Анотація до роботи:

Корх-Черба О.В. Теорія і практика підготовки домашніх наставників в Україні у другій половині Х1Х століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2005.

У дисертації представлено теоретичні ідеї видатних педагогів минулого та практичний досвід підготовки домашніх наставників у другій половині Х1Х ст. Розкрито зміст і виявлено специфічні риси педагогічної теорії домашньої освіти, обґрунтовано зміст підготовки домашніх наставників у зазначений період.

Проаналізовано погляди педагогів другої половини Х1Х ст. на сутність і необхідність підготовки домашніх наставників та встановлено напрями педагогічної просвіти домашніх наставників досліджуваного періоду

Схарактеризовано шляхи актуалізації підготовки домашніх наставників та гувернерів в умовах реформування національної школи України.

У науковий обіг введено нові історико-педагогічні документи, які характеризують особливості, специфіку підготовки домашніх наставників. Наведені дані, які доповнюють й уточнюють відомості про стан домашньої освіти в досліджуваний період.

Ключові слова: підготовка домашніх наставників, зміст, форми і методи підготовки домашніх наставників, домашня освіта.

1. У дослідженні вперше узагальнено теорію та практику підготовки домашніх наставників, установлено, що проблема є актуальною й інтенсивна розробка її розпочалася з другої половини Х1Х століття вітчизняними педагогами, просвітителями та громадськими діячами. Доведено, що традиційно домашнє виховання та навчання практикувалося в Україні віддавна і має бути „дорогоцінним скарбом етнопедагогіки” (М.Стельмахович).

2. Виявлено, що розвиток ідеї підготовки домашніх наставників в Україні відбувався поетапно:

I етап ( початок Х1Х ст. - до 1834 р.) – зародження ідеї домашньої освіти, визнання домашньої освіти як ефективної індивідуальної форми навчання дітей, прийняття “Положення про домашніх наставників та учителів 1834 року”, що сприяло чіткій постановці завдань і визначенню форм підготовки домашніх наставників.

II етап (1834 р. – друга половина Х1Х ст.) – етап інтенсивного розвитку ідеї домашньої освіти. Саме в цей період склалась розгалужена система вищої і середньої педагогічної освіти, домашнім наставникам було надано статус державних службовців (безпосередня підпорядкованість Міністерству народної освіти з наданням відповідних прав, пільг та переваг в порівнянні з гувернерами), а також прийнято численні „Положення”, „Розпорядження” щодо організації підготовки і оцінки їхньої діяльності.

III етап (кінець Х1Х ст.) – етап поступового занепаду ідеї підготовки домашніх наставників, а після 1917 року – заборони елітарної домашньої навчально-виховної системи і як наслідок - підготовки фахівців у цій освітянській царині.

3. Систематизовано погляди зарубіжних і вітчизняних педагогів (Х.Алчевської, О.Водовозової, І.Гербарта, О.Духновича, В.Євтушевського, П.Каптєрева, М.Квінтіліана, М.Колоколової, П.Лесгафта, П.Литвинського, Дж.Локка, Л.Модзалевського, В.Одоєвського, І.Песталоцці, Ж.Руссо, Г.Сковороди, К.Ушинського та ін.) щодо мети, завдань і змісту підготовки домашніх наставників. Доведено, що педагогічна громадськість, усвідомлюючи роль та значення домашньої освіти, наполягала на необхідності надання психолого-педагогічних знань домашнім педагогам. Підкреслено, що, визнаючи підготовку вітчизняних домашніх наставників головною проблемою досліджуваного періоду, педагоги, просвітителі та керівництво Міністерства народної освіти підтримували відкриття навчальних закладів, які займались такою підготовкою, і, навпаки, засуджували та суворо регламентували діяльність іноземних гувернерів, які насаджували свої виховні ідеали, далекі від християнської моралі.

4. З’ясовано, що головною метою та завданнями підготовки домашніх наставників було забезпечення держави вітчизняними висококваліфікованими фахівцями в галузі домашньої освіти.

Виявлено, що підготовка домашніх наставників здійснювалась у різних навчальних закладах (педагогічні інститути, жіночі педагогічні інститути, училища, учительські семінарії, спеціалізовані класи, педагогічні курси, духовні навчальні заклади тощо), різноманітними формами і методами (лекції, бесіди, екскурсії, концерти, виставки, театралізовані вистави, педагогічна практика, самоосвіта тощо), що забезпечувало оволодіння майбутніми домашніми наставниками системою теоретичних психолого-педагогічних знань, а також необхідними практичними уміннями та навичками.

