Анотація до роботи:

Єрохін С. А. Теорія структурного реформування національної економіки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Економічна теорія. – К.: Об’єднаний інститут економіки НАН України, 2005.

Дисертацію присвячено розробці теорії структурного реформування національної економіки України в перехідний період від централізованої до ринкової системи господарювання. Розглянуто методологію дослідження економічної структури та її трансформаційного процесу, зокрема розкрито: матеріалістичне розуміння історії в світлі новітніх досягнень науки; нову методологічну парадигму економічної науки – синергетику (теорію самоорганізації). Показано еволюцію технологічних укладів і необхідність модернізації виробничої структури як вимогу об’єктивного економічного закону інноваційного розвитку. Узагальнені закономірності формування ринкової структури в перехідний період з урахуванням дії об’єктивних блокувальників ринкової системи. Особливу увагу зосереджено на відтворювальних процесах ринкової економіки. Досліджено процеси глобалізації і динаміку цивілізаційних структур, на основі чого обґрунтовано закон нерівномірного розвитку цивілізацій, який спрямований на формування механізму самоорганізації світової економіки і відповідного механізму включення національної економіки у світову. Узагальнено особливості української моделі структурного реформування.

У дисертаційній роботі здійснено теоретико-методологічне узагальнення процесу структурної трансформації національної економіки, що становить принципово новий напрям економічної теорії – синергетичний постнеокласичний синтез.

1. Пізнання глибинної суті економіки потребує нової гносеологічної парадигми, яка дає можливість здійснювати аналіз закономірностей її розвитку та структурних трансформацій економічного процесу з різних боків, тобто як “кумулятивний” (спільний) ефект дії різних факторів. Цій методології відповідає новий напрям сучасної науки – синергетики.

Поняття економічного детермінізму, як основний атрибут матеріалістичного розуміння історії, зазнає під тиском суспільного процесу певних змістовних модифікацій, які, в свою чергу, викликають теоретико-методологічні зміни у всьому діалектико-матеріалістичному світогляді. Суть вказаних модифікацій полягає в тому, що за сучасних умов економічний фактор перестає бути єдиним детермінантом (першопричиною) суспільного розвитку. Економічний процес зазнає визначального впливу культурологічного фактору і потребує врахування в тому числі релігійного чинника. Первинність і вторинність у трансформаційному розвитку втрачають свій методологічний конструктивізм.

2. Синергетичний підхід гносеологічно виправданий там, де об’єкт дослідження має три системні властивості: складність, відкритість і нелінійність. Саме такими є всі економічні явища і процеси. Синергетичний ефект полягає в тому, що сучасний економічний розвиток не можна уявити без глибокої структурованості об’єкту (системи) і без непередбачуваності наступного стану. Марксовий підхід детермінованості (причинно-наслідковий взаємозв’язок) виявляється обмеженим в алгоритмі руху складної, відкритої і нелінійної системи. Те, що соціалізм поступився капіталізмові, – не випадковість, а закономірність того, що в складній і потенційно динамічній системі ряд “життєвих” параметрів (скажімо, рівень добробуту народу, чутливість до науково-технічних зрушень) виявились “законсервованими в незрілому стані”. Соціалізм, незалежно за яких обставин і причин, не зміг довести свою історичну правомірність. В гносеологічному аспекті цей факт важливий тим, що суспільний розвиток не можна ставити в залежність від дії одного фактора, потрібне врахування всієї системи факторів.

3. Синергетична парадигма долає механіцизм та звертає увагу на нестабільність, на процеси зламу стабільного порядку, на нерівноважні стани, що характеризуються постійним переходом від порядку до хаосу та народженням нового порядку. У ці періоди розвитку виникає багато нестійких рівноваг у різних сферах, передусім економічній – це перехрестя, розщеплювання шляхів (точки біфуркацій). У момент нерівноважного стану суспільства та його економічного базису (виробничих відносин) трансформаційний процес може здійснюватись малими, але завчасно вжитими заходами не тільки держави, а й окремих партій, об’єднань громадян, виробничих структур, релігійних громад тощо.

