У дисертації здійснене теоретичне узагальнення і нове розв’язання наукової проблеми формування фахової компетентності в студентів вищих технічних навчальних закладів у процесі двоступеневого навчання. 1. Перехід до компетентнісно-орієнтованої парадигми в освіті є закономірним етапом її модернізації, зокрема, системи професійної освіти, яка дозволяє розв’язати наявні протиріччя між вимогами до якості освіти та її актуальними освітніми результатами. Компетентнісно-орієнтована освіта становить реалізовану в педагогічній практиці компетентнісну модель освіти - такий проект системи, де основним освітнім результатом є спеціальні професійні та ключові компетенції випускника. Професійна компетентність - готовність особистості мобілізувати власні ресурси (організовані в систему знань, вмінь, здатності й особистісних якостей), які необхідні для ефективного розв’язання професійних задач у типових та нестандартних ситуаціях, що включає в себе ціннісні ставлення особистості до цих ситуацій. Ключові (загальні) компетенції як здатність особистості до ефективного розв’язання певного класу професійних завдань, що виникають у діяльності сучасного професіонала, незалежно від професії та спеціальності. У процесі дослідження виявлена різноплановість та різнорідність як підходів до визначення понять "компетентність", "професійна компетентність", "компетенція", "ключові" та "спеціальні професійні компетенції", так і їх співвідношення в педагогіці. На основі здійсненого аналізу визначене поняття фахової компетентності як системи знань, умінь і навичок, професійно значущих якостей особистості, що забезпечують можливість виконання професійних обов'язків певного рівня, а компонентами фахової компетентності - професійні компетенції. 2. Результати аналізу процесу підготовки майбутніх фахівців технічних спеціальностей у технічних вищих навчальних закладах свідчать, що нинішній стан не відповідає сучасним вимогам інженерної освіти. Наявна технологія навчання недостатньо створює умови для формування фахової компетентності майбутнього випускника технічного ВНЗ, його творчого потенціалу, системної самостійної роботи студентів щодо оволодіння фундаментальними знаннями. Низька мотивація щодо вивчення фундаментальних дисциплін, оволодіння студентами майбутнім інженерним фахом, фахом керівника, детермінує недостатню їхню освіченість, що впливає на якість їхньої професійної діяльності, конкурентоспроможності. Тому система ступеневого навчання майбутніх фахівців технічного профілю має повністю реалізовувати власну випереджувальну функцію щодо розв’язання цієї проблеми. Урахувавши різні підходи до визначення професійної компетентності, у тому числі і компетентнісно-орієнтовану парадигму, ми склали систему ключових компетенцій майбутніх фахівців технічних спеціальностей: мотиваційна; особиста; соціальна; методична; природничо-наукова; гуманітарна; загальнопрофесійна; спеціальна. Треба зазначити, що викладачі, які працюють на молодших курсах у вищому навчальному закладі будь-якого профілю, мають керуватися рівнем сформованості базових компетентностей учнів. Аналіз праць учених стосовно формування компетентностей випускників шкіл констатує, що поза увагою залишається мотивація, способи організації навчальної діяльності, оцінювання власних досягнень, креативні здібності. На основі аналізу науково-педагогічної літератури та результатів констатуючого експерименту нами виокремленні та обґрунтовані компетенції (мотиваційна, когнітивно-творча, комунікативна) базового рівня фахової компетентності, які мають формувати викладачі фундаментальних дисциплін у студентів технічного вищого навчального закладу. 3. У результаті аналізу розглянутих "моделей фахівця", в яких враховуються перспективи й тенденції розвитку науково-технічного прогресу, спрямування на перспективу, випереджувальний розвиток даної галузі діяльності та сучасних освітньо-кваліфікаційних характеристик випускника технічного ВНЗ, де формулюються вимоги до його компетентності, розроблена модель формування фахової компетентності випускників вищих технічних закладів освіти у процесі двоступеневого навчання. Модель має взаємопов'язані рівні послідовного формування компетенцій, що є складовими компонентами професійної компетентності для освітньо-кваліфікованого рівня "бакалавр" і фахової компетентності для освітньо-кваліфікованого рівня "магістр". Складовою моделі є навчальні дисципліни, у процесі вивчення яких студенти мають поступово набути відповідної компетентності. Базові професійні компетенції складають першу сходинку в розробленій моделі, тому від рівня їх сформованості залежить набуття наступних професійних компетенцій майбутніх фахівців з вищою технічною освітою. 