1. Дослідженням виявлено, що фізичне виховання учнівської молоді у гімназіях Слобожанщини в означених хронологічних межах являло собою цілісну педагогічну систему, структура, зміст і шляхи реалізації якої було спрямовано на зміцнення здоровя та оволодіння руховими уміннями й навичками, розвиток фізичних якостей. Передумовами формування і розвитку системи фізичного виховання в середніх навчальних закладах був розвиток громадсько-педагогічного руху на підтримку ідеї здорового способу життя учнів, активна діяльність педагогів, лікарів та громадських діячів у галузі фізичного виховання та освітні реформи другої половини ХІХ початку ХХ ст. 2. Виявлено, що методологічною основою теорії фізичного виховання, яка створювалася на території України, починаючи з середини ХІХ ст., стали: концепції загальнолюдського (К.Ушинський, М.Пирогов, П.Каптерєв, П.Лесгафт та ін.), вільного (Л.Толстой, К.Вентцель, С.Шацкий та ін.), релігійно-морального (С.Рачинський, С.Миропольський, М.Бердяєв та ін.) виховання особистості; наукові розробки в галузі медицини, гігієни, психології, а також закордонні методики фізичного виховання (німецька, шведська, сокільська гімнастика та ін.). Узагальнено погляди окремих педагогів, лікарів, громадських діячів (О.Анохін, О.Бутовський, І.Боберський, Г.Ващенко, Є.Дементьєв, М.Демков, П.Каптерєв, В.Краєвський, П.Лесгафт, С.Миропольський, Є.Покровський, П.Рєдкін, К.Ушинський, П.Юркевич та ін.), які вплинули на створення вітчизняної системи фізичного виховання учнів, а саме систематизацію її основних принципів, форм, засобів і методів. 3. Доведено, що офіційна політика в галузі фізичного виховання учнів середніх навчальних закладів здійснювалася за такими напрямками: 1) уведення фізичного виховання в режим навчального дня; 2) упровадження рекреаційних неурочних форм занять; 3) організація активного відпочинку і дозвілля учнів у позашкільний час; 4) проведення фізкультурно-оздоровчих заходів під час канікул; 5) створення необхідних умов для реалізації завдань фізичного виховання учнів. 4. Узагальнено досвід і встановлено характерні риси фізичного виховання учнів слобожанських гімназій: взаємозвязок освітніх (уроки гігієни, танців, гімнастики, екскурсії і т.д.) і оздоровчих (рухливі перерви, прогулянки, гарячі сніданки, різні форми фізичного виховання в позаурочний час і в період канікул і т.д.) організаційних форм фізичного виховання; приорітетність освітньої спрямованості процесу фізичного виховання, що сприяло одержанню гімназистами не лише практичних рухових умінь і навичок, а й необхідних теоретичних знаннь з гігієни, здорового способу життя, краєзнавства, професійної підготовки тощо; широке застосування у змісті фізичного виховання німецької, шведської, а пізніше сокільської гімнастик поряд з рухливими іграми, військовою гімнастикою й елементами різних видів спорту; нерівномірність введення різних форм фізичного виховання в навчально-виховний процес слобожанських гімназій через відсутність у багатьох з них необхідних умов: кадрового, науково-методичного, матеріально-технічного, фінансового забезпечення. 5. У ході дослідження виявлено, що формування системи фізичного виховання гімназистів на Слобожанщині у другій половині ХІХ на початку ХХ ст. пройшло довгий шлях від введення у 50-х рр. ХІХ ст. окремих засобів фізичного виховання (фізичних вправ, танців, гігієнічних чинників) у шкільну практику до активного розвитку фізкультурно-спортивного руху серед гімназистів на початку ХХ ст. 6. Актуалізовано для сьогодення позитивний досвід фізичного виховання гімназій Слобожанщини другої половини ХІХ початку ХХ ст., а саме: надання більшої автономії і свободи школам у розробці навчальних програм; розширення змісту освіти з фізичного виховання за рахунок сучасних гімнастичних систем, танців, спортивних та народних ігор, забав; використання широкого кола рекреаційних заходів та форм фізичного виховання освітньої спрямованості (фізкультурні вечори, вікторини, конкурси, фізкультурні свята); зміцнення міжпредметних зв'язків фізичної культури з іншими навчальними дисциплінами (валеологією, основами безпеки життєдіяльності, біологією, трудовим навчанням, музикою тощо); створення піклувальних рад навчальних закладів. Проведене дослідження не висвітлює всю багатогранність проблеми. Подальшого поглибленого вивчення потребують регіональні аспекти розвитку фізичної культури і спорту в Україні, особливості фізичного виховання учнів в навчальних закладах різного типу, розвиток теоретичних ідей і практичних починань видатних діячів фізичної культури України. |