннісного, функціонального й універсально-регулятивного базису по відношенню до місцевого самоврядування. Повноваження, що відносяться до предметів відання місцевого самоврядування є основоположними у забезпеченні життєдіяльності всієї міської громади, всіх господарських, соціальних, культурних тощо суб’єктів та установ на території міста і для їх задоволення міська влада вимушена знаходити задовольняючи всіх рішення, певний серединний, а тому й політичний курс. В цих випадках органи місцевого самоврядування діють як суб’єкти політичного управління – визначають приоритетні цілі й завдання, проробляють оптимальні варіанти для їх реалізації; здійснюють прийняття політико-управлінських рішень; використовують широкий спектр технологій для їх наступної реалізації; корегують та закріплюють отримані результати; „знімають” можливі конфлікти і намагаються привести до консенсусу протиборюючи суспільно-політичні сили; ведуть діалог і ділове співробітництво як з іншими містами, так і з органами державної влади; виступають захисниками прав і свобод своїх громадян, що у сукупності і представляє собою процес політичного управління.

3. Політичне управління містом є об’єктивний, закономірний процес, що визначається в ході міського соціально-політичного розвитку. Його можна визначити як діяльність з впорядкування міської політико-управлінської системи, в процесі якої формується сукупна воля міського співтовариства, що реалізується за допомогою певних механізмів та технологій. Вироблюючи правила поведінки суб’єктів соціально-політичних та управлінських взаємодій, політичне управління передбачає постановку цілей соціально-політичного розвитку, вибір засобів та важелів їх досягнення, здійснює організацію в процесі досягнення цілей і контроль. Політичне управління полягає в створенні умов, які дають можливість забезпечувати спільні інтереси і узгоджувати не співпадаючі інтереси громадян та їх груп, публічних організацій, територіальних спільностей. Особливістю системи політичного управління є прийняття рішень в межах всієї суспільно-політичної системи на відміну неполітичного управління, в межах якого приймаються по-перевазі вузькі, локальні, суто об’єктні рішення. Політичне управління має колегіальну та індивідуальні організаційні форми.

4. Виникненню політичного управління на рівні міст відповідає не лише певний рівень розвитку політичного режиму, але й певна модель публічної влади. Поліцентрична модель влади є найбільш адекватною для сучасної стадії політичного процесу, особливо для великих міст, адже створює умови для самостійного ініціативного пошуку й залучення додаткових ресурсів суб’єктами управлінської, політичної й економічної діяльності. Політичне управління при демократичному політичному режимі розвивається в напрямку панування суспільства над „проміжними”, окремими суб’єктами влади й управління. Політичне управління на рівні міст в його принциповому значенні виглядає як система взаємної, скоординованої діяльності публічних органів і різноманітних інститутів громадянського суспільства з реалізації наміченого політичного курсу, вирішення життєво важливих соціально-економічних й політичних проблем.

5. Основним критерієм ефективності політичного управління є рівень віддаленості суб’єкта політичного управління від свого об’єкту. Близька до свого об’єкту система політичного управління дозволяє виявляти різноманіття суспільних інтересів, альтернативні підходи, протиріччя у розвитку об’єкту, самоврядні тенденції тощо. Окреслене поступово звужується в міру послаблення політичних та підсилення адміністративних сторін управління. Система муніципального управління з точки зору політичного управління виявилася більш ефективною ніж система державної влади, що забезпечує посилення її позицій в системі територіальної організації влади суспільства.

6. Практично діюча система політичного управління містом є складним структурним явищем. Політико-управлінські відносини на рівні міста характеризуються політичною диференціацією, що забезпечує соціальне розділення між тими, хто здійснює владу і тими, по відношенню до кого вона здійснюється, результатом чого виступає соціально інституціолізований поділ на дві підсистеми, що взаємо обумовлюють одна одну – керівну та керовану. Існування на рівні міст системи політичних принципів і орієнтирів, діючої системи владних органів і політичних організацій, що взаємодіють поміж собою у вирішенні соціально-політичних проблем і завдань і торують певний політичний шлях означатиме існування певної системи політичного управління містом. Влада як сукупність політичних інститутів самоврядування на рівні міста, через функціонування яких одні соціальні групи нав’язують власну волю іншим, реалізується не інакше, як через реалізацію інтересів. Метою політичного управління містом і його основним завданням є знаходження оптимальних пропорцій поміж всього спектру приватних і громадських інтересів завдяки їх врахуванню та узгодженню. Основними технологіями, що забезпечують функціонування системи політичного управління містом є колегіальність, плюралізм у підготовці рішення, неформальні форми управління, врахування громадської думки, лобіювання, стратегічний підхід, політико-управлінський консалтинг, політичний маркетинг, механізми соціального партнерства тощо. В розвиненій системі політичного управління провідну роль відіграють політичні (діалоговий, консенсусний, нормативний) методи, як результат постійної взаємодії ряду суб’єктів політичної влади у виробленні і прийнятті актуальних для міста рішень.