4. Економічний прогрес в кінцевому рахунку детермінується станом розвитку науки і техніки. Тому науково-технічний фактор потребує специфічної взаємодії продуктивних сил і виробничих відносин як двох сторін суспільного виробництва. За марксовою методологією виробничі відносини – соціальна оболонка продуктивних сил, вона спочатку сприяє розвитку останніх, а потім стає їхньою перешкодою. На певному етапі оболонка “вибухає”, поступаючись місцем новій. Далі історичний процес йде за вказаною схемою відкритого Марксом закону взаємовідповідності виробничих відносин продуктивним силам. З точки зору синергетичної парадигми дія вказаного закону має ту особливість, що технологічний спосіб виробництва не потребує обов’язкових змін соціальних оболонок. Все залежить від структури середовища. Якщо економічна система жорстко зорієнтована на ендогенний, автаркічний товарний обмін, то ресурси саморозвитку є обмеженими. У випадку її органічної взаємодії з загальноцивілізаційними утвореннями, можливості економічного поступу стають практично невичерпними.

5. Дія науково-технічного фактора в ринкових умовах значною мірою визначається іманентними законами товарного виробництва і підпадає під марксову методологію дослідження. Ринкова система є досить могутнім знаряддям в становленні цивілізаційного суспільства. Це пов’язано, насамперед, з існуванням інституту приватної власності. В системі інтересів – суспільні, колективні і приватні, останні завжди були вихідними і головними в суспільному розвитку. Та чим далі ринкова економіка здіймається щаблями цивілізації, значимість інтересів трансформується від приватних у бік колективних і суспільних. Це зумовлює протиріччя з інститутом приватної власності. Він “дрейфує” до інституту “змішаної власності” (співіснування державної, комунальної, колективної і приватної форм власності). Приватизація стає важливим знаряддям трансформації тоталітарної економіки в ринкову, а реприватизація стримує приватну ініціативу. На певному історичному етапі система виявляється такою, що має суттєві вади або блокіратори свого розвитку (монополізм, безробіття, інфляція). За наявності блокіраторів, нагальною проблемою ринкової економіки стає відтворювальний процес (відтворювальна структура). Саме в цьому процесі визначається те, наскільки сприятливі умови створені для розвитку науково-технічного та освітнього фактору.

6. У світовій економіці не діють національні обмеження. Проте тут виникло таке явище, як глобалізм. Воно вносить свої суттєві корективи в розвиток науково-технічного прогресу, а отже, в розвиток національних економік. З одного боку, йдеться про послідовне нарощування ознак цивілізаційності в суспільному розвитку (комплексний підхід до розв’язання проблем бідності, охорони здоров’я, освіти, охорони навколишнього середовища, загрози війни тощо), з іншого, – про виникнення перепон на шляху цивілізаційного розвитку, які виникають у ході дії закону нерівномірного розвитку цивілізацій. За нинішніх умов неможливо, щоб усі країни світу мали однаковий рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Нерозуміння цього фундаментального факту може штовхнути Україну, за помилкових внутрішніх та зовнішніх дій національної еліти, на узбіччя світового прогресу. При цьому країна входитиме до світової економіки не як рівноправний учасник, а як її сировинний та людський придаток. Найяскравішими концептуальними ознаками української моделі мають стати: 1) нейтралізація олігархізму і тінізації економіки; 2) суттєве підвищення вартості найманої праці; 3) інтенсивне нарощування ємкості внутрішнього рику за рахунок докорінної зміни якості товарів і послуг; 4) глибинні структурні зрушення (технологічні, відтворювальні, галузеві, інституційні, зовнішньоекономічні тощо); 5) позитивна динаміка соціального фактору за умов можливих інфляційних сплесків; 6) створення 3-5 млн. нових робочих місць.