5. Доведено, що педагогічна просвіта домашніх наставників виникла на сторінках педагогічної публіцистики другої половини Х1Х століття як проблемне питання в окремих публікаціях та послідовно у статтях науково-методичного характеру вона набрала силу актуальної педагогічної проблеми з реальними засобами і формами її вирішення.

Установлено, що створення спеціалізованого журналу “Гувернантка”; опублікування на сторінках вітчизняної педагогічної преси статей, рефератів, повідомлень, перекладних матеріалів психолого-педагогічного і медичного характеру; відображення досвіду товариств допомоги домашнім наставникам та гувернерам, комітетів, батьківських гуртків, сприяли підвищенню педагогічної культури домашніх педагогів та отриманню певного досвіду і в разі потреби - конкретної допомоги.

6. Намічено шляхи творчого використання прогресивних ідей минулого щодо підготовки домашніх наставників та здійснено проекцію у сучасність: показано актуальність використання різних форм педагогічної просвіти домашніх наставників, цілеспрямованого висвітлення на сторінках педагогічної журналістики специфіки домашнього навчання, ролі наставника в реалізації завдань розумового, морального, естетичного розвитку дитини тощо.

Разом з тим дослідження не висвітлює всіх аспектів проблеми. Подальшого поглибленого вивчення потребують аналіз закордонного досвіду підготовки домашніх наставників (гувернерів); розкриття педагогічною пресою шляхів удосконалення підготовки домашніх наставників і вчителів; визначення внеску видатних просвітників, громадських діячів конкретно-історичних періодів у теорію і практику формування професійно-педагогічної майстерності домашніх наставників тощо.

Публікації автора:

I. Статті в наукових фахових виданнях:

1. Корх О.В. Проблема домашніх наставниць (історико-педагогічний аспект) // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 1999. - №9. - С.128-131.

2. Корх-Черба О.В. Просвіта домашніх наставниць з основ медико-фізіологічних знань (історико-педагогічний аспект) // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2001. - №24. - С.24-29.

3. Корх-Черба О.В. Загальна характеристика “Положення про домашніх наставників та вчителів” (історико-педагогічний аспект) // Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний збірник - Слов’янськ, 2001. - Вип.Х111. - С. 46-52.

4. Корх-Черба О.В. Журнал “Гувернантка” як джерело педагогічної просвіти домашніх наставників (історико-педагогічний аспект) // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. – Харків: ХДПУ, 2002. - Вип.9. - С.146-149.

5. Корх-Черба О.В. Шляхи розвитку педагогічної системи І.Ф.Гербарта, як домашнього наставника // Науковий вісник: серія “Філософія” – Харків: ХДПУ, 2002. - Вип.11. - С. 36-38.

6. Корх-Черба О.В. Теоретичні шляхи і просвіта домашніх наставниць з питань розвитку розумового виховання дітей в педагогічній думці Х1Х ст. // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2002. - Вип.17. - С. 95-98.

7. Корх-Черба О.В. Питання організації ”домашніх шкіл” у другій половині Х1Х століття // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. - Київ–Запоріжжя, 2003. – Вип. 26. - С. 288-291.

8. Корх-Черба О.В. Система підготовки домашніх наставників та учителів у другій половині Х1Х століття // Гуманізація навчально-виховного процесу: Науково-методичний збірник - Слов’янськ, 2004. - Вип.ХХ1. - С. 52-56.

II. Матеріали конференцій, тези доповідей.

9. Корх-Черба О.В. „Батьківський гурток” як засіб просвіти батьків, домашніх наставників у другій половині Х1Х століття // Матеріали міжнародної конференції “Освіта для майбутнього розвитку”. – Київ, 2002. – С. 65-67.

10. Корх-Черба О.В. Проблема сімейного виховання і освіти в педагогічній спадщині К.Д.Ушинського // Матеріали всеукраїнських науково-практичних читань, присвячених спадщині К.Д.Ушинського, - Одеса, 2003. – С. 10-13.

11. Корх-Черба О.В. До питання проблеми педагогічної підготовки домашніх наставників (історико-педагогічний аспект) // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених за 2002 рік. - Харків: „ОВС”, 2003. – С. 27.