7. Міська політико-управлінська система, що є сукупністю публічних, політичних і громадських утворень, виконує роль механізму здійснення влади й управління. Суб’єктами політичного управління містом виступають суб’єкти політичних відносин як носії взаємодії з приводу влади, перш за все міське співтовариство. Об’єктами в політичному управлінні містом виступають також носії політичних відносин – територіальна громада в цілому, субміські соціальні верстви, формалізовані та неформалізовані публічні та громадські організації, особистості, відносини та процеси, що виникають поміж ними.

8. Організованість, узгодженість та керованість поряд з політичними відносинами, політичними інститутами, поглядами, ідеями, теоріями, політичною культурою породжують особливу реальність – політичний порядок. Відповідаючи принципам, які влада покладає в основу управління, порядок виявляє свою динамічність та гнучкість, завдяки рухомому сполученню впорядкованості та безладдя; статичність – завдяки організаційній структурі як засобів та принципів взаємозв’язку елементів та відносин. Упорядковуючи весь спектр соціально-політичної діяльності через визначення видів діяльності, статусу влади, управління, суб’єктів та об’єктів, правил політичної діяльності і, таким чином, структуруючи функціонування самого суспільства, політичний порядок теоретично не тотожній політичному режиму, що представляє сукупність засобів та методів реалізації влади.

9. Конструюючи відносини поміж людьми, влада забезпечує порядок на підставі соціально-політичних норм, що відповідають об’єктивним закономірностям розвитку міста. Викликані необхідністю мати певні стандарти та правила, норми, реалізуючи вибіркове відношення до різних варіантів поведінки в сфері владно-управлінських відносин, орієнтують суб’єктів політико-управлінського процесу в їх діяльності, виступають технологічною умовою раціоналізації влади й управління. Вольовий аспект, виступаючі атрибутивною характеристикою політичної влади, політичного управління і інтересів, знаходить себе в процесі місцевого нормотворення, зокрема статутного процесу.

10. Система політичного управління на рівні міста, об’єктивуючи владу, спрямовує рух інтересів територіальної громади в певні рамки, встановлює пропорції, пріоритети, обмеження, що найбільш оптимально відповідають природі самоврядування і тим політичним цілям та завданням, про які дбає більшість міського співтовариства. Динаміка владно-управлінських відносин в місті, виявляючи в якості детермінанти тенденцію до розширення рівноваги, між носіями соціально-політичних відносин, сполучаючи методи управління, що забезпечують ефективність влади, обумовлює характер політичної стабільності. Ступень впорядкованості соціально-політичних процесів в місті визначається індикатором реалізації політичних інтересів, в якості якого виступає показник активності суб’єктів – рівень участі у політичному житті.

11. Державне управління і самоврядування, що мають як спільні риси, так й відмінності, виступають двома самостійними формами політичного управління. Їх взаємодія, сприяючі підвищенню рівня якості управління, дозволяє говорити про такий стан суспільства, де управління та самоврядування інтегрується в єдиний інституціонально-нормативний каркас публічної влади.

12. Факторами оптимізації політичного управління на рівні міст є науково-обґрунтовані політико-управлінські рішення, ефективність політичного управління, рівновага між інтересами міського співтовариства в цілому та інтересами окремих утворень, верств, жителів всередині міської територіальної громади, сполучення централізації і децентралізації, інтеграція державного управління й самоврядування в єдину систему співуправління, відсутність дисбалансу між конституційним варіантом здійснення політичного управління й реально існуючим. Основоположним принципом оптимізації політичного управління в містах виступає принцип відкритого управління, що дозволяє підвищити ступінь якості процесу прийняття політичних рішень, в той самий час, як націленість на локалізацію й закритість системи політичного управління містами неминуче призводить до розриву керуючої та керованої системи, не сприяє подоланню відчуження міської громади від влади і викликає протидію з боку тих чи інших груп, верств, громадян, що не причетні до вирішення власних проблем.