7. Макроекономічна політика потребує суттєвого державного коригування, особливо стосовно дотримання об'єктивних тенденцій і пропорцій розширеного відтворення суспільного виробництва: запровадження інноваційної моделі розвитку; спрямування структурних зрушень в економіці на забезпечення ефективного функціонування реального сектора економіки; посилення ролі регіонів у забезпеченні економічного зростання та їхньої відповідальності за розв’язання соціальних проблем; зміцнення обороноздатності держави; захисту прав і свобод громадян, що займаються підприємницькою діяльністю.

Ефективний макроекономічний розвиток можливий лише за умов динамічного розвитку територій і подолання регіональних диспропорцій. Головними принципами територіального управління є субсидіарність, децентралізація. Вказані пріоритети становлять системоутворюючу основу формування і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку України в нових умовах структурної трансформації економіки.

8. Освітній фактор може виконувати позитивну роль в структурному реформуванні економіки лише за умов досягнення відповідності між розвитком професійної освіти та ринком праці. Разом із тим ефективних механізмів трансляції у вищу школу потреб підприємств, держави, суспільства в Україні створити ще не вдалося. На зміну централізованому плануванню підготовки та розподілу фахівців було запроваджено державне замовлення на підготовку спеціалістів. Але в умовах перехідної економіки дуже важко і практично неможливо визначити та реалізувати на практиці оптимальний механізм формування обсягів і структури держзамовлення. Фактично держзамовлення стало “замовленням” самої системи вищої освіти, а не відображенням реальних потреб безпосередніх споживачів (підприємства, держави, суспільства). Питання створення ефективних організаційно-економічних механізмів, які б поєднували та взаємодоповнювали державне і ринкове регулювання розвитку вищої освіти, є актуальним не лише для України. Пошук нових, гнучкіших та оптимальніших схем фінансування вищої освіти здійснюється практично в усіх країнах світу, причому незалежно від рівня їхнього економічного розвитку і відповідно до можливостей фінансування вищої школи.

9. Структурна трансформація національної економіки за своїм об’єктивним змістом означає досягнення взаємоузгодженого процесу співіснування різнопланових структур – загальноекономічної (цивілізаційної), виробничої, ринкової, інституціональної, відтворювальної, зовнішньоекономічної, галузевої, які у своїй цілісності визначають не лише певний суспільний устрій держави, а і його напрям руху до вищого цивілізаційного рівня розвитку. Розбалансованість структур посилює циклічний характер розвитку національної економіки, оптимізаційна упорядкованість, навпаки, гальмує кризовий процес.

10. Реальна стратегія економічного прориву України може базуватись на прискореному розвитку таких вітчизняних виробництв, які за умов суспільної трансформації довели конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках. Це, насамперед, товари з умовно виділених нами “точок зростання” та “точок пожвавлення” української економіки. Збільшення податкових надходжень від цих виробництв дозволить сформувати фінансово-бюджетну основу державної підтримки наукомістських виробництв 5 та 6 технологічних укладів.

11. Аналіз динаміки сучасних цивілізаційних структур дозволяє зробити висновок, що будь-яка країна зможе втриматись на чільному місці в цивілізаційному процесі, якщо забезпечить зростання ВВП не менше, ніж на 70% за 10 років. Для того, щоб зламати негативні тенденції відставання від світової економіки, Україні треба забезпечувати щонайменше подвоєння ВВП кожні 8-10 років.

Публікації автора:

Монографії, розділи книг, брошури:

1. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки (теоретико-методологічний аспект). – К.: Світ Знань, 2002. – 528 с. (32,7 д.а.) (рецензії на монографію див.: Сікора В., Черняк В. Методологічний внесок у синтез економічних наук // Економіка України.– 2003.– №4. – С. 89–93; Супрун В. Структурна трансформація економіки: новий підхід // Актуальні проблеми економіки.– 2002.– №11. – С. 92–94).

2. Ерохин С. А. Теоретические основы совершенствования хозяйственного механизма // Поиск определяет перспективу: экономическая жизнь страны / Палиенко Ж. В., Ерохин С. А., Иващенко Т. И. и др. – К.: Политиздат Украины, 1986. – 135 с. – С. 5–15.

