На основі узагальнення результатів дослідження зроблено такі висновки: 1. Здійснений аналіз змістового поля екології як науки дав змогу визначити його вплив на трансформаційні процеси в екологічній освіті. Незважаючи на складність екологічної ситуації, багатоаспектність предмета сучасної екології, визначено її можливості у вирішенні нагальних проблем сьогодення, зокрема формування наукового світогляду й морально-етичного ставлення до навколишнього середовища, виокремлено найбільш характерні ознаки сучасного періоду розвитку екології та проаналізовано якісні зміни, що є результатом впливу цієї науки на екологічну освіту: а) сучасний стан екології характеризується значним розширенням предметного поля, що відбувається на основі диференціації та інтеграції з іншими природничими та гуманітарними науками; б) трансформаційні процеси, під впливом яких перебуває сучасна екологія, розширили її межі від відносин “організм – середовище” до відносин “суспільство – природа”, на підставі чого й відбувається поглиблення її інтегративного характеру, формування статусу як природничо-наукової дисципліни та гуманітарної науки, що спонукає людину до усвідомленого морально-етичного ставлення до навколишнього природного середовища; з’явився особливий тип мислення, який сприяє подоланню споживацького ставлення до природи та враховує проблеми сучасної цивілізації за умов екологічно компетентної поведінки людини; в) осучаснена трансформація змісту поняття привела до значного поглиблення її ролі у сучасній науковій практиці, що дало змогу визнати освітньо-виховну функцію однією з провідних, адже мінливі умови існування сучасної людини детермінують вимоги до рівня екологічної підготовки майбутніх фахівців, які опановують професії, зокрема у ПТНЗ. 2. На основі ретроспективного аналізу доведено, що в процесі становлення і на перших етапах розвитку екологічної освіти її мета полягала в усвідомленні наслідків впливу людини на стан довкілля і мала характер настанов на раціональне природокористування. Сучасний етап відзначається посиленням етичного компоненту, що забезпечує засвоєння моральних цінностей, формування культури поведінки у соціоприродному середовищі, усвідомлення необхідності якісно нових уявлень про взаємовідносини людини і природи, які виокремлюються у системі екологічних імперативів “благоговіння перед життям” А.Швейцера, “природа знає краще” Ю.Одума, теорії коеволюції М.Моісєєва. Обґрунтовано положення про те, що зміни, які мали місце в екологічній освіті, передусім торкалися її принципових функцій, тобто – від вузької концепції “Знання для виживання людства” до широкої, яка охоплює знання, досвід, ставлення і моральні цінності. Вивчення підходів до змісту екологічної освіти, поширених у зарубіжних країнах, дало можливість виокремити прогресивні ідеї, що можуть бути використані в умовах професійно-технічної школи з урахуванням потреб і реалій освітнього поля України. Серед них найбільш доцільними є: формування системи наукових знань, поглядів, переконань, що забезпечують свідоме морально-етичне ставлення і ґрунтуються на міжпредметному підході; формування цілісної особистості через усвідомлення цінності природи, вироблення екологічної моралі; формування системи знань на основі поєднанні новітньої інформації про природу та її охорону з традиційними цінностями суспільства. 3. В основу теоретично обґрунтованої та розробленої системи екологічної освіти покладено положення щодо ознаки системності. Кожний компонент системи покликаний виконувати певне завдання, спрямоване на кінцевий результат. Система екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах розглядається як цілісна узгоджена сукупність навчання, виховання, а, отже розвитку особистості, спрямованого на формування екологічної світоглядної орієнтації, що ґрунтується на морально-етичному ставленні до навколишнього середовища. Серед провідних ідей, що стали основою системи, були: ідея системності; ідея екологізації навчального процесу; ідея стійкого розвитку. Розроблена модель системи передбачає можливість ефективного розв’язання завдань екологічної освіти в ПТНЗ через визначені структурні ланки та суб’єкти. Узагальнений алгоритм їх діяльності здійснюється відповідно до вимог системного аналізу. Система екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах – відкрита, гнучка, адаптивна, динамічна освітня система, яка одночасно є підсистемою неперервної екологічної освіти, що здійснюється протягом життя і покликана забезпечувати екологізацію всього навчально-виховного процесу професійно-технічного навчального закладу на засадах інтеграції усіх його компонентів і підсистем: мети, завдань, змісту, методів, форм, педагогічних технологій, науково-методичного забезпечення, усіх видів екологічної діяльності. Система екологічної освіти у ПТНЗ перебуває у взаємозв’язку з іншими освітніми системами. Її діяльнісний аспект впливає на інші освітні системи і сам перебуває в залежності від цих систем. Складові системи об’єднані у дві підсистеми – інваріантну (І) і варіативну (ІІ), компонентами якої є: а) система екологічних знань; б) система науково-методичного забезпечення; в) система педагогічних технологій. Одним із найбільш перспективних шляхів впровадження системи екологічної освіти в ПТНЗ та забезпечення її дієвості передбачалося створення регіональних (обласних, районних, міських) екологічних центрів, діяльність яких полягає в організації, координації і методичній підтримці усієї еколого-освітньої роботи професійно-технічної школи. 