Для забезпечення ефективності публічного управління на рівні міст, дослідження виявило наступні завдання та рекомендації, вирішення яких вимагає застосування механізмів політичного управління. Серед них:

- насичення конкретним смислом конституційної норми про питання місцевого значення. Саме це дозволить мінімізувати конфліктне поле перетинання повноважень органів державної влади і місцевого самоврядування;

- відтворення суб’єкта політичного управління, через вдосконалення виборчого процесу на місцевому рівні;

- забезпечення деполітизації служби в органах місцевого самоврядування, з одного боку, та підсилення політичної відповідальності органів місцевого самоврядування з іншого;

- вирішення проблеми політичного лідерства й управлінського професіоналізму на рівні міського самоврядування через процес політичної підготовки професійних службовців органів самоврядування й управлінської підготовки обраних посадових осіб територіальної громади;

- оптимізація системи та структури територіальних підрозділів центральних органів виконавчої влади на рівні міст;

- вдосконалення міжбюджетних відносин в напрямку підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування у фінансовій сфері;

- активізація діяльності різного роду погоджувальних і координаційних структур та заходів як в системі функціонування місцевого самоврядування, так і в системі його взаємовідносин з органами державної влади;

- отримання самостійного юридичного статусу територіальної громади міста, як фактор її правової та політичної інституціалізації;

- врахування у територіальній конструкції держави специфіки деяких міст, зокрема міст – регіональних центрів.

Публікації автора:

Монографія

1. Саханенко С.Є. Політичне управління містом в умовах самоврядування: Монографія. – Одеса: Вид-во ОФ УАДУ, 2001. – 380 с.

Статті в наукових фахових виданнях

1. Саханенко С.Є. Адміністративно-територіальний та муніципально-територіальний устрій: проблеми співвідношення та реформування// Управління сучасним містом. – 2001. – №4-6 (2). – С. 45-52;

2. Саханенко С.Є. Визначення природи мандата депутата місцевої ради// Вісник державної служби України. – 2004. - №1. – С. 53-57;

3. Саханенко С.Є. Використання case-study у навчальному процесі: перший досвід// Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1997. – №1. – С. 169-174.;

4. Саханенко С.Є. Від комісарів до мерів: становлення та розвиток інституту головної посадової особи міста// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Вид-во ОРІДУ УАДУ, 2003. – В. 13. – С. 164-186;

5. Саханенко С.Є. Деякі питання політико-правової природи депутата місцевої ради// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Вид-во ОРІДУ НАДУ, 2004. – в. 1 (17). – с. 175-186

6. Саханенко С.Є. Деякі питання політико-правової природи статуту міста// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського філіалу Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Астропринт, 2000. – В. 3. – С. 169-179;

7. Саханенко С.Є. Етнорегіонологія: науковий статус, стан та проблеми розвитку// Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1997. – №3-4. – С. 250-265;

8. Саханенко С.Є. Ефективність механізмів та технологій у системі політичного управління містом// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського філіалу Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Вид-во ОФ УАДУ, Оптимум, 2001. – В. 6. – С. 281-294;

9. Саханенко С.Є. Лобіювання інтересів міст: функціональні та інституціональні чинники// Управління сучасним містом. – 2001. – №3. – С. 101-112;

10. Саханенко С.Є. Міста обласного значення в територіальній організації влади України// Управління сучасним містом. – 2003. – №1-3 (9). – С. 146-152;

11. Саханенко С.Є. Місто як політико-управлінська система// Вісник Української академії державного управління при Президентові України – 2000. – №3. – С. 395-403;

12. Саханенко С.Є. Міська територіальна громада: проблеми дефініції// Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – №2. – С. 365-374;

13. Саханенко С.Є. Міські засоби масової інформації як політико-управлінський інститут// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського регіонального інституту державного управління Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Вид-во ОФ УАДУ, 2001. – В. 9. – С. 307-323;

14. Саханенко С.Є. Модернізаційні процеси та феномен політичного управління.// Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2002. - №1. – С. 261-271;

15. Саханенко С.Є. Муніципально-територіальний процес та проблеми його вдосконалення// Зб. наук. пр. Української академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – В. 1. – С. 257-263;

16. Саханенко С.Є. Обласні ради та місто: проблеми політико-управлінських взаємовідносин// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського філіалу Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Вид-во ОФ УАДУ, 2000. – В. 5. – С. 234-243;

17. Саханенко С.Є. Особисті якості управлінських кадрів в умовах самоврядування// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського філіалу Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Астропринт, 1999. – В. 2. – С. 139-147;

18. Саханенко С.Є. Політико-адміністративна типологія українських міст// Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 2000. – №1. – С. 306-314;

19. Саханенко С.Є. Політичні партії в системі політичного управління сучасним містом// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського філіалу Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Вид-во ОФ УАДУ, 2000. – В. 8. – С. 239-256;

20. Саханенко С.Є. Проблеми ефективності управління містом// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Львівського філіалу Української академії державного управління при Президентові України. – Львів: Львівський філіал УАДУ. – 2000. – В.3. – С. 34-41;