3. Ерохин С. А. Научные основы методологии и организации планирования интенсивного развития народного хозяйства. Планирование трудовых ресурсов в условиях интенсификации общественного производства // Найденов В. С., Бажал Ю. Н., Ерохин С. А. Планирование интенсивного развития общественного производства. – М.: Высшая школа, 1990. – 223 с. – С. 4–17; 171–186.

4. Ерохин С. А. Диалектика взаимосвязи государственного и частного секторов экономики. Сценарии структурной перестройки экономики // Алымов А. Н., Емченко В. Н., Ерохин С. А. Концептуальные положения формирования новой промышленной доктрины. – К.: НАН Украины. Ин-т экономики, 2002. – 67 с. – С. 38–47; 47–64.

5. Єрохін С. А. Пріоритети бюджетної політики України на 2004–2010 роки // Засади формування бюджетної політики держави: Наук. монографія / М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохін, І. О. Плужников, Л. М. Бабич, А. М. Соколовська, Ю. В. Чередниченко / За наук. ред. д.е.н., проф. М. М. Єрмошенка. – К.: НАУ, 2003. – 284 с. – С. 267–276.

6. Єрохін С. А. Сутність і функції грошей. Грошовий обіг і грошова маса. Грошова система. Сутність фінансів // Єрмошенко М. М., Єрохін С. А., Стороженко О. А. Фінансовий менеджмент: Курс лекцій. – К.: НАУ, 2004. – 506 с. – С. 10–45; 109–116.

Статті у наукових фахових виданнях:

7. Ерохин С. А. Отношения собственности во взаимосвязи с материально-технической базой социалистического общества // Механизм хозяйствования в структуре социалистических производственных отношений. – К.: Институт экономики АН УССР, 1983. – С. 13–17.

8. Ерохин С. А. Ускорение социально-экономического развития страны / Материалы круглого стола // Экономика советской Украины.– 1986.– №9. – С. 29–41. (особистий внесок: пропозиції щодо кардинальних змін у відносинах власності. – С. 33.

9. Ерохин С. А. Вопросы планирования занятости // Резервы и стимулы повышения эффективности труда. – К.: Институт экономики АН УССР, 1989. – С. 12–18.

10. Єрохін С. А. Іноземні інвестиції та зовнішня торгівля як важелі структурної трансформації економіки України // Зовнішня торгівля.– 1998.– №4. – С. 116–121.

11. Єрохін С. А. Динаміка та ефективність структурних трансформацій економіки України // Економіка України.– 1998.– №10. – С. 22–32.

12. Ерохин С. А. Синергетическая парадигма современной экономической теории // Актуальні проблеми економіки.– 2001.– №1–2. – С. 4–17.

13. Єрохін С. А. Сучасні методологічні проблеми промислового комплексу // Актуальні проблеми економіки.– 2002.– №5. – С. 3–10.

14. Єрохін С. А. Національні пріоритети промислового комплексу // Актуальні проблеми економіки.– 2002.– №8. – С. 37–39.

15. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки // Економіка України.– 2002.– №10. – С. 49–55.

16. Єрохін С. А. Структурна трансформація національної економіки // Економіка України.– 2002.– №11. – С. 55–58.

17. Єрохін С. А. Загальний сценарій структурної трансформації розвинутих країн // Актуальні проблеми економіки.– 2002.– №11. – С. 2–8.

18. Ерохин С. А. Инновационная модель промышленного роста // Актуальні проблеми економіки.– 2002.– №12. – С. 3–7.

19. Єрохін С. А. Теоретико-методологічні основи дослідження структурних трансформацій економіки // Актуальні проблеми економіки.– 2004.– №3. – С. 3–13.

20. Єрохін С. А. Державне регулювання та ринкова саморегуляція в економічній моделі вищої освіти // Актуальні проблеми економіки.– 2004.– №4. – С. 23–29.

21. Єрохін С. А. Структурні трансформації постіндустріальної економіки як виклик відчуженій праці // Актуальні проблеми економіки.– 2004.– №8. – С. 10–18.

