Анотація до роботи:

Ягелло Владислав. Теоретико-методические основы системы многолетней физической подготовки юных дзюдоистов. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01 – Олимпийский и профессиональный спорт. – Национальный университет физического воспитания и спорта Украины, Киев, 2003.

Диссертация посвящена проблеме совершенствования системы многолетней физической подготовки юных дзюдоистов. Раскрыты теоретические, методические и практические компоненты системы физической подготовки юных дзюдоистов, определены дискуссионные положения, обусловлены перспективы дальнейшего совершенствования системы многолетней физической подготовки юных дзюдоистов, а также пути практического использования результатов исследований в учебно-тренировочном процессе молодых дзюдоистов.

На основании анализа отечественной и зарубежной литературы, обобщения опыта подготовки дзюдоистов высшей квалификации установлены компоненты, которые формируют структуру и содержание многолетней подготовки юных дзюдоистов. Установлена динамика становления спортивного мастерства лучших дзюдоистов мира, в которой достаточно четко определены возрастные зоны начала тренировки, первых успехов, достижения и сохранения лучших результатов. В соответствии с этим определено содержание этапов многолетней подготовки юных дзюдоистов: направленность подготовки, наиболее эффективные формы проведения занятий, основные параметры тренировочной работы и соревновательной практики, планирование основных структурных элементов тренировочного процесса (микро-, мезо- и макроциклов).

Определено, что направленность тренировочных воздействий в многолетней физической подготовке юных дзюдоистов основывается на знаниях взаимосвязей возрастного развития двигательных способностей и основных компонентов методики, в содержание которой входят объем и интенсивность тренировочной и соревновательной нагрузки, продолжительность отдыха между упражнениями, а также соотношение средств и характер нагрузок.

В ходе исследований были определены наиболее весомые для каждого возраста двигательные способности при формировании структуры общей физической подготовленности дзюдоистов в возрастном и в избирательном аспектах. Особое место в этой структуре занимает быстрота – все ее формы. С 11 до 16 лет весомость этого качества в структуре подготовленности дзюдоистов значительная (особенно с 12 до 16 лет). На втором месте находятся скоростно-силовые способности. С 12 до 17 лет эта способность по ее значимости четко находится на втором месте (за исключением 14-летнего возраста). В общей структуре физической подготовленности третье место занимает общая выносливость.

Проведенный анализ структуры физической подготовленности юных дзюдоистов свидетельствует, что в процессе многолетней физической подготовки основные ее компоненты изменяются во взаимосвязях и взаимодействии. Достаточно четко просматриваются закономерности этих изменений в связи с особенностями формирования растущего организма, особенно в периоды полового созревания. Понижение как качества, так и количества взаимосвязей свидетельствует о снижении биологической надежности организма, что в значительной степени взаимосвязано с его энергетическими возможностями.

Изучение возрастных изменений показателей двигательных способностей дзюдоистов и темпов их прироста подтверждает гетерохронность развития этих способностей. Выявлена возрастная хронология высоких, средних и низких темпов развития двигательных способностей юных дзюдоистов на этапах начальной и базовой подготовки.

Эти данные являются основанием для разработки планирования тренировочных средств избирательной направленности, а также их соотношения в зависимости от этапа спортивной подготовки.

Установлено, что форма организации учебно-тренировочного процесса должна изменятся в зависимости от возраста и этапа подготовки, а наиболее зффективньїми являются игровая, спортивно-игровая, круговая тренировка й спортивно-игровая борьба.

Коррекция основных компонентов системы физической подготовки осуществляется с помощью комплексного педагогического контроля, который был разработан на оснований изучения информационной значимости всех показателей, характеризирующих двигательные способности юных дзюдоистов.

Дифференциация уровня физической подготовленности осуществляется с оценкой высокий, средний и низкий, а содержание контроля изменяется в зависимости от этапа подготовки.

Такая система организации и проведения многолетнего тренировочного процесса, направленного на развитие и совершенствование физической подготовленности молодых дзюдоистов, обеспечивает достижение высоких спортивных результатов без антагонизма с процессами биологического развития.

Результаты исследований отражены в 70 научных публикациях.

Ключевые слова: дзюдо; юные спортсмены; организация физической подготовки; планирование тренировочных нагрузок; система контроля; моделирование.