4. Екологічна освіта учнів профтехучилищ характеризується значно ширшими можливостями, ніж освіта учнів середньої школи, базується на диференційованій основі залежно від типу й профільного напряму училища та здійснюється у нерозривному зв’язку теорії і практики, в єдності навчання і продуктивної праці, як цілісна система, котра має свої специфічні засоби і методи вирішення поставлених завдань. Водночас вона повинна органічно пов’язуватися з усіма іншими напрямами єдиної системи освіти, спрямованої на формування свідомого, освіченого громадянина і фахівця. Здійснення відбору і структурування змісту екологічної освіти дало змогу обґрунтувати співвідношення її компонентів. Доведено, що найвищий рівень ефективності досягається за умови її функціонування у вигляді відкритої педагогічної системи, що відтворює екологію як сучасну освітню галузь. Її мета полягає у формуванні екоцентричного типу мислення, екологічної відповідальності, яка є важливою морально-етичною ознакою майбутнього фахівця і характеризується досить високим рівнем розвитку мотиваційно-ціннісного, змістовно-операційного (процесуального) і оцінно-результативного компонентів. Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати принципи трансформації змісту, форм, методів екологічної освіти у ПТНЗ, реалізація яких забезпечує змістове наповнення складових системи й охоплює водночас екологічну складову Державного стандарту професійно-технічної освіти; навчальні плани й навчальні програми з екології для ПТНЗ різних профільних напрямів; навчально-методичний комплекс з екології. Процес стандартизації змісту екологічної освіти у ПТНЗ ґрунтується на інваріантній та варіативній складових. Розподіл їхніх функції уможливлює забезпечення обов’язкового мінімуму змісту екологічної освіти та екологізацію усього навчально-виховного процесу. Забезпечення інваріантної складової екологічної освіти здійснюється шляхом обов’язкового впровадження курсу “Основи екології” для професійно-технічних навчальних закладів, розрахованого на 54 години. Зміст курсу зорієнтований на використання принципу системної диференціації. Подальше дослідження уможливило обґрунтовані корективи чинних програм, результатом чого стало створення нового варіанту навчальної програми курсу „Біологія, основи екології”, в якому обсяг питань екологічного спрямування збільшився до 50%. 5. Особливе значення у забезпеченні дієвості системи екологічної освіти набуває створений навчально-методичний комплекс з екології. Усі його компоненти відповідають єдиній педагогічній концепції тобто є носіями її психологічних і методичних положень. Його зміст спрямований на активізацію свідомого набуття якісних знань з екології, відповідає віковими особливостями учнів і спеціалізації навчального закладу. Поряд із функціями самоконтролю; заохочення до виконання різнорівневих навчальних завдань, моніторингу навчального процесу, контрольно-аналітичної та вимірювально-оцінної, визначальною функцією такого комплексу є методичне забезпечення варіативної екологічної складової Державного стандарту ПТО та створення інформаційного каналу у межах “зворотного зв’язку” викладач – учень. 6. Обґрунтовано положення щодо необхідності спеціальної підготовки викладачів до здійснення екологічної освіти. Її змістовно-процесуальне наповнення втілено у структурно-функціональній моделі. Сутність функціональної складової моделі полягає у пролонгованій у часі й конструктивній за змістом всебічній психолого-педагогічній, методичній допомозі та дидактичному забезпеченні здійснення екологічної освіти й має два напрями: методична робота з викладачами курсу “Основи екології” або спорідненого з ним, а також методична робота з усім педагогічним колективом, спрямована на екологізацію навчально-виховного процесу. Процесуальна складова спрямована на розширення інформаційного поля, ознайомлення з сучасними інноваційними педагогічними технологіями, які сприяють доцільній екологізації навчального процесу. Вона має допомогти учням сформувати екоцентричну картину світу, усвідомити необхідність відмови від споживацького ставлення до навколишнього середовища у процесі фахової діяльності та у повсякденному житті. Дієвість моделі забезпечують члени ініціативних груп викладачів екології. 