4. Дослідження проблеми методологічних засад формування професійних компетентностей майбутнього фахівця технічного профілю підтвердили визначені нами протиріччя, які існують у процесі фундаментальної підготовки студентів, зокрема, що практика навчання фундаментальних дисциплін у вищій школі характеризується низкою істотних недоліків: не досить повна їх відповідність специфіці професійної діяльності і вимогам, які стоять перед особистістю сучасного фахівця; одноманітність форм, методів і прийомів викладання фундаментальних дисциплін, що викликає падіння інтересу до пізнавальної діяльності й майбутньої спеціальності. В зв’язку з цим навчальний процес потребує вдосконалення. На основі здійсненого аналізу визначені та обґрунтовані концептуальні положення до процесу формування у студентів базових професійних компетенцій фахівців технічних спеціальностей. Першим концептуальним положенням визначена професійна спрямованість викладання фундаментальних дисциплін, під якою в організації навчального процесу розуміємо: забезпечення фундаментальної підготовки студентів з урахуванням програмного рівня (стандарту) теоретичних знань, умінь і навичок з предметів циклу; формування підсистеми теоретичних знань і вмінь, які сприяють засвоєнню спеціальних (профільних) дисциплін, оволодінню професією, застосуванню цих знань у різних умовах майбутньої практичної діяльності з урахуванням зміни науково-технічних процесів; сприяння розвитку у студентів ціннісного ставлення до обраної професії, формуванню інтересу до спеціальності і діяльності в обраній галузі виробництва, подальшого розвитку інтелектуальних якостей і моральних рис. Друге концептуальне положення полягає в озброєнні першокурсників раціональними прийомами розумової і навчальної діяльності, яке необхідне для успішного навчання в умовах вищого навчального закладу, організації їхньої самостійної роботи. Вагоме місце у цьому положенні займає формування навичок самостійної діяльності студентів. За структуру навичок самостійної роботи нами вибрана запропонована К.К. Платоновим структура, де найвища результативність процесу формування навичок самостійної роботи визначає майстерність, що вимагає творчого використання засвоєної сукупності знань, умінь, навичок для ефективної самостійної діяльності та формування самостійності як риси особистості. Третє концептуальне положення полягає у застосуванні модульно-рейтингової системи організації навчально-виховного процесу, яка допоможе адаптуватися першокурсникам у стінах вищого навчального закладу. Рейтингова система оцінювання успішності навчання студентів у кожному модулі забезпечує: регулярний контроль процесу навчання в цілому, тим самим орієнтує студента на систематичну роботу протягом семестру; мотивацію успішної роботи студента в аудиторії і самостійної позаудиторної роботи за допомогою введення елементів змагання; оперативна обробка результатів і своєчасна корекція навчального процесу. Разом із підвищенням рівня фундаментальної підготовки, успішним входженням першокурсників у систему життя вищого навчального закладу модульно-рейтингова система сприяє більш швидкому адаптуванню студентів до кредитно-модульної системи. 5. Визначення концепції компетентнісного підходу до навчання змушує науковців до пошуку педагогічних технологій, спрямованих на формування компетенцій, компетентностей на різних рівнях освіти (школа, ПТНЗ, ВНЗ). Аналіз літератури з проблем підвищення якості підготовки фахівців з вищою освітою в Україні і за кордоном показав, що недостатній розвивальний вплив традиційної системи на індивідуальність учасників навчального процесу зумовив уведення інноваційних методів навчання. Вивчаючи підходи вчених, педагогів різних країн щодо підвищення рівня сформованості професійних компетентностей випускників навчальних закладів, ми дійшли висновку, що пропозиції та розроблені технології мають два напрями: співпраця з виробничими структурами або відтворення умовної виробничої діяльності в аудиторіях за допомогою інноваційних методів навчання. Проблема розробки і застосування інноваційних технологій навчання дуже актуальна на сучасному етапі розвитку освіти. Наші дослідження розвитку і класифікації інноваційних технологій навчання свідчать про величезні напрацювання у світі, і в Україні зокрема, у різних напрямах освіти. Чимало зроблено в упровадженні інноваційних методів навчання фундаментальних дисциплін, проте в більшості це методи, що використовують міжпредметні зв'язки, і менше - інтерактивні методи навчання. На це є суб’єктивні і об’єктивні