гелло Владислав. Теоретико-методичні основи системи багаторічної фізичної підготовки юних дзюдоїстів. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з фізичного виховання і спорту зі спеціальності 24.00.01 – Олімпійський і професійний спорт. -Національний університет фізичного виховання і спорту України, Київ, 2003.

Дисертація присвячена проблемі удосконалення системи багаторічної фізичної підготовки юних дзюдоїстів. Розкриті теоретичні, методичні та практичні компоненти системи фізичної підготовки юних дзюдоїстів, визначені дискусійні положення, обумовлені перспективи подальшого удосконалення системи багаторічної фізичної підготовки юних дзюдоїстів, а також шляхи практичного використання результатів досліджень у навчально-тренувальному процесі молодих дзюдоїстів.

У розробленій системі багаторічної фізичної підготовки юних дзюдоїстів був застосований принцип єдності вікового, біологічного розвитку юних спортсменів, засобів, методів і форм педагогічного тренувального впливу. У зв'язку з цим усі компоненти тренувального впливу мають динамічний характер, а їх спрямованість та зміст змінюються залежно від віку та етапу спортивної підготовки.

Розроблена система організації та проведення багаторічного тренувального процесу, спрямованого на розвиток та удосконалення фізичної підготовленості молодих дзюдоїстів, забезпечує досягнення високих спортивних результатів без антагонізму з процесами біологічного розвитку,

Результати досліджень відображені у 70 наукових публікаціях.

1. У теорії спорту багаторічна фізична підготовка розглядається як система з безліччю взаємозалежних компонентів, а оптимальне її функціонування досягається в тому випадку, коли зовнішній (тренувальне і змагальне навантаження) і внутрішній фактори (індивідуальний біологічний розвиток і фізична підготовленість спортсмена) збігаються.

Відповідно до загальноприйнятих положень теорії спорту, багаторічна підготовка в дзюдо здійснюється протягом чотирьох етапів, що за структурою і змістом мають динамічний характер.

Теоретичні та методичні розробки належать, в основному, до організації навчально-тренувального процесу дорослих дзюдоїстів, не враховуючи при цоьму основного принципу побудови багаторічної підготовки юних спортсменів -єдності та взаємозв'язку вікового, біологічного розвитку, засобів, методів та форм педагогічного, тренувального впливу.

2. Структура і зміст багаторічної фізичної підготовки дзюдоїстів визначається великою кількістю факторів, а одними з основних є оптимальний вік початку занять, вікова динаміка становлення спортивної майстерності, вікові закономірності досягнення найвищих результатів і тривалість збереження цих результатів.

Аналіз світової практики свідчить, що в дзюдо дані параметри взаємозалежні з ваговими категоріями і характеризуються такими особливостями:

– легкі вагові категорії – початок занять 11-12 років, перші успіхи – 17-20 років, максимальний результат – 22-26 років, тривалість 3-4 роки;

– середні вагові категорії – початок занять 12-13 років, перші успіхи –
18-21 рік, максимальний результат – 23-28 років, тривалість 4-5 років;

– важкі вагові категорії – початок занять 13-14 років, перші успіхи – 19-22 роки, максимальний результат – 24-30 років, тривалість 6-7 років;

3. Зміст засобів і методів фізичної підготовки юних дзюдоїстів значною мірою визначається особливостями вікового розвитку юних спортсменів.

Важливий фактор, який визначає загальну величину тренувальних навантажень у багаторічній фізичній підготовці, – вікові особливості формування зростаючого організму як цілісної системи, що відбивається на енергетичному потенціалі спортсмена, його фізичних і функціональних можливостях.

Установлено, що хвилеподібність у зміні енергетичних можливостей юного спортсмена, його працездатність взаємозалежні з періодами активного росту і періодами статевого дозрівання, і є підґрунтям для нормування загальної величини тренувального та змагального навантажень.

Вибіркова величина тренувального навантаження і їхнє співвідношення у фізичній підготовці визначається на підставі знань вікового розвитку фізичних здібностей, у яких спостерігається гетерохронність і сенситивні періоди.

Дані теоретичні концепції підтверджені практикою фізичної підготовки дітей шкільного віку.

4. Ефективність організації навчально-тренувального заняття з юними дзюдоїстами значною мірою залежить від вікових особливостей психічних процесів, у яких значне місце посідають позитивні емоції.