7. Ефективне формування свідомого морально-етичного ставлення майбутніх фахівців до навколишнього середовища засобами екологічної освіти можливе лише за умови вмотивованого використання сучасних педагогічних технологій, як реальної необхідності. Водночас ми брали до уваги факт, що інновація як динамічне соціально-педагогічне явище, може сприяти підвищенню ефективності усієї системи екологічної освіти так і окремих її елементів. У дослідженні доведено, що саме інноваційні педагогічні технології, обґрунтовані дидактичними дослідженнями й відповідним методичним супроводом, здатні сприяти удосконаленню системної екологізації навчально-виховного процесу, підвищувати його ефективність, допомагати переборювати труднощі у забезпеченні досягнення мети, що стоїть перед екологічною освітою. Виявлено можливості самостійної пізнавальної діяльності учнів, яка у контексті дослідження здійснювалася з урахуванням рівня його особистої здатності до самостійної перетворювальної діяльності, реалізації індивідуальних інтелектуальних можливостей, здібностей, нахилів, інтересів та потреб ефективної участі у процесі навчання і давала змогу учневі працювати у посильному для нього темпі та вирішувати окреслені завдання найбільш прийнятними для нього методами. У ході експериментального дослідження було підтверджено припущення про доцільність застосування різноманітних видів самостійної пізнавальної з поступовим ускладненням. 8. Поелементний аналіз складових створеної системи уможливив у загальному вигляді порівняння одержаних результатів з очікуваними і визначити чинники, які не дали можливості у повному обсязі реалізувати прогнозовані зрушення, сформульовані у загальній і часткових гіпотезах дослідження. Діагностування комплексу навчально-методичного забезпечення засвідчило його достатньо високий рівень і дало можливість побачити сучасні, зрослі запити практиків. Загального схвалення набула концепція навчально-методичного комплексу та використані підходи до створення його складових: поєднання в одному виданні нормативного теоретичного матеріалу з додатковою інформацією; звичні для учнів і викладачів форми завдань поєднані з інноваційними і водночас прийнятними для умов професійно-технічної школи. Здійснене діагностування дало підстави стверджувати про наявність позитивних зрушень у діяльності викладачів, які відбулися у процесі дослідження. Зокрема, спостерігається переорієнтація напрямів діяльності від репродуктивно-усталених до інноваційно активних, впровадження нових, раніше не використовуваних форм екологічної освіти, що дали змогу активно використовувати особистісно орієнтовані форми роботи та стимулювати пізнавальну активність учнів; систематизувати самостійний діяльнісний процес, посилили роль мотиваційних факторів. Зазначені вище зміни підтверджуються й загальною активізацією діяльності викладачів, що виявилося у співпраці в ініціативних групах, участі у роботі обласних семінарів викладачів екології, ініціативній творчій участі в організації, створенні і функціонуванні Обласного центру екологічної освіти. Навчальна діяльність учнів також зазнала позитивних змін, які передусім виявляються у зміні особистісної позиції: від бажання набувати екологічні знання, теоретичного сприйняття ролі і значення екологічної освіти для майбутньої роботи в будь-якій галузі, необхідності брати участь в екологічній діяльності до свідомого використання набутих знань і вмінь на практиці. 9. На основі узагальнення результатів дослідження здійснено прогнозування розвитку екологічної освіти, адже прогностичні дослідження актуальні на всіх ступенях навчання, а найбільшу вагу вони мають для системи професійно-технічної освіти. Підґрунтям для такого прогнозування слугувало твердження про необхідність екологічної освіти на усіх рівнях державної, освітянської, виробничої ієрархії та першочерговість пріоритетного національного завдання щодо підвищення рівня екологічної освіченості народу України. Враховуючи результати дослідження, відповідно до положень педагогічного прогнозування вважаємо, що розвиток екологічної освіти у професійно-технічних навчальних закладах має будуватися на засадах формування нових духовних чинників, нових ідеалів людської діяльності в усіх її проявах, здійснюватися на принципах інтеграції екологічної, загальнокультурної та професійної складових компетентності майбутніх спеціалістів різних галузей виробництва; забезпеченні відповідного рівня та якості екологічних знань на основі компенсаційного, диференційованого і міжпредметного підходів. У такий спосіб уможливлюється вирішення завдань експериментального прогнозування, сутність якого полягає у тому, щоб на практиці в сучасних умовах перевірити й уточнити ефективність тих прогностичних моделей, які наразі багато у чому мають ідеалістичний характер. Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує усіх завдань екологічної освіти учнів професійно-технічної школи. Подальшого дослідження потребують: питання оптимізації системи екологічної освіти, її наступності та неперервності; посилення взаємозв’язків між компонентами системи; проблеми методичного й дидактичного забезпечення екологічної освіти сучасними засобами навчання; теоретичні й методичні засади підготовки викладачів до здійснення завдань екологічної освіти з урахуванням профільної спеціалізації навчального закладу, а також різних категорій населення впродовж життя. |