21. Саханенко С.Є. Проблеми подолання дуалізму виконавчої влади на місцевому рівні// Управління сучасним містом. – 2003. – №7-9 (11). – С. 3-8;

22. Саханенко С.Є. Проблеми реформування структури управління сучасним містом// Зб. наук. пр. Української академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – В. 2. – Ч. ІІ. – С. 186-192;

23. Саханенко С.Є. Проблеми формування тезауруса місцевого самоврядування// Зб. наук. пр. Української академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – В. 2., Ч. ІІ. – С. 221-205;

24. Саханенко С.Є. Публічно-правовий статус міських районів// Управління сучасним містом. – 2002. – №1-3 (5). – С. 115-123;

25. Саханенко С.Є. Самоорганізація громадян за місцем проживання у системі місцевого самоврядування// Зб. наук. пр. Української академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – В. 2. – С. 140-151;

26. Саханенко С.Є. Території зі спеціальним статусом в територіальній структурі України// Управління сучасним містом. – 2002. – №4-6 (6). – С. 46-52;

27. Саханенко С.Є. Управлінський консалтинг як чинник підвищення ефективності сучасним містом// Зб. наук. пр. Української академії державного управління при Президентові України. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – В. 1. – С. 98-105;

28. Саханенко С.Є. Фактор лідерства в системі управління містом// Актуальні питання державного управління: Зб. наук. пр. Одеського філіалу Української академії державного управління при Президентові України. – Одеса: Астропринт, 2000. – В. 4. – С. 303-311;

29. Саханенко С.Є. Федералізм: політична теорія і українська політична традиція// Вісник Української академії державного управління при Президентові України. – 1997. – №1. – С. 175-188.

Статті в інших виданнях

1. Саханенко С.Є. Міські громади та інститути безпосередньої демократії// Актуальні питання політики: Зб. наук. пр. Одеської державної юридичної академії. – Одеса: Астропринт. – 1999. – В. 5. – С. 147-150.

2. Саханенко С.Є. Територіальна громада як суб’єкт та об’єкт управління сучасним містом// Формирование системы коммуналистских связей граждан по месту жительства как одного из механизмов социальной и правовой защиті в условиях перехідного кризисного общества. Сб. ст. – Одеса: Друк, 2000. – С. 15-22;

Матеріали наукових конференцій

1. Саханенко С.Є. Актуальні проблеми поліетнічних міст півдня України в умовах самоврядування// Матеріали регіональної науково-практичної конференції „Сучасна етнокультурна та етнополітична ситуація на півдні України і актуальні проблеми державного управління”. – Одеса: Одеський філіал Української академії державного управління при Президентові України – Одеський державний університет, 1996. – Ч. 2. – С. 189-190.

2. Саханенко С.Є. Соціально-політичні чинники реформи територіального устрою в м. Одесі// Матеріали науково-практичної конференції „Актуальні питання соціально-політичного розвитку регіону”. – Одеса: Вид-во ОРІДУ УАДУ, 2003. – С. 104-112

3. Саханенко С.Є. Сучасне українське місто як суб’єкт політики// Матеріали регіональної науково-практичної конференції „Вдосконалення системи державного управління соціально-економічними та політичними процесами в регіоні”. – Одеса: Астропринт, 1998. – С 376-382.

4. Саханенко С.Є. Орієнтири політичної реформи// Матеріали науково-практичної конференції „Модернізація політичних інститутів та оптимізація взаємовідносин між суб’єктами політичного процесу. Політичні партії і вибори 2002 р.” (11 квітня 2001 р. м. Одеса). – Одеса: Optimum, 2001. – С. 104-109

5. Саханенко С.Є. Основні напрямки реформування територіальної основи публічної влади в Україні// Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації. Доповіді на пленарному засіданні та рекомендації щорічної науково-практичної конференції. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 30-36

6. Саханенко С.Є. Проблеми подолання дуалізму виконавчої влади на місцевому рівні// Матеріали науково-практичної конференції „Інституційні перетворення як передумова ефективного використання ресурсного потенціалу регіону”. – Одеса: Видавництво ОРІДУ УАДУ, 2003. – С. 48-57

7. Саханенко С.Є. Проблеми вдосконалення територіальної основи місцевого самоврядування// Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації. Матеріали науково-практичної конференції. – т. 2. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. – С. 145-147. –

8. Саханенко С.Є. Основні напрямки реформування територіальної основи публічної влади в Україні// Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації. Доповіді на пленарному засіданні науково-практичної конференції. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. – С. 30-36