12. Корх-Черба О.В. Інформаційні технології у контексті відродження домашньої освіти // Матеріали науково-практичної конференції молодих науковців: Методологія сучасних наукових досліджень. Тези. – Харків: ОВС, 2003. – С. 38.

Анотації

Корх-Черба О.В. Теорія і практика підготовки домашніх наставників в Україні у другій половині Х1Х століття. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. – Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2005.

У дисертації представлено теоретичні ідеї видатних педагогів минулого та практичний досвід підготовки домашніх наставників у другій половині Х1Х ст. Розкрито зміст і виявлено специфічні риси педагогічної теорії домашньої освіти, обґрунтовано зміст підготовки домашніх наставників у зазначений період.

Проаналізовано погляди педагогів другої половини Х1Х ст. на сутність і необхідність підготовки домашніх наставників та встановлено напрями педагогічної просвіти домашніх наставників досліджуваного періоду

Схарактеризовано шляхи актуалізації підготовки домашніх наставників та гувернерів в умовах реформування національної школи України.

У науковий обіг введено нові історико-педагогічні документи, які характеризують особливості, специфіку підготовки домашніх наставників. Наведені дані, які доповнюють й уточнюють відомості про стан домашньої освіти в досліджуваний період.

Ключові слова: підготовка домашніх наставників, зміст, форми і методи підготовки домашніх наставників, домашня освіта.

Корх-Черба О.В. Теория и практика подготовки домашних наставников в Украине во второй половине Х1Х века. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 – общая педагогика и история педагогики. – Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С.Сковороды, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена историко-педагогическому и ретроспективному анализу теории и практики подготовки домашних наставников в Украине во второй половине Х1Х века.

В диссертации представлена целостная система теоретических идей и опыт подготовки домашних наставников во второй половине Х1Х века. Раскрыто и выявлено специфические черты педагогической теории домашнего образования, обоснованы особенности подготовки домашних наставников в исследуемый период. На значительном историко-педагогическом и архивном материале осуществлен всесторонний анализ теории и практики подготовки домашних наставников в Украине во второй половине Х1Х века.

В ходе исследования установлено, что подготовка домашних наставников в Украине во второй половине Х1Х века принадлежит к актуальным историко-педагогическим проблемам.

Обобщены взгляды педагогов исследуемого периода на сущность подготовки домашних наставников, выявлено значение и необходимость их психолого-педагогической и медицинской подготовки, установлены направления педагогического просвещения домашних наставников.

На основании анализа результатов изученных историко-педагогической литературы и архивных материалов, определено три этапа становления и развития теории и практики подготовки домашних наставников. Первый этап (начало Х1Х в. – до 1834 г.) характеризовался становлением идеи домашнего образования. Со стороны правительства важным шагом было принятие «Положения о домашних наставниках и учителях», что способствовало четкой постановке задач и определению форм подготовки домашних наставников. Второй этап (1834 г. – вторая половина Х1Х в.) отличался интенсивным развитием идеи домашнего образования. Под воздействием прогрессивных просветительских реформ второй половины Х1Х века, именно этот период можно назвать расцветом домашнего образования. Третий этап (вторая половина Х1Х в. - конец Х1Х в.) – этап постепенного упадка, а после 1917 года – запрещения домашнего образования и отмены подготовки домашних наставников.

Установлено, что подготовкой домашних наставников занимались педагогические институты, женские педагогические институты, училища, учительские семинарии, специализированные классы, педагогические курсы, духовные учебные заведения и др.

Доказано, что подготовка домашних наставников предусматривала овладение ими теоретико-практическими знаниями педагогического характера, глубокими познаниями педагогики и психологии, анатомии и физиологии ребенка, осознание сущности и взаимосвязи физического, умственного и морального воспитания подрастающего поколения в процессе домашнего обучения и воспитания.

В работе охарактеризованы пути актуализации подготовки домашних наставников и гувернеров в условиях реформирования национального образования Украины. Разработан спецсеминар на тему «Подготовка домашних наставников» (историко-педагогический аспект). Полученные в ходе научного поиска теоретические результаты, положения исследования и архивный материал могут быть использованы при разработке учебных программ и планов, спецкурсов, при подготовке учебных и учебно-методических пособий, подготовки педагогических кадров по специальности – домашний наставник, гувернер в педагогических учреждениях 111-1V уровня аккредитации на факультетах дошкольного воспитания и начального обучения.

Ключевые слова: подготовка домашних наставников, содержание, формы и методы подготовки домашних наставников, домашнее образование.