За рахунок введення елементів гри і змагальної діяльності підвищується емоційність навчально-тренувальних занять, що значною мірою підвищує і працездатність юних дзюдоїстів.

Найбільш ефективним методом організації занять з фізичної підготовки на початковому етапі є ігровий і спортивно-ігровий, на етапі базової підготовки поєднання спортивно-ігрової боротьби і кругового тренування.

Такі форми організації відповідають віковим особливостям юних дзюдоїстів, створюють позитивні емоції, що підвищує ефект навчально-тренувальних занять.

5. При розробці системи багаторічної фізичної підготовки особливе місце приділяється закономірностям побудови навчально-тренувального процесу, його структурі та змісту.

Основною структурною ланкою у навчально-тренувальному процесі юних дзюдоїстів є мікроцикл, тривалість якого коливається від 2-3 до 7-14 днів, Підґрунтя побудови мікропиклів – індивідуальні дані про стомлення і відновлення спортсмена, що значною мірою залежить від характеру і величини тренувального навантаження.

У плануванні фізичної підготовки юних дзюдоїстів особливе місце приділяється мезоциклам, що диференціюються на втягуючі, базові, контрольно-підготовчі, передзмагальні, змагальні та відновні, що відповідає основним положенням теорії спортивної підготовки.

Відповідно до закономірностей розвитку спортивної форми річний цикл розподіляється на періоди – підготовчий, змагальний і перехідний, структура і зміст яких визначається особливостями боротьби дзюдо.

6. Підґрунтям розробки технології багаторічного планування тренувальних навантажень є дані формування багатоетапної структури фізичної підготовленості юних дзюдоїстів. Вивчення динаміки взаємозв'язків і взаємозалежності восьми основних компонентів фізичної підготовленості, визначення їхньої інформативності залежно від віку та етапу підготовки дає можливість перевірки теоретичної концепції “переносу тренованості”, визначити вибіркову спрямованість тренувальних навантажень у багаторічній фізичній підготовці юних дзюдоїстів.

Для вирішення даного питання розраховані кореляційні матриці, аналіз яких здійснений на підставі оцінки взаємозв'язків – високі (г = > 0,7), середні
(г = 0,5-0,6), низькі (г = < 0,5).

7. У віковій динаміці формування структури фізичної підготовленості юних дзюдоїстів залежно від етапу підготовки спостерігаються зміни взаємозв'язків між усіма компонентами фізичної підготовленості.

На початковому етапі підготовки (11-13 рогів) у 11-літніх дзюдоїстів спостерігається високий ступінь взаємозв'язків (г = 0,7 і >) більшості показників фізичної підготовленості, що свідчить про високу біологічну надійність організму юних спортсменів.

Провідне місце за значимістю та високими кореляційними зв'язками посідають такі фізичні здібності, як витривалість, силова витривалість, сила і спритність.

У наступному, 12-літньому віці спостерігається істотне зниження кількості взаємозв'язків на високому кореляційному рівні.

Найбільш значимими показниками є швидкість, силова витривалість і гнучкість. Подальше зменшення кількості тісних взаємозв'язків характерне для юних дзюдоїстів 12-літнього віку.

Даний вік збігається з етапом статевої зрілості, що значною мірою знижує біологічну надійність організму за взаємозв'язками.

Найбільш значимими для цього віку є показники, які характеризують швидкість, швидкісну силу і витривалість.

8. Етап попередній базової підготовки характеризується подальшими кількісними і якісними змінами в структурі фізичної підготовленості юних дзюдоїстів.

На попередньому етапі базової підготовки у 14-ігітніх юних дзюдоїстів підвищується кількість взаємозв'язків основних компонентів фізичної підготовленості порівняно з попереднім віком. Найбільшого значення в цьому віці набувають такі рухові здібності, як витривалість, швидкість і гнучкість.

Структура фізичної підготовленості 15-літніх дзюдоїстів характеризується зменшенням кількості кореляцій на високому рівні (г > 0,7) при високій значимості показників спритності і швидкісної витривалості.

При цьому необхідно підкреслити, що для даного віку порівняно з іншими характерним є низький рівень кореляцій усіх компонентів фізичної підготовленості.

9. На спеціалізованому етапі базової підготовки (16-17 років) у структурі фізичної підготовленості дзюдоїстів відбуваються незначні зміни порівняно з попереднім віком.