причини. Серед них відсутність забезпечення викладачів методичною літературою з розробок і впровадження інноваційних методів навчання з різних предметів, неспро-можність викладачів розробити їх самостійно за браком досвіду і часу та інше. 6. Для виявлення рівнів сформованості базових професійних компе-тенцій у студентів вищих технічних навчальних закладів виокремленні показники та розроблені критерії оцінювання. В процесі розробки критеріїв оцінювання враховувались основні чинники, що відіграють важливу роль у процесі формування складових компонент базових професійних компетенцій: зміст навчального матеріалу; рівень підготовки студентів і психічні особливості сприйняття ними навчального матеріалу. Оцінка коефіцієнта успішності у навчанні (когнітивно-творча компетенція) визначена за рівнями: високий, достатній, задовільний, низький. Рівні сформованості вмінь самостійної роботи: високий (творчий); середній (реконструктивний); низький (репродуктивний). Рівні сфор-мованості мотиваційної компетенції: IV рівень (високий); ІІІ рівень (достатній); II рівень (задовільний); I рівень (низький). Рівні сформованості комунікативної компетенції: високий; достатній; середній; низький. 7. Результати аналізу робочих програм, планів та іншої методичної та навчальної літератури з різних фундаментальних дисциплін показали, що сучасне викладання фундаментальних дисциплін у технічному ВНЗ здійснюється академічними курсами з використанням переважно (89%) традиційних методів навчання. Недостатньою є кількість розроблених навчальних і навчально-методичних посібників з фундаментальних дисциплін, які мають прикладні задачі для аудиторної та самостійної робіт студентів. Це негативно позначається на рівні сформованості базових професійних компетенцій у студентів молодших курсів, породжує в них утилітарний підхід до вивчення фундаментальних дисциплін. Для формування базового рівня фахової компетентності відповідно до висунутих концептуальних положень розроблена навчально-методична система на прикладі дисциплін вищої математики з використанням інтерактивних методів навчання, провідною метою якої в процесі ступеневого навчання у технічному ВНЗ є поетапне формування професійної компетентності майбутнього випускника. Реалізація мети передбачає зміну технології навчання фундаментальним дисциплінам у технічних навчальних закладах, зокрема: наповнити академічний зміст фундаментальних дисциплін інженерним, де курс лекцій з будь-якої фундаментальної дисципліни у технічному закладі має бути професійно спрямованим; змінити роль викладача, перейти від авторитарної позиції до позиції співпраці, співтворчості, докорінно перебудувати процес навчання і виховання на основі взаємодії викладача й студента, щоб він базувався на активній творчій діяльності, пошуках, самоосвіті студента. За розробленою системою процес формування базових професійних компетенцій поєднує три етапи: - теоретичний, на якому сутність формування складових базових професійних компетенцій полягає у визначенні в студентів мотиваційного рівня під час вибору професії, рівня вміння орієнтуватися в інформаційному матеріалі, самостійно опрацьовувати навчальний матеріал; формуванні вмінь самостійної роботи з навчальною та науковою літературою, вдосконаленні вміння раціонального відбору й аналізу інформації та формуванні мотивації навчальної діяльності студентів; - навчально-моделювальний, на якому має відбуватися формування складових базових професійних компетенцій шляхом перенесення у нові нестандартні навчальні ситуації, які максимально моделюють професійні; - контрольний, на якому здійснюється перевірка рівня сформованих умінь за допомогою методів інтерактивного навчання, тестування. У розробленій навчально-методичній системі формування базових професійних компетенцій визначені основні ключові умови викладання фундаментальних дисциплін та запропонована система роботи викладача з їх створення. До умов, яких має дотримуватися викладач, ми відносимо умови щодо змісту, організації та проведення лекцій, практичних занять, самостійної роботи студентів з використанням інтерактивних методів навчання. Особлива увага приділена визначенню та розв’язанню конфліктів, що виникають у процесі розв’язування завдань та спілкування студентів під час симуляційних та ігрових занять. 8. Для створення будь-якої навчально-методичної системи першою необхідною умовою є інформаційно-методичне забезпечення навчального процесу. Ми виявили, що проблема впровадження інноваційних методик у навчальний процес криється в тому, що немає "банку" даних про наявність методичних розробок в Україні; більшість розробок знаходиться в навчальних закладах у вигляді методичних вказівок або посібників, які видані дуже малими тиражами і не розповсюджені за межі навчального закладу, де були видані; обмаль розробок для фундаментальних дисциплін (математика, фізика, хімія і т.