22. Єрохін С. А Динаміка виробництва і структурні зрушення в економіці України в 1990–2003 роках // Актуальні проблеми економіки.– 2004.– №10. – С. 3–11.

23. Єрохін С. А. Основні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку України // Актуальні проблеми економіки.– 2004.– №12. – С. 17–24.

24. Єрохін С. А. Трансформаційний процес та його структуризація // Актуальні проблеми економіки.– 2005.– №2. – С. 4–12.

Публікації в інших наукових виданнях і матеріалах наукових конференцій:

25. Єрмошенко М. М., Єрохін С. А., Курочкін Г. Ф. Економічні аспекти реструктуризації оборонно-промислового комплексу України з використанням потенціалу НАТО та її країн-членів. – К.: НАУ, 2004. – 71 с.

26. Емченко В. М., Єрохін С. А., Гаман М. В. Пріоритетні напрями промислової політики України: Наук. аналіт. доповідь. – К.: НАН України, Об’єднаний ін-т економіки, 2004. – 178 с.

27. Єрохін С. А. Ефективність використання видатків державного бюджету на вищу освіту та можливість збільшення фонду державного пільгового кредитування // Економічний часопис – ХХІ.– 2004.– №2. – С. 48–50.

28. Єрохін С. А. Бермудський трикутник української економіки // Економічний часопис – ХХІ.– 2004.– №11–12. – С. 3–5.

29. Єрохін С. А. Стратегія стійкого розвитку національної економіки // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. Серія: Економіка та підприємництво, 2004, №5. – С. 286.

30. Ерохин С. А. К вопросу о развитии методологической базы исследования взаимодействия социалистических производительных сил и производственных отношений // Особенности производственных отношений развитого социализма: Материалы Республиканской научной конференции (Одесса, октябрь 1985 г.). – Одесса: Одесский институт народного хозяйства, 1985. – С. 46–48.

31. Єрохін С. А. Християнство на межі тисячоліть (економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти): Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 15–16.03.2001 р.). – К.: НАУ, 2001. – С. 4–5.

32. Єрохін С. А. Соціальна безпека: пошук нової парадигми: Матеріали круглого столу (Київ, 26.03. 2003 р.) // Соціальна безпека: пошук нової парадигми: Зб. наук. ст. – К.: Центр перспективних соціальних досліджень, 2003. – С. 5–6.

33. Єрохін С. А. Людство на межі тисячоліть: Діалог цивілізацій: Матеріали наук.-практ. конф. (Київ, 23.05.2003 р.). – К.: НАУ, 2003. – С. 3–5.

34. Ерохин С. А. Современная концепция устойчивого развития // Проблема прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития: Материалы V Междунар. науч. конф. (Минск, 21–22.10.2004 г.): В 5 т. – Т. 3. – Минск: НИЭИ Мин-ва экономики Респ. Беларусь, 2004. – С. 286–289.

Статті за темою дисертації, надруковані в інших виданнях:

35. Єрохін С. Привид Андрусівського перемир’я // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №47(315).– 3.12.04.

36. Єрохін С. Україна – це не Євразія // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №42(310).– 29.10.04.

37. Єрохін С. Старість – не порок // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №38(306).– 1.10.04.

38. Єрохін С. Кандидати в президенти намагаються сподобатися виборцям // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №34(302).– 17.09.04.

39. Єрохін С. Земля – це капітал і для дітей, і для онуків // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №26(294).– 09.07.04.

40. Єрохін С. Виборчі ризики // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №24(292).– 25.06.04.

41. Єрохін С. Хто у нас середній клас // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №21(289).– 4.06.04.

42. Єрохін С. Чи перекуємо ЄЕП у ЄвЕП? // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №18(286).– 14.05.04.

43. Єрохін С. Платна освіта стала законною // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №12(280).– 2.04.04.

44. Єрохін С. Боятися потрібно не зростання цін, а зниження реальних доходів населення // Україна та світ сьогодні.– 2004.– №7(275).– 27.02.04.

45. Єрохін С. Структурна трансформація національної економіки // Україна Business.– 2002.– №45(595); №46(596).