У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що проявляється в обґрунтуванні теоретико-методичних положень щодо оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств (на прикладі машинобудування) та розробці практичних рекомендацій щодо використання результатів його оцінки і моніторингу. За результатами виконаного дослідження розв’язано всі поставлені задачі, сформульовано такі висновки та рекомендації: 1. В дисертації уточнено поняття та категорії, необхідні для формування теоретико-методичних засад оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств. Інноваційний розвиток обґрунтовано як єдино можливий шлях забезпечення сталого розвитку підприємства. Інновації визначено як новостворені, застосовані і вдосконалені нові прогресивні технологічні процесі, конструкції, продукцію або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які забезпечують зростання соціально-економічного ефекту від використання всіх видів ресурсів підприємства, завдяки чому воно здобуває перевагу над конкурентами. Інноваційний потенціал промислового підприємства визначено як інтегровану сукупність матеріального та інтелектуального потенціалів, що охоплює його наявні матеріальні і нематеріальні ресурсі, які використовуються у інноваційної діяльності та забезпечують досягнення підприємству конкурентних переваг шляхом розробки та впровадження інновацій. 2. В дисертації обґрунтовано, що подавати інноваційний потенціал треба узагальнено, а всі його складові класифікувати відносно двох складових першого рівня: матеріальної та інтелектуальної, які найбільш природно характеризують інноваційний потенціал промислового підприємства. Їх комбінації має варіативний характер, який можна використати як підґрунтя розробки стратегії та вибору напрямів інноваційного розвитку підприємства. 3. В ході дослідження доведено необхідність розвитку теоретико-методичних засад моніторингу, оцінки та аналізу інноваційного потенціалу підприємств як інструмента управління процесом формування інноваційного потенціалу в умовах швидкозмінного ринкового середовища, що є практично єдино можливим шляхом забезпечення стабільного економічного росту промислового підприємства. Моніторинг інноваційного потенціалу визначено як активний пошук альтернативних можливостей та обґрунтування висновків, що базуються на оцінці потенціалу та його перспектив. Під час моніторингу інноваційний потенціал розглядається в контексті стратегічних можливостей підприємства, що дозволяє забезпечити йому конкурентні переваги. Можливі типи інноваційного потенціалу систематизовано у сім груп в залежності від домінування матеріальної або інтелектуальної складової існуючого інноваційного потенціалу підприємства, та розроблено рекомендації щодо використання аналітичної інформації стосовно комбінації складових, і вибору шляхів його найбільш ефективної реалізації в часі з врахуванням детермінант інноваційного розвитку промислових підприємств-конкурентів. 4. Під час аналізу інноваційного розвитку промислових підприємств, насамперед, машинобудування, встановлено, що єдиний можливий шлях сталого економічного розвитку України – це активізація впровадження інноваційних розробок, зокрема, на промислових підприємствах, яка є спільною та узагальненою детермінантою їх розвитку. Але для кожного підприємства існує проблема конкретизації детермінанти, тому обґрунтовано сім шляхів та сім детермінант інноваційного розвитку підприємств в залежності от комбінації складових та поточного стану інноваційного потенціалу. 5. Автором встановлено, що в існуючих авторських та офіційних методиках оцінки інноваційного потенціалу, інноваційного розвитку та активності промислових підприємств є проблема вибору критеріїв та показників, які забезпечують комплексність оцінки. Показники підходять для оцінки інноваційного потенціалу країни, виду економічної діяльності або сукупності підприємств, але не забезпечують всебічність аналізу та комплексність оцінювання інноваційного потенціалу окремого підприємства. Методів комплексної оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, які дозволяли б оцінювати різні підприємства в спільномірних шкалах, дотепер не існує. Комплексна оцінка повинна охоплювати всі потенціалоутворюючі чинники, використовувати ланцюг «потенціалоутворюючі чинники – критерії оцінки – показники» зі збереженням індивідуального підходу при формуванні системи показників та характеризувати потенціал основних та оборотних засобів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, маркетингову та управлінську складові, тому її пропонується виконувати за авторською класифікацією складових інноваційного потенціалу, розробленої системою критеріїв, об’єднаних у 17 груп, та переліком з 44 показників. 6. В дисертації обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку економіки існує необхідність створення методичного інструментарію оцінки й моніторингу інноваційного потенціалу промислових підприємств, що забезпечує підґрунтя розробки стратегії їх інноваційного розвитку. Такий інструментарій повинен дозволяти, а) підприємству – оцінювати зсередини власний інноваційний потенціал з метою формування стратегії інноваційного розвитку, б) потенційному інвестору – оцінювати інноваційний потенціал підприємств ззовні для вибору кращого об'єкта інвестування. Тому розроблено модель відображення інноваційного потенціалу, яка подає інноваційний потенціал як координати в двомірному просторі його оцінок в залежності від співвідношення матеріальної та інтелектуальної складових, що дозволяє класифікувати різні підприємства у єдиній системі відліку за сьома можливими станами інноваційного потенціалу та спрощує процес моніторингу порівняння їх інноваційних потенціалів за рахунок візуалізації результатів оцінки. 7. Автором розроблено комплексну модель виміру й оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства, яка визначає позиції конкретного підприємства в просторі оцінок інноваційного потенціалу та забезпечує єдиний методичний підхід до оцінки різних підприємств. Розроблені теоретичні й методичні положення сприяють вирішенню низки завдань стратегічного управління інноваційним розвитком підприємства: а) аналіз інноваційного потенціалу дозволяє порівняти чинники та їх показники з показниками конкурентів у динаміці, виявити сильні та слабкі сторони кожного підприємства; б) оцінка інноваційного потенціалу чітко визначає найважливіші перешкоди інноваційного розвитку підприємства та фокусується на головних загрозах, ефективних прогресивних заходів для їх подолання або уникнення при реалізації стратегії інноваційного розвитку; в) моніторинг інноваційного потенціалу інформаційно забезпечує комунікаційні процеси в управлінні й оперативність здійснення інноваційної діяльності, відкриває приоритетні напрямки для формування стратегії його інноваційного розвитку. Використання запропонованих розробок забезпечує систему управління підприємством інформацією про існуючий стан інноваційного потенціалу підприємства та можливі альтернативні шляхи його розвитку з часом, їх ефективність підтверджує 6 довідок та актів про впровадження. |