д.). Для успішного впровадження запропонованої навчально-методичної системи формування базових професійних компетенцій в навчально-виховний процес технічних вищих навчальних закладів нами: розроблено методичні рекомендації (4), навчальні посібники (11); видано монографії (2). 9. Ефективність запропонованої навчально-методичної системи формування базових професійних компетенцій у майбутніх фахівців технічних спеціальностей експериментально перевірена різними методами. Водночас із застосуванням традиційних методів статистичного аналізу результатів педагогічного експерименту, таких як гістограми, діаграми, мода, ми запропонували використання статистичного оцінювання результатів педагогічного експерименту - порівняння числових характеристик (статистичної середньої і дисперсії) двох вибірок. Не завжди відмінність у відсотках відповідає ефективному результату. Кореляційний аналіз, критерій згоди Пірсона та інші методики оцінювання результатів педагогічного експерименту не дають такої чіткої відповіді, як порівняння статистичної середньої і дисперсії двох вибірок. Згідно із запропонованою методикою і наведеним алгоритмом з надійною ймовірністю Р=1-=0,95 висунута і перевірена гіпотеза Н0: запропонована навчально-методична система значно підвищує якість фундаментальної підготовки і сприяє формуванню мотиваційної, когнітивно-творчої та комунікативної компетенцій, що є базовими для формування інженерно-технічних, професійних та фахових компетенцій майбутніх випускників технічних ВНЗ. У процесі тривалого теоретико-методологічного й експериментально-емпіричного дослідження був зібраний матеріал, аналіз якого підтвердив правильність висунутої нами загальної наукової гіпотези, що ефективне формування професійної компетентності майбутнього фахівця з вищою технічною освітою можливе за умови компетентнісно-орієнтованого підходу до викладання фундаментальних дисциплін. У результаті проведених уточнювального та формуючого етапів експерименту відбулися статистично значущі зміни у рівнях сформованості базових професійних компетенцій у студентів експериментальних груп, які значно перевищують показники контрольних груп і підтверджують всі основні теоретико-методичні положення дисертації. Виконане дослідження дало змогу сформулювати низку пропозицій: - створити єдиний інженерний курс фізико-математичних дисциплін, що забезпечить перехід на більш високий рівень викладання всіх технічних дисциплін. Необхідно так об'єднати матеріал інженерного курсу, щоб він був єдиний, цілісний, максимально орієнтований на майбутню інженерну спеціальність. На сьогодні знання, які здобуває студент, є автономними, розрізненими не тільки в межах повної навчальної програми спеціальності, а й часто в межах окремого предмета; - забезпечити навчальний процес фундаментальних дисциплін інноваційними методиками на основі телекомунікаційних технологій, тобто: створити "банк" інноваційних технологій, які розроблені і доступні в Україні в даний час; розробити інноваційні, професійно спрямовані методики для фундаментальних дисциплін із застосуванням міжпредмет-них зв’язків; - крім підручників і посібників для студентів необхідно видати методичні матеріали для викладачів, в яких можна ознайомитись з методичними системами, методиками організації навчального процесу з будь-яких навчальних предметів для формування професійно значущих якостей майбутніх випускників; - змінити підхід до навантаження викладачів фундаментальних дисциплін, стимулювати їхню працю над розробками методичних матеріа-лів для навчального процесу. Наше дослідження, звісно, не вичерпує всіх аспектів проблеми формування фахової компетентності випускників вищих технічних навчальних закладів. Нами досліджений тільки перший (базовий) рівень набуття студентами фахової компетентності. В подальшому необхідні дослідження теоретичного обґрунтування та розробки навчально-методичної системи формування: інженерно-технічних компетенцій; професійної, фахової компетентності у майбутніх випускників вищих технічних навчальних закладів. Запропоновані нами підходи до визначення концепцій, критеріїв та рівнів формування базових професійних компетенцій, розробки навчально-методичної системи формування визначених компетенцій у процесі навчання загальнотехнічних та спеціальних дисциплін можуть бути взятими за основу і використані для подальшого науково-педагогічного пошуку. | 