Для 16-літніх спортсменів характерним є підвищення значимості швидкості і швидкісно-силових здібностей. Даний факт збігається з часом початку активної змагальної діяльності, що імовірно і вимагає саме високого рівня розвитку як швидкості рухів, так і швидкої сили.

У наступному 17-літньому віці у дзюдоїстів не спостерігаються значні зміни в якісному і кількісному прояві взаємозв'язків. Найбільшої значимості набувають такі рухові здібності, як швидкісно-силові і швидкісна витривалість. Даний віковий період збігається з першими спортивними успіхами, які значною мірою і визначають рівень розвитку найбільш значимих фізичних здібностей.

10. Зміни в багаторічній структурі фізичної підготовленості юних спортсменів значною мірою залежать не лише від системи тренувальних навантажень, але і від закономірностей вікового розвитку основних компонентів фізичних здібностей.

Розроблена на цій підставі хронологія сенситивних періодів розвитку рухових здібностей дзюдоїстів є, власне кажучи, стратегією багаторічного планування вибіркових тренувальних впливів і їхнього співвідношення у системі фізичної підготовки.

На підставі аналізу абсолютних показників вікового розвитку рухових здібностей юних дзюдоїстів, а також щорічних темпів розвитку була розроблена хронологія сенситивних періодів, диференціація яких здійснена за показниками активності розвитку з оцінкою: висока, середня, низька;

найбільш активні темпи розвитку рухових здібностей юних дзюдоїстів спостерігаються на етапі початкової підготовки за показниками швидкісної витривалості, спритності і гнучкості (11-12 років), швидкості і сили (12-13 років);

на етапі попередньої базової підготовки юних дзюдоїстів 13-14 років спостерігається, майже за всіма руховими здібностями середній рівень активності розвитку, а в 14-15 років найбільш високий рівень характерний для швидкості, загальної та силової витривалості, гнучкості;

активність розвитку рухових здібностей дзюдоїстів 15-16 років на етапі спеціалізованої підготовки характеризується середнім рівнем, а в 16-17 років найбільша активність спостерігається за показниками гнучкості.

Сумарний показник темпів розвитку рухових здібностей юних дзюдоїстів свідчить, що найбільший його темп характерний для 11-12 і 14-15 років.

11. Вивчені закономірності вікового розвитку рухових здібностей, хронології їх сенситивних періодів дозволили розробити систему засобів (загальних, допоміжних та спеціальних) вібіркової спрямованості.

Залежно від віку та етапу спортивної підготовки виконання тренувальних засобів передбачає зміни і форм організації навчально-тренувальних занять.

Корекція основних компонентів системи фізичної підготовки здійснюється за допомогою комплексного педагогічного контролю, який був розроблений на підставі вивчення інформаційної значимості усіх показників, які характеризують рухові здібності юних дзюдоїстів.

Диференціація рівня фізичної піготовленості здійснюється з оцінкою високий, середній та низький, а зміст контролю змінюється залежно від етапу підготовки.

12. Результати проведеного аналізу свідчать, що дотримання принципу єдності вікового розвитку і тренувальних впливів при проведенні навчально-тренувальних занять на різних етапах підготовки не порушують природного біологічного розвитку спортсменів.

Проведені дослідження свідчать, що подальше удосконалення системи підготовки юних дзюдоїстів повинне базуватися на комплексному аналізі індивідуальних особливостей юного спортсмена, що дозволить оптимізувати навчально-тренувальний процес і буде сприяти развитку як особистості спортсмена, так і його індивідуальних здібностей.

Публікації автора:

1. Ягелло В. Теоретико-методические основи системи многолетней физической подготовки юних дзюдоистов. Studia i Monografie. Akademia Wychowania Fizycznego Jzefa Pisudskiego w Warszawie, Национальный университет физического воспитания и спорта Украини. Warszawa– Киев – 2002. – 351с.

2. Jagieo W. Przygotowanie fizyczne modego sportowca. Biblioteka Trenera. Centralny Orodek Sportu, Warszawa 2000. – 203 s.

3. Jagieo W. Wieloletni trening judokw. Biblioteka Trenera. Centralny Orodek Sporni, Warszawa 2000. – 106 s.

4. Kalina R. M., Jagieo W. Wychowawcze i utylitarne aspekty sportw walki. Akademia wychowania Fizycznego Jzefa Pisudskiego. Warszawa 2000. – 164 s